Переваги Linux перед іншими ОС.

1. Linux - це операційна система з відкритим вихідним кодом, в розробці якої приймали участь всі зацікавленні програмісти світу і тому всі помилки, що були допущені в ОС, постійно виправляються і програма постійно вдосконалюється.

2. Дистрибутиви з програмою Linux, в більшості випадків, є безплатними або мають дуже низьку ціну.

3. Linux дозволяє забезпечити роботу старого обладнання і, тим самим продовжуючи термін його експлуатації.

4. Повний доступ до всіх засобів комп’ютера Linux дозволяє краще і якісніше виконувати програму.

5. При встановлені Linux на комп’ютері, можна обійтися без придбання додаткового прикладного програмного забезпечення. Дистрибутив Linux включає велику кількість професійних і наукових програм, при цьому більшість із них переважають свої комерційні аналоги за потужністю і продуктивністю.

6. До складу Linux входить сервер із протоколом ТCP/IP, який легко конфігурується. Це дозволяє спростити розгортання мережі, яка повністю налагоджена, на обслуговування конкретних потреб, а також керувати нею.

 

Порівняння дистрибутивів Linux

Дистрибутив - це інсталяційний пакет програм, записаний на будь-якому носію інформації і призначений для встановлення програмного забезпечення на комп’ютерах.

Перехід на Linux може бути викликаний цілим рядом причин. Багато користувачів стверджують, що ця ОС – стабільне і продуктивне робоче середовище. У ній не виникає помилок порушення загального захисту і система не зупиняється. Ще однією важливою перевагою Linux є її несприятливість до комп’ютерних вірусів. При виборі дистрибутивну Linux користувач повинен знати, що на кожному дистрибутиві знаходиться одна і та ж операційна система Linux. Різниця між дистрибутивами визначається характерними особливостями інсталяції ОС, складом встановлених програм, наявністю технічної підтримки, а також додаткових програм і утиліт створених для конкретного дистрибутиву і призначених для роботи саме з ним.

 

При виборі дистрибутиву Linux треба звертати увагу на такі фактори:

 

1. Що входить до складу дистрибутивну.

2. Чи потрібна технологічна підтримка.

3. Простота встановлення дистрибутиву. Для будь-якого нового користувача Linux найбільші труднощі викликає встановлення і налагодження ОС Linux. Якщо користувач тільки починає працювати з системою Linux, слід вибирати дистрибутив, який містить великий об’єм довідкової інформації та може автоматично розпізнавати апаратні засоби.

4. Для використовують Linux. Кожний дистрибутив дозволяє вибрати один із декількох способів інсталяції та визначити перелік програм, які будуть встановлені в системі.

 

 

До найбільш поширених дистрибутивів Linux належать:

 

1.Caldera Open Linux – цей дистрибутив простий у користуванні і рекомендується для початківців. Його недоліком є значний акцент на застосування програм і утиліт робочого столу KDE як єдиного засобу виконання багатьох дій, а також труднощі при оновленні програм.

2.Corel Linux – цей дистрибутив дуже швидкий і не складний в інсталяції. Єдиним недоліком є те, що він попередньо налагоджений і не забезпечує широкого вибору в ході інсталяції.

3.Debian Linux – призначений для кваліфікованих користувачів. Його перевага в тому, що після встановлення він найпростіший у супроводі.

4. Linux Mandrake – цей дистрибутив оснащений дуже потужним набором інструментальних засобів налагодження системи.

5.Linux Pro.

6.Red Hat Linux – його перевагою є застосування диспетчера пакетів Red Hat, що спрощує встановлення та знищення програм, а також підтримку системи в робочому стані. У ньому є в наявності утиліти налагодження, які спрощують внесення різних змін в конфігурацію системи. Наприклад, можна створювати облікові записи користувачів і груп для спільних файлів та здійснювати зміну способу початкового завантаження комп’ютера.

7.Slackware Linux – найбільше підходить для тих, хто добре освоїв роботу з Linux або має досвід роботи з ОС Linux.

8.SuSE – один із сучасних дистрибутивів, який підтримує найновіші програми та драйвери пристроїв.

9.Trans – Ameritech.

10. Turbo Linux - до складу дистрибутиву Turbo Linux входить ряд графічних інструментальних засобів налагодження, які допомагають налагодити систему в повній відповідності до потреб користувача. Крім того, Turbo Linux це не один, а декілька дистрибутивів, призначених для встановлення на локальних або мережних комп’ютерах.

11. Asp Linux 7.2 (Baikal) – це найновіший продукт російських розробників програмного забезпечення, який підтримує українську мову.

 

Структура Linux

Склад ОС Linux

 

Основою ОС Linux є ядро – програмний компонент, який забезпечує взаємодію між користувачем та пристроями комп’ютера. Ядро відповідає за супровід файлової системи, виконання команд, запуск програм, реєстрацію дій, а також управління пам’яттю системи та іншими ресурсами. Ядро видає системні команди, які називаються системними викликами. Вони координують дії ядра із виконання команд, введених користувачем.

Системні виклики – це повідомлення, що скеровуються ядром пристрою, яким воно керує. Системні виклики містять вказівки від системних процесів або працюючих програм. Найбільш важливою функцією ядра є управління ресурсами пам’яті комп’ютера. З використанням ресурсів пам’яті активізуються пристрої і служби, завдяки яким система комп’ютера виконує свої функції. Все це проходить під керуванням файлової системи.

 

Опис структури каталогів

 

У Linux всі джерела інформації розглядаються як файли. У файловій системі Linux зберігаються всі можливі типи файлів: системні, файли даних, додатків, утиліт, драйверів, конфігурації та інші.

Кожен із цих файлів характеризується іменем і каталогом, в якому він зберігається у файловій системі. Файлова система Linux так як і DOS, Windows i Unix має деревоподібну структуру. У ній від корінного каталога, який позначається символом “/”, відходять всі інші каталоги і підкаталоги, де розміщуються файли. Імена каталогів складаються з цифр, символів та літер. Ім’я каталога вказує його місцезнаходження у файловій системі відносно корінного каталога.

Однією з гілок дерева каталогів є каталог для зберігання облікових записів всіх користувачів. Його ім’я починається з символу “/“, який позначає корінний каталог, за ним вказується ім’я каталога, що містить всі робочі каталоги користувачів системи – home. Кожен користувач у підкаталозі home має свій власний підкаталог, наприклад, користувач student має свій робочий каталог:

/home/student

Основою ОС є корінний каталог (/), він містить всі підкаталоги і файли системи Linux. У коріному каталозі також може зберігатися ядро Linux. Якщо файла ядра там немає, то він може знаходитися в каталозі / boot.

У корінному каталозі не рекомендується зберігати будь-які власні файли. У ньому повинні знаходитися тільки загальносистемні файли конфігурації (наприклад, з інформацією про початкове завантаження системи).

Файли призначені для виконання, зберігаються в каталозі / bin. Саме тут знаходяться основні сценарії команд і програм Linux – команди для запуску різних командних інтерпретаторів для роботи з файлами (наприклад, копіювання і переміщення, зміна прав доступу до файлів, а також утиліти конфігурації).

У каталозі / boot зберігаються файли конфігурації і команди початкового завантаження. Цей каталог містить все необхідне для завантаженя, тобто запуску системи.

У каталозі / dev зберігаються файли пристроїв (драйвери) для всіх апаратних компонентів комп’ютера. При налагоджені Linux на використання конкретного пристрою, виконується редагування одного із файлів конфігурації з цього каталога. Пристроєм, який присутній в кожному комп’ютері, є дисковід гнучких магнітних дисків. Цим дисководом керує файл пристрою /dev/fd0. Файл пристрою першого жорсткого диску називають /dev/hda, другого - /dev/hdb. Для пристрою з інтерфейсом SCSI використовуються імена: sda, sdb, sdc тощо.

У каталозі / etc зберігаються файли конфігурації і сценарії ініціалізації Linux. Ці файли можна редагувати, з метою введення користувачів в систему і зміни їх паролю (файл /etc/passwd), а також створення групових облікових записів, спільного використання файлів (/ etc/group) і налагодження комутованого з’єднання Internet (файл / etc/resoev.conf.).

Користувач системи, має власний каталог для зберігання своїх власних файлів, який міститься в каталозі / home. У ньому користувач (крім суперкористувача) має окремий підкаталог. Робочі каталоги користувачів призначені для зберігання власних файлів і недоступні для інших користувачів системи.

Каталог / lib містить бібліотеки С та інших мов програмування, а також образи роздільних бібліотек, які необхідні для завантаження системи і виконання команд.

У каталозі / lost+found містяться файли, відновлені після їх втрати, у результаті аварійного завершення програми.

Каталог / mnt служить місцем під’єднання (монтування) до файлової системи Linux інших файлових систем. Для перегляду вмісту диску CD-ROM, можна звернутися до каталогу /mnt/cdrom. Вміст гнучкого диску можна переглянути в каталозі /mnt/floppy.

У каталозі / proc знаходяться віртуальні файли, які Linux використовує для контролю за діючими процесами. Ці файли не можна знищити.

Каталог / root є робочим каталогом для суперкористувача або системного адміністратора.

У каталозі / sbin зберігаються файли або інструментальні засоби, призначені для суперкористувача. У ньому містяться команди зупинки системи, встановлення системного часу, перевірки файлової системи на відсутність помилок і налагодження мережі.

Тимчасові файли розміщені в каталозі / tmp. ь Користувачі можуть записувати файли, призначені для інших користувачів або для тимчасового зберігання. Всі дані, які зберігаються в каталозі /tmp, знищуються при перезавантаженні системи.

У каталозі / usr зберігаються файли, які не є частиною самої системи Linux. Там можуть знаходитися ігри Linux, різна довідкова інформація.

Журнали розміщені в каталозі / var. Тут можна знайти, наприклад, журнал початкового завантаження Linux. Інформація в цих журналах вказує на те, яке програмне забезпечення було встановлене під час початкового завантаження і як налагоджені апаратні засоби системи.

 

Визначення типів файлів.

 

Файл Linux – це унікальна сукупність даних із унікальним іменем. Ім’я файла Linux складається з опису шляху доступу до нього в файловій системі, починаючи від корінного (основного) каталога, за яким іде ім’я присвоєне файлу. У файловій системі може знаходитися декілька файлів з одинаковими іменами, але вони не можуть зберігатися в одному і тому ж каталозі.

 

До основних типів файлів належать:

1. файли даних, які створюються користувачем і, переважно, містять дані, які складаються із тексту і чисел;

2. системні файли даних, які використовуються операційною системою для відслідковування паролів і реєстрації облікових записів користувачів, прав доступу до файлів та інших даних, без яких неможливо організувати безперервне функціонування операційної системи. Ці файли час від часу доводиться редагувати системному адміністраторові, на якому лежить відповідальність за супровід системи;

3. виконавчі файли – містять команди, які повідомляють комп’ютеру, що потрібно робити. Ці файли, як правило, є програмами. Кожен раз при передачі комп’ютеру команди на виконання якої-небудь дії відбувається виконання інструкції, яка міститься у виконавчому файлі.

Ім’я файла в ОС Linux може містити до 256 символів (разом із шляхом). У назві файла можна використовувати будь-які цифри, букви, дефіси, символи, підкреслення і крапки. ОС Linux розрізняє великі і маленькі букви, в результаті чого в одному каталозі можна зберігати 2 файли з однаковим іменем, але в одному з них перша буква велика, а в другому – маленька.

Не допускається вживання в імені файла наступних символів: <, >, ‘, “ ”, *, { }, [ ], (), ^,!, \, |, $,?, &, ~.

Для створення прихованих файлів перед іменем файлу слід поставити крапку.