Вибір кранів для монтажу будівельних конструкцій



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вибір кранів для монтажу будівельних конструкцій



Сначала (на I этапе) по основным техническим показателям грузоподъемности, вылету крюка и высоте подъема или глубине опускания выбирают несколько вариантов технически пригодных типов или марок кранов, а затем (на II этапе) из них методом технико-экономического сравнения по приведенным затратам выбирают наиболее экономичный вариант монтажного крана. Выбор монтажного крана для монтажа сооружения по техническим характеристикам (параметрам), начинают с уточнения массы монтируемых сборных элементов (фундаментов, колонн, ригелей, плит и т.п.), монтажных приспособлений и грузозахватных устройств, габаритов и проектных положений сборных элементов в монтируемом здании. На основании этого определяют группу элементов, характеризующуюся максимальными монтажными параметрами, для которых определяют минимальные требуемые параметры крана.

Особливості теплоізоляції будівель

Пристрій теплоізоляція будинку є важливим видом будівельних робіт. Утеплюючи конструкції заміського будинку або іншої будівлі можна, крім збереження тепла в приміщеннях, захистити огороджувальні конструкції будівлі від руйнувань.

Фахівці також розрахували, що якщо зменшити шар утеплювача на сорок відсотків від встановленої норми, то можна заощадити 1,6 відсотків від кошторисної вартості будови. А крім цього, якщо використовувати недостатній шар утеплювача, то взимку він може промерзнути, відповідно вн6ем накопичиться волога.

Пізніше при замерзанні утеплювач розшириться, що може привести до руйнування конструкції. При відтаванні скопилася в утеплювачі вологи вірогідні протечки в фундаменті, на покрівлі або у стінах будинку. Все це призводить до поступового руйнування конструкцій будівлі. Тому теплоізоляція будинку повинна бути влаштована якісно, відповідно до рекомендацій фахівців і встановленими нормами.

Технологія влаштування монолітних залізобетонних фундаментів

Монолітний фундамент — тип фундаменту, який має широке застосування в будівництві фундаментів цегляних та блокових будинків, будівель з важкими залізобетонними перекриттями. Монолітну технологію фундаментів використовують при нерівномірному ґрунті. Основна відмінність монолітного фундаменту від інших типів — бетонна плита, що становить єдине ціле разом з опалубкою.

Монолітний фундамент має велику площу опори, що дозволяє йому витримувати великі навантаження від наземної частини будівлі. Він захищає несучі конструкції будівлі від деформаційних процесів, які тягнуть за собою руйнування всієї конструкції.

Стрічковий монолітний фундамент — це стрічковий фундамент з суцільної залізобетонної смуги, що проходить по всьому периметру будівлі. При будівництві легких будинків з бруса і колоди роблять мілко заглиблений стрічковий фундамент з моноліту, що утворює жорстку горизонтальну раму. Під важкі кам’яні будинки, гаражі, будинки з підвалами укладають заглиблений стрічковий фундамент.

Стовпчастий монолітний фундамент — стовпчастий фундамент, який складається з монолітних стовпів, розташованих під кутами, перетинами стін та іншими несучими конструкціями будівлі. Такий вид фундамент найчастіше використовують для каркасних і дерев’яних будинків.

Суцільний монолітний фундамент — це плитний фундамент, що закладається під всією площею будівлі. Застосовується в умовах сильного стиснення грунту.

В залежності від технології виконання монолітні фундаменти бувають бетонні і залізобетонні фундаменти.

Для зведення бетонного монолітного фундаменту використовують бетон марки 50 і вище. У бетон можна додавати камені (загальною масою 30 — 40% від маси бетону), що скоротить витрату цементу.

Залізобетонний монолітний фундамент вважається одним із самих надійних, і застосовуються в основному для багатоповерхових будинків. Представляє залізний каркас залитий бетон. Для його пристрою використовують арматуру для фундаменту або спеціальні металеві сітки.

75. Організація робочого місця ланки мулярів (двійка)

Організація робочого місця і праці мулярів. Робоче місце муляра складається із трьох зон: робочої, матеріалів і допоміжної (рис. 2.65, а). Воно є частиною загального фронту робіт ланки, в межах якої розміщені елементи конструкцій, матеріали, пристрої і переміщуються робітники. У робочій зоні — смузі завширшки 0,6 — 0,7 м між кладкою і матеріалами — працюють муляри. Зона з матеріалами займає смугу завширшки 1,3 — 1,5 м, зона проходу робітників — допоміжна, завширшки 0,5 — 0,6 м. Загальна ширина робочого місця муляра становить 2,4 — 2,8 м. Продуктивність праці мулярів залежить від висоти рівня кладки. Найвищої продуктивності під час кладки каменів муляри досягають, укладаючи камені на висоті 0,5 — 0,6 м від рівня робочого місця (див. рис. 2.65, б). На початку кладки та зі зростанням висоти продуктивність праці знижується. Виходячи з цього, висоту ярусу кладки за товщини стіни до двох цеглин вибирають близько 1,2 м, а за товщини у три цеглини — 0,9 м. Організація праці бригади мулярів полягає у визначенні рівня спеціалізації окремих ланок, їх кваліфікації та чисельності. Операції, що становлять процес кам'яної кладки, неоднакові за складністю. Операції, пов'язані з викладкою маяків, кріпленням порядовок, встановленням шнурів-причалок, кладкою верстових рядів, облицюванням, контролем якості, повинні виконувати муляри високої кваліфікації, а подавання розчину, каменів і кладку забутки можуть здійснювати підручні. За потоково-роздільного методу бригада мулярів займає частину поверху будівлі — захватку, яку розбивають на ділянки за кількістю ланок. Довжина ділянки може становити 13 — 40 м. У цьому випадку ефективніше працюють ланки «двійки», «трійки», «четвірки», «п'ятірки». У разі кладки стін з великим числом прорізів або архітектурних деталей, стовпів і стін завтовшки в одну і півтори цеглини, а також перегородок у півцеглини роботи виконує ланка «двійка» (див. рис. 2.65, в). Кладку суцільних стін завтовшки у дві цеглини з однорядним перев'язуванням та завтовшки півтори цеглини з багаторядним перев'язуванням доцільно проводити ланкою «трійка» (див. рис. 2.65, г). Ефективною є кладка стін простої та середньої складності завтовшки у дві цеглини і більше, яку виконує ланка «п'ятірка» (див. рис. 2.65, д); полегшені стіни, порожнину яких заповнюють шлакобетоном, зводять ланками «четвірка». Вони ефективні також для кладки стін завтовшки не менше ніж у дві цеглини з одночасним їх облицюванням. Кладку стін і перегородок з дрібних блоків здійснюють ланкою «двійка», а стін з облицюванням цеглою — «трійка» або двома ланками «двійка». Потоково-конвеєрний (кільцевий) метод ефективний у разі зведення будівель нескладної форми у плані зі стінами простої та середньої складності завтовшки у дві-три цеглини та малим обсягом кладки внутрішніх стін. У цьому випадку ділянки не визначають, а ланка «шістка» переміщується по захватці вздовж стіни, що зводиться, і кожна ланка кладе один ряд. У кожній ланці «шістка» працюють «двійками», які рухаються безперервно по периметру захватки. Перша «двійка» викладає зовнішню версту, друга — внутрішню, третя — забутку.

 

Опоряджувальні роботи

Внутрішнє оштукатурення і другі опоряджувальні роботи в багатоповерхових будинках починають з верхніх поверхів. Для прискорення робіт дозволяється виконувати опорядження до покрівельних робіт, в цьому випадку роботи ведуть з нижніх поверхів будинку, но при умові, що над опоряджувальними приміщеннями змонтовано не менше, ніж два перекриття.

Дерев’яні рубані будинки оштукатурюють лиш після повного осідання, но не Расіне чим через рік після будівництва. Каркасні і щитові дерев’яні будинки, зібрані з стандартних деталей і установлені на твердій основі, дозволяється оштукатурювати відразу після закінчення збирання будинку і влаштування даху.

Внутрішні опоряджувальні роботи, в тому числі і штукатурні, виконують до влаштування підлог, но після того, як установлені перегородки, дверні та віконні коробки, влаштовані системи внутрішнього водопостачання. Каналізацій, опалювання, якщо вимагається, установки трубки для закритої електропроводки. Інколи опоряджувальні роботи ведуть в такій послідовність. Спочатку основу під підлогу засипають стружкою або застилають руберойдом, виконують штукатурні і малярні роботи, замітають стружку, виправляють дефекти основи, настилають паркет або лінолеум, прибивають плінтус.

 

 

90 Технологічні та конструктивні характеристики опалубочних систем основні вимоги до опалубки

Опалубка крім міцних показників повинна мати досить високу жорсткість.

У зв'язку з тим що при зведенні монолітних конструкцій житлових а цивільних будівель потрібна підвищена якість поверхні, до опалубці пред'являють ряд додаткових вимог.

Від деформативності опалубки залежать не тільки міцність і якість виконання монолітних конструкцій, а також трудомісткість опалубних і оздоблювальних робіт, довговічність і вартість опалубки. Крім викривлень поверхні, порушення геометричних розмірів та інших відхилень при недостатньо жорсткою опалубці утворюються раковини на поверхні н повітряні бульбашки при ущільненні бетону.

- Важливою вимогою до опалубки є рівномірність деформації елементів одного функціонального призначення (наприклад, великорозмірних щитів стін або перекриттів). При термообробці бетону в термоактивній опалубці потрібно враховувати додаткові навантаження н деформації опалубки при прогріванні.

При зведенні монолітних конструкцій для ущільнення бетону вертикальних конструкцій, як правило, застосовують глибинні вібратори. Використання зовнішніх вібраторів дозволяє знизити трудові витрати на бетонних роботах. Однак опалубка значно обважнює і, крім того, погіршується якість поверхонь бетону внаслідок засмоктування повітря при вибрировании.

Всі з'єднання опалубки рекомендується виконувати швидко-разъемиыми; вони повинні бути досить щільними і непроникними. Зварні шви, а також гострі кути і кромки опалубки повинні бути оброблені.

Точність виготовлення опалубки повинна бути на одії-два класу вище точності виконання монолітних конструкцій. Більш високі допуски призначають для термоактивній опалубки, так як крім додаткових деформацій форми слід враховувати зміна розмірів при охолодженні і нагріванні.

Більшість конструкцій опалубки виготовляють з 7-го класу точності. Універсальні системи опалубки, розраховані на тривалий термін служби, високий темп оборотності і застосування в різних умовах, повинні виконуватися за більш високого класу точності. Слід мати на виду, однак, що необґрунтоване завищення точності виготовлення значно збільшує вартість опалубки.

Значний вплив на якість поверхні надає поверхню опалубки, стикається з бетоном. Хороші поверхні виходять при нанесенні шару мастила на металеву опалубку. Опалубка з спеціально підібраною деревини дозволяє в ряді випадків отримати гарну текстуру. Хороші результати дають спеціальні поглинають облицювання. При збільшення ступеня поглинання матеріалу зменшується кількість раковин і порожнин на поверхні бетону. Різна ступінь поглинання облицювання призводить до появи ясно видимих темних і світлих плям на поверхні бетону. Крім того, повторне застосування опалубки також змінює ступінь поглинання і колір бетонної поверхні. Змінюють колір також склад бетону, технологія укладання і спосіб ущільнення.

Красиву поверхню бетону можна отримати при використання твердих деревоволокнистих плит і фанери, покритих мастилом. Поверхня в цьому випадку дещо краще, ніж при металевої поверхні опалубки. Опалубка з повністю непроникною поверхнею часто служить причиною появи порожнеч і раковин. Для зниження їх потрібно більше витрачати емульсійної мастила. З цих міркувань бажано застосовувати змащення н для поверхонь, що мають невелику адгезію до бетону (пластикові опалубки, фанера з синтетичним покриттям).

 

89 Технологія монтажу конструкцій покриття промислових будівель

 

Використання для монтажу підмостей можна пояснити на прикладі зведення арочних конструкцій. Такі конструкції великого прольоту застосовуються в будівлях цивільного і промислового призначення — вокзали, спортивні зали, всілякі склади. Для виключення передачі на опорні конструкції горизонтальних (зусиль, розпорів) проектують арки із затягуванням, що сприймає розпір. За відсутності затягування в двох- і трьохшарнірних арках на колони або залізобетонну основу передаються як вертикальні, так і горизонтальні зусилля. Як правило, арки з прольотами більше 48 м монтують напіварками або дрібнішими елементами з використанням тимчасових опор. Число тимчасових опор залежить від прольоту арки, вантажопідйомності монтажних механізмів і конструктивних рішень арки, які дуже часто диктують технологію монтажу покриття.

При монтажі арок із затяжками, підвіски яких не розраховані на сприйняття зусиль, що виникають при опиранні монтажного блоку на затяжки, використовують тимчасові опори телескопічної конструкції. В цьому випадку елементи арки і затяжки монтують окремо. Після монтажу двох арок, закріплення вузлів і натягнення затяжок здійснюють розкружалювання, в процесі якого плавно на тимчасових опорах опускають домкрати або інші підтримуючі елементи. Розкружалюванням називається операція, в результаті якої навантаження від власної маси змонтованої конструкції повністю передається на опорні проектні елементи, а тимчасові монтажні опори звільняються від навантаження. Опори опускають нижче за рівень затягування і переміщають по ходу монтажу в подальші прольоти.

Розглянемо приклад з монтажем трьохшарнірної арки (рис. 4.7), для монтажу якої необхідна наявність двох тимчасових опор. Середня телескопічна частина кожної опори призначалася для обпирання двох суміжних елементів арки, а нижня частина цієї опори — для обпирання елементів затяжок арок. Елементи арок, затяжок і підвісок монтуються гусеничним краном. Після збірки, вивіряння геометрії змонтованих елементів, зварки монтажних вузлів двох чергових балок і їх затяжок, монтажу і проектного закріплення всіх розпірок і зв'язків між ними здійснюють розкружалювання. Для цієї мети гвинтові домкрати повинні бути змонтовані на оголовках внутрішніх телескопічних секцій тимчасових опор.

88 Перспективи розвитку будівельних технологій

87 Арматурні роботи

Арматура - металеві стрижні і дріт періодичного профілю і гладкі, використовувані при виготовленні залізобетонних конструкцій.

При виготовленні арматури використовуються конструкційні вуглецеві сталі звичайної якості і конструкційні низьколеговані сталі. У залежності від механічних властивостей арматурна сталь підрозділяється на класи : від А-1 до А-6. Чим вище клас арматури, тим вище механічна міцність. Арматура класу A-1 є гарячекатаної гладкою, від А-2 і вище - горячекатанная стрижнева арматура періодичного профілю.

Для підвищення межі плинності арматурної сталі застосовують упрочененіе арматури:

• зміцнення витяжкою

• термічне зміцнення

У залізобетонних конструкціях застосовується спеціальна напружена арматура , що дозволяє виготовляти конструкції з підвищеною тріщиностійкістю і несучу здатність. Використовується сталь з високою міцністю на розтяг, яка натягається механічним пристроєм і заливається бетонною сумішшю. Після схоплювання сила попереднього натягу звільненій сталевого дроту або троса передається навколишньому бетону, так що він виявляється стислим. Таке створення напружень стиску дозволяє частково або повністю усунути розтягують напруги від навантаження.

Арматурні роботи є комплекс заходів в результаті яких повинно вийти готове арматурне виріб.

Арматурні роботи можна умовно розділити на 3 етапи:

• Підготовка арматури.

• З'єднання арматури. Створення арматурних каркасів.

• Монтаж арматурних виробів на будівельному майданчику.

Підготовчі арматурні роботи включають наступне:

• Правка арматури виконується для виправлення викривлення стрижнів. < / li>

• Очищення арматури застосовується для видалення з поверхні забруднень, іржі і для підготовки під зварювання.

• Різка арматури потрібна для отримання стрижнів заданої, в проектної документації, довгі.

• Гнучка арматури використовується для отримання відгинів арматурних стержнів, гаків, полухомутіков, хомутиків, спіралей, сіток та інших арматурних елементів.

Основні види і типи арматурних робіт по з'єднанню стержнів між собою:

• Зварювання арматури. Для зварювання арматури, як правило, застосовується електрозварювання різних видів.

• Ванна одноелектродная зварювання арматури

• Ванна напівавтоматичне зварювання арматури

• Контактна стикова зварка арматури

• Напівавтоматичне зварювання відкритою дугою голою дротом (СОДГП)

• Напівавтоматичне зварювання порошковим дротом.

• Вязка арматури - з'єднання арматурних стержнів з допомогою в'язального дроту (різними способами в'язки) без використання зварювання. Деякі особливості має в'язання арматури в умовах будівельного майданчика.

• Арматурні фіксатори - використання спеціальних металевих виробів для з'єднання.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-23; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.239.179.228 (0.01 с.)