Правове регулювання стосунків між видавцями, авторами, поліграфістами, реалізаторами

Договір – добровільна угода між двома або кількома сторонами щодо прав та обов’язків кожного з них на період виконання певного обсягу роботи. У видавничій практиці існують такі види договорів:

- Видавничі договори (договір з автором на створення та використання твору, договір про ліцензію на переклад і видання твору іноземного автора, договір про ліцензію на репринтне видання мовою оригіналу, договір про ліцензію на спільне видання, договір на позаштатне редагування, договір на виготовлення художнього оформлення)

- Виробничі договори (договір з поліграфічним підприємством на випуск поліграфічної продукції, договір на випуск твору, що видається коштом автора або спонсора, договір на реалізацію видавничої продукції).

Усі договори мають такі спільні пункти:

1. Преамбула

2. Предмет договору

3. Права та обов’язки сторін

4. Порядок розрахунків

5. Відповідальність сторін

6. Обставини непереборної дії

7. Термін дії договору

8. Умови дострокового припинення договору

9. Спори за договором

10. Юридичні адреси сторін

11. Підписи сторін

Кілька принципових зауваг до деяких видів договорів.

1. У договорі з поліграфічним підприємством на випуск поліграфічної продукції обов’язково вказують точні вихідні характеристики майбутнього видання. До них належать: назва видання, мова, наклад, формат, обсяг, тип оформлення, способи зшивання чи склеювання зошитів.

2. У договорі на випуск твору, що видається коштом автора або спонсора видавцеві не варто починати роботу з авторським оригіналом, доки не з’ясуються остаточно засади фінансування.

3. У договорі на реалізацію видавничої продукції обов’язковими є такі пункти: вартість продукції, яку видавець передає для реалізації продавцю; порядок відвантаження; порядок розрахунків.

Список рекомендованої літератури

1.Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2006. – 416с.

2.Мильчин А.Э. Методика редактирования текста. – М.: Логос, 2005. – 524с.

3.Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: НВЦ НКМ,2006. – 559с.

4.Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. – М.: Высшая школа, 1980. – 328с.

5.Капелюшний А.О. Редагування в засобах масової інформації. – Львів: ПАІС,2005. – 304с.

 

ЛЕКЦІЯ № 27

ПЛАН

1. Економічний мінімум для автора,редактора, видавця.

2. Структура витрат на конкретне видання.

3. Без знань яких економічних категорій не можна обійтися

Ринкові умови спонукають працівника будь-якого видавничого підрозділу, незалежно від посади, надто ж редактора редакції, головного редактора чи директора, оволодівати певною сумою знань і умінь, дотичних до виконання безпосередніх посадових обов’язків. Початкуючому ж видавцеві просто необхідно мати бодай елементарне уявлення про структуру фінансової бази свого видавництва, шляхи її зміцнення, джерела фінансування, величину витрат на виготовлення того чи іншого виду видавничої продукціх, складові собівартості друкованго продукту та шляхи її зниження. Йому слід також уміти не лише «розшифрувати» калькуляцію на випуск видання, а й приблизно оцінити її з точки зору економічної доцільності.

Звичайно ж, для цього у видавництві має бути відповідний економічний підрозділ, або ж бодай грамотний бухгалтер-економіст. Та це не знімає нагальної нині необхідності вчитися саме керівникові чи редакторові. Адже під час ведення переговорів з потенційним замовником чи спонсором, автором чи упорядником майбутнього видання, дистриб’ютором чи промоутором друкованого продукту (нерідко такі переговори відбуваються поза межами мвого офісу) невідступно буде присутнім «економічний блок» розмови.

Отож, на початку необхідно оволодіти певним поняттєвим апаратом. Принаймні, треба чітко уявляти собі, що стоїть за такими термінами, як бюджет і баланс видання, фонд оплати праці, фонд матеріального заохочення, фонд соціального розвитку, калькуляція, прямі й непрямі витрати, прибуток, рентабельність, податки та їх види, повна та видавнича собівартість. Годі говорити вже про те, що такий видавець має чітко орієнтуватися в значеннях основних термінів зі свого фаху (наприклад, аркушевідбитки, обсяги видань, витратні матеріали, гонорар та його види, поліграфічні у друкарські витрати, бюджет маркетингу тощо).

Структура витрат на конкретне видання

Організація роботи юридично оформленого і зареєстрованого відповідним державним органом видавництва чи його самостійного підрозділу з першого дня існування потребуватиме немалих матеріальних та грошових витрат. Спробуємо визначити структуру витрат на виготовлення друкованого видавничого продукту. Розподілимо ці витрати на кілька блоків:

1. Гонорарні.

2. Загальновидавничі.

3. Редакційні.

4. Поліграфічні.

5. Маркетингові.

Відразу слід зауважити, що поділ цей дещо умовний. Кожен з цих блоків має свої складові, які потребують деяких коментарів.

Витрати на гонорар

Будь-який твір, який готується до виходу у світ, має свого власника. Передусім, це автор твору або його правонаступник. У випадках, коли термін дії авторського права вже минув, є категорія людей, які цей твір готують до друку (упорялники, автори передмов, коментарів, приміток). Крім того, до такого видання належить ще виготовити й художнє оформлення (обкладинка, внутрішні елементи), чим займається художник. На все це видавцеві потрібно передбачити необхідні кошти. Отож, ця стаття витрат складається передусім з трьох частин:

· гонорар авторові (упорядникові);

· гонорар художникові;

· гонорар перекладачеві.

Цю складову витрат раніше недооцінювали в державних видавництвах. Нині вона є надто важливою, адже в умовах конкуренції на видавничому ринку автор потенційно прибуткового твору має право відмовитися від підписання договору з видавцем, якщо той запропонує недостатню суму гонорару. Так само не варто економити й при оплаті праці художнику: економія на внутрішньому і зовнішньому художньому оформленні негативно позначиться згодом на етапі реалізації видання. Як засвідчує практика, частка гонорару в загальній сумі витрат сучасних українських видавництв становить від 1,5 до 3 відсотків, тоді як у західних видавництвах – 12-15 відсотків.

Загальновидавничі витрати

Це найбільш об’ємна стаття витрат, оскільки вона включає багато складових, які не мають безпосереднього відношення до творення конкретного видавничого продукту, але лягають відчутним тягарем на його собівартість. Найголовніші з них:

· заробітна плата працівників видавництва;

· оплата оренди приміщення;

· оплата за придбану техніку та матеріали, необхідні для забезпеченя життєдіяльності видавництва;

· бюджетні відрахування;

· виплати відряджень;

· оплата користування телефонами та іншими допоміжними технічними засобами;

· поштові витрати;

· транспортні витрати;

· витрати на комунальні послуг.

Якщо за формою власності видавництво є приватним чи акціонованим, в обов’язкові витрати доведеться щомісяця виносити вносити виплату коштів засновнику чи видавцю.

Статтю заробітна плата складають виплати та нарахування за фондом заробітної плати всім штатним працівникам видавництва – від директора до прибиральниці чи охоронця.

Величина витрат на оплату оренди приміщення залежить від розміру орендованої площі, а також місця розташування видавництва. Якщо ж видавництво має власне приміщення, або не зароблені кошти викупляє його у поперднього власника чи орендодавця, страхування приміщення та амортизаційні відрахування за редакційне майно. Із зростанням обсягу діяльності видавництва збільшуватимуться витрати на придбання техніки та матеріалів. Передусім ідеться про сучасні комп’ютери, принтери, сканери, копіювальні апарати, диктофони, фотоапарати та іншу оргтехніку. Крім того, певні кошти необхідно постійно передбачати для придбання витратних матеріалів – паперу для ксерокса, факсу, різноманітних канцтоварів.

Стаття бюджетних відрахувань залежить від законодавчої бази передусім і сфері оподаткування.

Виплати на відрядження також є неминучими. Надто ж, коли видавництво утворене недавно. Для розширення мережі диструбуції, збільшення числа своїх покупців у регіонах ефективними є дні видаництва в областях держави, виїзні презентації нових видань, участь представників видавництва у міжнародних чи регіональних книжкових форумах. Оплата за користування телефонами та іншими технічними засобами залежить від кількості таких апаратів. Сюди ж належать витрати на відкриття й утримання власного домену в Інтернет-мережі, користування електронною поштою та інших послуг міжнародної «павутини».

Поштові витрати напочатку не є значними. Це передусім розсилка обов’язкових примірників нових видань згідно із затвердженим Кабінетом Міністрів України списком. Ряд видавництв розсилає певну кількість примірників таких видань до редакцій спеціалізованих часописів для можливого рецензування, а також у книготорговельні організації з рекламною метою.

Транспортні витрати. Для перевезення накладів нових видань з поліграфічних підприємств до складів переважна більшість видавців користується найнятими або орендованими у спеціалізованих підприємствах транспортними засобами. В такому випадку оплата послуг здійснюється відповідно до укладених договорів. Витрати на комунальні послуги. Йдеться про оплату опалення приміщення, холодну й гарячу воду, світло, що здійснюється відповідно до існуючих у кожному регіоні тарифів і норм для підприємств і організацій.

У середніх і великих видавництвах усю суму загальновидавничих витрат визначають шляхом поділу цієї суми ну один обліково-видавничий аркуш.

Редакційні витрати

У деяких видавництвах, насамперед малих, цю статтю витрат виділяють із загальновидавничих. Йдеться про оплату праці редактора, коректора, оператора комп’ютерного складання, верстальника. Доволі часто такі роботи виконують за трудовими угодами. Це весь так званий дополіграфічний процес, який закінчується виведенням оригінал-макета на плівки. Оскільки від професійного рівня його проведення залежить якість майбутньгого видання загалом, скупитися в оплаті за виконану роботу на цих етапах небажано.

Нині в переважній більшості видавництв самостійно виготовляють не лише макет, а й виконують кольороподіл художнього оформлення. Отож, ця витрат віднедавна перейшла з блока поліграфічних до видавничих.

Поліграфічні витрати

Ця стаття витрат включає дві складові:

· вартість поліграфічних послуг;

· вартість паперу та інших матеріалів.

У вартість поліграфічних послуг входить оплата всього спектра робіт, пов’язаних з виготовленням друкарнею накладу видання відповідно до замовлених параметрів (спосіб друку, формат, вид оправи, спосіб фальцювання, наявність ілюстративного матеріалу, вид тиснення, вигляд корінця тощо).

Вартість матеріалів, як, до речі, й поліграфічних послуг, залежить від того, яким слід відтворити конкретний видавничий продукт за формою, матеріальною конструкцією, рівнем художнього оформлення та способом поліграфічного виконання. Сюди входить ціна паперу (на книжковий блок, на обкладинку, на форзац), ціна матеріалів для оправи (картон, плівка, лідерин, бумвініл, тканина), ціна інших матеріалів (на корінець, каптал, вкладку, наклейку тощо).

Маркетингові витрати

Це відносно нова стаття витрат, на збільшення якої керівники видавництв свідомо погоджуються з об’єктивних причин. В умовах жорсткої конкуренції серед видавців, яка дедалі загострюватиметься, виникає потреба в пожвавленні й урізноманітненні маркетингової діяльності. Йдеться передусім про рекламну продукцію видавництва (буклети, каталоги, випущених видань, прайс-листи), оплату рекламної площі на сторінках фахових видань. Це також витрати на презентації цікавих видавничих проектів чи окремих суспільно важливих видань. Розклавши і систематизувавши таким чином структуру витрат, можна спробувати створити власними силами калькуляцію на видання конкретного друкованого продукту.

 

 

Список рекомендованої літератури

1.Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2006. – 416с.

2.Мильчин А.Э. Методика редактирования текста. – М.: Логос, 2005. – 524с.

3.Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: НВЦ НКМ,2006. – 559с.

4.Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. – М.: Высшая школа, 1980. – 328с.

5.Капелюшний А.О. Редагування в засобах масової інформації. – Львів: ПАІС,2005. – 304с.