Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема 1.1. Стилі і типи мовлення

Поиск

Самостійна робота 1

Питання 1. Стилі сучасної української літературної мови

Література: 17, с. 7 - 11; 21, с. 19 - 25; 25, с. 18 - 26; 26, с. 13,14; 27, с. 55- 58.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З'ясування даного питання слід починати з того, що літе­ратурна мова поділяється на стилі. Слово "стиль" багатозначне, воно походить від латинського "паличка для письма", тобто письмове знаряддя, яке використовувалося в часи анти­чного Риму та Середньовіччя. У літературі і мистецтві стиль означає певну єдність образів і форм їх вираження.

Стиль - це різновид літературної мови (її функціональна підсистема), що обслуговує певну сферу суспільної діяльності мов­ців і відповідно до цього має свої особливості добору й викорис­тання мовних засобів (лексики, фразеології, граматики, фонетики).

Кожний стиль має:

• сферу поширення (коло мовців);

• призначення;

• систему мовних засобів;

• норми;

• підстилі;

• жанри реалізації.

Мовний стиль - це сукупність мовних засобів виражен­ня, зумовлених змістом і цілеспрямованістю висловлювання.

В українській літературній мові виділяють традиційно п'ять функціональних стилів:

1) науковий;

2) офіційно-діловий;

3) публіцистичний;

4) художній;

5) розмовний, або стиль побутового мовлення.

Кожен зі стилів має свої характерні особливості й реа­лізується у властивих йому жанрах.

Жанри - це різновиди текстів певного стилю, що різ­няться насамперед метою мовлення, сферою спілкування та ін­шими ознаками. Проте функціональні стилі не існують відокремлено один від одного. У будь-якому з них переважають загальномовні, міжстильові засоби, незважаючи на те що кожен вирізняється специфічними елементами, властивими тільки йому.

Останнім часом науковці виділяють ще один стиль - конфесійний. Сфера його використання - релігія та церква. Призначення - обслуговувати релігійні потреби як окремої лю­дини, так і всього суспільства. Конфесійний стиль реалізується в релігійних відправах, проповідях, молитвах (усна форма), цер­ковних книгах, молитовниках, требниках тощо (писемна форма).

Основні засоби:

• суто церковна термінологія і слова-символи (дар пра­ведності, гріховність тіла, усі люди - Божий храм);

• непрямий порядок слів у реченні та словосполученні (Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле пло­дів добрих родити);

• значна кількість метафор, алегорій, порівнянь (Я зруй­ную цей храм рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний);

• наявність архаїзмів.

Конфесійний стиль від інших стилів відрізняє небуденна урочистість, піднесеність, наявність зазначених вище виражаль­них засобів та поділ на такі підстилі: публіцистичний, науковий, художній. Повернення до загальнолюдських та давньонаціональних цінностей зобов'язує нас уважніше ставитися до даного стилю ж до складової частини загальнонаціональної культурної скарбниці та складової частини нашої історії.

Теми рефератів

1. Стилі сучасної української літературної мови.

2. Експресивні різновиди мовлення.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Що означає поняття "стиль" як різновид літературної мови?

2. Від чого залежить стиль наших висловлювань?

3. В яких жанрах реалізується кожен зі стилів сучасної української літературної мови?

4. Який розділ мовознавства вивчає стилі мовлення?

5. У чому полягають особливості конфесійного стилю?

Питання 2. Лексична диференціація та синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю

Література: 11, с. 6, 7; 17, с, 10, 11; 25, с. 26 - 31; 27, с. 55 - 58.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Офіційно-діловий стиль - функціональний різновид мо­ви, який слугує для спілкування в державно-політичному, гро­мадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управ­ління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів, виділяється найвищою мірою кни­жності.

Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів: роз­поряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резолюцій, протоколів, указів, актів, законів, наказів, анкет, розписок тощо. Основна функція - інформативна (повідомлення). Сфера вжи­вання зумовлює його жанрову розгалуженість. Більшість жанрів ділового мовлення відображають соціальне спілкування. Власне, функція офіційно-ділового стилю полягає в тому, що він надає висловлюванню характеру документа, а відображеним у ньому різним сторонам людських стосунків - офіційно-ділового забар­влення.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Які існують основні ознаки та мовні засоби офіційно-ділового стилю?

2. Які підстилі офіційно-ділового стилю вам відомі?

3. Обґрунтуйте, до якого функціонального стилю нале­жить поданий текст, визначте основні ознаки та мовні засоби.

Керуючому відділенням Укрсоцбанку м. Суми Проценку М.Г.

№ 15/2 від 15.02.04

Просимо Вас надати довготерміновий цільовий кредит у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень на придбання обладнання для переробки овочів.

Комплект потрібних документів додається:

1. Договір на купівлю обладнання.

2. Техніко-економічне обґрунтування повернення кредиту.

 

Директор товариства (підпис) В.Г.Бурко

 

Тема 1.2. Особливості професійного спілкування

Самостійна робота 2

Питання 1. Вибір форми комунікації (співбесіда, нара­да, засідання, семінар тощо) та визначення об'єкта, мети, виду спілкування

Література: 21, с. 186 - 188; 25, с. 303, 311, 318; 26, с. 194 - 200.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

-

Вивчаючи дане питання, слід мати на увазі, що неможли­во уявити розвиток людини, її існування, зв'язки з суспільством без спілкування з іншими людьми. Спілкування - одна з форм людської взаємодії.

Важливою складовою комерційного успіху діяльності фірми є вміння спілкуватися. Чим вищий рівень культури усного ділового мовлення, тим вищий авторитет людини, яка займаєть­ся підприємницькою діяльністю, тим кращі й плідніші результа­ти. У щоденній роботі виникає потреба обговорити, вирішити певні питання, налагодити комерційні стосунки, вислухати лю­дину, зрозуміти її.

Важливим при цьому є вибір форми комунікації. Розкриваючи дане питання, слід звернутися до тлумачно­го словника, уяснити зміст поняття "комунікація" (спілкування). Виходячи з того, яку проблему потрібно вирішити, слід визначитися, в якій формі це буде проходити.

Існує ряд видів усного ділового спілкування.

Співбесіда - це різновид ділової бесіди, де домінує увага до співрозмовника, тактовність і вміння говорити. Вона призна­чена для обговорення, вирішення певних питань, налагодження комерційних стосунків тощо. Основна умова: уміння вислухати людину, зрозуміти її.

Обидві сторони ділового спілкування повинні бути ввіч­ливими, привітними, доброзичливими, виявляти щирий інтерес і повагу до співрозмовника, чемність та емоційну стриманість у полеміці, тактовність і здатність до співчуття та розуміння проблем одне одного. Розмовляючи, слід дивитися на співрозмов­ника, щоб відповідно скоригувати подальший хід ділового спіл­кування у разі втрати інтересу до теми. Для досягнення повні­шого взаєморозуміння потрібно оволодіти не лише вмінням пе­реконливо говорити, а й уважно слухати співрозмовника.

Ефект ділового спілкування залежить від того, як учасни­ки готуються до нього, чи знають, якими принципами слід керу­ватися на окремих стадіях, чи вміють перетворити розмову на плідний діалог, чи враховують особливості психології партнера.

Ділова нарада - це робота колективного розуму, спря­мованого вмілим керівником у потрібне русло на плідний кінце­вий результат.

Цей традиційний метод управління може бути високо­ефективним лише за умов інтенсивного, активного обміну дум­ками підготовлених учасників. Тоді це буде дійсно зібрання, де радять (нарада), а не формальне засідання, де колективно мар­нують час.

Перевагою наради, порівняно з іншими формами управ­ління, є те, що за мінімум часу невелика кількість працівників у результаті оперативного й аргументованого обміну думками може розв'язати складні питання та прийняти узгоджене найоптимальніше рішення. Спільна думка іноді важить набагато бі­льше, ніж сума окремих думок членів даного колективу.

Проблема, яка виноситься для обговорення на нараду, може мати будь-який характер: організаційний, виробничий, ди­сциплінарний, інформаційний тощо.

Оптимальна кількість учасників наради - 10-12 осіб. Бі­льша кількість просто не зможе взяти активної участі в обгово­ренні, а менша не дасть змоги виявити різні погляди на пробле­му. Ефективність наради певною мірою залежить від рівня під­готовки як самої наради, так і окремого її учасника й, безумов­но, керівника.

Підготовка наради - це визначення тематики, порядку денного, приблизного складу учасників, дати та години початку, складання основної доповіді і проекту рішення, вибір і підготов­ка приміщення. При визначенні дати враховують необхідність підготуватися заздалегідь (дата не повинна змінюватися, в про­тилежному випадку треба попереджати про перенесення нара­ди). Для участі запрошують мінімальну кількість службових осіб (тільки тих, хто дійсно потрібен). Порядок денний оголо­шується заздалегідь, у разі потреби учасникам роздаються мате­ріали для ознайомлення.

Ділові засідання, їх перевага полягає в тому, що на засі­данні присутні майбутні виконавці рішень, які приймаються, і вони беруть участь в обговоренні цих питань. Види засідань:

• інформаційні (директивні або інструктивні);

• оперативні (диспетчерські);

• дискусійні.

Інформаційні - знайомлять із новими даними, положен­нями, постановами. Диспетчерські - охоплюють збір інформа­ції, її переробку та прийняття рішень.

Дискусійні - приймаються конструктивні рішення, де ко­жен може взяти участь в обговоренні.

Семінар - одна з найбільш універсальних і ефективних форм ділового спілкування (від лат. - розсадник) - форма практичних і теоретичних вирішень питань. На семінарі під керівництвом головуючого розглядаються різні питання з метою поглиблення знань з того чи іншого питання. На семінарі учасники логічно мислять, висловлюють і відстоюють власну точку зору публічно.

Наради, семінари, співбесіди, засідання повинні почина­тися зі створення сприятливого для спілкування психологічного клімату, бо саме це запам'ятовується на емоційному рівні як враження від ділового спілкування.

Мистецтво спілкування - це здатність захоплювати, пе­реконувати співбесідника, вироблення відповідної манери кому­нікації.

Запам'ятайте: при виборі форми комунікації слід визна­чити об'єкт, мету спілкування. Будь-яка форма комунікації по­требує попередньої підготовки, продумування її ходу, ритму. Потрібно сформулювати основні питання, які потребують з'ясу­вання.

Мета ділового спілкування досягається за умов сумлінної підготовки до нього всіх учасників та правильної його організа­ції.

Потрібно подумати про те, як встановити взаємну довіру під час спілкування. Слід зважити, в яких умовах буде проходи­ти ділова зустріч, зняти напруження, давати співбесідникам ви­словитися. Необхідно бути готовим до будь-якої поведінки спів­розмовника, його індивідуальної своєрідності.

Кінцевий позитивний результат спілкування залежить не стільки від мотивів, якими керується людина, скільки від уміння їх сформулювати й викласти.

Теми рефератів

1. Особливості службового етикету.

2. Спілкування в колективі.

3. Етикет телефонної розмови.

4. Прийом відвідувачів.

5. Культура ділового мовлення.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Яка з мовленнєвих форм (усна чи письмова) виникла раніше?

2. У чому полягають переваги і недоліки кожного з видів засідань?

3. Як ви розумієте кожну із складових підготовки наради?

4. Доведіть, що вміння вислухати людину, зрозуміти її - є основною умовою співбесіди.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; просмотров: 448; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.58.187.240 (0.008 с.)