Дрібнооптові гуртові книготорговельні підприємства

Ці підрозділи можна назвати прообразом майбутніх крупних дистриб'юторських організацій, об'єднань та фірм. Найбільш поширені в Західній Україні, де вони вільно роз­вивалися ще в дорадянські часи, зокрема в 20-30-ті роки XX століття.

Основною перевагою такої форми є мобільність (ки­ївські видавці вже звикли передавати нові видання своїм компаньйонам потягами чи автобусами, що відправляються в західному напрямку), незначні торговельні націнки. До головних недоліків є обмежені можливості таких гуртівень щодо реалізації значної кількості накладів видань.

Серед відомих фірм цього типу можна виділити "Енея" (Львів), "Джуру" (Тернопіль).

Лотки й кіоски з продажу друкованої продукції

Це так звані малі форми торгівлі друкованою продук­цією, які в нинішніх українських реаліях стали невід'ємною складовою новоутворюваної мережі. В країнах Заходу вони також поширені, хоча й не займають помітного місця в об­сягах загальних продаж.

Розквіт лоткової торгівлі книгами на теренах колиш­нього Радянського Союзу припадає на початок 90-х років минулого століття, коли вона практично заполонила всі багатолюдні вуличні перетини й майдани великих і малих населених пунктів. Мобільні лоточники успішно реалізову­вали передусім недорогу й "ходову" на той час літературу примітивного з точки зору змісту й художньо-поліграфіч­ного штибу та швидко отримували надвеликі прибутки.

З другої половини 90-х років ця форма торгівлі була дещо потіснена владними органами. Нині книги разом із різноманітним канцелярсько-косметичним ширпотребом знову повертаються в газетні кіоски, а вулична торгівля книгами стає більш упорядкованою.

Щоправда, ставлення місцевої виконавчої влади до неї не скрізь однакове. До того ж, періодично змінюється. Для прикладу, за останнє десятиліття лоткова торгівля книгами з чітко окресленою національно-патріотичною тематикою стала своєрідною візитною карткою столичного майдану Незалежності. Особливо активно брали такі книги іно­земці. Однак після реконструкції майдану і появи на ньому нових власників продавці таких книг неодноразово звідти витіснялися.

Початкуючому видавцеві слід пам'ятати про специ­фіку тематичних і технічних характеристик видань, які є витребуваними саме на лотках. Залежить це й від місця розташування лотка. На вокзалах і станціях, скажімо, без­програшно спрямовувати путівники, кросворди, краєзнавчу, туристичну література й кольорові листівки, дешеві книги кишенькового формату, що за тематикою відносяться до "легких" жанрів — любовні історії, детективи, пригоди.

Інтернет-магазини

У західному світі продаж друкованої продукції через Інтернет-сайти видавництв чи книгорозповсюджувальних фірм з року в рік невпинно зростає. Так, за даними що­річного опитування, яке проводить американський видав­ничий тижневик "Publisher Weekly", більшість респондентів серед найзручніших форм купівлі книг виділяють саме такі послуги "всесвітньої павутини".

У сусідніх з нашою країною Польщі та Росії цей сег­мент книжкового ринку стрімко розвивається. Скажімо, в Росії вже на початок нового тисячоліття понад 300 видав- ничо-книготорговельних фірм реалізовували свою продук­цію через мережу Інтернет. Найпотужніший віртуальний книжковий магазин вдалося створити лідеру російсько­го видавничого ринку торговому дому "Библио-Глобус". Книжковий асортимент, розміщений на двох потужних web-сайтах (один — для внутрішнього ринку, другий — для міжнародного) складав близько 50 тисяч назв книг практично з усіх тематичних розділів. Відправка книг, за­мовлених через ці сайти, здійснюється не лише в Росію, айв інші країни світу.

В Україні ця справа перебуває в зародковому стані. Лише незначна кількість видавництв має власні web-сайти (Тенеза", "Основи", "Смолоскип", "Юрінком", "Техніка").

Важливість таких сайтів полягає в тому, що в них роз­міщуються не лише загальні відомості про видавництво та перелік наявних у продажу книг, а й рецензії на кращі видання, фрагменти електронних версій окремих розділів, інформація про наступні новинки.

Ця форма торгівлі має немало суттєвих переваг. Виді­лимо найголовніші.

Для читача: цілодобовий доступ до інформації, еконо­мія часу завдяки оперативному пошуку потрібного видання, можливість замовлення без посередників.

Для видавця: економія коштів на маркетингові про­грами, можливість продажу товару за нижчими цінами, донесення інформації про наявність книг на необмежені території, популяризація програми свого видавництва.

Книжкові базари

Це — пострадянський винахід, властивий переважно для суспільств з перехідною економікою. Стихійно утво­рившись в умовах розриву єдиного ланцюга (видавництво— поліграфія—книгорозповсюдження), така форма торгівлі друкованою продукцією довела свою життєздатність і в нинішній час.

Найтиповішим проявом великого, але добре органі­зованого книжкового базару стала київська "Петрівка". Це саме те місце, де покупець, при бажанні, може знайти практично все, що видавали і видають сьогодні в Росії, але далеко не все, що виходить друком в Україні. Певний час тому кілька київських видавництв на чолі із "Смоло­скипом" спробували зробити, до того ж, не без успіху, свою присутність на базарі постійною, відвоювавши в конкурен­тів кілька лотків. Однак цей досвід не поширили їхні колеги як з Києва, так і з провінції.

Дещо у видозміненому варіанті, з більшими елементами цивілізованості стверджується ще один столичний книж­ковий базар у центральній частині Києва — просторому підземеллі на площі Слави. Існують книжкові базари і в провінції. У Львові, скажімо, ним став майдан біля пам'ят­ника Івану Федорову, а в Харкові — Класичний провулок, де торгують переважно букіністичною літературою.

Позитивною стороною такої торгівлі є дещо нижчі від магазинних ціни, ширший асортимент, можливість покупцеві не лише придбати книгу, а й поспілкуватися з продавцем. Недолік — певна безсистемність книжкових розвалів, відсутність єдиного джерела інформації про на­явність потрібного видання.

Книжкові ярмарки

Загальновідомою є теза про книжкові ярмарки як яви­ще світового рівня, як чинник, який спонукає до кращого порозуміння, зближує народи й нації, сприяє подальшому піднесенню духовної культури.

За підрахунками учених, нині в світі проводиться що­року до півтисячі різноманітних книжкових ярмарків, 120 з яких мають ранг міжнародних і національних універ­сальних. Найпрестижнішими з них є щорічні Франкфурт­ський (жовтень), Лондонський (березень), Монреальський (листопад), Паризький (кінець березня), Єрусалимський (квітень), Женевський (травень).

Із здобуттям Україною незалежності саме до цих книж­кових столиць світу почали прибувати зі своїми спільними стендами вітчизняні видавці.

Натомість у себе вдома за останній час ми спостерігаємо справжній ярмарковий книжковий бум. Столиця кілька років поспіль оголошувала аж про два щорічні міжнародні книжкові ярмарки — "Книжковий сад" у травні та "Книжко­вий світ" у серпні (листопаді). Статус міжнародних щоразу відстоюють організатори книжкових ярмарків у Харкові ("Світ книги", квітень), Сімферополі ("Книжкова весна", травень), Одесі ("Зелена хвиля", серпень).

Звичайно, можна посперечатися про "міжнародність" таких книговидавничих заходів. Але безперечним є факт, що кожен такий ярмарок живить інтерес до книги, до читання, сприяє налагодженню контактів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів, заповнює наявні ніші й прогалини У цій справі. Саме під час ярмарків укладаються контракти між видавцями та реалізаторами друкованого продукту, а між авторами і читачами встановлюються так давно очіку­вані теплі стосунки.

Окремим феноменом ярмаркового дива стає уже протя­гом кількох років поспіль Львівський форум видавців. Вар­то звернути увагу на кілька особливостей цього форуму.

По-перше, за роки існування (від 1994-го) Форум ви­давців у Львові не лише ствердив себе як найголовніша по­дія в річному календарі українських книжників, а й підняв авторитет старовинного галицького міста до рівня "україн­ського Франкфурта".

По-друге, форум створив не лише у Львові, а й у цілому в Західній Україні особливу атмосферу читацького духу довкола саме української книги. Це своєрідне свято її пошанування спонукає не лише професіоналів, а й кожного до збереження й примноження славних видавничих традицій цього краю.

По-третє, з кожним роком до Львова приїздить усе ширше коло учасників, які не мають прямого відношення до видавничого процесу, але які природно сприяють під­вищенню його авторитету, пожвавленню й удосконаленню різноманітних заходів, що проходять у його рамках. Зазви­чай це представники української інтелектуальної еліти — письменники, журналісти, вчені, молоді політологи.

По-четверте, одне з безперечних досягнень форуму — привернення уваги до нього з боку засобів масової інфор­мації. І не лише регіональних, а й з центру.

Книжкові клуби

Така форма торгівлі віддавна добре зарекомендувала себе в ряді країн Західної Європи. Скажімо, в Нідерландах через книжкові клуби реалізується щороку до 25 відсотків усіх накладів видань, у Бельгії — до 10 відсотків. Сьогодні в світі діє близько 600 книжкових клубів, які охоплюють близько 55 мільйонів своїх членів. В Росії, зокрема, уже в 2000 році діяло 46 таких клубів.

Провідні видавництва прагнуть будь-що укласти уго­ди з книжковими клубами на поставку своїх кращих книг великими партіями. Адже саме через ці своєрідні просвітні осередки в ряді європейських країн поповнюються шкільні бібліотеки, видаються анотовані списки новинок, які потрап­ляють у невеликі провінційні книгарні, складають списки видань популярної літератури.

На жаль, і в цьому випадку доводиться констатувати, що така форма реалізації книг в Україні поки що перебуває в зародковому стані. Хоча, як приклад для наслідування, можна виділити "Клуб сімейного дозвілля", який кілька років тому створений у Харкові. Коротко звернемо увагу на форми й методи розповсюдження книжкової продукції, аудіо- та відеокасет, які започаткував цей клуб.

Записатися до клубу може кожен, хто виконає несклад­ні вимоги: замовити на суму вісім гривень будь-які три книги із запропонованого каталогу та дві фірмові чашки, за­повнити купон-заявку та заплатити вступний внесок у сумі шість гривень за реєстрацію та виготовлення пластикової картки учасника. Ставши членом клубу, кожен безкоштов­но отримує: щоквартальний яскравий клубний журнал, в якому розповідається про новинки книжкового ринку, що репрезентують усі літературні жанри; додаткові клубні видання із спеціальними пропозиціями й розіграшами ко­штовних призів для найактивніших учасників. Правила членства в клубі є простими й необтяжливими для гаманця: щокварталу купувати щонайменше одну книгу із каталогу, вміщуваного в клубному журналі. Нині харківський "Клуб сімейного дозвілля" об'єднує понад 700 тисяч родин.

Дещо в іншому ключі працює київський книжковий клуб-кафе "Бабуїн", який останнім часом різними засобами реклами пропагує свою діяльність і привертає до себе увагу читачів та фахівців, передусім, інтелігенції.