Поняття, суть і призначення фінансового контролю в Україні

 

ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ (ФК)
Основні завдання	Сутність фінансового контролю знаходить своє відображення в його задачах. Найважливіші задачі	Принципи
1. Перевірка виконання фінансових зобов'язань перед державою всіма суб'єктами фінансових правовідносин 2. Перевірка правильності використання підприємствами, установами та організаціями грошових ресурсів, що в є їхньому розпорядженні. 3. Перевірка дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і збереження коштів підприємствами, організаціями та установами. 4. Попередження й усунення виявлених порушень фінансової дисципліни. 5. Виявлення внутрішніх резервів виробництва. 6. Застосування заходів примусу за вчинення правопорушень. 7. Підтримка фінансової дисципліни.	1. Дотримання діючого законодавства і нормативних актів у фінансовій і господарській діяльності. 2. Сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і величиною грошових до­ходів державного бюджету. 3. Забезпечення своєчасності та повноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетною системою всіма суб'єктами фінансових правовідносин. 4. Сприяння раціональній витраті товарно-матеріальних цінностей і коштів на підприємствах і в організаціях. 5. Попередження й усунення порушень фінансо­вої дисципліни, бухгалтерського обліку і звітності.	1. Незалежність ФК як невід’ємного атрибуту демократії та обов’язкового елемента управління фінансовими ресурсами. 2. Законодавче закріплення незалежності органів ФК. 3. Визначення необхідності здійснення попереднього контролю та контролю за фактичними результатами. 4. Наявність внутрішнього та зовнішнього контролю як обов’язкової умови існування ФК. 5. Гласність і відкритість органів контролю з обов’язковою вимогою дотримання комерційної чи іншої таємниці, що захищається законом. 6. Законність, об’єктивність, ефективність, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів. 7. Розподіл контрольних повноважень і повнота охоплення об’єктів контролю. 8. Достовірність фактичної інформації. 9. Відповідальність.

Фінансовим контролем охоплюються практично всі сторони господарського життя, де використовуються гроші чи їхні еквіваленти.

Фінансовий контроль спрямований на дотримання законності, фінансової дисципліни, запобіганням фінансовим правопорушенням під час мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів для виконання завдань і функцій держави й ефективного соціально-економічного розвитку усіх суб’єктів фінансових відносин.

Призначення фінансового контролю полягає в сприянні успішної реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування та ефективного використовування фінансових ресурсів в усіх сферах та ланках народного господарства.

 

 

Фінансова дисципліна – це чітке дотримання встановлених розпоряджень (наказів) по утворенню, розподілу та використанню грошових коштів як держави, так і інших суб’єктів фінансової системи, таких як, наприклад, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації. Вимоги фінансової дисципліни розповсюджуються на всіх учасників фінансових відносин.

Фінансовий контроль невіддільний від відповідальності суб'єктів господарювання за порушення ними правил фінансових операцій, розрахунків і збереження коштів. Мірою цієї відповідальності є фінансові санкції.

Фінансове правопорушення – дія або бездіяльність органів державної влади, суб’єктів господарювання усіх форм власності, об’єднань громадян, посадових осіб, громадян України та іноземних громадян, наслідком яких стало невиконання фінансово-правових норм. У випадку виявлення фінансових правопорушень, винні особи притягаються до відповідальності у встановленому законом порядку і забезпечується відшкодування заподіяної шкоди.

Фінансовий контроль можна класифікувати за різними критеріями.

Під формою фінансового контролю розуміють способи конкретного вираження і організації контрольних дій.

Форми фінансового контролю	Класифікація фінансового контролю
Залежно від характеру відносин і суб’єктів контролю:	1. Внутрішній – самоконтроль, що здійснюється органами, підприємствами, установами як за власною діяльністю, так і за фінансовою діяльністю підрозділів, що входять до їх складу. 2. Зовнішній – здійснюється іншими органами уповноваженими на проведення компетентних дій із перевірки стану дотримання фінансової дисципліни учасниками фінансових відносин.
За часом проведення:	1. Попередній (первинний) – здійснюється на стадії складання, розгляду і прийняття рішень із фінансових питань. 2. Поточний – контроль за фінансовим процесом, здійснюється безпосередньо під час фінансово-господарських операцій із метою раціонального використання фінансових ресурсів. 3. Наступний – контроль за фінансовими результатами діяльності. Він проводиться після здійснення фінансових операцій.
За формами проведення:	1. Ініціативний – здійснюється на підставі власних рішень господарюючих та інших суб’єктів, як власними силами, так і за участі сторонніх організацій. 2. Обов’язковий – здійснюється в силу вимог нормативних актів (наприклад, контроль Рахункової палати за виконанням бюджету), а також за рішенням компетентних органів держави (підставою для його проведення є рішення цих органів для з’ясування дотримання законності, встановлення істини під час судового слідства тощо).
Залежно від суб’єктів контролю:	1. Державний – призначений для виконання складних і різноманітних завдань у різних напрямах господарювання на різних рівнях управління. 2. Відомчий – передбачає контроль міністерств та інших органів державного управління за діяльністю підвідомчих підприємств, установ, організацій. Його здійснюють самостійні структурні контрольно-ревізійні підрозділи (групи, відділи, управління) міністерств і відомств, підпорядковані безпосередньо керівниками цих органів. 3. Внутрішньогосподарський – здійснює бухгалтерія, фінансові відділи, служби фінансового менеджменту та внутрішнього аудиту, відділи планування якогось конкретного підприємства усередині цього підприємства. 4. Незалежний (аудиторський). 5. Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування – здійснюють місцеві органи через відповідні комісії місцевих рад і місцеві фінансові органів.
За суб’єктивним складом органів, що здійснюють фінансовий контроль:	1. Фінансовий контроль представницьких органів (органи законодавчої влади і органів місцевого самоврядування). 2. Фінансовий контроль Президента України. 3. Фінансовий контроль органів виконавчої влади загальної компетенції. 4. Фінансовий контроль органів виконавчої влади спеціальної компетенції. 5. Фінансовий контроль фінансово-кредитних органів. 6. Внутрішній фінансовий контроль. 7. Громадський фінансовий контроль. 8. Аудиторський фінансовий контроль.
Залежно від місця здійснення:	1. Контроль на місцях. 2. Дистанційний (безвиїзний).
За сферою фінансової діяльності чи за об’єктом фінансового контролю:	1. Бюджетний. 2. Податковий. 3. Валютний. 4. Банківський. 5. Кредитний. 6. Страховий. 7. Митний.

Методи фінансового контролю - це засоби, прийоми і способи що застосовуються при здійсненні контрольних функцій, їх вибирають залежно від сукупності факторів у кожному конкретному випадку (суб'єкта та об'єкта контролю, мети і завдань, що стоять перед суб'єктом контролю, підстав виникнення контрольних правовідносин та інших обставин).

 

 

Аналіз фінансового стану - це вивчення періодичної або річної фінансово-бухгалтерської звітності.

Обстеження (тематична перевірка) - перевірка фінансово­го стану підконтрольного об'єкта для з'ясування його фінансо­вих можливостей, майнового стану; проводиться за низкою питань або за визначеною темою через ознайомлення на місці з певними ділянками господарської чи фінансової діяльності. Характерним для обстеження є використання таких прийомів, як анкетування, опитування, зіставлення фактичного стану справ із нормативним, тобто перевіряють стан дотримання нормативів, інструкцій, лімітів, установлених законодавством. Обстеження є одним із методів попереднього контролю.

Нагляд - здійснюється органами контролю стосовно суб'єктів, які отримали від цього органу дозвіл або ліцензію на здійснення певних видів діяльності (наприклад, банківський і валютний нагляд).

Спостереження - постійний контроль з боку кредитних ус­танов за цільовим витрачанням кредитних ресурсів, який перед­бачає загальне ознайомлення зі станом фінансової діяльності об'єкта контролю.

Інспекція - перевірка стану фінансів підприємств на місцях, яку періодично здійснюють державні органи для ознайомлення із загальним станом справ на місцях і надання оперативної прак­тичної допомоги.

Інвентаризація-система контрольних дій, під час яких пере­віряється наявність основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і стан розрахунків, їх відповідності даним бухгалтерського обліку станом на певну дату. Основною метою проведення інвентаризації є забезпечення збереження матеріальних цінностей і раціонального використання їх у гос­подарській діяльності.

Перевірка- це обстеження та вивчення певних ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації чи їх підрозділів. Перевірка передбачає окрему кон­трольну дію. Під час перевірки відбувається зіставлення фактич­них даних контролю з даними, що відображені в первинній доку­ментації. Наслідки перевірки оформлюються довідкою чи допо­відною запискою.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, за дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірні­стю обліку та звітності. Це спосіб документального виявлення недостач, розтрат, привласнень і крадіжок матеріальних цінно­стей та коштів. Ревізія здійснюється з метою запобіган­ня фінансовим зловживанням. За наслідками ревізії складають акт ревізії -службовий двосторонній документ, який підтверджує факт проведення відповідної ревізії, відображає її результати за наслідками певних фінансово-господарських операцій або діяльністю підприємства загалом і є носієм доказової інфор­мації про виявлені та систематизовані за економічною одно­рідністю недоліків господарювання й порушення законів та інших нормативно-правових актів. Підписують акт керівник ревізійної групи, керівник підприємства, бухгалтер.

 

Усі методи фінансового контролю конкретизуються в методиках, тобто в правилах (технології) проведення контролю різними суб'єктами відповідних об’єктів. Вони розроблені з урахуванням форм власності, організаційної структури, територіального аспекту та ін.

Методика фінансового контролю – сукупність технічних (методичних) прийомів контролю, які дають можливість всебічно, повно і об’єктивнопровести дослідження господарських і фінансових операцій підприємства, установи чи організації незалежно від форми і часу її здійснення з метою виявлення, усунення й попередження недоліків та порушень у використанні фінансових ресурсів.