Тарифне нормування заробітної плати: призначення та зміст.

Тарифне нормування оплати праці як складова організації заробітної плати здійснюється за допомогою тарифної системи.

Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія характеризує трудову діяльність і зайнятість працівника відповідно до одержаної ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок.

Спеціальність відображає внутрішньопрофесійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям «професія».

Кваліфікація - сукупність виробничих знань, умінь, певних практичних навичок.

За допомогою тарифної сітки, що є основою регулювання проф. – кваліфікаційного поділу та руху раб. сили, можна встановити рівні середньої кваліфікації робітників та складності роботи.

Для правильного використання робочої сили на підприємствах під час планування чисельності робітників, перетарифікації робіт великого значення набуває зіставлення середнього розряду робітників і робіт. Ці величини мають відповідати один одному. Якщо середній розряд робіт випереджає середній розряд робітників, то це призводить до несвоєчасності освоєння виробничих потужностей, втрат робочого часу, випуску бракованої продукції

Важливим елементом тарифної системи є тарифна ставка. Тарифна ставка визначає розмір заробітку за годину, день або місяць роботи.

Ставка 1-го розряду - це мінімальна заробітна плата працівника, визначена в колективному договорі, тобто вона відбиває законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці.

Денні тарифні ставки установлюються в тих галузях, в яких розраховуються змінні норми виробітку.

Місячні тарифні ставки використовуються для певних категорій допоміжних робітників, а також робітників, зайнятих експлуатацією електроенергетичних установок.

Середня тарифна ставка робітників визначається як середня арифметична величина із тарифних ставок, зважена на кількість робітників, котрі мають однакові тарифні ставки.

2. 72.Нормативно-правові та методичні засади розрахунку місячної тарифної ставки працівника першого розряду. Під час визначення місячної тарифної ставки робітника першого розряду (для внесення на переговори щодо укладення колективного договору) має враховуватися ціла низка обставин і чинників, зокрема:

- фінансові можливості підприємства на період дії колективного договору, що укладається;

-рівень середньої заробітної плати, що склався на підприємстві на кінець поточного року;

-оптимальна (прийнятна) за сучасного стану економіки підприємства частка тарифу в середній заробітній платі;

-загальнодержавна, галузева й регіональні гарантії мінімальної тарифної ставки;

-значення соціального нормативу, що характеризує здатність до простого відтворення робочої сили — прожиткового мінімуму.

Етапність, процедура врахування зазначених обставин і чинників під час обґрунтування тарифної ставки першого розряду можуть бути різними. Зрештою, цей показник має бути запроектований на стику необхідного, доцільного й можливого з економічного та соціального поглядів.

Уважається за необхідне попередньо визначити розрахунковий рівень тарифної ставки першого розряду, виходячи, з одного боку, із фактичної середньої заробітної плати робітників на підприємстві, приведеної до середньої заробітної плати простої праці (робітників першого розряду) за місяць, що передує початку переговорного процесу з укладення колективного договору на наступний рік, а з іншого — оптимального співвідношення між тарифною й середньою заробітною платою.

Якщо підготовка проекту колективного договору на наступний рік розпочинається в листопаді поточного року, то за базову середню заробітну плату для визначення тарифної ставки першого розряду слід узяти середню заробітну плату робітників підприємства за жовтень поточного року. Hа останньому етапі ведення колективних переговорів тарифна ставка першого розряду, розрахована за умов базового періоду (у нашому прикладі за жовтень), може бути скоригована на величину зростання середньої заробітної плати робітників за листопад-грудень поточного року.

Головний сенс розрахунків, що пропонується виконати, полягає в тім, щоб установити шукану величину тарифної ставки в розмірі, який забезпечує достатньо високу частку тарифу в середній заробітній платі.

 

73. Тарифна сітка. Тарифна сітка – шкала кваліфікаційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких установлюється безпосередня залежність розміру зар.плати від складності робіт і рівня кваліфікації. Гол.фактором диф-ї є складність робіт. Тарифний розряд є показником міри складності праці, котру виконує працівник та рівня його квал-ї. Тар.коефіцієнт показує у скільки разів тар.ставки 2 та ін. розрядів більші за ставку першого. Тар.ставка – виражений у грош.формі абсолютний вимір оплати праці за од.роб. часу. Основними харак-ми тар.сітки є: 1 кількість розрядів; 2 діапазон тарифних коефіцієнтів; 3. Хар-ер зміни тар.коефіцієнтів. Варіантами побудови є тар.сітки з прогресивним та регресивним типом зростання тар.коефіцієнтів. прогресивний – доцільно коли дефіцит висококваліфікованих робітників, регресивний – дефіцит низько кваліфікованих.

74.Середній тарифний коефіцієнт, середній тарифний розряд, середня тарифна ставка: сутність, порядок розрахунку, сфера використання. Для визначення середньої кваліфікації групи робітників або середнього кваліфікаційного рівня робіт на підприємствах нерідко доводиться обчислювати середні тарифні коефіцієнти і розряди. Разом з показниками середнього кваліфікаційного рівня робіт і робітників при плануванні оплати й продуктивності праці на підприємствах іноді користуються і середніми тарифними ставками групи робітників (робіт).

Середній тарифний коефіцієнт, розряд і ставку визначають, виходячи з діючої на підприємстві тарифної системи оплати праці.

Визначення середнього тарифного коефіцієнта. У тому випадку, коли застосовується єдина тарифна сітка і відомі тарифні розряди робіт і робітників, а отже, і їх тарифні коефіцієнти, середній тарифний коефіцієнт групи робітників визначається як середня арифметична величина з тарифних коефіцієнтів, зважена за числом робітників у кожному розряді, а середній коефіцієнт робіт — як середня арифметична величина з тарифних коефіцієнтів, зважена за трудомісткістю робіт (у нормо-годинах) кожного розряду: або

де Кс — середній тарифний коефіцієнт групи робітників (робіт);

- загальна чисельність робітників, приведена до робітників І розряду;

- загальна чисельність робітників;

— загальна трудомісткість робіт, виражена в нормо-годинах, приведеної до І розряду;

— загальна трудомісткість робіт, виражена у нормо-годинах.

Середній тарифний розряд робітників (робіт), на яких поширені єдина тарифна ставка 1 розряду і єдина тарифна сітка, можна визначити також і за їхньою середньою тарифною ставкою, скориставшись формулами

або

де Рс — середній тарифний розряд робітників (робіт);

 

Рм — тарифний розряд, відповідний меншій з двох суміжних тарифних ставок, між якими знаходиться відома середня тарифна ставка;

 

Тс — середня тарифна ставка оплати робітників (робіт);

 

Тм — менша з двох суміжних тарифних ставок, між якими знаходиться відома середня тарифна ставка;

 

Тб — більша з двох суміжних тарифних ставок, між якими знаходиться відома середня тарифна ставка;

 

Рб — тарифний розряд, відповідний більшій з двох суміжних тарифних ставок, між якими знаходиться відома середня тарифна ставка.

Розрахунок середньої тарифної ставки. Коли відомі тарифні ставки оплати праці робітників (робіт), їх середня тарифна ставка визначається як середня арифметична величина з тарифних ставок, зважена по числу робітників (нормо-годин), шо мають однакові тарифні ставки, за допомогою виразів

де Тс — середня тарифна ставка оплати праці робітників (робіт);

 

— загальна сума тарифних ставок всіх робітників;

 

— загальна сума оплати всіх робіт.