Під час розбирання будівельних конструкцій

5.9.1. Організація робіт з розкриття i розбирання будівельних конструкцій має проводитись під безпосереднім керівництвом осіб начальницького складу на підставі визначених КГП чи начальником БД мети, об’єму i меж розкриття, а також із зазначенням місця складання чи скидання демонтованих конструкцій. До початку їх проведення необхідно знеструмити електричні мережі і прилади (до 220 В), які знаходяться на ділянці, i підготувати засоби гасіння можливого (схованого) горіння. Пiд час проведення робіт належить уважно слідкувати за станом несучих конструкцій, не допускаючи їх послаблення i вживаючи відповідних заходів щодо запобігання можливому обвалюванню.

5.9.2. Роботи щодо розбирання покрівлі чи покриття проводяться групами у складі 2-3 чоловік. Пожежники зобов’язані страхуватися рятувальними мотузками або пожежними карабінами, не допускається скупчення особового складу в одному місці.

5.9.3. Під час розбирання будівельних конструкцій слід запобігати падінню високих вертикальних споруд (труб, антенних пристроїв тощо), не можна допускати порушення їх кріплень (розтяжок, розпорок, опор тощо). За необхідності звалювання димових труб, обгорілих опор чи частин будівлі необхідно проводити під безпосереднім керівництвом КГП чи начальника БД i тільки після видалення з небезпечної зони всіх людей i техніки.

5.9.4. Забороняється скидати з поверхів i покрівель конструкції (предметів) без попереднього застереження осіб, що працюють біля будівлі. У разі скидання конструкцій (предметів) необхідно слідкувати, щоб вони не попадали на проводи, балкони, покрівлі сусідніх будівель, а також на людей, пожежну техніку i т.п. У місцях скидання конструкцій i матеріалів виставляється постовий, який не повинен пропускати будь-кого в цю зону до повного чи тимчасового припинення робіт. У нічний час ці місця мають освітлюватися.

Розібрані конструкції, евакуйоване обладнання, матеріали i т.п. слід складати гострими (колючими) сторонами донизу, не завалювати проходи i підходи до місця роботи.

5.9.5. До роботи з ланцюговими бензомоторними пилками, відбійними молотками i пожежними димососами допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання i мають право працювати з ним. Під час роботи слід дотримуватись таких основних вимог:

- не працювати з несправним інструментом, не запускати двигун без приставки;

- перед запуском двигуна перевірити надійність кріплення рами, приставок, шини, відрізного круга, натягу ланцюга пилки;

- під час запуску двигуна ланцюг пилки i відрізний круг не повинні доторкатися до будь-яких предметів;

- під час запуску двигуна не намотувати трос стартера на руку;

- на холостому ходу, щоб уникнути розносу, двигун має працювати при відпущеному важелі управління газом;

- на холостих обертах двигуна не повинно вмикатися зчеплення;

- забороняється без навантаження виводити двигун на номінальні оберти;

- додаткова заправка пальним інструменту допускається тільки на холостих обертах двигуна;

- початок i кінець різання (виведення робочого інструменту) із пропилу мають виконуватись повільно, без ривків;

- переносити інструмент під час роботи двигуна допускається тільки при холостих обертах двигуна;

- у разі розриву або збігу ланцюга пилки, послаблення кріплення приставок, шини, відрізного круга, захисного кожуха та інших несправностей, які виявлено в процесі виконання роботи, необхідно негайно зменшити газ i зупинити двигун;

- забороняється під час роботи двигуна виконувати операції з регулювання на приставках i ліквідовувати несправності;

- забороняється зупиняти двигун шляхом зняття контакту проводу високої напруги зі свічки;

- забороняється працювати без захисних окулярів чи захисних лицьових масок, пожежних касок під час роботи з відбійним молотком або з абразивним кругом;

- при розкритті дерев'яних конструкцій пиляння слід починати тільки після того, як рама чи ручка бензопили упруться в конструкцію, iнакше можливі небезпечні удари i ривки інструменту; не допускається затискання в пропилі верхньої частини ланцюга, внаслідок чого інструмент може відкидатися на оператора;

- роботу відрізним кругом допускається проводити тільки на закріпленій конструкції i так, щоб під час різання не відбувалося заклинювання відрізного круга у пропилi в результаті деформації чи перекосу фраґмента, що розрізується;

- при роботі з відбійним молотком режимом праці мотоприводу має керувати помічник оператора.

Крiм зазначених пунктів правил, необхідно дотримуватись заходів безпеки, які викладено у відповідних розділах, що додаються до експлуатаційних документів.

При прокладанні, прибиранні, обслуговуванні та ремонті пожежних рукавів

5.10.1. При прокладанні рукавної лінії з рукавного автомобіля необхідно контролювати швидкість руху відповідно до інструкцій з експлуатації (як правило, не більше 10 км на годину), слідкувати за справністю світлової i звукової сигналізації, надійно фіксувати двері вiдсiкiв рукавного автомобіля. При намотуванні рукавів на рукавну котушку необхідно триматись за поручнi барабана, не допускаючи пошкоджень рук, слідкувати за надійною фіксацією рукавної котушки.

5.10.2. При використанні пневмосистеми підйомного механізму укладання рукавів необхідно забезпечити тиск у системі гальмування не менше 0,55 МПа.

5.10.3. При навантажуванні скаток рукавів в автомобіль забороняється перевищувати межу вантажопiдйомностi (100 кг) підйомного механізму (не більше 2-х скаток рукавів).

5.10.4. При перевезенні використаних рукавів на даху рукавного автомобіля обмежуючi пристрої (дерев’яні трапи i поручнi) мають бути надійно закріплені у піднятому положенні.

5.10.5. При ремонті i обслуговуванні пожежних рукавів необхідно:

- не торкатися нагрітої поверхні вулканізаційного апарата;

- при роботі з клеєм працювати під витяжним зонтом та періодично провітрювати приміщення.

5.10.6. Забороняється тримати клей у безпосередній близькості до нагрівальних приладів.

5.10.7. При укладанні рукавів на стелажі рукавної бази необхідно користуватися стрем’янкою чи майданчиком, який рухається. З’єднувальні головки рукавів кладуть униз скатки на лицьову частину стелажа. Випробування пожежних рукавів слід проводити згідно з Настановою по експлуатації пожежних рукавів.

БЕЗПЕКА ПРАЦI ПІД ЧАС ЛІКВІДАЦІЇ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТЕХНОГЕННОГО ТА ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

Загальні положення

6.1.1. У планах ліквідації аварії, катастрофи і стихійного лиха для кожного потенційно небезпечного об`єкта або території має бути передбачений порядок допуску та видачі дозволу для участі в роботі допоміжних служб, у тому числі підрозділів пожежної охорони МНС України.

6.1.2. Загальне керівництво та координацію дій різних служб, що беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (далі - НС)*, що не пов’язані з пожежами, здійснює особа, яка згідно з планами їх ліквідації є керівником аварiйно-рятувальних робіт (далі - КАРР).

6.1.3. Керівництво діями підрозділів пожежної охорони здійснює старший начальник підрозділу пожежної охорони (далі - СНПО), що прибув на місце виклику. СНПО зобов'язаний діяти суворо в рамках завдань, що поставлені йому КАРР, і відповідно до вимог даних Правил.

6.1.4. У разі виникнення НС на об‘єкті, що не призвело до виникнення пожежі, керівником її ліквідації є представник об‘єкта.

У разі виникнення НС за межами об‘єкта, що не призвело до виникнення пожежі, керівником її ліквідації є представник органів державної виконавчої влади.

6.1.5. Відповідальність за виконання правил безпеки праці під час гасіння пожежі, що виникла в ході ліквідації наслідків НС, несуть КГП, начальники бойових ділянок та інші посадові особи.

6.1.6. Організація та ведення бойових дій під час надання допомоги у ліквідації наслідків НС проводяться з урахуванням плану ліквідації НС, вимог галузевих нормативних документів, розділу 5 цих Правил, порядку проведення робіт, визначеному на об'єкті (підприємстві), та інших нормативних i керівних документів.

6.1.7. Після прибуття підрозділів пожежної охорони до місця надзвичайної ситуації СНПО має з`ясувати в КАРР:

- місце, розміри і характер НС, найбільш небезпечних аварійних зон;

- які проводяться заходи;

- можливі наслідки, що можуть бути (вибух, пожежа, отруєння тощо)

- допомога, яка необхідна з боку пожежної охорони.

6.1.8. СНПО зобов'язаний:

- інформувати КАРР про всі зміни обстановки, що були виявлені, та про свої дії;

- підготувати сили та засоби для своєчасної ліквідації пожежі, що може виникнути внаслідок аварії;

- не допускати надмірного скупчення і переміщення в небезпечних зонах особового складу, аварійної і пожежної техніки;

- провести інструктаж особового складу з безпеки праці.

6.1.9. СНПО має право приймати рішення щодо проведення робіт з ліквідації наслідків НС тільки після:

а) оцінки масштабів аварійної ситуації та прогнозування її розвитку;

б) отримання інструктажу про порядок проведення робіт від КАРР або від посадової особи, у віданні якої знаходиться об'єкт;

в) узгодження маршрутів руху, схеми зв'язку та оповіщення, визначення бойових позицій та порядку розгортання бойового розрахунку;

г) вимкнення електроустановок, що розташовані в зоні аварії;

д) уточнення характеристики пожежо- і вибухонебезпеки речовин та матеріалів, що знаходяться на місці НС, а також характеру їх взаємодії з водопінними засобами;

е) створення резерву сил та засобів, ланок ГДЗС, захисного одягу та приладів для контролю за станом зовнішнього середовища (враховуючи можливість його зміни);

ж) з`ясування наявності і місць розміщення апаратури під тиском та вжиття заходів щодо захисту особового складу;

и) отримання інформації щодо відсутності в зоні НС хімічного, бактеріологічного або радіаційного зараження місцевості, а при наявності такого зараження тільки після:

- отримання від КАРР спеціального інструктажу про порядок виконання робіт у такій зоні;

- визначення спільно зі спеціалістами об'єкта або спеціальною технічною групою, призначеною КАРР, виду, рівня, меж зараження та можливості їх зміни, допустимого часу роботи особового складу та необхідних засобів захисту i контролю;

- забезпечення особового складу необхідною кількістю спеціальних захисних засобів та приладів контролю величини зараженості місцевості або організації постійної взаємодії з особою, яка уповноважена здійснювати такий контроль;

- організації спільно з адміністрацією об'єкта або з КАРР пункту дезактивації, санітарної обробки та медичної допомоги особовому складу;

к) отримання інформації щодо відсутності в зоні аварії вибухонебезпечних речовин або обладнання, яке може вибухнути. У разі наявності вибухонебезпечних речовин або обладнання рішення приймається тільки після:

- організації відповідними службами розвiдки та спостереження за будівлями і спорудами щодо можливості їх вибуху;

- оцінки можливості вибуху, місцезнаходження та кількості вибухових речовин, способів їх ліквідації або знешкодження, стану технологічного обладнання та установок пожежогасіння;

- передбачення захисту особового складу та техніки від можливого ураження вибуховою хвилею, осколками та уламками конструкцій, що розлітаються, з використанням обвалувань, капонірів, тунелів;

- організації постів із засобами гасіння для ліквідації загорань після вибуху (у разі організації таких постів треба прокладати рукавні лінії в напрямку кутів будинків та споруд, використовуючи, якщо можливо, військову техніку).

6.1.10. За наявності в зоні аварійної ситуації або в безпосередній близькості від неї радіаційного, хімічного, бактеріологічного зараження або вибухонебезпечних речовин та обладнання, що може вибухнути, СНПО має негайно після отримання цієї інформації вжити заходів щодо попередження загрози ураження особового складу. Всі роботи слід проводити згідно з правилами проведення робіт у такій зоні. Крiм того, СНПО має оповістити про це весь особовий склад підрозділів, провести інструктаж щодо заходів безпеки під час дій у такій зоні та виставити біля входу до зони зараження пост під керуванням особи середнього або старшого начальницького складу.

6.1.11. Під час проникнення особового складу підрозділів пожежної охорони до потерпілих, які знаходяться у завалах, здійснюється зсування (зміщення), підйом будівельних конструкцій (уламків), що обвалені, перерубування (перерiзання) оголеної арматури. У цих випадках використовується індивідуальний рятувальний інструмент (гідравлічні ножиці, сокири, плунжерні розпірки тощо) та механізований інструмент загального призначення (ручні електричні ножиці, дискові та ланцюгові пилки, рубильнi та вiдбiйнi молотки, бетоноломи). Правила безпечного використання (користування штатним інструментом, засобами індивідуального та групового захисту) викладені у відповідних главах цих Правил. За умови використання позаштатних технічних засобів слід керуватися рекомендаціями, що викладені в інструкціях з експлуатації цих засобів.

6.1.12. Пiсля виконання бойового завдання в зоні радіаційного, хімічного або бактеріологічного зараження місцевості СНПО повинен вжити заходів щодо проходження особовим складом санітарної обробки, вихідного дозиметричного контролю, проведення дезактивації, дегазації та контролю протигазів, одягу, взуття, приладів, техніки, обладнання і спорядження. Весь особовий склад, що брав участь у виконанні робіт у такій зоні, або проводив роботи із санітарної обробки, повинен пройти медичне обстеження, а за необхідності (за висновком лікаря) - профілактичне лікування.

 

Постова служба

 

225. Постова служба організовується з метою посилення контролю за виконанням вимог пожежної безпеки, своєчасного виявлення і повідомлення про пожежу, аварію та вжиття заходів щодо гасіння пожежі до прибуття підрозділів.

226. Рішення про виставлення поста (постів) приймає начальник підрозділу МНС або начальник Гарнізону служби з обов'язковою доповіддю до ГУ МНС. Дислокація постів, характеристика пожежної небезпеки на ділянках постів, перелік озброєння і засобів зв'язку, а також обов'язки постових вказуються в Табелі постів (додаток 21). При цьому враховуються можливості постових постійно спостерігати за дорученими ділянками.

За рахунок загальної штатної чисельності пости виставляються:

у виробничих будівлях, спорудах та біля установок, коли в процесі виробництва при проведенні тимчасових пожежонебезпечних робіт або при ліквідації виробничої аварії створюється небезпека виникнення пожежі;

у будинках, де проводяться заходи з масовим перебуванням людей.

Табель для постів розробляється начальником підрозділу і погоджується з керівником об'єкта (якщо пост виставляється на термін, не більший за добу, узгодження не потрібно).

227. Закріплення особового складу караулу за постами проводиться начальником караулу на термін тривалістю не більше місяця, залежно від складності і шкідливості технологічного процесу виробництва на ділянках постів.

Виходячи з оперативної обстановки, начальнику підрозділу дозволяється виставляти пости на автомобілі на термін не більше 3 діб. Виставлення поста на більш тривалий термін визначається за рішенням старшого начальника МНС.

Порядок залучення постів при виїзді чергового караулу на пожежу, іншу надзвичайну ситуацію визначається при розробці табеля постам.

 

Обов'язки постового

 

228. Постовим призначається пожежний (старший пожежний) із складу караулу підрозділу. Він підпорядковується начальнику караулу, а за його відсутності – черговому по караулу, і тільки за їх розпорядженням заступає на пост чи зміняється з нього.

При несенні постової служби пожежні (старші пожежні) повинні бути одягнені залежно від пори року у встановлену форму одягу з нагрудним знаком.

Постові повинні нести службу в касках, спеціальному одязі, якщо це викликано необхідністю або за вимогами безпеки. У виробничих будинках (лабораторіях, на установках тощо), у яких при аварії можливо виділення шкідливих для здоров'я парів, газів, пилу, постові повинні бути забезпечені індивідуальними захисними засобами встановленого для даного виробництва типу.

229. Постовий зобов'язаний:

знати протипожежний стан поста та його межі, техногенну та пожежну небезпеку об’єкта, що охороняється, прізвища і робочі місця осіб, які входять до складу добровільних пожежних дружин, а також осіб цехової адміністрації;

здійснювати контроль за дотриманням установленого протипожежного режиму, домагатися усунення недоліків у найкоротший строк, доповідаючи про це начальнику караулу;

стежити за справністю і постійною готовністю засобів пожежогасіння, пожежного зв'язку і сигналізації, уміти приводити їх до дії в разі потреби;

знати основні параметри технологічного процесу, порушення якого може призвести до надзвичайної ситуації;

негайно повідомляти про виявлену пожежу, аварію до підрозділу МНС та організувати гасіння пожежі наявними на місці засобами, залучаючи для боротьби з вогнем і надання допомоги людям членів добровільних пожежних дружин, робітників та службовців;

давати роз'яснення робітникам та службовцям із питань пожежної безпеки, не припиняючи спостереження за ділянкою, яка охороняється;

у разі раптової хвороби викликати начальника караулу;

відрекомендуватися особам, які мають право на перевірку (наприклад: “Товаришу лейтенанте, постовий поста № 3 сержант Гончаренко”);

вести спостереження за протипожежним станом об'єкта по встановленому шляху проходження на пост і у зворотному напрямку, про всі зауваження та порушення доповідати начальнику караулу;

знати і дотримуватися правил безпеки праці, передбачених для робітників даного об'єкта, ділянки, установки, цеху тощо.

230. Постовому забороняється:

залишати пост до зміни або зняття його з поста;

відволікатися від виконання службових обов'язків;

погоджувати проведення будь-яких робіт.

 

Зміна постових

 

231. Зміна постових проводиться, як правило, через кожні 3 години.

При температурі повітря на ділянці поста нижче –20°С і вище +30°С, а також на всіх постах у виробничих приміщеннях, де є шкідливі гази, пил тощо, тривалість несення служби на постах може скорочуватися за розпорядженням начальника караулу з наступною доповіддю начальнику підрозділу.

232. Перед відправленням на пости начальник караулу (черговий по караулу) вишиковує постових чергової зміни, перевіряє їх одяг, спорядження і знання ними обов'язків, дає додаткові вказівки з організації служби та подає команду: “На охорону об'єкта по постах праворуч (ліворуч, кругом), кроком руш!”. За цією командою пожежні направляються на пости.

Час підйому осіб перед відправленням на пост в нічний період визначає начальник підрозділу, виходячи з особливостей об'єкта і віддаленості поста.

233. Особа, яка прибула для зміни постового, називає йому своє прізвище. Наприклад: “Сержант Гончаренко прибув для прийому поста № 2”.

Особа, яка заступає на пост, спільно з постовим, який змінюється, обходять ділянку поста, здійснюють перевірку його протипожежного стану, наявність і справність протипожежного обладнання, первинних засобів пожежогасіння, а також засобів зв'язку і сигналізації і доповідають начальнику караулу (черговому по караулу) про прийом поста по телефону або радіозв'язку.

При виявленні під час здачі і прийому поста недоліків зміна постового не затримується, а начальником караулу вживаються заходи до їхнього усунення.

Особа, яка змінилася з поста, прямує до підрозділу, доповідає начальнику караулу (черговому по караулу) про всі недоліки і події, що мали місце під час несення служби. Виявлені недоліки в забезпеченні пожежної безпеки об'єкта заносяться в журнал спостереження за протипожежним станом об'єкта.

 

Дозорна служба

 

234. Дозорна служба організується і призначена для посилення профілактичної роботи, особливо у вечірній, нічний час, святкові і вихідні дні.

Дозорні направляються за встановленими маршрутами, а також для цільових перевірок протипожежного стану об'єкта, засобів сповіщення і гасіння пожеж, місць проведення вогненебезпечних робіт та в інших випадках, виходячи зі службової необхідності.

У кожному підрозділі МНС повинні розроблятися схеми маршрутів дозорів і маршрутні картки, в яких вказується перелік цехів, майстерень, складів, установок та інших приміщень і споруд, що підлягають огляду, найменування і характеристика вогненебезпечних дільниць, цехів, складів, лабораторій та інших споруд, час прибуття до того чи іншого приміщення (об’єкта), а також обов’язки дозорного.

Тривалість дозору не повинна перевищувати двох годин. Особи, які перебувають на постах та в дозорах, повинні забезпечуватись засобами зв’язку і один раз на годину доповідати черговому диспетчеру (радіотелефоністу) про протипожежний стан на території, що охороняється.

Чисельність осіб, які одночасно направляються на пости та в дозори, не повинна перевищувати 30 % особового складу, який знаходиться в бойовому розрахунку.

Дозорні в період чергування не повинні знаходитися в дозорах більше 12 годин.

235. Періодичність направлення дозорів встановлюється начальником підрозділу МНС і може коригуватися начальником чергового караулу, виходячи з обстановки на об’єкті, що охороняється, чисельності особового складу чергового караулу, плану додаткових заходів тощо з попереднім повідомленням про прийняте рішення оперативному черговому по Гарнізону.

При перебуванні в цільових дозорах особовий склад чергового караулу може залучати для огляду приміщень та споруд осіб, відповідальних за протипожежний стан цих приміщень та споруд.

 

Обов'язки дозорного

 

236. Для виконання дозорної служби на об'єкті з числа пожежних, старших пожежних і командирів відділень призначається дозорний.

Дозорний підпорядковується начальнику караулу і черговому по караулу і тільки за їх розпорядженням виходить у дозор, заміняється або знімається з нього.

Дозорний зобов'язаний:

прямувати через усі пункти, зазначені під час інструктажу, а також у маршрутній картці, і старанно перевіряти стан протипожежного режиму в цехах, лабораторіях, на складах тощо;

підтримувати зв'язок із пунктом зв’язку підрозділу по радіостанції або телефону;

при виявленні порушень правил пожежної безпеки, несправності проїздів, джерел протипожежного водопостачання, засобів зв'язку, сигналізації, установок пожежогасіння вимагати від адміністрації усунення цих порушень і сповіщати про це начальника караулу;

при виявленні пожежі (аварії) негайно повідомити про це підрозділ МНС й організувати евакуацію людей і матеріальних цінностей із небезпечних зон, приступити до гасіння наявними на місці засобами пожежогасіння, організувати зустріч пожежних підрозділів, залучити до цієї роботи членів ДПД, робітників та службовців об'єкта;

при отриманні повідомлення про виїзд караулу за сигналом “Тривога” негайно, найкоротшим шляхом, прямувати до місця пожежі (аварії) на об'єкті;

про виконання поставленої задачі доповісти начальнику караулу.

 

 

Основні ПА призначені для доставки до місця пожежі особового складу, вогнегасних речовин і пожежно-технічного обладнання та подачі вогнегасних речовин у осередок пожежі і виконання завдань за призначенням. Поділяються на автомобілі загального призначення для гасіння пожеж у містах і населених пунктах (пожежні автоцистерни, пожежні автонасоси, насосно-рукавні автомобілі, пожежні автомобілі першої допомоги) та автомобілі цільового призначення, для гасіння пожеж на промислових підприємствах, відомчих об’єктах хімічної, нафтовидобувної та нафтопереробної промисловості та ін. (повітряно-пінного, порошкового, газоводяного, аеродромного гасіння, а також пожежні насосні станції тощо) ТТХ АЦ – 2.5 –40/4 (433362) ПМ 540
Шасі	ЗІЛ-433362
Потужність двигуна кВт (к/с)	110(50)
Тип шасі	неповноприводний
Максимальна швидкість	80км/год
Кількість місць бойового розрахунку
Ємність паливного баку, л
Повна маса, кг не більше
Ємність цистерни, л
Ємність пінобаку,л
Подача насосу: ступені нормального тиску, л ступені високого тиску, л
Напір утворюємий насосом в номінальному режимі:   ступені нормального тиску, Атм ступені високого тиску, Атм
Максимальна геометрична висота всмоктування, м	7,5
Тривалість заповнення насоса при максимальній геометричній висоті всмоктування, с
Насос центробіжний пожежний комбінований	НЦПК-40/100-4/400
Катушка високого тиску зі стволом розпилювачем	СРВТ 2/300
Номінальна витрата ствола, л
Номінальний напір на вході в катушку, м. вод. ст
Довжина рукава,м
Ствол високого тиску	СРВТ 2/300
ТТХ АЦ 40 (130) 63 Б
Маса з повним навантаженням, кг
Найменший радіус повороту, м	8,0
Ємкість бака для палива, л
Марка насосу	ПН 40У
Подача води при висоті всмоктування 3,5 м, л/хв
Ємкість, л: Цистерни для води
Бака для піноутворювача
Час всмоктування води з висоти 7 м, с
Число, шт., напірних рукавів діаметром, мм
Число пожежних стволів, шт. Лафетних переносних
А
Б
СПП
ГПС-600
Гідроелеватор Г-600
Розгалудження РТ-80
Час роботи стволів без встановлення на вододжерело 1 ствола Б	10,6
2 ств. Б або 1 ств. А	5,3
1 ств. СПП-4	6,9
1 генератора ГПС-600	6,9
ТТХ АЦ 40 (131) 137
Маса з повним навантаженням, кг
Найменший радіус повороту, м	10,2
Ємкість бака для палива, л
Марка насосу	ПН 40У
Подача води при висоті всмоктування 3,5 м, л/хв
Ємкість, л: Цистерни для води
Бака для піноутворювача
Час всмоктування води з висоти 7 м, с
Число, шт., напірних рукавів діаметром, мм
Число пожежних стволів, шт. Лафетних переносних
А
Б
СПП
ГПС-600
Гідроелеватор Г-600
Розгалудження РТ-80
Час роботи стволів без встановлення на водо джерело,хв.. 1 ствола Б
2 ств. Б або 1 ств. А	5,5
1 ств. СПП-4
1 генератора ГПС-600

 

 

Методика

проведення розрахунків параметрів роботи в респіраторах Р-30

 

 

1. Розрахунок контрольного тиску (Р вих.) повітря (кисню) в ЗІЗОД, при якому ланці ГДЗС необхідно виходити на свіже повітря, полягає в наступному. Для повернення від місця здійснення оперативних дій із загазованих і задимлених середовищ на свіже повітря необхідно залишити в балонах (балоні) ЗІЗОД стільки кисню, скільки його було витрачено при пересуванні до місця роботи (Р пер.) плюс половина цієї кількості на непередбачені обставини (витрати) та додати остаточний тиск, що необхідний для стійкої роботи редуктора (Р ред.).

 

 

Для звичайних умов роботи

 

Р вих. = 1,5 Р пер. + Р рез.

 

Для важких умов роботи

 

Р вих. = 2,0 Р пер. + Р рез,

 

 

де: Р рез. = 3 МПа (30 кгс/см²),

 

Приклад: Перед входом ланки ГДЗС у загазоване (задимлене) середовище мінімальний тиск кисню у балонах Р-30 становив відповідно 16 МПа. За час пересування до місця роботи він знизився до 15 МПа, тобто падіння тиску кисню склало 1,0 МПа.

Виходячи з цього, контрольний тиск повітря, при досягненні якого необхідно виходити на свіже повітря, складатиме:

 

Р вих. = 1,5 х 1,0 МПа (10 атм) + 3,0 МПа (30 атм) = 4,5 МПа.(45 атм.)

 

2. При роботі у важких умовах (підземних спорудах метрополітену, трюмах кораблів, підвалах із складним плануванням, у будинках підвищеної поверховості) Р контр. розраховується за умови того, що повітря (кисню) на непередбачені обставини повинно бути рівним, як мінімум, значенню максимального падіння тиску кисню у балонах на шлях пересування до місця роботи.

 

Р вих. = 2 Р пер. + Р рез.

 

Приклад: Перед входом ланки (відділення) ГДЗ у загазоване (задимлене) середовище мінімальний тиск кисню у балонах респіраторів Р-30 становив 16 МПа. За час пересування до місця роботи у трюмі парому він знизився відповідно до 14 МПа, тобто падіння тиску кисню склало 2,0 МПа. Тоді, контрольний тиск кисню, при досяганні якого необхідно виходити на свіже повітря, дорівнює:

 

Р вих. = 2 х 2,0 + 3,0 = 7,0 МПа.

 

Як висновок, контроль за роботою ланки (відділення) щодо виходу на свіже повітря буде здійснюватися за показниками газодимозахисника з найменшим тиском у балоні та при залишках тиску у 7,0 МПа необхідно особовому складу виходити із загазованого (задимленого) середовищ.

 

3. Для визначення часу роботи (Т роб.) ланки ГДЗС у загазованому (задимленому) середовищі необхідно визначити найменше у складі ланки ГДЗС значення тиску (P₂) кисню, в балонах (балоні) ЗІЗОД безпосередньо поблизу осередку пожежі (місця ліквідації наслідків аварії), відняти від нього значення тиску кисню, що необхідно для забезпечення роботи ЗІЗОД для повернення на свіже повітря (Р контр.), отриману різницю помножити на місткість балонів (балону) (Vб (л)) та поділити на середнє значення витрати повітря або кисню (Q), атмосферного тиску (Р) та коефіцієнту стискання (Кст.). Тобто:

 

Троб. = (Р₂ - Р контр.) х Vб.,

Р х Q х Кст.

де: Ρ = О,1 МПа (1 кгс/см²);

Q = 2 л/хв. – постійна подача за умов спрацьовування легеневого автомату та промивання дихального мішка киснем для апаратів регенеративного типу;

Кст. = 1 - для апаратів з Р роб. = 19,6 МПа (200кгс/см²);

Кст. = 1,1 – для апаратів з Р роб. = 29,4 МПа (300 кгс/см²).

Приклад: Перед входом ланки ГДЗС у загазоване (задимлене) середовище мінімальний тиск кисню у балоні Р-30 складав 16 МПа. За час пересування до місця роботи він знизився до 15 МПа, тобто падіння тиску кисню склало 1,0 МПа. Тоді,

Троб. = (15-4,5)х2 = 105 хв.,

0,1х2,0х1,0

де: 15 МПа – найменше у складі ланки ГДЗС значення тиску (P₂) кисню, в балонах (балоні) ЗІЗОД безпосередньо поблизу осередку пожежі (місця ліквідації наслідків аварії),:

4,5 МПа – Р контр., який визначено за пунктом 1;

2л - місткість балона Р-30;

2 л/хв. – середнє значення витрати кисню;

0,1 МПа – атмосферний тиск;

1,0 - коефіцієнт стискання.

 

Таким чином, час тривалості роботи ланки ГДЗС у загазованому (задимленому) середовищі, а саме поблизу осередку пожежі (місця ліквідації наслідків аварії) складе 105 хвилин.

 

4. Для визначення очікуваного часу повернення ланки ГДЗС з загазованого (задимленого) середовища на свіже повітря командир ланки перед включенням у ЗІЗОД встановлює у підлеглих найменший тиск і повідомляє його постовому на посту безпеки. Постовий ПБ робить розрахунок і називає очікуваний час повернення ланки із загазованого (задимленого) середовища.

Для отримання контрольного очікуваного часу повернення ланки ГДЗС (Т пов.) необхідно до часу включення ланки ГДЗС у ЗІЗОД додати час тривалості роботи ланки ГДЗС у загазованому (задимленому) середовищі.

 

Приклад: Ланка ГДЗС включилася у ЗІЗОД перед входом у загазоване (задимлене) середовище о 20 годині 34 хвилини. Для визначення контрольного очікуваного часу повернення ланки (відділення) ГДЗ із загазованого (задимленого) середовища використовуємо наступну формулу:

Т пов. = Т вх + Троб, а саме:

Тпов. = 20 год. 34 хв. + 105 хв.(1 год.45 хв.) = 22 год. 19 хв.

Ручні пожежні драбини

4.12.1.1. До ручних пожежних драбин належать висувна триколінна, драбина-штурмівка, драбина-палиця. Конструкція, їх розміри і вага повинні відповідати стандартам.

4.12.1.2. Пiд час роботи з ручними пожежними драбинами на заняттях, навчаннях чи на пожежі необхідно:

- не допускати пiдйому та спуску більше одного чоловіка на драбину-палицю та драбину-штурмiвку, а також на одне коліно висувної пожежної драбини;

- утримувати висувну пожежну драбину під час пiдйому чи спуску людей по ній, а також під час роботи на драбині зі стволом чи інструментом;

- при роботі на драбині зі стволом, шанцевим інструментом закріплюватися за східці за допомогою карабіна;

- при пiдйомi по висувній пожежній драбині з інструментом вжити заходів, щоб не допустити його падіння;

4.12.1.3. У разі підвішування драбини-штурмівки за підвіконня треба переконатися в надійності її зависання. При використанні драбини-штурмівки для пересування крутими скатами дахів гак драбини закріплюють за коньок даху, внутрішній кут якого не перевищує 90°.

4.12.1.4. При проведенні занять з вивчення пожежниками роботи з драбиною-штурмiвкою та висувною пожежною драбиною на майданчиках поверхів навчальної башти виставляються пожежники для надання допомоги тим, хто навчається.

4.12.1.5. Навчання з пiдйому на поверхи навчальної башти за допомогою драбин-штурмiвок можуть проводитися тільки після того, як керівник навчань особисто перевірить стан страхувального пристрою, запобіжної подушки навчальної башти та проінструктує людей, які виділені для страхування на поверхах.

4.12.1.6. Пiд час проходження пожежниками (курсантами) початкової підготовки їх робота з пiдйому на поверхи навчальної башти за допомогою драбини-штурмiвки без застосування страхувального пристрою не допускається.

4.12.1.7. Під час встановлення висувної пожежної драбини необхідно:

- встановити драбину на відстані 2,5-2,8 м від стіни (кут нахилу до горизонту не повинен перевищувати 75°). Опорна площадка має виключати сковзання чи відхилення драбини від заданого положення;

- висувати коліна драбини рівномірно, без ривків, не допускаючи накручування мотузки (ланцюга) на руки;

- тримати драбину під час висування за тятиви нижнього коліна, не допускаючи обхвату пальцями внутрішньої сторони тятиви;

- підтримувати рівновагу драбини під час її висування;

- перевірити надійність фіксації колін драбини;

- встановлювати її в тих місцях, де вона у разі пiдйому, нахилу чи падіння не доторкнеться до ліній електричних чи радіомереж. Якщо така можливість відсутня, необхідно для встановлення та убирання драбини виділяти трьох чоловік, один з яких повинен залишатися для страхування тих, хто піднімається, і висунутої драбини від падіння. Якщо лінії радіомережі підвішені на опорах електроліній, то у разі знеструмлення об'єкта слід спочатку обрізати радіопровід, а потім провід електроліній;

- встановлення драбин до металевої покрівлі об'єкта робити тільки після знеструмлення об'єкта (будівлі).

4.12.1.8. Підйом чи спуск по висувній пожежній драбині допускається після того, як драбина надійно притулена до будівлі (споруди) та підтримується за тятиву нижнього коліна пожежником.

4.12.1.9. У разі висування драбини не на повну довжину її встановлення має проводитися так, щоб верхній край драбини знаходився вище верхньої опорної поверхні на відстані не менше 1 м від неї.

4.12.1.10. Під час пiдйому (спуску) по драбині слід дивитися перед