В основу поділу різних видів друків на окремі групи, в яких це спільне переважатиме, візьмемо суттєві, типові або видові ознаки. Згрупуємо їх за такими критеріями.

1. Періодичність випуску в світ тих чи інших видів видань. Одні з них виходять одноразово (книги, брошури), інші мають заздалегідь визначену кількість назв протягом певного проміжку часу — року, кварталу, місяця чи тижня (альманахи, журнали, газети).

2. Характер інформації. Йдеться про ряд ознак, за якими визначаються стильові й лексичні особливості творення текстів залежно від функціонального призначення — наукові, офіційні, виробничі, навчальні, довідкові, літературно-художні.

3. Форма знаків, якими фіксується та передається інформація. Це можуть бути текстові (буквені), нотні чи картографічні знаки.

4. Матеріальна конструкція, або зовнішня будова видань. Скажімо, книга, брошура, журнал, газета, незважаючи на свої, відмінні від інших, розміри, обсяги, мають немало спільних ознак у побудові: відповідно задруковані і скріплені або вставлені у певному порядку шпальти, які можна гортати, складати, певні захисні чи розпізнавальні елементи цих шпальт тощо. Зовсім інша конструкція в електронного видання, де інформація фіксується на електронних носіях.

5. Мовна ознака. Видання може бути оригінальним, випущеним державною або іншою мовою; у перекладі з

будь-якої іноземної мови; з паралельним текстом двома або кількома мовами.

6. Повторність випуску. За цими ознаками можна визначити видання, які випускаються вперше, або різні варіанти перевидань (доповнених, виправлених і перероблених тощо).

7. Формат. Важливо розрізняти малоформатні, мініатюрні та видання стандартних форматів. Кількість сторінок нерідко є принциповою у віднесенні того чи іншого видання до певного виду. Так, видання з чотирма сторінками — це листівка, з п'ятьма і більше (до 48) — вже брошура, а починаючи від 49 сторінок — книга.

Спробуємо тепер детальніше розглянути типологію видань у межах кожної, означеної вище, групи.

 

Періодичність

Періодичність означає регулярність випуску видань, що визначаються кількістю його чисел чи випусків за певний проміжок часу. У цьому контексті видання діляться на неперіодичні та серіальні.

Неперіодичне видання — це видання, яке виходить одноразово, продовження якого не передбачене.

Передусім це листівки, брошури, книги. До неперіодичних видань належать і книжкові видання у двох чи багатьох томах, або в двох чи кількох частинах. Такі видання наперед розраховані на певну кількість томів чи частин (у межах тому), випуск їх у світ, як правило, розтягнутий у часі і не регламентується чітко поділеними періодами появи кожного нового тому (частини). У державному статистичному обліку кожен том багатотомного видання фіксується як окреме видання.

Серіальне видання — це видання, яке виходить протягом певного часу, має спільну назву, однотипне оформлення, дату чи нумерацію випусків.

Серіальне видання, у свою чергу, поділяється на два підвиди: періодичне і продовжуване.

Періодичне видання — це підвид серіального видання, що постійно виходить з певною часовою періодичністю (один раз у квартал, місяць, тиждень через день, щоденно і т. д.) з наростаючою нумерацією, з неповторюваним інформаційним матеріалом, під однією назвою, в однотипному художньому оформленні.

На відміну від періодичного, продовжуване видання виходить у світ без чітко визначених наперед проміжків часу, а за мірою накопичення та редакційно-видавничої підготовки матеріалів, однак, має свою нумерацію і типове художньо-технічне оформлення.

Періодичні і продовжувані видання мають власний типологічний ряд. Його головними складовими є:

· газета;

· журнал;

· бюлетень;

· календар.

 

Характер інформації

Існує комплекс ознак, за якими відображаються особливості твору, що готується до друку. Йдеться про характер інформації, її призначення та спосіб викладу. У цій групі розрізняють видання за такими видами:

 

Наукові та науково-популярні видання

В основі текстового матеріалу наукових видань — результати теоретичних чи експериментальних досліджень одного або групи авторів у тій чи іншій галузі знань. Сюди належать також історичні документи, першо- чи передруки пам'яток культури, науки, літератури та мистецтва, доповнені, як правило, науковими примітками, коментарями, атрибуцією текстів. (Характерний приклад із недавніх набутків українського книговидання — популярні серед читачів серії "Пам'ятки історичної думки України", "Літературні пам'ятки України".)

Близькими до попередніх є науково-популярні видання. Оскільки призначаються вони здебільшого для широкого кола читачів, які не є спеціалістами конкретної галузі знань, головною вимогою для їх створення є доступний, популярний стиль викладу. Звідси й назви серійних видань — "Популярно про складне", "Бесіди про науку", "Еврика".

Наукові видання мають такі підвиди:

· монографія (всебічне дослідження певної теми/проблеми, що належить одному чи кільком авторам);

· автореферат дисертації (авторський виклад основних положень самостійно проведеного дослідження, що подається на здобуття наукового ступеня кандидата чи доктора наук);

· препринт (попередня публікація матеріалів до виходу в світ видання, де вони будуть уміщені повністю);

· тези доповідей (повідомлень) наукової конференції, з'їзду або симпозіуму (друкуються у збірнику напередодні відкриття роботи наукового заходу);

· матеріали конференції, з'їзду або симпозіуму (друкуються доповіді, резолюції, рекомендації, які відображають підсумки роботи цього заходу;

· збірник наукових праць (індивідуальні або колективні статті, авторами яких виступають науковці, викладачі, аспіранти, здобувачі, студенти наукових установ, навчальних закладів чи наукових товариств).

 

Офіційні та нормативні

Виробничо-практичні видання

Офіційними вважаються такі видання, які складаються з текстів документів, вироблених і затверджених офіційними органами чи організаціями різних рівнів, — державними, відомчими, громадськими, політичними. Це передусім закони, постанови, укази законодавчих і виконавчих органів влади, стенограми засідань, доповіді та матеріали з'їздів, пленумів, інших офіційних зібрань. Такими є, зокрема, "Відомості Верховної Ради України", "Закони України", "Кодекс законів про працю", "Матеріали І з'їзду Народного руху України" тощо. Друкуються вони окремими назвами, серійними виданнями та зібраннями томів, що продовжуються.

Нормативні видання вміщують норми, вказівки і вимоги, розроблені і введені в дію уповноваженими на те органами.

До нормативних виробничо-практичних видань відносяться: різноманітні інструкції, прейскуранти, стандарти, технічні умови, статути, паспорти (на виріб), практичні посібники, практичні порадники, пам'ятки.

Видання такого виду вимагають особливо ретельної редакційної підготовки з точки зору їх абсолютної відповідності (навіть граматичної і стилістичної) з оригіналом.

Навчальні видання

Це особливий вид видань, створений у відповідній формі і покликаний допомогти широкому загалу конкретного користувача (учня, студента, аспіранта, викладача) в оволодінні ним конкретним навчальним предметом. Зовнішньою ознакою навчального видання є зазначення на його вихідних даних рекомендаційного грифа відповідного освітнього міністерства, відомства, навчального чи наукового закладу, а також проходження визначеного порядку рецензування. Навчальні видання мають кілька підвидів із чітко обумовленими характеристиками й вимогами, які важливо розрізняти під час підготовки рукопису до друку:

· навчальна програма (визначає зміст, мету, завдання, обсяг, порядок вивчення і викладання певної навчальної дисципліни, містить перелік основних модулів, списки рекомендованої літератури тощо);

· підручник (містить систематизований виклад дисципліни в повному обсязі, що відповідає програмі та офіційно затверджений як такий);

· навчальний посібник (частково доповнює або замінює підручник та офіційно затверджений як такий);

· навчальний наочний посібник (здебільшого адресується вчителеві, містить образотворчі матеріали, що сприяють кращому викладанню чи вихованню);

· навчально-методичний посібник (містить методику викладання навчальної дисципліни чи методику виховання);

· хрестоматія (подана в скорочену варіанті збірка літературно-художніх, історичних та інших творів, які вивчаються за програмою);

· методичні рекомендації або вказівки (містять роз'яснення з певної теми та визначають методику виконання окремих завдань чи певного виду робіт);

· курс лекцій (повний виклад тем навчальної дисципліни, яка вивчається в навчальному закладі);

· конспект лекцій (стислий виклад курсу лекцій чи окремих розділів навчальної дисципліни);

· практикум (сукупність завдань практичного характеру або вправ з матеріалу навчальної дисципліни, які сприяють засвоєнню набутих знань, умінь і навичок);

· робочий зошит (містить особливий дидактичний матеріал, що сприяє самостійній роботі учня);

· самовчитель (виклад матеріалу, який здатний засвоїти учень чи студент самостійно без допомоги викладача);

· буквар (перший підручник для навчання грамотності).

 

 

Довідкові видання

Це видання, які у доступній читачеві формі подають стислі й найголовніші відомості щодо того чи іншого поняття, предмета, терміна, події, персоналії. Матеріали довідкових видань мають зручну форму розміщення, здебільшого за абетковим принципом (суцільним або проблемно-тематичним), що дає можливість швидко віднаходити їх і не потребує суцільного читання. Підвиди цієї групи:

· енциклопедія (містить в узагальненому вигляді основні відомості з однієї чи всіх галузей знань і практичної діяльності, викладені у відпрацьованих за певною схемою статтях); енциклопедії бувають універсальні, галузеві, тематичні, персональні, регіональні.

· довідник (містить різноманітні відомості, призначені для вибіркового читання); серед найпоширеніших видів довідників — науковий, навчальний, виробничо-практичний, популярний, громадсько-політичний, побутовий;

· словник (поданий здебільшого в абетковому порядку перелік слів, словосполучень, термінів, імен з відповідними тлумаченнями чи коментарями); словники бувають енциклопедичні, мовні, термінологічні, тлумачні, лінгвістичні.

 

 

Рекламні видання

Цільове призначення цієї групи видів видавничої продукції — від імені конкретного виробника, рекламодавця чи спонсора якнайкраще (щодо змісту тексту та його оформлення) представити потенційному споживачеві чи покупцеві товари, ідеї, послуги. Особливістю підготовки до друку цього виду видань є те, що за їх зміст і форму відповідає замовник. Укладаючи власні, до того ж, немалі кошти за продукування таких текстів, часто створених поза видавництвом, він нерідко виступає проти будь-якого видавничого втручання в текст. Тому-то значна їх кількість з'являється на світ, м'яко кажучи, недосконалою не лише за граматично-стилістичним виконанням, а й за змістом. Толерантний і небайдужий видавець завжди мусить знайти спосіб порозуміння з рекламодавцем для поліпшення такого тексту. Масив цієї продукції складають:

· афіша (містить інформацію щодо певного культурного, спортивного чи громадсько-політичного заходу і призначена для розклеювання);

· проспект (містить повідомлення про товари чи послуги, про діяльність підприємств, установ чи організацій);

· путівник (містить відомості щодо пам'яток історії, культури, конкретного географічного об'єкта, установи чи закладу, призначений здебільшого для туристів);

· каталог (містить систематизований перелік товарів і послуг).

 

 

Літературно-художні видання

Це видання, що об'єднують усі твори художньої літератури, різноманітні за жанрами, часом і місцем їх появи у світ. До них належать:

· наукове літературно-художнє видання (підготовлені з найбільшою повнотою, з урахуванням попередніх редакцій і варіантів, ретельно прокоментовані і призначені для дослідницької роботи твори художньої літератури);

· науково-масове літературно-художнє видання (містить найбільш значні твори письменника, збагачене вступною статтею, примітками, коментарями і призначене для поглибленого вивчення творчості письменника);

· масове літературно-художнє видання (містить окремі твори письменника, здебільшого без вступної статті, приміток чи коментарів і призначене широкому колу читачів); різновидом масових літературно-художніх видань може бути альманах, антологія, документально-художнє видання, науково-художнє видання.

 

 

Знакова природа інформації

Текстові видання

Це найпоширеніший у цій групі вид друку. Формою і основним засобом передачі їх змісту є словесний, цифровий, формульний чи змішаний текст.

Нотні видання

Головним знаковим матеріалом таких видань є нотні знаки, за допомогою яких фіксуються музичні твори для збереження їх і навчання іншими користувачами.

Картографічні видання

Ці видання творяться у відповідній проекції зменшеного і узагальненого зображення поверхні Землі чи якогось іншого небесного тіла за допомогою певної системи умовних знаків. Підвидами цієї продукції є карти, карти-схеми, глобуси. У зв'язку з підвищенням останнім часом попиту на цей вид видань його прагнуть освоїти більше видавництв. Серед спеціалізованих видавництв цього профілю, які міцно утвердилися нині на ринку, — "Мапа України", "Картографія".

Зображальні видання

Складають ту частину друкованої продукції, де домінує зображальний матеріал у вигляді репродукцій творів мистецтва чи фото, а текст виконує лише допоміжну, пояснювальну функцію. Можна виділити такі підвиди: альбом (художній, технічний, фотоальбом), атлас (анатомічний, ботанічний, географічний, зоологічний, мовознавчий, медичний), карта, карта-схема, гравюра, естамп, екслібрис, етикетка, літогравюра, ксилографія (дереворит), офорт, художня репродукція, образотворчий плакат, плакат.

Видання для сліпих

Специфічний вид видань, призначений для сприйняття незрячими текстів завдяки створеній французьким педагогом Л. Брайлем рельєфно-крапковій системі письма — так званого шрифту Брайля, який читається з допомогою дотику пальцями рельєфно-крапкового зображення літер і малюнків. Для цієї категорії читачів видаються також рельєфно-графічні посібники, в яких методом пресування полімерної плівки створюються рельєфні рисунки, карти, плани і схеми. В Україні підготовкою і виданням цієї літератури займається спеціально створене державне видавництво.

 

 

Матеріальна конструкція

Книжкові видання

Це найпоширеніший вид друкованої продукції, що складає основний предмет діяльності переважної більшості видавництв. Являють собою неперіодичні видання у вигляді скріплених у корінці друкованих аркушів (кодексу), обтягнутих оправою або обкладинкою.

Журнальні видання

Періодичні ілюстровані видання кодексного типу певного формату і обсягу, що містять у собі відповідну кількість оригінальних творів, рефератів і документів, об'єднаних певним тематичним змістом.

Газетні видання

Періодичні ілюстровані видання у вигляді одного або декількох, як правило, не зшитих аркушів паперу, що містять різножанрові, специфічні для журналістики, матеріали інформаційного й аналітичного характеру. Мають свою розвинуту типологію.

Буклетні видання

Переважно багатокольорові аркушеві друки, складені в два або декілька згинів. До такого виду друкованої продукції найчастіше звертаються туристичні агенції, виробники промислових і продовольчих товарів, організації та установи в період відзначень ювілеїв, подій чи проведення інших знакових заходів.

До блока видавничої продукції за ознакою матеріальної конструкції слід віднести: плакат, карткове видання, поштова картка, комбіноване видання, комплектне видання, книжка-іграшка.

Електронні видання

Нині цивілізоване суспільство переживає інформаційну революцію, головним чинником якої є стрімкий розвиток комп'ютерних мереж. З кожним роком зростає ринок електронних видань у різних їх форматах — як для мобільних платформ, так і для стаціонарних комп'ютерів. Електронні видання — це видання у вигляді електронних даних, що мають вихідні відомості, містять призначену для поширення в незмінному вигляді інформацію, яка пройшла редакційно-видавниче опрацювання.

 

 

Мовна ознака

Одна з характерних ознак видання — мовна.

У цій групі розрізняють:

· оригінальні видання (містять оригінальний твір і вийшли мовою оригіналу);

· перекладні видання (містять твір або збірку творів, перекладені з іноземної мови мовою національності, якій адресується видання);

· багатомовні видання (текст повністю або частково публікується кількома мовами);

· паралельні видання (окремі видання, випущені в ідентичному оформленні, але в перекладі іншою мовою);

· видання з паралельним текстом (текст твору надрукований двома мовами — оригінальною і в перекладі на одну з іноземних).

 

Формат

Мініатюрні видання

Випускаються нестандартними форматами. Відповідно до світової книговидавничої практики, такими книгами прийнято вважати видання, висота і ширина яких — менше 80 мм, у Росії — в межах 100 мм. Найменша на Земній кулі книга — українська. Її створив київський майстер Микола Сядристий: його "Кобзар", скріплений звичайною павутиною, має розмір 0,6 кв. мм. Перегортати її можна кінчиком загостреної волосинки, а прочитати — з допомогою мікроскопа. Мініатюрна книга, як вид видання, особливо популярна серед бібліофілів.

Кишенькові видання

Малоформатні видання, якими можна зручно користуватися в похідних умовах.

Фоліанти

На противагу мініатюрним, ці видаються великого розміру і обсягу, нерідко в половину паперового аркуша.

 

 

Повторність випуску

Перше видання — твір, що з'являється в світ уперше.

Перевидання. Повторний випуск видання, яке вже побачило світ. Має кілька підвидів: доповнене видання (додано автором чи видавництвом нові глави, параграфи чи навіть абзаци); виправлене видання (усунені виявлені граматичні і фактологічні помилки, неточності); перероблене видання (значна частина тексту зазнала суттєвих змін); розширене видання (виклад матеріалу розширений за рахунок урізноманітнення тематичного блоку, кількості прикладів тощо ); переглянуте видання (до тексту внесені зміни редакційного характеру — уточнення, зміни формулювань, заміни застарілого матеріалу новим).

 

Інші критерії

Досі йшлося про види видань, які пропонуються до затвердження в проекті нового українського стандарту "Видання. Основні види". У науковій та фаховій літературі йдеться й про інші ознаки, за якими можна ідентифікувати певні групи видань. Редакторові-початківцю не завадить знати і таку інформацію. 

За адресністю читача

Для широкого кола читачів (масове видання). Цей тип видання розрахований практично на необмежене ні віковими, ні професійними, ні освітніми рамками коло читачів. чи споживачів. Як правило, друкується значними накладами (на початку 90-х років минулого століття наклад українських бестселерів історичної тематики складав одним або кількома заводами 100-500 тисяч примірників). У нинішніх умовах кризи вітчизняного книговидання масовими стали видання від 20 і більше тисяч примірників.

Для дітей та юнацтва. Відповідно до специфіки читацької аудиторії ці видання потребують особливого художнього оформлення, поліпшеного поліграфічного виконання (шрифт, папір, ілюстрації) та специфічного формату. Це можуть бути казки, художні, науково-популярні твори тощо.

Бібліотечні видання розраховані на поповнення фондів існуючої мережі державних і відомчих бібліотек. Формуються відповідно до існуючих чи нових бібліотечних серій. З-поміж найпопулярніших — "Бібліотека школяра" (художні твори за шкільною програмою), "Золота бібліотека школяра" (науково-популярні і пізнавальні твори), книги за держзамовленням, включені до програми "Українська книга", ювілейні видання тощо.

Видання для службового користування. Значний за обсягом масив друкованої продукції передусім відомчого характеру, який містить у собі інформацію, призначену для певної категорії користувачів (фізичних осіб чи закладів, установ). Замовники таких видань не зацікавлені в їхньому поширенні, про що зазначається відповідним грифом на титульній сторінці чи її звороті. Видання цього виду оформляються довільно, без дотримання вимог державних стандартів, з-поміж яких — ISBN, ББК, УДК тощо.

Бібліофільські видання. Здебільшого це репринтні відтворення раритетних видань або поліпшені художнім і поліграфічним виконанням із специфічним форматом видання окремих книжкових шедеврів. їхній наклад є незначним, а ціна — малодоступна для пересічного читача. Показовими прикладами є відтворення першого видання "Енеїди" І. Котляревського, "Кобзаря" Т. Шевченка. Напередодні святкування 1000-ліття хрещення України-Руси канадські українці здійснили 1983 року у Вінніпезі перевидання Острозької Біблії. Нині в Україні робляться спроби представити читачеві Пересопницьку Євангелію.