Трудовий договір.Трудова угода.Трудовий контракт

Договір трудовий - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (далі власник), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник - виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором й угодою сторін.

Трудовий договір може бути: безстроковим^ тобто таким що укладається на невизначений термін; строковим, якщо трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках,

Контракт (від лат. contractus - угода) - це правовий документ, що засвідчує певну домовленість між підприємством, організацією чи установою й працівником про умови спільної виробничої й творчої діяльності, обумовлену певним терміном.

Реквізити:1. Назва виду документа.2. Дата й місце укладання.3. Текст.4. Юридичні адреси сторін.5. Підписи сторін - укладачів контракту.6. Печатка, що засвідчує підпис роботодавця. У текст і контракту зазначають орган, який наймає працівника; посада, прізвище, ім'я, по батькові, кого наймають; термін дії контракту; загальні положення; функції та обов'язки сторін; компетенція і права фахівця; матеріальне і соціально-побутове забезпечення працівника; відповідальність сторін, вирішення спорів; зміна і розірвання контракту. Трудова угода - це документ, яким регламентуються стосунки між установою і позаштатним працівником,коли в організації бракує фахівців з певної галузі.Трудова угода, укладена зі штатним працівником, визначає коло його доручень, які виходять за межі безпосередніх службових обов'язків.

 

34.Рекомендацыйний лист.Вимоги до написання

Рекомендаційні листи в діловому світі практикуються дуже широко й давно вже стали невід'ємною складовою ділових стосунків.

Рекомендаційний лист - це документ, який подають у ситуації клопотання про посаду, влаштування на нову відповідальну роботу, подання на здобуття стипендії, гранту тощо. Особа-претендент бажає заручитися поважною рекомендацією, коли влаштовується на роботу чи подає клопотання про матеріальне заохочення. На відміну від характеристики, рекомендація не обов'язково подається з місця роботи, зацікавленою в рекомендації може бути або сама людина, або ж організація чи установа.За рекомендаційним листом можна звертатися до особи, яка добре знає претендента, його професійні та моральні якості, наукові/фахові здобутки, коло зацікавлень тощо, а також має авторитет та визнання у своїй галузі.

Рекомендації можуть бути й негативними, якщо автор вважає, що претендент не відповідає посаді, про яку клопочеться (не зможе виконувати покладених на нього обов'язків, програма наукового дослідження не входить у коло його інтересів тощо)

Рекомендаційні листи складаються зазвичай з двох частин. У першій частині вказуються мінімальні відомості про рекомендованого: з якого часу, звідки, як його знаєте, з якими його працями чи досягненнями знайомі тощо.У другій частині має бути чітко сформульоване те, заради чого пишеться рекомендація: рекомендую чи не рекомендую. Зрештою висловлюється готовність нести певну відповідальність за рекомендовану особу.

Трудова книжка. Особовий листок з відділу кадрів

Трудова книжка - це документ установленого зразка, що підтверджує трудову діяльність особи і служить для встановлення загального, безперервного й спеціального стажу.

Працівник відділу кадрів у п'ятиденний термін українською мовою акуратно, кульковою ручкою або чорнилом чорного, синього чи фіолетового кольорів заповнює трудову книжку, заносячи до неї таку інформацію: відомості про працівника записують на першій сторінці трудової книжки: прізвище, ім'я та по батькові, дату народження вказують на підставі паспорта або свідоцтва про народження;відомості про приймання його на роботу, Трудові книжки оформлюють на усіх працівників підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.Усі записи про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або вповноваЗ кожним записом, що вноситься у трудову книжку на підставі наказу (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення чи звільнення, власник або вповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під підпис в особовій картці, в якій має бути такий самий запис, що й у трудовій книжці.

Внесення відомостей про працівника

Після проставлення дати заповнення трудової книжки її власник своїм підписом засвідчує правильність внесених відомостей: прізвища, імені, по батькові, дати народження. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, яка відповідає за видачу трудових книжок. Після цього ставиться відбиток гербової чи круглої, що прирівнюється до гербової, печатки підприємства (або печатки відділу кадрів), на якому вперше заповнюється трудова книжка.

Особовий листок з обліку кадрів - це обов'язковий документ, який заповнює особа під час зарахування її на посаду, навчання, для участі в певному конкурсі тощо. Він узагальнює автобіографічні відомості працівника шляхом таблиці-анкети. Реквізити: 1. Назва виду документа.2. Прізвище, ім'я, по батькові; дата і місце народження.3. Світлина (фотокартка) особи, яка заповнює документ.4. Відомості про освіту, науковий ступінь, вчене звання.5. Якими мовами володіє.6.Трудова діяльність 7. Державні нагороди.8.Вітчизняні, зарубіжні та міжнародні наукові відзнаки. 9. Відомості про родину.10. Паспортні дані.11. Домашня адреса.12. Підпис.13. Дата заповнення. Особовий листок з обліку кадрів заповнює особисто працівник чорнилом або кульковою ручкою, розбірливо, без виправлень.

 

44. Витяг з протоколу
Витяг з протокол у - це відтворення частини протоколу, яка стосується розгляду окремого питання. Його складають, надсилають (абс передають) окремим особам чи підприємствам на їхню вимогу.
Реквізити: 1. Назва виду документа.2. Заголовок протоколу.3. Дата протоколу.4. Текст витягу.5. Дата складання витягу.6. Підпис секретаря або голови засідання.7. Печатка.
Від протоколу витяг відрізняється тим, що в ньому подається ухвала лише з одного питання, тому порядок денний не зазначається. Витяг засвідчується підписами голови та секретаря зборів і скріплюється печаткою.
У протоколі роблять помітку про витяг, а також зазначають, кому його вручено або надіслано.

 

 

Наказ щодо особового складу

Наказ - це розпорядчий документ, який видає керівник підприємства, установи. Накази щодо особового складу регламентують призначення, звільнення, відрядження, відпустки, заохочення і стягнення працівників.

Реквізити: 1. Назва підприємства або установи, що видає наказ.2. Назва виду документа.3. Місце видання наказу.4. Номер документа.5. Дата підписання.6. Заголовок до тексту.7. Текст документа, у якому виокремлюють констатаційну і розпорядчу частини.8. Підпис керівника установи. Накази щодо особового складу, за винятком окремих видів, мають лише розпорядчу частину. Кожен пункт наказу розпочинається дієсловом у неозначеній формі, яке має значення вказівки: ЗАРАХУВАТИ.., ПРИЗНАЧИТИ..., НАДАТИ.., ОГОЛОСИТИ ПОДЯКУ., ЗВІЛЬНИТИ.., після якого ставлять двокрапку. У наступному рядку з абзацу оформлюють текст розпорядчої частини. Прізвище друкують великими літерами, ім'я, по батькові - звичайним шрифтом. Далі зазначають посаду, структурний підрозділ та зміст дії стосовно особи, про яку йдеться. У наказі про призначення на посаду вказують назву цієї посади, посадовий оклад і дату зарахування. У наказі про надання відпустки зазначають вид відпустки, кількість наданих робочих днів і дати початку й закінчення відпустки. У наказі про звільнення вказують статтю КЗпП України, на підставі якої звільнено працівника.У наказах щодо особового складу в кінці кожного пункту зазначається підстава для його складання. Проект наказу в разі потреби погоджують з відповідними посадовцями, яких визначає керівник установи. У груповому наказі, яким передбачено декілька питань, розміщують їх у такій послідовності:o прийняття на роботу (призначення на посаду);o переведення на іншу постійну роботу;o звільнення з роботи;o надання відпусток;o заохочення;o стягнення.У кожній групі питань прізвища працівників розміщують за абеткою.

 

Звіт.Вимоги до тексту звіту

Звіт - це письмове повідомлення про виконання певної роботи (завдань, доручень за певний проміжок часу).

Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти оформлюються на спеціально виготовлених друкарським способом бланках. Текстові звіти здебільшого виконуються довільно, але існують усталені вимоги до їх оформлення.

Реквізити: 1. Назва виду документа.2. Заголовок (вказують установу, напрям діяльності, звітний період).3. Текст, який має такі частини: вступ (вказують коло завдань, які були поставлені перед установою (особою) за звітний період); основна частина (опис та аналіз виконаної роботи); висновки (пропозиції, зауваження,плани на майбутнє).2) вступну частину, в якій вказують коло завдань, поставлених перед організацією чи установою за звітний період;3) докладний опис виконаної роботи з наведенням позитивних і негативних прикладів;4) висновки, пропозиції, перспективи;4. Підпис керівника установи або особи, відповідальної за складання звіту.5. Дата.6. Печатка.

Звіт повинен мати композиційну чіткість, логічну послідовність у викладі, обгрунтованість висновків і пропозицій, стислість, точність формулювань. Текст звіту великий за обсягом звіт поділяють на частини, кожна з яких має свій заголовок (наприклад, навчально' методична діяльність, науково-дослідна діяльність, организаційно-виховна Звіти про виконання одноразових завдань і доручен ь не затверджуються й адресуються керівникові, від якого отримано завдання. Текст такого звіту починають словами: Відповідно до Вашого доручення від..., За Вашим завданням...).Печатка, штамп установи й підпис керівника мають бути лише у зовнішніх звітах.

Звіт має характеризуватися чіткістю побудови, логічною послідовністю викладу матеріалу й містити вичерпні відповіді на всі запитання схеми, а також узагальнення і висновки

 

36. Пояснювальна записка
Пояснювальна записка – 1) вступна частина іншого документа (плану, програми, проекту тощо), обґрунтовуються мета його створення, структура, зміст, термін дії, функціональне призначення, актуальність і новизна; 2) документ особистого характеру, в якому пояснюються певні дії особи (найчастіше – порушення дисципліни, невиконання роботи).
Реквізити: -Адресата.-Назви виду документа.-Коду.-Прізвища (адреси) адресанта.- Заголовка.- Тексту.
-Дати складання.- Підпису.
Пояснювальну записку пише працівник на вимогу адміністрації, у деяких випадках – з ініціативи підлеглого. Пояснювальну записку, що не виходить за межі установи, оформлюють на стандартному аркуші, що виходить за мені установи – на бланку і реєструють.

 

 

38. Прес-реліз – це стисле повідомлення для преси про якусь важливу подію. Його можна використовувати під час розроблення та реалізації проекту для безперервного інформування як громадськості, так і засобів масової інформації. Прес-реліз - інформативний документ, що повідомляє яку-небудь новину. Особливості прес-релізу: він повинен бути лаконічним, ємним, логічним. Своєрідність прес-релізу на відміну від прямої реклами і тематичної статті полягає в тому, що це коротке повідомлення, яке містить у собі ту або іншу новину.

Умовно прес-релізи можна переділити на два види: стандартний і спеціальний.

Види: анонс, запрошення, інформація, резюме.

Реквізити:Дата поданняНазва виду док.Назва установиКонтактна особа, номет телефону та адресаЗаголовок

1. Текст, який містить відомості про зміст події, організаторів, місце, час, причини і значення події.

 

39. Класифікація листів.
Лист – це поширений вид документації, один ії способів обміну інформації.До листів що потребують відповіді належать:-Листи-прохання -Листи-звернення-Листи-пропозиції-Листи-запити-Листи-вимоги.
До листів, що не потребують відповіді належать: -Листи-попередження-Листи-нагадування-Листи-підтвердження-Листи-відмови-Супровідні листи-Гарантійні листи-Листи-повідомлення-Рекомендаційний лист
За к-тю адресатів:/ -Звичайні-Циркулярні-Колективні
Реквізити листа та їх оформлювання 1)Державний герб (у центрі верхнього берега або над серединою рядка з назвою органіцації)2)Емблема організації, установи чи підприємства (якщо відсутній герб)
3)Зображення державних нагород (у верхньому лівому кутку на рівні реквізитів 7,8)4)код організації, установи чи підприємства. Після реквізиту 9.5)Повна назва установи, організації чи підприємства – автора листа.(угорі ліворуч за допомог.штампа або друк.способом)6)Назва структурного підрозділу. (верхньому лівому кутку)
7)Індекс підприємства звязку, поштова й телеграфна адреси, номер телетайпа, телефону, факса.(у верх.лівому кутку)8)дата(на бланках ліворуч у горі, не на бланках під текстом зліва)9)Адресат10)заголовок до тексту. Має відповідати на питання «про що?».11)Текст листа склад. з двох частин:опису фактів або подій і висновків і пропозицій.12)позначення про наявність додатка роблять ліворуч під текстом з нового рядка.
Підписує службовий лист переважно керівник установи, його заступник чи керівник структурного підрозділу.

Службове листування.

Під загальним терміном службові листи найчастіше розуміють такі різновиди довідково-інформаційних документів: доповідна записка, пояснювальна записка, рапорт.

Службові листи належать до головних засобів встановлення офіційних, службових контрактів між підприємствами, організаціями, установами, фірмами та закладами. Мета – пояснити, перконати, поінформувати і спонукати адресата до певної дії.

Супровідний лист – це службовий лист, що додається до основного документа та інформаційно супроводжує його. Зазвичай це не великий за обсягом лист, що містить назви та перелік надісланих документів, їх детальне описання, зазаначаючи к-сть аркушів тощо.

Реквізити службових записок:1. Адресат {Керівникові проекту "Україна дітям" Висоцько-муА. В.; Ректорові Націонаїьиого економічного університету імені Вадима Гетьмана).2. Адресант {кафедра історії та культури української мови; доцента кафедри філософії Козачука С. В.)3. Назва виду документа (Доповідна записка; Пояснювальна записка; Рапорт).4. Заголовок (про відрядження, про запровадження державного іспиту з української мови (за професійним спрямуванням), про порушення трудової дисципліни).5. Текст.6. Дата.

7. Підпис.За змістом доповідні записки поділяють на інформаційні, звітні, ініціативні, за походженням - внутрішні, зовнішні.

 

41.Етикет ділового листування.
Фахівці з проблем культури ділового мовлення пропонують під час написання листа
дотримуватися таких правил:
Починається лист із звертання – Шановний (імя та по батькові)!Шановний пане (Імя, імя та прізвище)! Шановні -У листуванні прийнято зазначати звання адресата чи вказувати його професію панове! Звертання у ф-мі кличного відмінка. - Необхідно запам'ятати й чітко дотримуватися форм звертання до служителів церквиДуже важливо ретельно обміркувати початкову фразу. Якщо цей лист відповідь на запрошення, запит, подяка слід висловити свою вдячність.
У листах-підтвердженнях варто скористатися такими початковими фразамиПоширеними вступними фразами в ділових листах с посилання на зустріч, попередній лист, телефонну розмову, подію: У відповідь на Ваш лист від (дата)... Вибір завершальних речень є також дуже важливим. Можна повторити подяку висловлену на початку. Доречним і корисним є запевнення адресата в тому, про що йдеться в тексті.
. Прощальна фраза (З повагою, з повагою і найкращими побажаннями...)
-Після прощальної формули ввічливості розділовий знак не ставиться, з нового рядка оформлюється реквізит "Підпис".Слід подбати про оформлення листа, його друг, конверт має відповідати розмірам.
Ділові листи не повинні бути занадто довгими. Слід викладати свої думки ясно і лаконічно.
Дотримання правил етикету листування є свідченням вашої поваги до адресата, ввічливості, вихованості і сприяє налагодженню добрих стосунків між колегами, партнерами

 

42. Лист-запит, відповідь на запит.
Лист-запит - різновид комерційного листа, що містить прохання надати докладну інформацію про певні товари, послуги або уточнити вже наявну, попередню інформацію про фірму, банк тощо. Лист-запит складають на підставі ознайомлення з каталогами, проспектами, буклетами, прейскурантами, рекламними оголошеннями та інформацією, отриманою на виставках, ярмарках.
У листі-запиті обов'язково вказуємо:o підставу для запиту;o назву товару (його марку, якість, модель тощо);o умови й термін постачання;o умови оплати. Наприклад:
Бувають:-Загальний запит-Запит на отримання рекламних проспектів, прейскурантів
-Запит на отримання інформації про якість і к-ть продукції-Запит на отримання пробної партії товару, закупівлі
-Запит на отримання рекомендації-Запит на отримання рекомендації безпосередньо від ділового партнерЗапевнення в дотриманні конфіденційності-Запит із юридичних питань-Запит із питань маркетингу
Лист-залит, безперечно, потребує відповіді; ви можете повідомити, що отриманий запит вивчаєте, надіслати каталоги, прейскуранти, запропонувати змінити умови, вказані в запиті, відмовити в постачанні товару чи іншому проханні. Так, якщо ви зацікавлені у постачанні зазначеного товару, то у відповідь на запит надсилаєте оферту.
Оферта - це письмова пропозиція про постачання товару, яку робить продавець покупцеві. У ній висловлюється бажання чи готовність укласти угоду купівлі-продажу на умовах, викладених у пропозиції⁶³.
Якщо Ви не можете надати пропозицію на постачання того чи іншого потрібного замовникові товару, неодмінно надішліть аргументовану відмову:
Інколи у відповіді на запит можна запропонувати змінити його умови: кількість товару, модель, термін постачання тощо.Бувають:- Підтвердження отриманого запиту-Відповідь – відмова на запит-Пропозиція, що відрізняється від предмета запиту

43. Протокол. Вимоги до тексту протоколу
Протокол - документ, що відбиває процес і результат роботи постійних та тимчасових колегіальних органів, проведення зборів, засідань, нарад, конференцій, обговорень тощо.
За обсягом фіксованої інформації протоколи поділяють на: o стислі - записують порядок денний, прізвища доповідачів, назву питання, формулюють ухвалу; o повні - крім порядку денного, ухвали, стисло фіксують виступи доповідачів, інших осіб, які беруть участь у роботі колегіального органу;
o стенографічні - весь хід засідання записують дослівно. Реквізити протоколу: 1. Назва виду документа (Протокол).2. Індекс (номер).3. Дата.4. Місце засідання.5. Гриф затвердження (якщо протокол підлягає затвердженню).6. Заголовок до тексту.7. Текст.8. Підпис голови.9. Підпис секретаря.
Вимоги до оформлення протоколуПротокол оформлюють на загальних бланках формату А4.
Вимоги до тексту протоколу:
o вступна частина має постійну інформацію (голова, секретар, присутні) та змінну (ініціали та прізвища голови, секретаря, присутніх). Слова: Голова, Секретар, Присутні пишуть від лівого берега. Прізвища присутніх і запрошених подають за абеткою. Якщо їх кількість перевищує 15, до протоколу додають список присутніх, а у вступній частині протоколу вказують загальну кількість: Були присутні 130 осіб. Вступну частину протоколу закінчують порядком денним. Слова Порядок денний друкують від лівого берега, кожний пункт якого нумерують і записують з нового рядка. Питання формулюють у називному, а не у знахідному відмінку (форма Про розгляд і затвердження... не рекомендована).

 

45. Листи, що потребують відповіді
Усі ділові листи за функціональними ознаками поділяють на дві групи:
-листи, що потребують відповіді ілисти, що не потребують відповіді.
-до листів, що потребують відповіді належать: листи-прохання; листи-звернення; листи-пропозиції; листи-запити; листи-вимоги. Лист-прохання – це службовий лист, в якому в ввічливій формі звертаються до партнерів, клієнтів з певним проханням. Цей лист є найпоширенішим видом ділової кореспонденції. Лист-запит – різновид комерційного листа, що містить прохання надати докладну інформацію про певні товари, послуги або уточнити уже наявну інформацію про фірму. Лист-запит складають на підставі ознайомлення з каталогами, проспектами, буклетамита інформацією, отриманою на виставках, ярмарках. У листі-запиті обов'язково потрібно вказати: підставу для запиту, назву товару, умови й термін постачання,умови оплати. Лист-пропозиція - заява особи про бажання укласти угоду із зазначенням конкретних умов угоди. Лист-вимога - це службовий лист, мета якого - змусити адресата виконати взяті на себе зобов'язання в умовах, коли є серйозні порушення раніше прийнятих домовленостей.

46. Конспект. Види конспектів

Конспект - особливий вид тексту, який створений у результаті аналітико-синтетичного оброблення інформації першоджерела, тобто скорочений запис певної інформації, що дозволяє його авторові із необхідною повнотою відновити інформацію. Обов'язково докладно фіксують найбільш суттєві думки автора із зазначенням сторінок у тексті-оригіналі. Конспект слугує для збереження основного змісту роботи. У ньому репрезентовано лише думки автора роботи, яку конспектують, мета його - глибоко осмислити інформацію і подати її адекватно, стисло та в зручній для подальшого використання письмовій формі.
Конспекти переділяють:
Плановий конспект укладається за попередньо складеним планом статті, книжки, лекції. Кожному питанню плану відповідає певна частина конспекту, але якщо пункт зрозумілий, то детально не розкривається. Якість такого конспекту цілком залежить від якості складеного плану. Він лаконічний, простий за своєю формою, але за ним не завжди легко вдається відтворити прочитане, почуте. Текстуальний конспект - це конспект створений переважно з цитат, це джерело дослівних висловлювань автора. Текстуальні виписки можуть бути пов'язані між собою низкою логічних переходів, супроводжуватися планом і включати окремі тези у викладі особи, що конспектує. Цей конспект доцільно використовувати під час опрацювання науковий праць.
Вільний конспект - це поєднання виписок, цитат, тез. Він вимагає уміння самостійно чітко і лаконічно формулювати основні положення, для цього необхідне глибоке осмислення матеріалу, великий і активний запас слів, уміння використовувати всі типи запису: плани, тези, виписки, цитати тощо.
Тематичний конспект укладається на одну тему, але за декількома джерелами. Специфіка такого конспекту полягає у тому, що, розробляючи певну тему за низкою праць, він може не відображати зміст кожного з них загалом. Тематичне конспектування дозволяє всебічно розглянути і проаналізувати різні точки зору на одне й те ж питання.Під опорним конспектом розуміють систему опорних сигналів, що мають структурний зв'язок, це наочна конструкція, яка заміщає систему значень, понять, ідей як взаємозалежних елементів.

 

47. План. Тези
План - це короткий перелік проблем, досліджуваних у науковому тексті.
За допомогою плану узагальнюють і "згортають" інформацію наукового джерела, за ним розкривають, про що написано, яка основна думка, яким чином доведено її істинність, якого висновку доходить автор тексту.
Формулювання пунктів плану має лаконічну і чітку структуру, перший і останній пункти логічно розпочинають і завершують виклад основних питань тексту. Необхідно вміти виокремлювати в тексті головні думки, встановлювати співвідношення між ними і на цій підставі членувати текст, добирати заголовки до розділів.
Цінність плану полягає у тому, що він допомагає усвідомити прочитане і стисло відтворити в пам'яті зміст наукового джерела, зосереджуючи увагу на найсуттєвішій інформації.
За структурою план може були простим і складним. Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання, у пунктах простого плану перелічують основні мікротеми тексту. Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання, пункти складного плану розбивають на підпункти.
Питальний план складають за допомоги питальних речень, які розкривають проблематику тексту у логічній послідовності; кожному інформативному центру відповідає одне запитання, а кожне наступне пов'язане з попереднім.У номінативному (називному) плані послуговуються називними реченнями, у яких головний член (підмет) виражений іменником або субстантивованою частиною мови (прикметником, дієприкметником) тільки у формі називного відмінка. Тезовий план - сформульоване основне положення абзацу, його мікротема.
Теза - коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо. Вторинні тези слугують для виділення основної інформації в тому чи іншому джерелі (наприклад, підручнику, монографії, статті) під час читання, реферування, їх призначення - створити модель змісту тексту, яку можна було б осмислювати далі, а обсяг тез відповідає кількості інформаційних центрів тексту, зазвичай їх складають мовою автора. Вимоги до складання тез -формулювання думок повинно бути чітким і стислим, але зі збереженням самобутності форми;-викладання основних авторських думок у вигляді послідовних пунктів, записуючи тези, нумерують кожну, в кожній тезі варто виокремлювати ключове слово;
-якщо текст великий за обсягом, то в кінці кожної тези вказують номер сторінки джерела.
Оригінальні тези створюють як первинний текст. Вони можуть бути: _
- ключовими елементами майбутньої наукової розвідки (планом, начерком основних положень);
- стислою формою презентації результатів наукових досліджень під час виступу на науковій конференції.
Тези мають чітко регламентовану змістово-композиційну структуру, в якій виокремлюють такі складові:
1. Преамбула (1 -2 тези);2. Основний тезовий виклад (3-6 тез);3. Висновкова теза/тези (1-2).У преамбулі стисло формулюють проблему дослідження і обґрунтовують актуальність теми з погляду сучасного стану науки і практики. Основний тезовий виклад передбачає розв'язання таких завдань:сформулювати мету дослідження, схарактеризувати об'єкт і матеріал дослідження;описати перебіг дослідження;визначити критерії оцінювання і технологію оброблення результатів.Висновкова теза презентує результати і загальний висновок, перспективи подальшого дослідження.

 

 

48. Основні правила бібліографічного опису, оформлювання покликань

 

Покликання - уривок, витяг з якого-небудь тексту, який цитують у викладі матеріалу, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Бібліографічні покликання - це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю.
Під час написання наукової роботи дослідник зобов'язаний оформлювати покликання на кожну цитату, наслідувану думку" Це дає змогу відшукати потрібний документ і перевірити точність зазначених відомостей, з'ясувати інформацію, обставини, контекст.Відсутність покликань - підстава говорити про плагіат,
Загальні вимоги до цитування такі:1) текст цитати беруть у лапки, наводять у граматичній формі, в якій його подано у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;2)цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту, без спотворення думки автора.
Покликання в тексті на літературне джерело зазвичай оформлюють у квадратних дужках, де першою цифрою позначають номер літературного джерела у списку використаних джерел, а другою - сторінку, з якої запозичено цитату, наприклад, [15, 257], у монографіях, статтях можливе й таке оформлювання покликань: прізвище автора, рік видання, сторінка: [Караванський 2004, 245]. Під час огляду літератури з досліджуваної проблеми може застосовуватися покликання на все джерело, декілька джерел. Наприклад: [12]; на думку /. Вихованця [42; 44; 46]; "У працях [1-5]"; [Городенська2009) Покликання бажано робити на останні видання публікацій, на більш ранні видання - лише в тих випадках, коли праці, у яких міститься необхідний матеріал, не перевидавалися. Покликання на ілюстрації, таблиці або формули, використані в дослідженні, вказують відповідно до їх порядкового номера. Наприклад: "рис. 1.1", "див. табл. 1.1.", "у формулі 1.1" тощо.
Розрізняють такі способи розташування літератури у списку:
^ Абетковий: список використанихджерел має самостійну нумерацію за прізвищами авторів; перших слів назв, якщо авторів не зазначено; авторів з однаковими прізвищами розміщують за абеткою їх ініціалів,
^ За типами документів: матеріал у списку розташовують за типом видання (книжки, статті, офіційні документи, стандарти тощо), а в межах розділу - за абеткою. Хронологічний список зазвичай використовують у працях історичного спрямування, де важливо ^ У порядку цитування: такий спосіб застосовують зазвичай у статтях (доповідях), де список використаних джерел невеликий. Бібліографування - це вид аналітико-синтетичного опрацювання, який полягає в укладанні опису документа. Такі описи можуть бути різними - бібліографічними, архівними, інтернетними тощо. Бібліографічні описи описують опубліковані паперові видання, архівні -описи архівних документів, інтернетні - описи веб-сторінок І терцет.

 

 

49.Анотування і реферування наукових текстів
Анотування - процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого - отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності. Анотації виконують дві основні функції:- сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає можливість встановити основний його зміст і призначення, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці); - пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошукових, зокрема, автоматизованих системах, для пошуку конкретних документів).
Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту.. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об'єктивне попереднє уявлення про незнайому для нього наукову публікацію і тим самим допомагає в пошуку, відборі та систематизації потрібної інформації.
За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні. Довідкова анотація уточнює заголовок і повідомляє відомості про автора, зміст, ж Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати, зацікавлювати, переконувати в доцільності прочитання документа,
Описові анотації, узагальнено характеризуючи зміст первинного документа і подаючи перелік основних тем, що в ньому відображені, Реферативні анотації не тільки подають перелік основних тем, а й розкривають їх зміст.
Реферування - процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовому відношенні даних (основних положень, фактів, доведень, результатів, висновків). Реферування має на меті скоротити фізичний обсяг первинного документа за збереження його основного смислового змісту, використовується у науковій, видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.
Реферат - це 1) вторинний документ, результат аналітично-синтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді стислого викладу наукової праці, вчення, змісту джерела із зазначенням характеру, методики, результатів дослідження та збереженням його мовностилістичних особливостей;
Основні функції реферату: - інформаційна - реферат подає інформацію про певний документ; - пошукова - реферат використовується в інформаційно-пошукових й автоматизованих системах для пошуку конкретних тематичних документів та інформації. Реферати класифікують за кількома ознаками:
-належністю до певної галузі знань (загальні реферати або реферати-конспекти. що послідовно передають у загальному вигляді зміст усього первинного документа; спеціалізовані або проблемно-оріентовані реферати, щ; - кількістю джерел реферування (монографічні - в основу покладений один первинний документ; реферати-фрагменти, складені на окрему частину первинного документа, його розділ, підрозділ, параграф; оглядові або зведені, групові реферати, коли до роботи залучається кілька або ціла низка тематично споріднених реферованих праць);
-формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані або змішані);
Реферат, як доповідь на будь-яку тему, написана на основі критичного огляду літературних та інших джерел, готується за одним або кількома джерелами, у ньому автор подає чужі та власні думки. Рекомендований обсяг реферату - 10-12 сторінок друкованого тексту (0,5 друкованого аркуша).
Структура реферату - Титульна сторінка (назва міністерства, якому підпорядкована установа; назва закладу; назва кафедри, на якій виконано роботу; назва дисципліни; тема реферату; назва виду документа (реферат); посада (студент) та номер групи, у якій навчається автор; прізвище, ім'я, по батькові автора; місто і рік написання). - План. - Текст, який складається зі вступу, основної частини, висновків.Список використаної літератури.