Робота з системою та налагодження Linux

Реєстрація в системі.

Реєстрація – це введення імені користувача і пароля, що перевіряються операційною системою Linux для того, щоб визначити чи має користувач право звертатися до цієї комп’ютерної системи.

При встановленні і налагодженні Linux, створюється один (або більше) обліковий запис користувача, котрий належить суперкористувачу з іменем користувача root. Суперкористувач має необмежений доступ до всієї ОС, до кожного файла, кожної команди. Тільки суперкористувач може змінити налагодження і конфігурацію системи. У процесі інсталяції може бути створений обліковий запис непривілейованого користувача. Цей обліковий запис належить звичайному користувачу. Він може звертатися до файлів у своєму домашньому каталозі, а також до файлів, що призначені для всіх користувачів (наприклад, до файлів довідки і виконавчих файлів програм). Основну частину роботи слід виконувати саме в цьому обліковому записі. Наприклад, створювати документи, користуватися мережею Internet, працювати з графікою і т.д.

 

Системний адміністратор відповідає за обслуговування, супровід, ремонт, налагодження і захист комп’ютера, операційної системи комп’ютера, під’єднаних зовнішніх пристроїв, встановлених додатків і файлів даних. Системний адміністратор надає доступ до комп’ютера, зовнішніх пристроїв і файлів іншим користувачам системи. Він стежить також за тим, щоб користувачі не зіштовхувались з проблемами під час роботи в системі, а система була налагоджена на ефективну допомогу користувачам при виконанні їх роботи.

 

Існує два способи роботи в якості суперкористувача – перший полягає в реєстрації безпосередньо в обліковому записі root. Другим способом є тимчасовий перехід в обліковий запис суперкористувача, під час роботи в звичайному обіковому записі користувача для нього служить команда СU.

У системі Linux можна відкрити 6 різних сеансів користувача одночасно. Для переключення між сеансами є функціональні клавіші F1 – F6, які позначають всі наявні консолі. Для переключення з однієї консолі на іншу, слід натиснути клавішу Alt і, утримуючи її, натиснути функціональну клавішу відповідної консолі.

 

Робота з процесами. Що таке процес

 

Однією з переваг Linux є неперервне керування ресурсами процесора і пам’яті, яке забезпечує ця система. У Linux всі працюючі програми, додатки, утиліти і демони (сервери) розглядаються як процеси. Кожен раз, коли користувач вводить команду або запускає програму, ядро Linux звертається до файлової системи для одержання копії програми, а пізніше поміщає цю копію в пам’ять комп’ютера. Після розміщення в пам’яті копії виконуваної програми, командний інтерпретатор приступає до виконання програми, запускаючи тим самим процес. За супроводження і керування кожним процесом відповідає програма командного інтерпретатора.

Linux підтримує віртуальну файлову систему в каталозі / proc, де містяться вказівки до всіх процесів, що працюють в системі. Linux – це дійсно багатозадачно – операційна система, тобто вона може виконувати декілька задач одночасно. Для виконання всіх цих дій, ядро Linux викликає декілька демонів, які пізніше беруть на себе вирішення відповідної задачі і всього, що з нею зв’язано.

Наприклад, для виведення інформації на друк, викликається відповідна команда (lpr). Ядро самостійно не може виконувати друк і викликає демон LPD. Демон LPD одержує завдання на друк від ядра і запускає ще один процес (виконує розгалуження). Це означає, що він викликає ще одну копію самого себе, а пізніше LPD передає завдання своєму аналогу (одночасно з відомостями про те, який принтер використовувати та де і коли виконувати друк) і відправляє його на виконання друку. Початковий демон LPD продовжує залишатися на зв’язку з ядром, на той випадок, якщо буде потрібно роздрукувати ще якусь інформацію. Це дозволяє ядру використовувати демон LPD для виконання завдань друку одночасно на принтерах різних типів, тобто використовується багатозадачний режим.

Процесом у Linux називається програма, яка виконується в оперативній пам’яті. Процеси забезпечують виконання команд. Команди можуть бути введені з командного рядка користувача, можуть міститися в сценарії командного інтерпретатора або ж поступати з іншого процесу працюючого в системі, наприклад, з графічного інтерфейсу робочого стола. Після завершення роботи процес витирається з пам’яті і перестає споживати процесорний час. У типовій системі функціонує біля 50 процесів одночасно і кожному призначається унікальний ідентифікаційний номер.

Типи процесів.

 

Всі процеси поділяються на 3 основні категорії:

1.Інтерактивні процеси потребують введення інформації користувачем. Таким процесом може бути програма, що виконується (наприклад, текстовий або графічний редактор).

2. Пакетні процеси, що виконуються автоматично і не вимагають взаємодії з користувачем. Таким процесом, наприклад, може бути резервне копіювання робочого каталога, яке виконується автоматично, в певний час.

3. Процеси-демони які надають свої послуги користувачам і додаткам, працюючи у фоновому режимі. Деякі процеси-демони запускаються на виконання під час початкового завантаження комп’ютера. Наприклад, один із демонів відправляє інформацію на принтер (lpd), а інший відповідає за зв’язок із мережею інтернет.

 

Під’єднання апаратних засобів

 

Під’єднання апаратних засобів до системи Linux, на сучасному етапі, значно спростилося. Із кожною новою версією ядра, постачається все більше модулів-драйверів для пристроїв, що можуть бути підключені до системи. Під час завантаження системи, по екрану пробігає довгий ряд повідомлень. У них міститься інформація про окремі компоненти апаратного забезпечення, про фірму-виробника, модель і, навіть, про те чи готовий даний пристрій до використання. Але інколи під’єднання нових пристроїв автоматично не відбувається і тому це повинен зробити користувач в ручному режимі.

Одним із найновіших засобів в системі є можливість автоматичного монтування гнучких дисків і дисків CD-ROM. За допомогою такого засобу як супер монтування, в Linux можна використовувати гнучкі диски і диски CD-ROM майже так само як і в Microsoft Windows, але є деякі відмінності – в системі Microsoft Windows дисковід гнучких дисків носить ім’я а: а в Linux /mnt/ floppy.

У системі Linux цьому зовнішньому пристрою призначений також файл пристрою, який керує дисководом гнучких дисків під іменем /dev/fdo.

У Linux також можна працювати з гнучкими дисками в форматі DOS і форматі розширеної файлової системи (EXT 2). Дисковід CD-ROM у Linux носить ім’я /mnt/cd-rom. У залежності від налагодження системи, файл цього пристрою носить ім’я /dev/hdb.

Якщо під час інсталяції, вибраний засіб супермонтування, то достатньо помістити гнучкий диск або CD-ROM в дисковід, перейти у відповідний каталог /mnt і побачити весь зміст відповідного диску. Якщо система не підтримує засіб супермонтування, то до початку роботи зі змінним носієм інформації його необхідно змонтувати, а після закінчення роботи – розмонтувати.

Для того, щоб дізнатись чи підтримує система засіб супермонтування, потрібно переглянути файл /proc/mounts. Якщо система не підтримує супермонтування, то в даному файлі будуть відсутні рядки, які стосуються дисководу гнучких дисків або CD-ROM.

Працюючи з дисководами гнучких дисків, до яких застосувується супермонтування, достатньо відправити файл у каталог / mnt/floppy. Він буде автоматично записаний на гнучкий диск. Як тільки індикатор на дисководі погасне, дискету можна буде виймати з дисководу.

 

Друк файлів.

 

При інсталяції, ОС Linux можна встановити і налагодити принтери. Якщо під час інсталяції принтер не був встановлений, пройшла його заміна або був добавлений інший принтер, то для забезпечення правильної роботи принтера необхідно застосувати один із інструментальних засобів налагодження, що входять у дистрибути в Linux.

У Linux для принтерів не передбачені зручні методи самоналагодження, автоматичного розпізнавання і спрощення інсталяції. Однак, в цій системі реалізована складна служба друку, яка дозволяє багатьом користувачам відправляти завдання на друк одночасно на декілька комп’ютерів. Для Linux не мають значення вільні принтери. Зайняті в ній завдання на друк може зберігатися до тих пір, поки принтер не буде готовим до роботи.

При клацанні на кнопці друку в програмі додатку або при використанні команди lpr, остання приймає файл і записує його на деякий час, у так званому, буферному каталозі. (Буферний каталог друку – це каталог файлової системи, в якому, тимчасово, зберігаються файли, поки вони не будуть відправлені на принтер).

Файл знаходиться в буферному каталозі до тих пір, поки демон lpd не виявить його. Після того демон lpd створює копію самого себе, вибирає файл із буфера й очікує поки принтер не стане доступним. Як тільки це відбудеться, демон lpd відправляє файл на принтер, де він роздруковується.

Якщо до системи під’єднано декілька принтерів, то кожен із них має власний буферний каталог. У цьому випадку користувачеві необхідно вказати, під час виклику команди lpd, на якому принтері повинен бути роздрукований файл(вказавши буферний каталог зв’язаний з цим принтером). Демон lpd породжує свою копію для кожного буферного каталогу в системі.

Практичні поради

Монтування гнучкого диску

Якщо в вашій системі не використовується засіб супермонтування, то ви повинні змонтувати гнучкий диск після встановлення в дисковід гнучких дисків. Після цього можна вільно звертатись до нього. Перед тим як виймати гнучкий диск, необхідно його розмонтувати. Нижче описано як працювати з дисководом гнучких дисків, для якого не використовується засіб супермонтування.

1. Визначте адрес блокового пристрою, присвоєний дисководу гнучких дисків. Введіть (dmesg | less і натисніть <Еnтеr>. Знайдіть рядок, який виглядає приблизно ось так:

Flорру drive(s) fd0 is 1.44М

Це означає, що дисководу гнучких дисків присвоєно ім'я /dev/fd0, знайдіть також рядки з описом дисководуСD - RОМ, які можуть мати ось такий вигляд:

hdb:АТАРІ 24 Х СD_RОМ drive, 128Kb Cache

Uniform CDROM driver Revision 2.56

2. Помістіть гнучкий диск у дисковід.

3. Змонтуйте гнучкий диск. У командному рядку введіть:

mount/dev/fd0/mnt/floppy і натисніть <Еnter>. Тут /dev/fd0 – пристрій, виявлений у виведенні команди dmesg на етапі 1. Зверніть увагу, що на декілька секунд загориться індикатор дисководу.

4. Скопіюйте файл на гнучкий диск. Введіть cp /filename /mnt/floppy і натисніть <enter>. Поки файл копіюється на гнучкий диск, індикатор дисководу будегоріти.

5. Розмонтуйте гнучкий диск. Введіть umount /dev/fd0 i натисніть <Еnter>.

6. Вийміть гнучкий диск із дисководу. Перед видаленням, його слід розмонтувати.

Якщо непривілейований користувач не може одержувати доступ до дисководу гнучких дисків, необхідно змінити його права доступу. Зареєструйтесь в якості суперкористувача, введіть сhmod о+rw /dev/fd0 в командному рядку і натисніть <Enter>.

 

Монтування і розмонтуванняСD-RОМ виконується аналогічним способом.Щоб змонтуватиСD-RОМ введіть mount /dev/ /hdb/mnt/cdrom і натисніть <Еnter>.З'явиться наступне повідомлення:

Blosk devise /dev/hdb is write – protected. Змонтувавши СD-RОМ ви зможете переглядати лістінги каталогів і відкривати файли.