Дипломат. Дипломант. Дипломник.

Дипломат - посадова особа, яка займається диплома­тичною діяльністю.

Дипломант - переможець конкурсу.

Дипломник - автор дипломної роботи, підготовленої в технікумі чи вузі.

Адрес. Адреса.

Адрес - письмове привітання на честь ювілею тощо. Адреса - напис на конверті, бандеролі, поштовому пе­реказі.

Омонімія - зву­ковий збіг двох чи більше різних мовних одиниць, які назива­ються омонімами. Лексичні омоніми - це такі слова, які своїм звуковим складом однакові, але мають різне значення. Напри­клад: Коси, коса, поки роса; Розплелася густа коса аж до пояса. Слово коса в першому прикладі означає назву сільськогоспо­дарського знаряддя, а в другому - довге заплетене волосся. Омонімію не можна ототожнювати з багатозначністю слів.

У ділових і наукових текстах омонімія із стилістичною метою не використовується. Наявні в загальномовному лексич­ному складі омоніми можуть тільки утруднювати спілкування в цих стилях, якщо звуковий комплекс якогось термінологічного слова тотожний зі словом загальнонародної мови, а контекст не­достатньо чіткий. Проте ці збіги трапляються зрідка.

Потрібно пам'ятати, що значення омоніма розкривається тільки у фразі. Іноді навіть речення виявляється недостатнім, щоб розкрити значення омоніма. Так, слухаючи вираз Мені ду­же подобається ваша коса, ми ще не можемо визначити, про що йде мова, що саме означає іменник коса - сільськогосподар­ське знаряддя, заплетене волосся чи вузьку смугу землі, яка про стяглася від узбережжя в море. Щоб слово стало зрозумілим, потрібно або поширити речення, або вжити його в сполученні з іншими реченнями: Мені подобається ваша коса, вона міцна й добре вигострена; Мені подобається ваша пишна чорна коса і Мені подобається ваша коса, на ній такий чудовий пляж:.

Ось чому, вживаючи омонімічні слова, треба завжди дба­ти про те, щоб у словосполученні точно можна було визначити їх значення і цим уникнути двозначності висловлюваної думки.

Завдання 1. Прочитайте текст. Проаналізуйте словнико­вий склад. Випишіть синоніми, омоніми, пароніми.

Як історичний акт розцінює громадськість України факт прийняття Верховною Радою Закону про мови. Згідно з цим За­коном, українська мова з 1 січня 1990 року одержала державний захист, тобто офіційно визнана державною мовою України. От­же, створено передумови для того, щоб українська мова пере­стала бути служницею, за словами Дмитра Павличка, у власно­му домі, а стала в ньому повноправною господинею. Є всі під­стави сподіватися, що для нашої мови пройшла пора безмовна, що на цьому закінчилася довготривала історія її приниження і зневаги.

Петровські укази, валуєвські циркуляри, емські акти, ста­лінські заборони, сусловські постанови довели наш український народ до оніміння, а нашу страдницю-мову - до повільного вмирання. Антинаукова, глибоко антинародна сталінсько-сусловська теорія злиття націй, а точніше, денаціоналізація всього національного завершила чорну справу русифікації знач­ної частини України, якщо не сказати - цілої. У результаті цієї політики зникали українські школи, театри, дошкільні заклади, переходили на російську мову викладання технікуми і вузи. Від народу приховувалася його історія, а точніше, подавалася у спо­твореному вигляді. Національні мови вважалися неперспектив­ними і всюди замінялися російською; велася спеціальна демо­графічна політика - переселення, переміщування людей різних національностей з тим, щоб одержати нову сіру людську масу під назвою "єдиний радянський народ" з єдиною суржиковою мовою. Така радянська національна політика підняла напругу мас до критичної позначки. Тепер напругу знято.

Завдання 2. З'ясуйте за словником: подані слова багато­значні чи омоніми:

додаток, агент, акт, блок, виконавець, вихід, відділ, від­ношення, галузь, гриф, громада, застава, заступник, захід, ко­шти, термін, товар, устав.

Завдання 3. Випишіть із тлумачного словника значення поданих слів. Як називаються ці слова?

Заклад - заклад; вигода - вигода; призначити - призна­чити.

Завдання 4. З'ясуйте значення слів, користуючись тлу­мачним словником. Як називаються такі пари слів?

Адресат - андресант, абонент - абонемент, статут -статус, авторитетний - авторитарний, громадський - грома­дянський, ефективний - ефектний, тактовний - тактичний.

Складіть словосполучення з поданими словами. Введіть їх у речення.

Теми рефератів

1. Різновиди неповних лексичних омонімів (омофони, омоформи, омографи).

2. Пароніми в діловому мовленні.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Що таке пароніми?

2. Що таке лексичні омоніми?

3. Яким чином можна з'ясувати значення омоніма?

Питання 2. Словники паронімів та синонімів: правила користування

Література: 30, 37 (додатково 31, 32, 35, 39, 41, 42).

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Вивчення питання слід розпочати із з'ясування поняття "лексикографія".

Лексикографія - це наука, яка займається збиранням слів якої-небудь мо­ви, їх систематизацією та укладанням словників.

Щоб добре володіти мовою, потрібно мати великий запас слів і вміти правильно вживати їх, зважаючи на найтонші відті­нки у значенні, тобто потрібно повністю володіти лексикою мо­ви. При вивченні лексики велике значення мають словники.

Словники відображають культуру мови народу і сприя­ють її нормалізації. Вони є багатим джерелом її вивчення, зок­рема правил написання, вимови, добору слова. Видатний поет і вчений М. Рильський, підкреслюючи важливість словників, пи­сав:

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля.

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Доля.

Словники поділяються на дві основні групи: словники енциклопедичні і словники лінгвістичні Слова в усіх словниках розташовані за алфавітом.

В енциклопедичних словниках пояснюється не значення слів, а зміст і характер предметів та різних явищ.

Предметом пояснення в лінгвістичних словниках є слово. Оскільки воно може пояснюватися з різних поглядів, розрізня­ють такі типи лінгвістичних словників: перекладні, тлумачні, термінологічні, етимологічні, історичні, орфографічні, іншомов­них слів, діалектологічні, словники мови творів окремих пись­менників.

У тлумачному словнику пояснюється значення слів даної мови та подаються синоніми до них. Такі словники звичайно одномовні. Проте бувають і такі словники, які одночасно є і пе­рекладними, і тлумачними, бо в них поєднується і переклад слів на іншу мову, і пояснення їх значення.

У 1970 - 1980 роках вийшов друком 11-томний тлумач­ний словник сучасної української мови.

Словники синонімів, паронімів. Ці словники теж знач­ною мірою сприяють піднесенню мовної культури, розвивають навички стилістичної майстерності. Увага до синонімічних, анто­німічних засобів допомагає збагачувати вираження думок і по­чуттів, досягти більшої точності, емоційності мовлення. У 2000 р. вийшов "Словник синонімів української мови" (у 2 т.).

1988 р. побачив світ "Словник фразеологічних синоні­мів" М.П. Коломієць і Є.С.Регушевського.

"Словник антонімів" Л.М. Полюги (1987 р.) вмішує по­над 2000 антонімічних пар, що складають понад 250 словнико­вих статей. У цьому виданні ставилась мета не лише дати тлу­мачення компонентів антонімічних пар та проілюструвати їх вживання, а й показати антонімічні слова в живих контекстуаль­них зв'язках, особливості сполучуваності антонімів, уживання їх у фразеологічних зворотах.

У 1986 р. вийшов "Словник паронімів української мо­ви", укладений Д.Г. Гринчишиним і О.А. Сербенською. Слов­ник є першою спробою в українській лексикографії опису паро­німів. Описано понад 1000 паронімів, які найчастіше зустріча­ються у навчальних посібниках, науково-популярних книжках, публіцистиці, художній літературі, побутовому мовленні.

У словниках синонімів, антонімів, омонімів, паронімів розкриваються змістові і стилістичні зв'язки між словами та притаманні словам певних груп і рядів своєрідні значення і від­тінки значень.

Слід пам'ятати, що для досконалого знання будь-якої, а також своєї рідної мови необхідно використовувати різні типи словників.

Сучасне українське громадянство має початкову потребу в практичному використанні словників, а з розширенням сфери впливу і функціонування державної української мови ця про­блема ще загострилась. Існують труднощі при перекладах з різ­них мов на українську, доводиться шукати точного значення слова і його нюансів. Із розширенням суспільного функціону­вання української мови загострюється проблема культури мовлення, збагачення словникового запасу мовців, уміння добирати єдино можливе в конкретному контексті слово.

Для цього існують словники. Упорядниками словників опрацьовано і використано в процесі роботи над словником чис­ленні друковані джерела.