Навчальна дисципліна «Муніципальне право» та її значення для підготовки юристів.

Муніципальне право як навчальна дисципліна являє собою систему знань, одержаних наукою муніципального права і практикою його створення і реалізації. Як навчальна дисципліна муніципальне право має більш вузький зміст, аніж наука, оскільки вивчається в рамках програм, тематичних і учбових планів навчального курсу.

Система навчальної дисципліни муніципального права України включає загальну(муніципальне прво, як галузь права,наука і навчальна дисципліні, світовий та європейський досвід, роль муніципального права в процесі становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні) й особливу(вивчаються особливості правового регулювання статусу суб’єктів муніципально-правових відносин, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування) частини.

Таким чином, оволодіння даною навчальною дисципліною,дає можливість студентам краще орієнтуватися в системі національного законодавства, підзаконних актів, безумовно, необхідне для набуття широкого професійного світогляду, без якого немає повноцінного фахівця та взагалі інтелігента. Від професійної ерудиції, професійних навичок, від якості отриманих знань і уміння їх постійно вдосконалювати.

?9.Роль муніципального права в процесі становлення та розвитку місце-вого самоврядування в Україні.

10.Міжнародно-правове регулювання та основні тенденції розвитку місцевого самоврядування. Міжнародно-правові стандарти у сфері місцевого самоврядування мають важливе значення для розвитку місцевої демократії, транскордонного економічного та соціального співробітництва територіальних громад та місцевої влади. Вони закріплюються у Європейській хартії місцевого самоврядування 1985р.(основною метою є сприяння транскордонному співробітництву, розвиток добросусідських відносин між територіальними громадами), Європейській рамковій конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, Декларація про принципи місцевого самоврядування в державах учасниках співдружності (передбачається право органів місцевого самоврядування за взаємною згодою передавати їх повноваження.)

 

11.Всесвітня декларація місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування. Європейська хартія місцевого самоврядування сьогодні є основним міжнародно-правовим документом для країн-членів Ради Європи, який містить стандарти щодо організації управління на місцях на засадах місцевого самоврядування, що є обов’язковими для держав-членів Ради Європи. Цей документ прийнято на засідання Ради Європи 15 жовтня 1985 року.Європейська Хартія місцевого самоврядування складається з преамбули та трьох частин. В преамбулі викладена мета держав-членів Ради Європи, які підписали Хартію та основні принципи, на яких вона базується.

В першій частині Хартії сформульовані загальні положення, які вказують на необхідність конституційних і правових основ місцевого самоврядування. Удругій частині викладені положення, що стосуються кола зобов’язань, які учасники можуть взяти на себе. У третій частині містяться норми процесуального характеру – підписання, ратифікація, набуття чинності Хартією, її денонсація.Від імені України Європейську Хартію місцевого самоврядування було підписано 6 листопада 1996 року в м. Страсбурзі, а Верховна Рада ратифікувала її 15 липня 1997 року. Відповідно до ст. 9 Конституції України після ратифікації Європейська Хартія місцевого самоврядування стала частиною українського законодавства.

Всесвітня Декларація місцевого самоврядування була прийнята 26 вересня 1985 року в Ріо-де-Жанейро Всесвітнім Союзом органів місцевого самоврядування на XXVII Міжнародному конгресі.

В Декларації наголошується, що принцип місцевого самоврядування має бути визначеним у конституції або основному законі про урядові структури країни. Місцеве самоврядування – це право та обов‘язок місцевих органів влади регулювати та вести громадські справи під особисту відповідальність і в інтересах населення. Громадські справи мають вирішуватися такими основними підрозділами місцевої влади, які найближчі до громадян, а також її територіальними ланками – середнього або регіонального рівня, відповідно до чинного у кожній країні порядку. Місцеві органи влади повинні мати право діяти за власною ініціативою в окремо обумовлених межах і не торкатись повноважень, що вилучені з компетенції місцевих органів самоврядування. Зміни меж повноважень місцевих органів влади мають відбуватися згідно із законом і після консультацій з зацікавленою місцевою громадою або кількома громадами, а за необхідності – з допомогою референдуму, якщо таке передбачено статутом.

 

12. Європейська хартія місцевого самоврядування, відтворення її положень у Конституції та законодавстві України. У 1997 році Україна підписала й ратифікувала Європейськухартію місцевого самоврядування (далі - Хартія). Її значення для розвитку місцевого самоврядування і муніципального права в Україні полягає в такому: а) у Хартії узагальнено європейський досвід, який може бути плідно використаний в Україні; б) у Хартії підкреслюється роль місцевого самоврядування в управлінні державою і суспільством, у забезпеченні стабільності в суспільстві, в залученні громадян до вирішення місцевих проблем; в) Хартія закріплює принципи організації місцевої влади і для України як члена Ради Європи. Значення цього факту полягає в тому, що муніципальні утворення отримали, окрім державних гарантій своїх прав, також і міжнародні гарантії; г) Хартія - це документ, який відображає цінності конституціоналізму,що об'єднують народи європейських держав. У Хартії закріплені загальноєвропейські стандарти щодо визначення і захисту прав територіальних громад і органів місцевого самоврядування, що забезпечує їх активну участь у вирішенні питань місцевого самоврядування. Хартія складається з преамбули і трьох частин. Важливим є положення ст. 2 Хартії, згідно з яким принцип місцевого самоврядування має бути визнаний у законодавстві країни і, по можливості, в конституції країни.Концепція місцевого самоврядування закріплена в ст. З Хартії, відповідно до якої місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Більшість положень Європейської хартії місцевого самоврядування імплементовано в національне законодавство, однак багато з них не мають належного механізму реалізації.

Види муніципальних систем в зарубіжних країнах.

Підхід Бейлі, яких розробив 4 моделі місцевого управління.Модель доброзичливого деспота, яка передбачає те, що місцева влада позиціонує себе як органи управління, що діє краще за всіх і знає, як максимізувати добробут жителів Модель фіскального обміну органи місцевого управління надають послуги, які готові оплачувати місцеві жителі.Модель фіскального трансферту місцеве управління сконцентроване на наданні громадських послуг в інтересах досягнення суспільного результату.Модель левіафана, що узгоджується з теорією суспільного вибору – місцеве управління захоплене бюрократами й політиками, діє у власних інтересах.Класифікація системи управління на місцевому рівні з урахуванням таких чинників як державний режим, форма державного устрою, неоднаковий підхід до розуміння сутності та природи державної влади, розмежування адміністративно-територіальних одиниць на природні та штучні, національні та історичні особливості і традиції.

З урахуванням місцевих особливостей: величини територій, географічних умов,

Демографічних чинників,національного складу населення, рівня політичної активності.