Співвідношення реклами та оферти

Укладенню будь-якого договору передує пропозиція його укласти - оферта. Сьогодні використання Інтернет-мережі, газет, радіо та телебачення для пропозиції укласти договір та використання реклами є дуже поширеним. Така тенденція свідчить про зростання значимості оферти та її значення для розвитку договірних відносин між громадянами. М.І. Брагінський та В.В. Вітрянський у своїй роботі також відзначили таку тенденцію.

На законодавчому рівні оферта передбачена ст. 641 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) - оферта має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

У Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 р. (п. 1 ст. 14) - пропозиція про укладення договору, яка адресована одній чи кільком конкретним особам, вважається офертою, якщо вона викладена зрозуміло й свідчить про бажання особи бути зобов'язаним у разі згоди на укладення договору. Оферта може бути в усній чи письмовій формі, розповсюджена при зустрічі особисто й конкретній особі чи через засоби масової інформації, по телефону, через електронну чи звичайну пошту необмеженій кількості осіб. Згідно із доктриною права, якщо оферта адресована необмеженій кількості осіб та розміщена у засобах масової інформації, вона є публічною офертою.

У свою чергу, реклама є лише запрошенням укласти договір - у цьому випадку товаровласник не зобовʼязується укласти договір з кожним, хто до нього звернеться, оскільки він не виражав такого наміру.

Інформація про товари або послуги, яка розміщена в засобах інформації є по своїй суті рекламою, а не офертою. Основне розходження в тім, що дана інформація як і реклама не містить всіх істотних умов майбутнього договору (істотними умовами вважаються умови обов'язкові для даного виду договорів у силу закону, а також будь-яка умова, що одна зі сторін порахує обов'язковим для даного договору). Також оферта повинна бути спрямована строго певним особам на відміну від реклами, що розміщається для невизначеного кола осіб.

Відмітні ознаки оферти від реклами:

За українським законодавством оферта повинна:

•·бути досить визначеною;

• виражати намір особи вважати себе адресатом, з яким уклали договір;

•·містити всі істотні умови договору.

Таким чином, реклама володіє двома ознаками, які відрізняють її від оферти: по-перше, реклама завжди звернена до невизначеного кола осіб, по-друге, метою реклами не є повідомлення адресатам про істотні умови майбутнього договору. Її метою - показати відмітні властивості товарів, проінформувати споживачів про роботи й послуги, надаваних фізичними і юридичними особами. Так, пропозиція товару в його рекламі, каталогах і описах товарів, звернена до невизначеного кола осіб і не утримуючих всіх істотних умов договору роздрібної купівлі-продажу, не розглядається як оферта.

 

Принципи реклами

Відповідно до ст 7 ЗУ про рекламу

Ч.1 ст. 7 Основними принципами реклами є: законність, точність, достовірність, використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Зупинимось детальніше на кожному з перерахованих у цій статті принципів.

Законність у сфері відносин, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, законність являє собою, з одного боку, обов’язковість законодавчої регламентації компетенції державних органів, як носіїв державної влади, діяльність яких пов’язана з регулюванням виробництва, розповсюдження та споживання реклами, а з іншого – законодавче закріплення прав суб’єктів відносин у сфері реклами та можливість їх реалізації за умови дотримання законодавчо визначених обов’язків, законодавче закріплення механізмів оскарження і відновлення порушених прав зазначених суб’єктів, а також відповідальності за таке порушення.

Принцип точності. Точність – відсутність перебільшень і недомовок, за рахунок яких рекламодавцям чи розповсюджувачам реклами вдавалося б створити у споживачів реклами враження, що рекламовані особа чи товар наділені позитивними рисами чи ознаками, в той час як насправді такі рису/ознаки у них відсутні, або ж, що об’єкт реклами не містить негативних рис/ознак, в той час як такі риси/ознаки йому притаманні. Крім того, точність щодо дотримання вимог до порядку і способу виготовлення та розповсюдження реклами є обов’язковою умовою реалізації принципу законності у рекламі.

Принцип достовірності. Під достовірністю слід розуміти відповідність рекламної інформації в цілому, та окремих її елементів дійсним фактам, а саме: характеристикам товарів (причому як позитивним, так і негативним), їх призначенню, походженню тощо.

Принцип використання форм та засобів, які не завдають споживачеві реклами шкоди.

Цей принцип є спеціальним принципом, який стосується саме форм рекламної інформації та рекламних засобів, тобто засобів донесення рекламної інформації до споживачів реклами.

Завдання рекламою будь-якого різновиду шкоди споживачеві такої реклами полягає у тих чи інших негативних наслідках, які настали для особи безпосередньо в зв’язку із виробництвом чи розповсюдженням рекламної інформації.

Ч.2. Ст7 Реклама не повинна підривати довіру суспільства до реклами та повинна відповідати принципам добросовісної конкуренції.

Цей принцип включив у себе одразу два принципи, закріплені в Міжнародному кодексі рекламної практики, а саме принцип чесності та принцип правдивості. Крім того, цей принцип безпосередньо пов’язаний із принципом достовірності, закріпленим частиною першою ст. 7 Закону.

Принцип добросовісної конкуренції в рекламі.

В найпростішому розумінні дотримання принципу добросовісної конкуренції полягає в утриманні від дії, які законодавчо визначені як недобросовісні по відношенню до конкуренції. Законом України “Про захист від недобросовісної конкуренції” визначені види діяльності, що підпадають під ознаки недобросовісної конкуренції в сфері реклами, серед яких:

а) неправомірне (без відповідного дозволу) використання чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, чужих рекламних матеріалів, упаковки товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб’єкта, який має пріоритет на їх використання;

б) неправомірна порівняльна реклама.

Ч.3 Ст.7 Реклама не повинна містити інформації або зображень, які порушують етичні, гуманістичні, моральні норми, нехтують правилами пристойності.

Втілення такого принципу має низку особливостей:

1) етичні, гуманістичні та моральні норми досить часто є оціночними категоріями і не мають формального відображення в нормативно-правових актах національного законодавства чи міжнародних правових актах, що унеможливлює єдине їх застосування, зокрема, щодо відносин у сфері реклами;

2) оцінка відповідності рекламної інформації етичним, гуманістичним, моральним нормам, та правилам пристойності з метою дотримання чи непорушення таких норм і правил має здійснюватись певними визначеними суб’єктами (учасниками рекламного ринку, споживачами реклами, уповноваженими органами в межах компетенції).

Ч4. Ст7 Реклама повинна враховувати особливу чутливість дітей і не завдавати їм шкоди.

Статус дітей має переважна більшість осіб віком до 18 років.

Врахування особливої чутливості дітей має здійснюватись з метою незавдання останнім шкоди, зокрема, моральної, фізичної чи психічної шкоди.

 

Ідентифікація реклами

Такі вимоги чітко передбачені в ст 9 ЗУ про рекламу

Потреба у запровадженні законодавчих вимог щодо ідентифікації реклами виникає у зв’язку із визнанням права осіб, що є потенційними споживачами реклами, вирізняти рекламну інформацію поміж інших видів інформації, права на вільний вибір рекламної інформації для споживання, а також права відмовитись від споживання реклами.