Місцеві ініціативи та громадські слухання: процедурні аспекти реалізації.

Місцеві ініціативи - це форма волевиявлення членів територіальної громади, що полягає в ініціюванні розгляду сільською, селищною радою будь-якого питання місцевого значення.

Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд сільської, селищної ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) або статутом територіальної громади.

Місцева ініціатива, внесена на розгляд сільської, селищної ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні цієї ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

Потреба в здійсненні кроків місцевої ініціативи може виникнути у випадку певного «протистояння» між радою та частиною територіальної громади.

етапи реалізації місцевої ініціативи:

поняття, предмет та нормативного-правове регулювання всіх етапів процесу реалізації права місцевої ініціативи;суб’єкти місцевої ініціативи;встановлення послідовної процедури подання та розгляду місцевої ініціативи;можливість проведення місцевого референдуму.

На всіх етапах реалізації права на місцеву ініціативи сторони мають можливість через засоби масової інформації висловити свої міркування щодо питань передбачених місцевою ініціативою.

Громадські слухання є формою спілкування та зустрічі територіальної громади з депутатами відповідної ради, посадовими особами органів місцевого самоврядування та заслуховування їх з питань, що належать до відання місцевого самоврядування.

Громадські слухання призначаються сільським, селищним, міським головою за його ініціативою чи за ініціативою відповідної ради, 1/10 кількості громадян територіальної громади або органів самоорганізації населення, місцевого осередку політичної партії та громадської організації.

Сільський, селищний, міський голова, призначаючи слухання, визначає (з урахуванням побажань ініціаторів громадських слухань) склад посадових осіб, які братимуть участь у громадських слуханнях, місце проведення слухань, організує доведення до відома населення та забезпечує організацію їх проведення.

За пропозицією ініціаторів громадського слухання можуть запрошуватися фахівці - експерти. Громадські слухання є відкритими. Під час слухань громадяни мають право заслуховувати звіти і повідомлення посадових осіб, які беруть участь у слуханнях, ставити запитання та вносити пропозиції з питань місцевого значення чи діяльності органів та посадових осіб органів місцевого самоврядування, вносити громадські запити або висловлювати рекомендації.

Пропозиції, запити, рекомендації, внесені під час громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду відповідними органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Про результати їх розгляду обов'язково доводиться до відома територіальної громади та суб'єктів, які внесли відповідні пропозиції, запити чи висловили рекомендації в місцевих засобах інформації.

 

30. Правове регулювання місцевих виборів. Періодичне оновлення складу представницьких органів, як і до­тримання строків їх діяльності, є однією з гарантій реалізації при­нципу.Вищим безпосереднім вираженням влади народу є вільні вибори. У них проявляється справжній характер і сутність демократії як громадянської форми політичної свободи -базової основи формування громадянського суспільства. За своєю сутністю місцеві вибори - одна з найважливіших форм безпосе­редньої участі громадян в управлінні місцевими справами. Беручи участь у виборах, громадяни реалізують своє конституційне пра­во формувати представницькі органи та обирати головну посадо­ву особу територіальної громади - сільських, селищних, міських голів. Вибори стимулюють розвиток соціально-політичної актив­ності громадян, сприяють структуруванню їх потреб та інтересів.Під час формування місцевих рад в Україні застосовуються різ­ні виборчі системи.Вибори депутатів сільських, селищних рад проводяться за ма­жоритарною системою відносної більшості в одномандатних виб­орчих округах, на які поділяється територія відповідно села (кіль­кох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися у сільську громаду), селища.Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за ма­жоритарною системою відносної більшості в єдиному одноман­датному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами від­повідно села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єдналися в сільську громаду), селища, міста згідно з наявним адміністратив­но-територіальним устроєм.Виборчий процес включає такі етапи: 1) утворення виборчих округів; 2) утворення виборчих дільниць; 3) формування складу територіальних виборчих комісій, утворення дільничних виборчих комісій; 4) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 5) висування та реєстрація кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови; 6) проведення пе­редвиборної агітації; 7) голосування у день виборів; 8) підрахунок голосів виборців, установлення підсумків голосування і резуль­татів місцевих виборів.Підготовку та проведення місцевих виборів здійснюють вибор­чі комісії:1) Центральна виборча комісія, яка є виборчою комісією вищо­го рівня для всіх виборчих комісій з усіх місцевих виборів;2) територіальні виборчі комісії (виборча комісія Автономної Республіки Крим; обласні виборчі комісії; районні виборчі комісії;міські виборчі комісії (у тому числі міст Києва та Севастополя); районні в містах виборчі комісії (у містах, де утворені районні в місті ради); селищні, сільські виборчі комісії"); 3) дільничні виборчі комісії.

 

31. Особливості функціонування органів самоорганізації населення.

Органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення таких завдань: а) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів Украї­ни; б) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння в наданні їм відповідних пос­луг; в) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм. Право­вий статус органів самоорганізації населення визначається КУ (ч. 6 ст. 140), ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (статгі 1, 5, 14, 16, 26, 38, 80), ЗУ«Про органи самоорганізації населення»', статутами те­риторіальних громад, локальними підзаконними нормативними актами органів місцевого самоврядування, положеннями про ор­гани самоорганізації населення.Органи самоорганізації населення створюються за ініціати­вою жителів. Процедура їх створення включає декілька стадій: а) ініціювання створення органу самоорганізації населення; б) на­дання місцевою радою дозволу на створення такого органу, в) об­рання органу самоорганізації населення; г) його легалізація.До основних напрямків діяльності органів самоорганізації на­селення належать: а) представницька функція (представництва ін­тересів жителів, що обрали ці органи, в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях, уста­новах); б) організаційно-розпорядча функція (виконання рішень з боку органів місцевого самоврядування.

 

32. Організаційно-правові моделі муніципального управління.Місцеве самоврядування є різновидом соціального управління, в основу якого покладено спільне вирішення учасниками суспіль­них відносин суспільних справ. У переважній більшості країн організаційно-правові моделі муніципального управління вибудовуються з дотриманням при­нципу оптимальної децентралізації влади. Світова практика місцевого самоврядування знає різноманіт­ні організаційно-правові моделі муніципального управління. Так, у найбільш відомими є три форми організації муніципального управління: а) «мер - рада»; б) «рада - менеджер»; в) «комісійне управління».У ФРН, аналізуючи організаційно-правові моделі муніципаль­ного управління виділяють:1. Магістратний тип (Гессен, великі мста Шлезвіг-Гольштей-на та Бременхафен). Громадяни обирають на прямих виборах представницький орган, який вибирає для адміністративного уп­равління колегіальний орган (магістрат), що складається з бурго­містра та завідувачів відділів (штатних та сумісників). Магістрат приймає рішення більшістю голосів, у разі рівності голос бурго­містра є вирішальним.2. Тип із посиленим бургомістром (Рейнланд-Пфальц, Саар-ланд, громади Шлезвіг-Гольштейна до 10000 мешканців). Гро­мадяни обирають муніципальну раду як вищий орган місцевого самоврядування. 3. Північнонімецький тип самоуправління (Нижня Саксонія, Північний Рейн-Вестфалія). Громадяни обирають муніципальну раду, яка із свого складу вибирає голову - бургомістра. 4. Південнонімецький тип самоуправління (Баден-Вюрттен-берг, Баварія). Громадяни обирають муніципальну раду та вод­ночас прямими виборами обирають бургомістра, який є головою муніципальної ради та керівником адміністрації. Муніципальна рада обирає завідувачів відділів, які підпорядковуються бурго­містру.5. Комунальний устрій нових земель. Громадяни прямими виб­орами обирають муніципальну раду, яка, у свою чергу, обирає го­лову, або правління, або президію.

33. Системно-структурна організація місцевого самоврядування в Україні.Місцеве самоврядування розглядається як певна соціальна сис­тема, елементний склад якої в науковій літературі визначається порізному. Система місцевого самоврядування та­кож визначається як сукупність місцевих співтовариств жителів, муніципальних утворень, їх внутрішніх суб'єктів і інститутів, які взаємодіють між собою та із зовнішнім середовищем у процесі здійснення самоврядних функцій. Основою для визначення системно-структурної організації міс­цевого самоврядування є Конституція України, в якій закріплено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною грома­дою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Конституційні приписи деталізовано в ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і встановлено, що систе­ма місцевого самоврядування містить:• територіальну громаду;• сільську, селищну, міську раду;• сільського, селищного, міського голову;• виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;• районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;• органи самоорганізації населення.

 

34. Критерії побудови оптимальної структури органів місцевого самоврядування.Стабільність конституційного ладу в Україні значною мірою залежить від стану розвитку місцевого самоврядування і збалансо­ваності повноважень сільських, селищних, міських голів, місцевих рад і їх виконавчих органів. Специфіка діяльності місцевих рад як представницьких органів • місцевого самоврядування полягає в тому, що вони не здійснюють •оперативного управління різними галузями місцевої економіки. Депутати, представляючи інтереси виборців, шляхом голосування встановлюють істину. До системи критеріїв побудови оптимальної структури органів місцевого са­моврядування можна віднести:1) системно-структурні: а) кількість рівнів управління, б) кіль­кість органів на кожному з рівнів управління; в) кількість струк­турних підрозділів в органах управління; г) кількість службовців,підпорядкованих одному керівнику);2) процедурного характеру: а) швидкість реагування системи управління (залежить від кількості рівнів управління, загального обсяіу робіт; кількості керівників на відповідному рівні); б) своє­часність розв'язання завдання; в) інформаційне навантаження (мінімізація внутрішнього документообігу); г) норма керованості;3) нормативного забезпечення: а) наявність положень про структурні підрозділи; б) наявність посадових інструкцій; в)обсяг регламентованих управлінських робіт;4) компетентності персоналу: а) досвід роботи за спеціальніс­тю; б) досвід роботи на посаді (коефіцієнт спеціалізації); в) досвід роботи в установі; г) організація підвищення кваліфікації; ґ) оцін­ка ділових якостей персоналу.