Договір перевезення пассажира

За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Пасажир має право:

1)одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком; 2)провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця; 3)купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною; 4)перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами); 5)зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на десять діб, а в разі хвороби - на весь час хвороби; 6)відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка - залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами); 7)отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом.

 

Договір чартеру (фрахтування)

За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Чартер — консенсуальний різновид договору перевезення. Оскільки його укладення не свідчить про приймання вантажу до перевезення і не дає можливості розпорядитися ним, при чартерних перевезеннях може бути виписаний і коносамент.

Терміни доставки вантажів встановлюються за згодою сторін. Якщо вони невизначені, то вважається, що перевізник виконав свій обов'язок по відношенню до строку за умови, що після навантаження судно відразу ж вийшло в рейс і рухалося зі звичайною для нього швидкістю, звичайним шляхом, яким користуються торговельні судна при аналогічних перевезеннях. Після прибуття вантажу в порт призначення перевізник зобов'язаний послати пові­домлення (нотіс) одержувачеві. Вантажоодержувач зобов'язаний у встановлений термін прийняти і вивезти прибулий на його адресу вантаж. У випадку неявки одержувача або його відмовлення від прийняття вантажу останній здається для збереження на склад або інше надійне місце і (за винятком швидкопсувних вантажів) зберігається протягом двох місяців з дня приходу судна в порт вивантаження.

 

Договір транспортного експедирування

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Клієнт повинен видати експедиторові довіреність, якщо вона є необхідною для виконання його обов'язків.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

 

Поняття кредитно-розрахункових правовідносин та види розрахунків

Розрахункові правовідносини — це врегульовані нормами права відносини, які виникають у процесі здійснення безготівкових розрахунків через установи банків або не-банківські фінансові установи.

Види розрахунків:

1)розрахунки із застосуванням платіжних доручень (За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами); 2)Розрахунки за акредитивом (у разі розрахунків за акредитивом банк за дорученням клієнта і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи; 3)Розрахунки за інкасовими дорученнями (у разі розрахунків за інкасовими дорученнями банк за дорученням клієнта здійснює за рахунок клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту платежу; 4)Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків (Розрахунковим чеком (чеком) є документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачеві).

 

Форми безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів:

- платіжними дорученнями (це документ, який містить наказ платника банку про списання з його рахунку певної суми та перерахування її на рахунок одержувача);

-платіжними вимогами-дорученнями ( це комбінований розрахунковий документ, який об'єднує платіжну вимогу і платіжне доручення. Частину документу "платіжна вимога" заповнює одержувач, а другу частину – "доручення" – заповнює платник при згоді на оплату);

-чеками ( застосовуються для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахункiв готiвкою за отриманi товари, виконанi роботи та наданi послуги.);

-акредитивами ( це розрахунковий документ, який містить доручення банка платника банку одержувача оплатити товар (послуги) лише при виконанні одержувачем умов, вказаних в акредитиві (рис. 3.7). Акредитив вигідно використовувати у відносинах з неакуратними платниками).;

-векселями ( є формою оформлення комерційного кредиту, який надається в товарній формі продавцями покупцям у вигляді відстрочки сплати боргу за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.);

-платіжними вимогами (це документ, який містить вимогу одержувача коштів платнику про сплату певної суми грошей через банк.);

-інкасовими дорученнями (розпорядженнями) (це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки, інші підприємства й організації у тих випадках, коли ім надане право безспірного стягування коштів).

 

Поняття договору позики

1.Договір позики - це один з видів зобов’язань, спрямованих на передачу майна. Законодавче визначення договору позики є: "За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості".

2.Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним договором. Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти. за договором позики істотною є умова щодо предмета договору.

3.Істотні умови:— сума позики;— розмір відсотків (або безпроцентний характер позики);— строк повернення (якщо договором не встановлено строк повернення позики або цей строк визначено моментом пред'явлення вимоги, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦКУ, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів з дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором; при цьому позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором).Неістотні – проценти. Якщо в договорі не встановлений строк повернення позики, то позичальник повинен повернути гроші або речі протягом 30 днів від дня пред’явлення вимоги позикодавцем. Хоча сторони за погодженням можуть на свій розсуд встановлювати в договорі інші умови повернення позики. Договір позики, особливо той, що укладений на тривалий строк, може передбачати виконання договору частинами (в розстрочку). У випадку смерті позичальника позикодавець повинен протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо позикодавець не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги погашення боргу.

4.відповідальність:якщо позичальник повернув несвоєчасно суму позики він зобов’язаний сплатити грошову суму, якщо речі – зобов’язаний сплатити неустойку. Якщо договором встановлений обов’язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів.

 

Форма д-у позики

1. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

2. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.