Особливості договорів про передання прав інтелектуальної власності на об’єкти авторського права та суміжних прав.

Згідно Закону України «Про авторське право і суміжні права» ст.31: а втор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають

бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському

договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані. При відчуженні майнових авторських прав у повному складі (без обмежень способів використання твору) передається увесь їх комплекс передбачений чинним законодавством при цьому сам автор втрачає майнові авторські права на цей твір і набувач авторських прав стає їх єдиним власником. До суттєвих умов договору в цьому випадку відноситься перш за все сам об’єкт правочину тобто в договорі мають бути визначені права які передаються та відображено однозначне вираження волі правопопередника — передати ці права та волі правонаступника — такі права прийняти.Якщо в договорі про передання майнових прав на твір обмежено способи його використання передання майнових прав на твір вважається частковим. У такому випадку автор втрачає право на передану частину прав залишаючи за собою права які не були передані а набувач отримує власність лише на передані йому права. Способи використання твору що передаються за таким договором мають бути у ньому визначені. Тобто суттєвою умовою цього договору крім вищезазначених має бути також перелік прав які за цим договором передаються. Цей перелік повинен бути точним повним конкретним та вичерпним враховуючи що законом встановлено наступне: майнові права які передаються за договором мають бути у ньому визначені а права не зазначені в договорі як відчужувані вважаються такими що не передані.Договір про передання майнових прав на твір укладається в письмовій формі і підписується сторонами. Права можуть бути передані як на оплатній так і безоплатній основі будь-якій фізичній чи юридичній особі у тому числі й іноземного походження.

 

Особливості договорів про передання прав інтелектуальної власності на об’єкти патентних прав.

Власник патенту має право як самостійно використовувати винахід (корисну модель, промисловий зразок), так і давати дозвіл на використання третім особам. Основою для передачі прав на використання винаходу (корисної моделі, промислового зразка) є ліцензійний договір. За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Враховуючи, що права на об'єкти патентного права, сорти рослин та породи тварин, компонування інтегральної мікросхеми та торговельні марки набувають чинності з моменту їх реєстрації, то договір про передання майнових прав на такі об'єкти є чинним з моменту його державної реєстрації.

 

Істотні умови договорів про передання прав інтелектуальної власності на торговельні марки.

Так, за статтею 427 ЦК зазначені права можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково на умовах, які визначаються договором, що укладається відповідно до ЦК та іншого закону. Деякі істотні умови укладання такого договору та здійснення пов'язаної з ним державної реєстрації встановлені главою 75 ЦК. Згідно Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передання прав не допускається, якщо воно може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу.

Вартість права на торговельну марку нерідко є істотною частиною сукупної вартості майна і майнових прав суб'єкта господарювання, особливо якщо ця марка є добре відомою.

Відповідно до ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» Договір про передачу права власності на знак вважається дійсним, якщо вони укладений у письмовій формі і підписаний сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола

осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на

використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом

публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку,

встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує

формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, з

одночасним внесенням їх до Реєстру. За опублікування відомостей про передачу права власності на

знак повністю і видачу ліцензії на використання знака, а також

запропонованих стороною договору змін до відомостей про видачу

ліцензії сплачуються збори. У разі опублікування відомостей про передачу права власності

на знак стосовно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг

Установа видає нове свідоцтво на ім'я особи, якій передане це

право, за наявності документа про сплату державного мита за видачу

свідоцтва.

 

 

Особливості державної реєстрації договорів у сфері ІВ.

Стаття 1114 ЦКУ. Державна реєстрація договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності

1. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності та договори, визначені статтями 1109, 1112 та 1113 цього Кодексу, не підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом.

Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права.

2. Факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

 

Порядок державної реєстрації договорів щодо розпорядження майновими авторськими правами регулюється поставною КМУ від 27.12.2001 р. «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» (Державний департамент інтелектуальної власності МОН). Оскільки державна реєстрація зазначених договорів є факультативною, то її відсутність не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права (ч. 1 ст. 1114 ЦК).

Виняток із цього загального правила стосується договору про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, компонування інтегральної мікросхеми, сорт рослин чи породу тварин. У цьому випадку договір є чинним лише з моменту його державної реєстрації в Державному департаменті інтелектуальної власності України. Пояснюється це ч. 2 ст. 1114 ЦК.

Такий підхід є цілком виправданим. Оскільки всі охоронні документи підлягають обов'язковому внесенню до відповідного Державного реєстру, то зміна правовласника повинна знайти у них відображення. Лише при такому підході зберігається цінність реєстрів, звернувшись до яких можна достовірно встановити особу, що має право інтелектуальної власності на певний об'єкт.

Оскільки авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення, то не існує необхідності реєстрації договорів стосовно цих об'єктів (ст. 11 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Таким чином, договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності стосовно запатентованих об'єктів підлягає обов'язковій державній реєстрації, а стосовно об'єктів авторського права вона є факультативною.