Олександр Опанасович Потебня

Народився 28 вересня 1835 року на хуторі Маневр біля с. Гаврилівка Роменського району Сумської області у дворянській сім`ї. Після гімназії закінчив юридичний та філолого – історичний факультет Харківського університету. У 1860 році захистив дисертацію і отримав магістра слов’янської мови. Основна праця «Мысль и язык». Він уперше ввів і описав теорію значень слова, вказавши на об’єктивне та суб’єктивне значення. Помер у грудні 1891 року.

Пантелеймон Олександрович Куліш

Народився у серпні 1819 року у містечку Воронеж Глухівського повіту, зараз Шостенського району Сумської області.

Відомий український видавець і редактор, який досконало знав українську мову.

Після гімназії навчався у Київському університеті. Він вперше видавав перший український щомісячник «Основа». Багато зробив у питанні визначенні норм української літературної мови. У 1857 році видав граматику, яка стала основою фонетичного правопису «кулішівка». Помер у лютому 1887 року. Серед видатних оформлювачів книги, осібне місце належить уродженцям Сумщини: Василю Кричевському, Григорію Нарбуту, Миколі Макаренку і Олексію Сидорову.

Василь Григорович Кричевський

Народився на Сумщині в родині повітового фельдшера в селі Ворожба. Найбільше він був причетний своєю творчою працею до малярства, архітектури, ужиткового мистецтва, театру, кіно. Він працював над обкладинками до альбому «Українське мистецтво» (1913 - 1926), для альбомів малюнки до поеми Котляревського «Енеїда», для збірки есе на тему літератури та мистецтва В. Горленка «Одблески», до збірки лірики «Контрасти» Г. Чупринки, до статей М. Грушевського, які стосувалися українського національного руху. У своїх роботах В. Кричевський використав варіації стрижневого мотиву народного мистецтва – дерева життя. Композиційним центром зображення майстер робив коло чи овал в осерді дерева, де розміщував видавничу марку або герб – тризуб. При оформленні обкладинки зверху розміщував орнамент, а знизу надписи з ретельно вибраними шрифтами. Помер у Венесуелі.

Григорій (Георгій) Іванович Нарбут

Народився в лютому 1886 року на хуторі Нарбутівка біля Глухова. Після школи зацікавився книжковою ілюстрацією – геральбікою (герби). Зробив багато ілюстрацій до казок, поем, української абетки 1917 року. Працюючи у Петербурзі у журналі «Гербовод» створив багато гербів, малюнків до книжок. Брав участь у створенні символіки УНР, виконав ескізи грошових гривень, поштових марок, цінних паперів української держави. Окрім цього він створював екслібриси. Помер у травні 1920 року. Похований у Києві.

Микола Омелянович Макаренко

Народився 1877 року в селі Москалівка Роменського повіту. Після закінчення Лохвицької гімназії навчався у Петербурзькому Центральному училищі технічного малювання ім. Барона А.Л. Штиглиця, археологічному університеті. Він займався створенням декоративних елементів: ініціалів, орнаментальних заставок, кінцівок. Створив понад 3 000 графічних малюнків, ілюстрацій до наукових праць. Оформив, зокрема, книги «Історія українського орнаменту» (Павлуцький, 1927), «О чём говорять забытые могилы» (Абрамова, 1917р.). Також займався екслібрисом. Микола Макаренко помер у 1937 році (розстріляний за участь у кадетській анархічній організації).

Олексій Олексійович Сидоров

Народився у червні 1891 року в с. Миколаївка Буринського району. Закінчив відділення історії мистецтва та археології Московського університету. Працював професором Московського поліграфічного інституту, заслужений діяч мистецтв Росії, член кореспондент АН СРСР. Він виступав за комплексний мистецтвознавчий підхід до книжкової справи. Завжди цікавила гравюра, він уперше запропонував розглядати рівноправність шрифту і гравюри у книзі. Автор більше ста наукових книгознавчих фраз. Помер у червні 1978 року.

Контрольні запитання

1. Становлення редагування в Україні.
2. Внесок уроженців Сумщини в розвиток редагування.

Список рекомендованої літератури

1.Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2006. – 416с.

2.Мильчин А.Э. Методика редактирования текста. – М.: Логос, 2005. – 524с.

3.Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: НВЦ НКМ,2006. – 559с.

4.Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. – М.: Высшая школа, 1980. – 328с.

5.Капелюшний А.О. Редагування в засобах масової інформації. – Львів: ПАІС,2005. – 304с.

 

ЛЕКЦІЯ № 5

План

1. Методологічні основи редагування.

2. Характеристика учасників акту передачі повідомлень.

3. Групи авторів, групи реципієнтів, групи ЗМІ.

Едитологія має ряд аксіом, які створюють її методологічну базу:

1) Автор і реципієнт можуть по-різному оцінювати новизну повідомлення;

2) Вони можуть по-різному сприймати актуальність;

3) Автор і реципієнт можуть по-різному створювати і приймати повідомлення у різний час, в різних місцях, ситуаціях;

4) Автор і реципієнт можуть використовувати для передачі повідомлення різні мови;

5) Автор і реципієнт можуть мати різні тезауруси;

6) Вони використовують різні механізми появи і сприйняття повідомлень;

7) Вони можуть мати різну волю щодо необхідності сприйняття повідомлення;

8) Повідомлення, яке передає автор реципієнтові у процесі може бути спотворене;

9) Автор і реципієнт використовують різні норми опрацювання повідомлення.

Бувають такі групи авторів:

1. За типом повідомлень:

· Автори образних повідомлень (літератори, письменники-митці),

· Автори понятійних повідомлень (письменники-науковці),

· Автори образно-понятійних повідомлень.

2. За ступенем самостійності підготовки повідомлень:

· Автори, які не вміють готувати повідомлення (некваліфіковані),

· Автори, які вміють, але з певних причин не можуть готувати повідомлення (автори-громадські діячі),

· Автори, які вміють і готують повідомлення (самостійні автори).

3. За досвідом підготовки повідомлень:

· Автори-початківці

· Автори-ветерани

4. За майстерністю подання інформації:

· Автори-професіонали,

· Автори-майстри

· Автори-ремісники

5. За обсягом тезаурусів (обсяг тезауруса залежить в основному від освітнього рівня автора; чим більший тезаурус тим більшу кількість тем він може розкрити).

6. За переслідуваною метою:

· Автори-ідеалісти

· Автори-прагматики

7. За бажанням отримати фінансову винагороду:

· Автори-альтруїсти

· Автори-комерсанти

Групи реципієнтів:

1. За можливістю сприйняття повідомлень різної синтаксичної складності – вони поділяються на реципієнтів, що сприймають найлегші слова і речення і до дуже складних слів і речень.

2. За рівнем синтаксичної складності їх тезауруса. Завжди слід враховувати той запас слів (від простих до складних), який є у реципієнтів певної групи. Чим складніше є повідомлення, тим старші за віком реципієнти можуть його сприймати; часто є вищим і їх освітній середній рівень.

3. За довільністю сприймання:

· Які добровільно сприймають повідомлення і не хочуть припиняти сприймання до завершення повідомлення;

· Який вимушено сприймає повідомлення, бо зобов’язаний це зробити;

· Які випадково сприймають повідомлення, але знають, що можуть припинити це сприймання у будь-яку мить.

4. За мотивами сприймання:

· Для особистого задоволення

· Для задоволення естетичних потреб

· Для задоволення пізнавальних потреб

· Для задоволення навчальних потреб

5. За рівнем знань в структурі повідомлення:

· Які сприймають найпростішу композицію і без апарату видання;

· Які сприймають композицію середнього рівня складності, невеликого обсягу з простим апаратом видання;

· Які сприймають повідомлення будь-якої композиційної складності.

6. За професійним рівнем:

· Які не є фахівцями в певній галузі знань;

· Які є фахівцями

· Які є експертами в певній галузі знань

Групи ЗМІ:

1. За потужністю нормативної бази редагування. Є такі, що використовують під час редагування мало-, середньо-, високопотужну базу редагування.

2. За ступенем редагованості повідомлень. Є ЗМІ, які забезпечують високий (багатоправний) рівень редагованості, середній чи низький ступінь редагованості.

3. За наявністю специфічних норм редагування:

· Політичні

· Релігійні

· Ті, що вироблені і використовуються лише в конкретному ЗМІ.

4. За обширом тематики:

· Вузькопрофільні

· Середньо профільні

· Широко профільні

 

Контрольні запитання

1. Охарактеризувати методологічну базу редагування.

2. Перелічити групи авторів, читачів і ЗМІ.

 

 

Список рекомендованої літератури

1.Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2006. – 416с.

2.Мильчин А.Э. Методика редактирования текста. – М.: Логос, 2005. – 524с.

3.Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: НВЦ НКМ,2006. – 559с.

4.Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. – М.: Высшая школа, 1980. – 328с.

5.Капелюшний А.О. Редагування в засобах масової інформації. – Львів: ПАІС,2005. – 304с.

 

ЛЕКЦІЯ № 6

План

1. Організація і зміст процесу редагування.

2. Види редагування.

Доцільно розглядати два найголовніші блоки видів редагування:

· загальне (універсальне);

· спеціальне.