Види митних податків та зборів.

Митний податок - податок, який стягується при перетинанні товарами митного кордону певної країни. Види митних податків:

1. Адвалорне мито - податок, який розраховується як процент від вартості товару, що підлягає експорту/імпорту. Його особливості:

1) Існує два види адвалорного мита:

o максимальне - застосовується при імпортних операціях і передбачає захист вітчизняних виробників;

o мінімальне - застосовується при експортних операціях.

2. Специфічне мито - тариф, тверда ставка, яка застосовується до переліку товарів, що підлягають експорту/імпорту із зазначенням напроти кожного з них розміру митного податку у вигляді проценту або грошової суми від одиниці товару.

Воно застосовується до таких кількісних параметрів товару, що підлягає експорту/імпорту:

- вага товару;

- об'єм товару;

- кількість товару;

- погонні метри товару.

3. Комбіноване мито - мито (податок) на товар, що підлягає експорту/імпорту, в якому поєднані принципи нарахування адвалорного та специфічного мита.

4. Сезонне мито - стягується з товару, що має сезонний характер.

5. Спеціальний митний податок - стягується з товарів, що підлягають експорту/імпорту та які виробляються згідно угод про міждержавну спеціалізацію та кооперацію виробництва.

6. Антидемпінговий митний податок - застосовується до тих суб'єктів ЗЕД, які порушують антидемпінгове законодавство.

Основним критерієм для нарахування антидемпінгового мита є моніторинг індикативних цін - орієнтовних цін на товари, які реалізовуються на світовому ринку. Якщо ціни товарів, що реалізовуються, нижчі за індикативні ціни, то розмір антидемпінгового податку буде становити різницю між ними.

7. Компенсаційне мито - податок, який стягується зверху встановленого ввізного мита. Воно стягується з тих суб'єктів ЗЕД, які отримали субсидії для розвитку експортного виробництва.

Митні збори - це податки, які стягуються з суб'єктів ЗЕД при перетинанні товарами митного кордону певної країни.

Митні збори - це оплата послуг, що надають суб'єктам ЗЕД працівники митниці.

Основна різниця між митними зборами та митними податками полягає в тому, що митні податки обов'язково поступають до державного бюджету, а митні збори йдуть на утримання митної служби (але не на оплату праці митників).

Види митних зборів:

- марочний;

- санітарний;

- збір за пломбування товарів, що підлягають експорту/імпорту;

- збір за розміщення товарів на складах;

- збір за збереження вантажу.

 

Поняття та види мита.

Мито являє собою один з головних видів митних платежів і виступає у формі обов’язкового внеску, що стягується митни­ми органами.

Мито — це вид митного платежу, що стягується з товарів, які перетинають митний кордон держави (ввезених, тих, що вивозять або надходять транзитом). Поряд з чисто фіскальною мито виконує як стимулюючу, так і захисну функцію. Захисна функція мита припускає формування бар’єрів, що перешкод­жають проникненню на територію держави товарів, більш конкурентноздатних щодо національних або в яких держава не зацікавлена.

Стимулююча функція формує передумови інтересу до збіль­шення експорту. Економічно розвинуті країни орієнтовані, насамперед, на регулювання імпортних надходжень. Експорт товарів, зроблених у країні, не обмежується, оскільки подібні процеси сприяють розвитку економіки. Було б помилкою вва­жати, що це порівняно нова ідея.

Платниками мита є особи, що ввозять (вивозять) або пере­міщають товари через митний кордон держави.

Специфікою платника є те, що ним може бути як власник товару, так і упов­новажена особа (декларант).

На відміну від податкового регу­лювання, тут можлива передача обов’язку зі сплати митних платежів іншій особі, що не має відношення до товару.

При характеристиці платника мито поділяють на таке, що спла­чується:

а) юридичними особами;

б) фізичними особами. У цьому разі значно відрізняються ставки мита залежно від мети використання ввезеного товару: для особистого користування (ставки порівняно невеликі) або виробничого (рівень ставок вище).

Об’єкт мита являє собою митну вартість переміщуваних то­варів, щодо яких нараховується мито. Митна вартість перера­ховується у національній валюті за курсом Національного бан­ку України, що діє на день подання митної декларації.

В залежності від специфіки оподаткування ввізне та вивізне мито буває:

1. адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів (легкові автомобілі);

2. специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів (сигарети, нафтопродукти, горілка);

3. комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладання;

4. сезонне ввізне та вивізне мито нараховується на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення [10, с. 83].

Ввізне та вивізне мито нараховується митною службою України і вноситься до Державного бюджету України.

Транзитне мито стягується з товарів, які перетинають національну територію транзитом.

Також існують особливі види мита в Україні:

1. спеціальне

2. антидемпінгове

3. компенсаційне

Спеціальне мито застосовується:

1. як захисний захід: якщо товари ввозяться на митну територію України у таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів;

2. як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, для припинення недобросовісної конкуренції;

3. як захід у відповідь на дискримінаційні дії з боку іноземних держав проти України [10, с. 84].

Антидемпінгове мито застосовується у випадках:

1. ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою за її конкурентну ціну в країні експорту, що загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам;

2. вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів таких товарів.

Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об’єкта демпінгу в країні експорту і заявленою ціною при його ввезені на митну територію України або різниці між ціною об’єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на той же період часу [10, с. 87].

Компенсаційне мито застосовується у випадках:

1. ввезення на митну територію Україну товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалась субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних до безпосередньо конкуруючих товарів чи перешкоджає організації або розширенню виробництваподібних товарів в Україні;

2. вивезення за межі митної території України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія.

Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій [10, с. 88].

Для визначення митної вартості валюта контракту перераховується у національну валюту України за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації або перетину кордону.

При встановленні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунка-фактурах, а також витрати на транспортування (навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування) до пункту перетинання митного кордону, комісійні, брокерські послуги тощо. За явної невідповідності заявленої митної вартості реальним цінам її величину встановлює митна служба, виходячи з цін на ідентичні товари чи інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.

При справлянні мита встановлена розгалужена система пільг. Так, наприклад, від сплати мита повністю звільняються:

• транспортні засоби, на яких здійснюються регулярні міжнародні перевезення;
• товари, що підлягають поверненню у власність держави;
• товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для використання;
• товари, які ввозяться або вивозяться в межах обсягу, встановленого Митним Кодексом України [4, с. 68].

Існує два методи, за якими обчислюється сума мита, що підлягає сплаті до бюджету:

• у процентах до митної вартості товарів;
• у встановленому грошовому виразі на одиницю товару.

Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

1. виключної юрисдикції України на її митній території;

2. виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

3. законності;

4. єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

5. системності;

6. ефективності;

7. додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб [4, с. 69].

Не можуть бути пропущені через митний кордон України товари:

1. заборонені до ввезення в Україну;

2. заборонені до вивезення з України;

3. заборонені до транзиту через митну територію України;

4. щодо яких не було здійснене митне оформлення;

5. які переміщуються через митний кордон України з порушенням вимог Митного Кодексу та інших законів України.

До переміщення через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях забороняються культурні цінності.

За порушення митних правил можуть бути накладені такі стягнення:

1. попередження;

2. штраф;

3. конфіскація товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил [4, с. 71].