Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Завдання кримінального судочинства, які вирішуються держав­ними органами та посадовими особами, що ведуть процес, часто не співпадають з інтересами окремих осіб і спричиняють їх протидію. А тому законом надано право органу дізнання, слідчому, прокурору та суду застосувати примус з метою забезпечення виконання ними процесуальних обов'язків. Заходи примусу, тобто заходи забезпечення кримінального провадження дають можливість знахо­дити, збирати та зберігати докази, а також виключають можливість підозрюваному, чи обвинуваченому ухилитися від слідства та суду, продовжувати свою злочинну діяльність та перешкоджати встанов- ленню істини в справі.

Заходи впливу на осіб, які неналежно виконують свої обов'язки, можуть мати цивільно-правовий, адміністративно-правовий, кримінально-правовий та кримінально-процесуальний характер. Саме остан­ні ще мають назву — заходи процесуального примусу або заходи забезпечення кримінального провадження (за новим КПК) і по суті всі про­цесуальні рішення, а також процесуальні дії у кримінальному процесі в тій чи іншій мірі нерозривно пов'язані з названими заходами.

Заходи процесуального примусу відрізняються від інших заходів державного примусу тим, що вони застосовуються в період порушен­ня, розслідування та судового розгляду кримінальної справи і мають процесуальний характер. Вони застосовуються компетентними орга­нами і в межах своїх повноважень відносно осіб, які беруть участь у справі, та неналежна поведінка яких може створити перешкоду для успішного ходу кримінального судочинства, застосовуються при на- явності передбачених законом підстав, умов і в порядку, що гарантує їх законність та обґрунтованість.

В деякій мірі процесуальний примус пов'язаний з певним обме­женням особистих, майнових і інших прав громадян. Це насамперед обмеження свободи, недоторканності житла, таємниці переписки, те­лефонних і інших видів переговорів, свободи пересування. До обме­жень майнового характеру відносять позбавлення права розпоряджа­тися майном у певному обсязі.

Зовні процесуальний примус виражається в формі психологічного, фізичного чи морального впливу на поведінку суб'єкта і має своєю ме­тою не тільки запобігання неправомірної поведінки, але і її поперед­ження.

У цілому в нормах КПК України значно конкретизовано, порівняно з чинним кримінальним процесуальним законом, умови та порядок застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до норм міжнародних документів, які захищають права людини, Конституція України обмежила умови застосування примусових заходів, дозволивши їх застосування тільки на підставах і в порядку, передбачених законом; а таких, що значно обмежують права і свободи – за вмотивованим рішенням суду. Застосування примусу повинно бути обґрунтованим і можливе лише в результаті об’єктивного встановлення фактів, на які вони розраховані. Якщо обставини, при наявності яких застосовується кримінально-процесуальний примус, передбачаються з більшою чи меншою ймовірністю, то очевидним буде безпідставне і незаконне застосування кримінально-процесуального примусу.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. У новому Кримінальному процесуальному кодексі України розділ 2 повністю присвячений заходам забезпечення кримінального провадження Ці заходи забезпечення кримінального провадження відрізняються від нині діючих як кількістю, так і змістом

Згідно ст.131 нового КПК, заходами забезпечення кримінального провадження є:

– виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

– накладення грошового стягнення;

– тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

– відсторонення від посади;

– тимчасовий доступ до речей і документів;

– тимчасове вилучення майна;

– арешт майна;

– затримання особи;

– запобіжні заходи.

Згідно ст.176 нового КПК, до запобіжних заходів відносяться:

– особисте зобов’язання;

– особиста порука;

– застава;

– домашній арешт;

– тримання під вартою;

– тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи.

Заходах забезпечення кримінального провадження можна класифікувати, виходячи з обмеження конституційних прав громадян, на наступні види:

1. Заходи, які обмежують суспільне і приватне життя громадян, до них слід віднести:

– виклик слідчим, прокурором, судовий виклик, привід;

– тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;

– відсторонення від посади;

– тимчасовий доступ до речей і документів.

2. До заходів які обмежують майнові права громадян, слід віднести:

- накладення грошового стягнення;

- тимчасове вилучення майна;

- арешт майна.

Ці заходи при їх застосуванні обмежують конституційні права громадян розпоряджатись вільно своїм майном, витрачаючи на свій розсуд зароблені кошти

3. До заходів, які обмежують свободу пересування громадян, слід віднести:

– особисте зобов’язання;

– домашній арешт;

– особисту поруку;

– заставу.

4. До заходів, які обмежують особисту свободу громадянина, слід віднести затримання та тримання під вартою, оскільки вони, зовсім обмежують громадянина в можливості самостійно пересуватись та ізолюють його від суспільства, і є найсуворішими з усіх заходів, що забезпечують кримінальне провадження.

Надана нами класифікація є умовною, але вона дозволяє охопити одночасно всі заходи забезпечення кримінального провадження, які є у новому КПК, встановити не тільки місце кожного з них, але й зв’язок між ними, розкрити їх внутрішні закономірності.

Підсумовуючи, зазначимо, що сьогодні і у новому КПК України офіційне визначення заходів забезпечення кримінального провадження відсутнє і тому в теорії кримінального процесу це питання потребує доопрацювання.

Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження закріплює стаття 132 нового КПК України.

Так, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених КПК.

Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Ст. 333 КПК встановлює також особливості застосування заходів забезпечення кримінального провадження на стадії судового провадження. Так, заходи забезпечення КПК Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених для судового провадження.

Під час розгляду клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів суд також враховує причини, через які доступ не був здійснений під час досудового розслідування. Якщо судом під час судового провадження прийнято рішення про надання доступу до речей і документів, суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для здійснення такого заходу забезпечення кримінального провадження та ознайомлення учасників судового провадження з його результатами.