Застосування ферментних препаратів у медицині

Біокаталіз відіграє важливу роль в усіх проявах життя. Тому для

поліпшення обміну речовин, нормалізації процесів травлення, посилення імунітету, лі­кування серцево-судинних захворювань, опіків і ран використовують ферментні препарати. Це препарати ензимів і коензимів, різні активатори та інгібітори ферментних систем, які виділяють з тканин тварин, рослинної сировини та де­яких мікроорганізмів.

На сьогодні число ензимних препаратів на фармацевтичному ринку досить значне. Залежно від механізму дії їх поділяють на протеолітичні й фібринолітичні препарати та препарати, що поліпшують процеси травлення, тканинне дихання, відновлюють окисні процеси в організмі. Наприклад, при порушенні функцій травлення, пов'язаних з недостатнім виробленням ферментів, застосо­вують пепсин, панкреатин, панзинорм, фестал, ензистал, мезим та ін. Для руй­нування білкових утворень, що накопичуються в місцях опіків або при гнійних інфекціях, використовують протеолітичні ферментні препарати, які розщеплю­ють пептиди й білки, зокрема, трипсин, хімотрипсин, хімоксин, лідазу. Плаз­мін застосовують для лікування інфаркту міокарда, тромбозів судин головного мозку. Такі ферменти, як рибонуклеаза і дезоксирибонуклеаза, виявляють про­тизапальну дію, затримують розвиток вірусів і аденовірусів, тому їх використо­вують для лікування деяких вірусних інфекцій.

Для одночасного розщеплення білків, вуглеводів та ліпідів застосовують ба­гатокомпонентні ензимні препарати (комбіцин, лізим, фестал, дигестал та ін.), до складу яких входить по кілька ферментів. За останні роки номенклатура лі­карських засобів на основі ензимів істотно поповнилася новими препаратами.

Розділ медицини, що займається застосуванням ферментів як лікарських препаратів, називають ензимотерапією, а новий метод лікування, що ґрунту­ється на застосуванні в медичній практиці суміші ензимів тваринного і рослин­ного походження та інших біологічно активних речовин, - системною ензимо­терапією. Основними препаратами системної ензимотерапії є вобензим, флогензим та ін. Наприклад, вобензим складається із семи різних ферментів (трип­син, панкреатин, хімотрипсин, амілаза, ліпаза, бромелаїн, папаїн) та вітаміну групи Р - рутину. Отже, це спеціально підібраний комплекс ензимів з протинабряковою, імуномодулювальною та фібринолітичною дією, який одночасно ви­являє і протизапальний вплив на організм, поліпшує реологічні властивості крові.

Нині виробництво ферментних препаратів - це важлива і необхідна галузь харчової промисловості, зокрема виробництво таких продуктів, як кефір, різні види сиру, пивних дріжджів, йогуртів тощо.

Методичні рекомендації

1. При вивченні першого питання скласти опорний конспект.

2..При розгляді другого питання звернути увагу на сучасні теорії ферментативного каталізу.

2.Вивчаючи третє питання, заповнити таблицю:

Ензимний препарат	Покази для застосування

Завдання для самоконтролю:

1.Вказати спільні та відмінні риси у сучасних теоріях ферментативного каталізу.

2. Що таке системна ензимотерапія? Які препарати використовуються з цією метою?

Тести для самоконтролю:

Рівень І

1.Ферменти, до складу яких входять йони металів називаються:

а) заквасками; б) металоферментами; в) каталізаторами; г) інгібіторами.

2.Вкажіть назву лікарського засобу, що належить до групи ферментних препаратів:

а) седалгін; б) нітрогліцерин; в) фенобарбітал; г) фестал; д) ферум – лек.

3.У якому інтервалі температур виявляється каталітична активність ферментів:

а) -10⁰С – 0⁰С; б) 0⁰С – 20⁰С; в) 10⁰С – 30⁰С; г) 10⁰С – 36⁰С; д) 10⁰С – 56⁰С.

Рівень ІІ

4.Визначення активності ферментів для діагностики захворювань називається:

а) ензимотерапією; б) системною ензимотерапією; в) ензимодіагностикою;

в) каталітичною активністю.

5. Проміжною стадією ферментативних реакцій є:

а) утворення активного центру ферменту;

б) утворення фермент – субстратного комплексу;

в) розпад проміжного комплексу на вихідний субстрат і фермент;

г) розпад проміжного комплексу з утворенням продуктів реакції і вивільненням ферменту.

6.Вказати вірне твердження:

а) швидкість ферментативних реакцій прямо пропорційна добутку концентрації ферменту та субстрату;

б) швидкість ферментних реакцій прямо пропорційна концентрації ферменту;

в) швидкість ферментних реакцій обернено пропорційна концентрації ферменту;

г) швидкість ферментних реакцій не залежить від концентрації ферменту.

Рівень ІІІ

7. Частина ферменту, яка бере участь у безпосередній взаємодії з субстратом має назву:

а) фермент – субстратний комплекс;

б) активний проміжний комплекс;

в) активний каталітичний центр;

г) активний центр ферменту.

8. Вказати послідовність стадій, за якими відбувається процес ферментативного каталізу за теорією Михаеліса – Ментен:

а) розпад проміжного комплексу на вихідний субстрат і фермент;

б) розпад проміжного комплексу з утворенням кінцевих продуктів реакції та вивільненням ферменту;

в) взаємодія активних центрів ферменту із субстратом та утворення фермент – субстратного комплексу.

Позааудиторна самостійна робота № 11

Тема: Біологічна роль дифузійних та мембранних потенціалів.

Потенціал дії та потенціал спокою

План

1. Поняття про дифузійний потенціал, механізм його виникнення.

2. Причини виникнення мембранного потенціалу.

3. Потенціал дії та потенціал спокою.

4. Біологічне значення дифузійного та мембранного потенціалів.

Час виконання: 2 години.

Мета роботи: ознайомитися з механізмами виникнення дифузійного та мембранного потенціалів та їх біологічним значенням.

У гальванічних колах, які складаються з двох напівелементів, що відрізняються складом розчинів (як в елементі Якобі - Даніеля) або концентрацією (концентраційні кола), крім потенціалів на межі електрод - розчин виникає додатковий потенціал на межі розчин - розчин. Цей по­тенціал називають дифузійним. Причиною його виникнення є різна швидкість руху катіонів та аніонів солі. Розглянемо причини виникнення дифузійного потенціалу на межі двох розчинів аргентум нітрату різної концентрації у срібному концентраційному елементі.

На мал. зображені два контактуючі розчини АgNO₃ різної ак­тивності. Внаслідок дифузії позитивні і негативні йони переміщуються від розчину з більшою активністю до розчину з меншою активністю. Нітрат-іони NO₃^- характеризуються більшою швидкістю переміщення, ніж йони Аргентуму Аg⁺. Унаслідок цього в розчині з меншою активні­стю солі виникає надлишок аніонів, а в розчині з більшою - надлишок катіонів. Отже, у цьому випадку розчин з меншою концентрацією солі набуває негативного заряду, а з більшою - позитивного, і виникає різни­ця потенціалів, яку називають дифузійним потенціалом.