Граматична форма назв осіб за професією в документах

При складанні документів виникають труднощі у виборі відповідної граматичної форми. Найчастіше виникає сумнів що­до використання роду іменників, коли це стосується назв осіб за

професією: секретар - секретарка, лікар - лікарка, касир - касирка, викладач - викладачка, учитель -учителька.

При використанні назв осіб за професією, посадою, зван­ням та ін., що утворюють паралельні форми жіночого та чолові­чого роду, в офіційно-діловому стилі слід орієнтуватися на такі правила.

1. Офіційними назвами посад, професій, звань є іменники чоловічого роду: директор, дипломат, професор (у діловій мові вони вживаються незалежно від статі особи). Пояснюється це
тим, що в минулому ці і подібні функції виконували чоловіки. Жінки в силу відповідних правових норм були позбавлені мож­ливості бути головами, суддями. Нині жінки на рівні з чоловіка­
ми виконують ці обов'язки, але за традицією слова належать до іменників чоловічого роду.

2. Офіційного характеру набуває текст документа, якщо з іменником, що позначає посаду, узгоджуються залежні від нього слова (наприклад: головний механік дозволив). Проте, якщо в до­кументі зазначене прізвище жінки, яка обіймає названу посаду, то підпорядковані дієслова узгоджуються з прізвищем жінки (професор Ружницька блискуче виступила на симпозіумі}. Не
можна: наша директор дозволила, професор доповідала.

3. Найменування жіночого роду вживаються в текстах, якщо не можуть бути виражені іншими засобами (виступ відо­мої співачки).

4. Не вживаються в офіційно-ділових документах утворе­ні від іменників чоловічого роду форми жіночого роду з допо­могою суфіксів -ш(а), -их(а), -к(а) (касирка, інженериха, професорша, професорка) на позначення посад, звань, професій. Вони передають інше значення: називають дружин чоловіків, що мають певну професію, звання або обіймають відповідну по­саду.

5. У ділових паперах назви осіб за місцем проживання, роботи передаються тільки складеними найменуваннями: меш­канці міста, заводські робітники. Варіанти сельчани, заводчани
є розмовними.

Потрібно запам'ятати, що окремо виділяють групу імен­ників спільного роду, що означають осіб жіночої й чоловічої статі. Наприклад: староста, суддя, воєвода, голова, сирота то­що. Рід цих іменників визначається синтаксично, з допомогою означальних слів. Наприклад: Суддя Іванова говорила коротко. Суддя зачитав вирок.

Завдання 1. До поданих імен і прізвищ доберіть іменни­ки на означення професії, посади, вченого звання. Чи можливі тут варіанти?

Професор, геолог, актор, музикант, кравець, дипломат, співак, геолог, декан, модельєр, водій, учитель.

Діана Петриненко, Світлана Федорчук, Тетяна Шевчен­ко, Наталя Заводська, Ганна Фоменко, Лідія Пилипенко.

Завдання 2. Визначте, який рід мають іменники, що по­значають професію, посаду, вчене звання жінки. В яких стилях перевага надається іменникам чоловічого роду на позначення професій, посад? Пригадайте і запишіть кілька прикладів.

Завдання 3. Виправте помилки у наведених реченнях і прокоментуйте їх.

Наша директор привчила всіх до порядку. Молода профе­сор виголосила цікаву доповідь. Лікарка виписала рецепти. Мо­лода касир розгублено складала папірці.

Теми рефератів

1. Офіційні назви посад, професій, звань у діловій україн­ській мові,

2. Іменники спільного роду.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Чому виникають труднощі у виборі граматичної фор­ми назв осіб за професією?

2. Наведіть приклади іменників спільного роду.

3. Як у ділових паперах передаються назви осіб за міс­цем проживання?

Питання 2. Прийменники у професійному мовленні

Перш за все слід пригадати визначення поняття "прийменник”.

Прийменник - це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні.

Вживання прийменників

Слід мати на увазі, що при укладанні тексту документів необхідно правильно користуватися прийменниковими констру­кціями в побудові речень і словосполучень. Сфера вживання прийменників у діловій мові необмежена. Прийменники вира­жають смислові відношення між словами не самостійно, а спі­льно з відмінковими закінченнями іменника або займенника, во­ни утворюють прийменниково-відмінкову конструкцію. Націо­нальна специфіка мови виразно позначається на її прийменни­ковому керуванні.

Значна кількість помилок трапляється при побудові сло­восполучень із прийменниками в перекладах ділових паперів з російської мови. Російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом прийменникових і безприйменникових конструкцій. Наприклад:

• конструкціями з прийменником за: за свідченням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією і т. ін.;

• конструкціями з прийменником з: з питань комер­ційної торгівлі; з ініціативи; курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось) і т. ін.;

• конструкціями з прийменником на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;

• конструкціями з прийменником для: курси для вив­чення; комісія для складання актів;

• конструкціями з прийменником після: після одер­жання посвідчення; після повернення; після від'їзду; після роз­гляду (чогось) і т. ін.;

• конструкціями з прийменником у(в): викликати у службових справах; у вихідні; в усіх напрямках;

• конструкціями з прийменником по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню спо­руд; колеги по роботі; по можливості; комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям і т. ін.;

• безприйменниковою конструкцією (з орудним відмін­ком іменника): повідомити телефоном; молодший віком; вели­кий обсягом; переказати телеграфом і т. ін.

Завдання 1. Запишіть прийменникові сполучення україн­ською мовою.

Прийти по делу. По собственной воле. При любой погоде. В рассрочку. Не по силам. По закону. Приняться за работу. По­ставить в пример. По указанию. По всем правилам. Речь по вопросу. Пришлось по вкусу. По последней моде. Принять во внимание. Принять к сведению. Работать по схеме. На следующий день. По моим сведениям. Идти по улице. В двух шагах. Послать по почте. В адрес. По прибытию. Поступать в университет. Читать на украинском языке. Войти в аудиторию. В лесу. В столе. У дома. У моря. По широкой реке. По мосту. По заказу. В пять часов. По причине. В течение. Журнал по медицине. Благодаря случайности. Выйти из отдела. Врач по призванию. Охота на крупного зверя. С марта по июнь. Добрый по природе. По истечении времени. Папка для бумаг. Войти в контакт. Вопреки желанию.

Завдання 3. Виконайте вправу. Запишіть прийменникові словоформи, опустивши дужки. Поясніть написання приймен­ників: з/під брів, з/за року, по/серед вулиці, з/поміж братів, по/під горою, по/за Дніпром, услід/за возом, з/початку року, у/кінці села, на/зустріч весні, на/зустріч з братом.

Теми рефератів

1. Прийменник по в діловому стилі.

2. Синонімія прийменникових конструкцій.

3. Правопис прийменників.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Що називається прийменником?

2. Як визначаються групи прийменників за походжен­ням і за морфологічним складом?

3. Поясніть правила вживання прийменника по в діло­вому стилі.

Тема 2.5. Складні випадки слововживання

Самостійна робота 9

Питання 1. Складання текстів із використанням па­ронімів та омонімів

Література: 11, с. 28, 29; 24, с. 42 - 47; 27, с. 71 - 74.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Пароніми - це слова, подібні між собою за звучанням і частковим збігом мор­фемного складу, наприклад: адресат - адресант, кампанія -компанія, континент - контингент; дипломат - дипломант, вербена - вербина, відтинок - відтінок, вовна - бавовна, та­лан - талант; відмінний - відмітний, громадський - громадян­ський, дружний - дружній, ефективний - ефектний.

Вони близькі за зовнішньою формою та звучанням, але мають різне значення.

Потрібно звернути увагу і запам'ятати, що незначна різ­ниця у вимові паронімів спричиняє труднощі в їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживан­ням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних сло­вників, щоб уточнити значення, правопис і вимову потрібного слова.

У діловому мовленні найчастіше зустрічаємо такі па­роніми:

Виборний. Виборчий.

Слово виборний вживається, коли йдеться про виборну посаду, агітацію, про виборність та звітність організацій.

Виборчий - усталилося в таких словосполученнях: ви­борча кампанія; виборче право; виборчий бюлетень та ін.

Виключно. Винятково.

Виключно, тобто лише, тільки (...виключно для спів­робітників комерційних банків).

Винятково вживається у значенні дуже, особливо, над­звичайно (...товарна біржа має винятково важливе значення).

Дільниця. Ділянка.

Дільниця - це адміністративне самостійний об'єкт або виробничий вузол на будівництві, шахті, а також виборча діль­ниця.

Ділянка - частина поверхні, площі (садова ділянка; дослі­дна ділянка).

Особистий. Особовий.

У російській мові на позначення цих двох понять є лише один відповідник: личньїй. Слово особистий вживається тоді, коли мовиться про те, що стосується окремої людини (особис­тий підпис, особисте життя).

Особовий - вживається в таких словосполученнях: осо­бова справа; особовий склад військових з'єднань, навчальних за­кладів тощо.

Додержувати. Додержуватися.

Додержувати, тобто виконувати щось точно, забезпе­чувати наявність чогось (додержувати тиші, порядку).

Додержуватися - це означає бути прихильником якоїсь думки, певних поглядів, переконань. Покажчик. Показник.

Покажчик - напис, стрілка, довідник. Показник - це наочне вираження (у цифрах, графічно), наприклад: економічний показник, показник можливостей та ін.