Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини

Норми права всіх галузей – це обов’язкові правила поведінки загального характеру.

Головна особливість фінансово-правових норм є в тому, що вони носять державно-владний характер, імперативний характер. Вони складаються з письмово сформульованих вимог, які виражені в категоричній формі і не припускають їх самовільної зміни, точно визначають обсяг прав і обов’язків учасників фінансових правовідносин. Ці права та обов’язки спрямовані на забезпечення державних та місцевих інтересів, а також інтересів кожного з учасників публічних фінансових правовідносин.

Норми фінансового права закріпляють:	1. Загальні принципи і форми фінансової діяльності держави та її місцевих утворень (адміністративно-територіальних одиниць)
2. Методи акумуляції коштів до державних та місцевих грошових фондів.
3. Види обов’язкових платежів, що використовуються для формування цих фондів.
4. Порядок отримання і використання державних та місцевих грошових фондів.
5. Джерела утворення фінансових ресурсів державних підприємств, установ, організацій.
6. Порядок отримання та використання державних та місцевих грошових коштів.

Норми фінансового права регулюють відносини, що виникають при:

1. Встановленні бюджетної системи.

2. Розподілі доходів та видатків між її ланками.

3. Складанні, розгляді, затвердженні, виконанні бюджетів та звітів про їх виконання.

4. Збиранні податків та обов’язкових платежів з підприємств та організацій різних форм власності, а також з населення.

5. Державному фінансуванні та кредитуванні.

6. Державному страхуванні, державних позиках та організації ощадної справи.

7. Регулюванні грошової системи, розрахунках та валютних операціях.

Врегульовуючи ці відносини, норми фінансового права закріплюють права та обов’язки державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та громадян.

1. Міститься в нормативно-правових актах. 2. Стає обов’язковою для всіх учасників регульованих суспільних відносин, визначає їх права та обов’язки. 3. Реалізація цієї норми забезпечується примусовою силою

1. Має державно-владний характер. 2. ЇЇ зміст завжди пов’язаний із регулюванням фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. 3. Наділена імперативністю (обов’язковістю, забезпеченою примусовою силою, вираженою в категоричній формі, що не дозволяє суб’єктам фінансово-правових відносин змінювати приписи держави). 4. Безпосередньо визначає поведінку громадян, підприємств, владних органів за певних обставин незалежно від їх згоди.

 

зобов’язуючи

забороняючи

уповноважуючи

матеріальні

процесуальні

загальнодержавні

місцеві

постійні

тимчасові

загальні

спеціальні

виняткові

 

Фінансово-правова норма

Норми фінансового права структурно розподіляються на три компоненти:

Гіпотеза визначає умови, обставини, за яких можуть виникнути фінансові правовідносини у громадян і організацій (передбачені нормою права юридичні права й обов'язки у сфері публічної фінансової діяльності), тобто вказує на умови дії фінансово-правової норми і на суб'єктів-учасників цих правовідносин. Ці умови завжди вира­жені конкретно. Найчастіше гіпотеза фінансово-правової норми має складну форму і містить чітко сформульовані умови, за наявності яких потрібно здійснити певні дії у сфері фінансової діяль­ності держави або місцевих утворень чи надається право на здійснення таких дій. Гіпотеза фінансово-правової норми не тільки містить вказівку на конкретні життєві обставини, за наявністю яких діє норма фінансового права, вона надає цим життєвим обставинам юридичного значення, перетворюючи їх в юридичні факти. Але гіпотеза не тільки визначає обставини (юридичні факти), за наявністю яких вона реалізується, а й визначає коло осіб, яким адресована фінансово-правова норма.

Диспозиція — «серцевина» норми, вказує або містить розпорядження про те, якою повинна бути поведінка учасників фінансових відносин при наявності передбачених гіпотезою фактичних обставин, тобто визначає їхні права й обов'язки (інакше кажучи, встановлює зміст самого правила по­ведінки). Вона приписує здійснювати певні дії щодо утворення, розподілу чи використання державних та місцевих фінансових ресурсів, встановлює права і обов'язки суб'єктів фінансових пра­вовідносин і завжди виражена в безумовно визначеній формі. Диспозиція потребує певної поведінки від учасників фінансових правовідносин і не припускає відхилень від цієї вста­новленої поведінки.

Санкція — це міра відповідальності, застосовувана до порушників фінансово-правових норм. Санкція фінансово-правової норми передбачає настання нега­тивних наслідків порушення диспозиції фінансово-правової нор­ми, визначає вид та міру фінансово-правової відповідальності по­рушника фінансово-правової норми, тобто містить вказівки на невигідні для її порушника наслідки. Санкція є частиною фінан­сово-правової норми, яка вказує на несприятливі наслідки, що виникають внаслідок порушення диспозиції цієї норми, застосу­вання учасником фінансових правовідносин диспозиції всупереч гіпотезі фінансово-правової норми. За допомогою санкції здійснюється державний примус щодо виконання приписів фінан­сово-правових норм. Підставою настання фінансово-правової відповідальності (застосування фінансово-правових санкцій) є фінансове правопорушення.

Фінансове правопорушення полягає у недотриманні приписів фінансово-правових норм, наприклад, нецільовому використанні бюджетних коштів, несплаті або не­повній сплаті податків, наданні недостовірної інформації контро­люючим фінансовим органам тощо.

Фінансово-правова санкція повинна виражати здатність держави примушувати учасників фінансових правовідносин дотримуватися приписів фінансово-правових норм, запобігати їх порушенню, відновлювати порушене право. Якщо гіпотеза окреслює межі (обсяг дій) і застосування фінансово-правової норми, а диспозиція – спосіб її регулюючого впливу на поведінку учасників правовідносин, то в санкції виражено спосіб охорони правової норми від порушень.

 

 

Функції фінансово-правових відносин

	Визначають коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фінансово-правових норм		Закріпляють конкретну поведінку юридичних осіб і громадян у галузі мобілізації, розподілу та використання фондів коштів		Постають як умова введення в дію юридичних засобів забезпечення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків учасників фінансових відносин

ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ
Ознаки	Особливості
1. Це суспільний, двосторонній (і більше) зв’язок, який виникає на підставі фінансово-правових норм. 2. Цей зв’язок виявляється через суб’єктивні права й обов’язки сторін. Для цих відносин характерний зв'язок сторін у формі юридичних прав і обов'язків. Тут завжди є дві сторони: одна, що володіє суб'єктивним правом (управомочна) та інша, що несе відповідні юридичні зобов'язання (зобов'язана). 3. Це вольові відносини (вони носять вольовий характер), оскільки одна сторона (владний орган) завжди наділена владними повноваженнями. 4. Ці відносини завжди пов’язані з коштами. 5. Існує постійна охорона цих відносин з боку держави.	1. Завжди виникають із фінансової діяльності та мають грошовий характер (пов’язані з дією закону вартості й товарно-грошових відносин). 2. Один із суб’єктів цих відносин є уповноважений державою фінансово-кредитний орган, наділений владними повноваженнями стосовно іншої сторони. 3. Завжди виникають, змінюються та припиняються лише на підставі нормативно-правового акту. 4. Усім фінансово-правовим відносинам властивий владно-майновий характер. 5. Мають розподільчий характер, що закладено вже у функціях фінансів, передусім у функції створення грошових фондів і спрямування цих фондів (їх коштів) на задоволення потреб суспільства. 6. Їм властива плановість, пов’язана з дією закону планомірного розвитку.

Ці відмітні риси, розглянуті в єдності, додають фінансовим правовідносинам характер державно-владних майнових (грошових) правовідносин.

Фінансові відносини існують тільки у формі фінансових правовідносин і, будучи врегульованими нормами фінансового права, вони стають власне фінансовими правовідносинами:

1. Вони виникають на підставі норм фінансового права.

2. Їх учасники знаходяться у взаємному зв’язку через суб’єктивні юридичні права та обов’язки.

3. Такий взаємний зв’язок (відношення) охороняється примусовою системою держави.

Фінансові правовідносини, як і будь-яке інше органічно ціле утворення, мають свою строго визначену структуру (склад), тобто сукупність складових їх взаємозалежних елементів.

Структурно фінансово-правове відношення складається з: суб’єкту, об’єкту та змісту.

Суб’єкти фінансово-правових відносин – особи, які беруть участь у конкретних правовідносинах і є носіями фінансових прав та обов’язків.

Суб’єкт фінансового права – особа яка має фінансову правосуб’єктність

Суб’єкти фінансово-правових відносин – реальний учасник цих правовідносин

До суб’єктів фінансових правовідносин можна віднести всі три основні групи, на які підрозділяються суб'єкти права:

1) територіальні утворення (держава та її місцеві утворення);

2) колективні суб'єкти (організовані, відокремлені, самокеровані групи осіб, які наділені правом вступати у відносини з іншими суб’єктами персоніфіковано, як єдине ціле. До них відносять органи законодавчої і виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, організації, установи різних форм власності як комерційні так і некомерційні);

3) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи).

 

 

Але при цьому не можна забувати про те, що однією зі сторін у фінансових правовідносинах завжди буде виступати держава чи її уповноважений орган.

Реалізація норм фінансового права у правомочній поведінці суб’єктів фінансових правовідносин здійснюється у чотирьох формах:

1. Дотримання.

2. Використання.

3. Виконання.

4. Реалізація.

Під об'єктом фінансових правовідносин варто розуміти те, на що спрямовано поводження учасників фінансових правовідносин (тобто те, на що направлена поведінка суб’єктів), детерміноване їх інтересами в рамках належних їм суб'єктивних прав і обов'язків.

Об'єктом є матеріальні субстанції (гроші чи грошові зобов'язання в зв'язку з утворенням і використанням грошових фондів держави та місцевих утворень) і нематеріальні субстанції (проекти фінансово-планових актів. Самі ці акти, звітність тощо).

Права й обов'язки суб'єктів (учасників) фінансових правовідносин утворюють юридичний зміст фінансово-правого відношення.

Зміст фінансових правовідносин як способу реалізації фінан­сово-правових норм у реальній фінансовій діяльності проявляєть­ся такими способами:

ü фінансові правовідносини деталізують коло осіб, на яких по­ширює свою дію фінансово-правова норма;

ü фінансові правовідносини переводять абстрактні права і обо­в'язки у площину фінансово-правового статусу конкретних суб'єктів цих правовідносин. При цьому можлива конкрети­зація або доповнення складу фінансових правовідносин з ура­хуванням певних умов їх здійснення;

ü фінансові правовідносини створюють конкретну ситуацію для реалізації заходів державного примусу і реалізації фінансово-правових санкцій у випадках невиконання або неналежного виконання суб'єктами своїх обов'язків.

Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб'єктів, а юридичним - суб'єктивні юридичні права й обов'яз­ки, що встановлені фінансово-правовими нормами.

Суб'єктивні права - це належна фінансовому або кредитному органу для задоволення його (тобто держави, від імені якої він виступає) інтересів міра дозволеної (можливої) поведінки, забезпечена юри­дичними обов'язками іншої сторони фінансових правовідносин. Саме обов'язки іншої сторони, які містяться у нормі, і є гарантією додержання прав уповноваженого державою фінансового органу. Цей обов’язок може полягати в утриманні від дій або у виконанні обов’язку.

Юридичний обов’язок у фінансових правовідносинах – це приписана зобов’язаному суб’єкту і забезпечена можливістю державного примусу міра необхідної поведінки, якої повинен дотримуватися цій суб’єкт.

У правах та обов’язках суб’єктів фінансових правовідносин, в їхніх особливостях, взаємозв’язках розкриваються можливості і межи активності їх суб’єктів і відображаються як матеріальні ознаки галузі права (предмет правового регулювання), так і юридичні риси (метод правового регулювання).

 

 

бюджетні

податкові

в галузі страхування

в галузі кредиту

з приводу регулювання грошового обігу

в галузі розрахунків

з приводу валютного законодавства

матеріальні

процесуальні

охоронні

регулятивні

абсолютні

двосторонньо-індивідуалізовані (відносні)

майнові

немайнові

прості

складні

Виникнення, зміна та припинення фінансово-правових відносин пов’язані з юридичними фактами – конкретними життєвими обставинами (діями та подіями). Як і в інших галузях права, до юридичних фактів у фінансовому праві відносяться дії (правомірні або неправомірні) і події. Події — це явища, що не залежать від волі людей. На відміну від подій дії є усвідомленими і відбуваються з волі людини.

Отже, юридичні факти у фінансовому праві виконують свою головну функцію – забезпечення виникнення, зміни чи припинення фінансових правовідносин.