Конфліктність, її економічна природа і особливості в системі розподілу.

Між учасниками одного каналу, а також між учасниками різних каналів можливі і співробітництво, і конфлікти, і конкуренція.

Існує щонайменше 4 джерела конфліктів, що виникають між учасниками каналу в системі розподілу. Один з них - розходження економічних цілей. Прагнення до максимізації короткострокового прибутку іноді спонукає лідера каналу розцінювати стосунки з іншими ланками як гру з нульовою сумою - інакше кажучи, «мій виграш - це ваш програш, і навпаки».

Інше джерело конфліктів у системі розподілу пов'язаний з тим, що лідер каналу іноді конкурує зі своїми посередниками, виконуючи за них функцію розподілу.

Третє джерело конфлікту - розбіжність загальнонаціонального та локального інтересів більшості посередників. Витративши мільйони на створення і рекламу товару, виробники хочуть бути впевненими в тому, що посередники будуть демонструвати вміння торгувати і відводити товару досить місця в торговому залі, тому виробник часто намагається контролювати роботу магазину, щоб забезпечити товару необхідну підтримку. Зі свого боку, роздрібні оптові торговці часто продають багато інших товарів, крім асортименту даного виробника. Їх скоріше цікавлять місцеві умови конкуренції, що впливають на продажу магазина, ніж потенціал товару виробника в загальнонаціональному масштабі.

Четверте джерело конфліктів - невдоволення посередників - незалежних бізнесменів - контролем за їхньою роботою з боку лідера каналу розподілу.

Взагалі кажучи, конфлікти в каналах розподілу продукції виробничого призначення менш гострі, ніж у сфері споживчих товарів, оскільки промислові фірми не вдаються до послуг роздрібних магазинів, а більшість названих конфліктів виникає між виробником і роздрібним торговцем

102. Методи усунення конфліктів в системі розподілу.

Оскільки канали розподілу складаються з кількох су­б’єктів, завжди наявні, на жаль, потенційні суперечності між ними щодо виконуваних функцій, розподілу доходів і прибутку, асортименту продукції та послуг, права прийняття рішень тощо. Через це одним із важливих аспектів управління каналами розподілу є виявляння можливих конфліктних ситуацій і запобігання таким.

У каналах розподілу можливі як горизонтальні, так і вертикальні конфлікти. Вертикальні конфлікти виникають між різними рівнями каналів (виробник — оптовик; оптовик — роздрібний торговець).

Виявлення об’єктивно існуючих причин конфліктів у каналах розподілу, ліквідацію їх, розвиток співпраці між суб’єктами каналів можна забезпечити, призначивши керівника каналу, який координує, надає допомогу і спрямовує інших учасників. Керівником каналу може бути будь-який його суб’єкт.

Співпрацю в каналах розподілу можна також забезпечити створенням вертикальних маркетингових систем.

Контроль у таких системах поширюється на дії членів каналу щодо виходу на бажаний ринок, процесів продажу, рівнів цін, захисту репутації підприємства та його товару.

Вертикальні маркетингові системи використовуються дуже часто, бо це добре перевірений спосіб інтеграції діяльності суб’єктів розподілу для ефективного виконання спільного завдання, мінімізації конфліктних проблем.

У процесах управління каналами розподілу важливе місце належить також мотивуванню діяльності суб’єктів каналу. Таке мотивування здійснюється через створення відповідних систем винагородження праці посередників).

Одним із важливих аспектів управління каналами розподілу є виховання в посередників лояльності до виробника. Це забезпечується розвитком тривалих взаємозв’язків із ними, справедливим і розумним ставлення до їхньої праці, прищепленням почуття належності до підприємства-товаровиробника. Дуже бажані також створення спільної консультативної ради посередників, відвідування вищим керівництвом підприємства товаровиробника посередницьких організацій, проведення відповідних конкурсів з преміюванням, нагородженням найліпших працівників цінними призами, почесними відзнаками тощо.

103. Вертикальна маркетингова система та її основні типи.

Вертикальні маркетингові системи — це керовані професіоналами і чітко програмовані зв’язки між суб’єктами каналів розподілу, створені для досягнення максимальної економії і маркетингового ефекту в процесах руху товарів від місць їх виробництва до місць споживання чи використання.

Існують три типи вертикальних маркетингових систем — адміністративні, контрактні та корпоративні.

Адміністративні вертикальні маркетингові системи координують свою діяльність завдяки адміністративному управлінню ними одним із суб’єктів каналу розподілу (як правило, досвідченим і потужним товаровиробником).

Корпоративні вертикальні маркетингові системи складаються із суб’єктів, які є власністю певної фірми чи корпорації (підприємства — товаровиробника, оптовика чи роздрібного торговця).

Договірні вертикальні маркетингові системи — це об’єднання, де взаємовідносини суб’єктів формалізуються у відповідних юридичних контрактах.

104. Горизонтальна маркетингова система: сутність та характеристика.

горизонтальної марке­тингової системи, в якій дві чи кілька компаній одного рівня об'єднують свої зусилля для освоєння нових маркетингових можливостей. Працюючи разом, компанії можуть об'єднувати свої капітали, виробничі потужності та маркетингові ресурси для того, І щоб зробити більше, ніж може зробити одна компанія. Компанії об'єднуються як зі і своїми конкурентами, так і з фірмами, які з ними не конкурують. Вони можуть пра­цювати разом на короткостроковій чи постійній основі або створити окреме підпри­ємство. Наприклад, ощадний банк Lamar в штаті Техас уклав угоду з компанією Safeway про розміщення представників банків та банкоматів в її магазинах. При цьому банк Lamar отримав можливість швидкого та відносно дешевого виходу на ринок, а [ Safeway - запропонувати своїм покупцям банківські послуги прямо в магазинах.

(Такі схеми побудови каналів розподілу добре працюють і в тому випадку, коли вони носять глобальний характер. Завдяки тому, що компанія Nestle успішно функціонує на (різних міжнародних ринках, вона створила спільне підприємство з американською