Замітка – найпоширеніший і найпростіший інформаційний жанр журналістики

Визначення і жанрові особливості замітки. Факт і його осмислення в замітці. Правило “перевернутої піраміди”. Лід і його види. Заголовочний комплекс. Типи і функції заголовків. Різновиди заміток за формою і змістом. Хронікальна замітка. Коротка інформаційна замітка. Розширена інформаційна замітка.

Замітка – найдавніший, найперший і найелементарніший жанр журналістики. Це той мікрожанр, з якого почалось інформування, з якого власне почалася журналістика. І сьогодні, через кілька століть, він залишається найпоширенішим, найнеобхіднішим, найекономнішим жанром інформування. Недарма про замітку кажуть, що то є “хліб журналістики”.

Замітка – найпростіша структура (як атом, або клітина), з якої виростають всі інші жанрові форми журналістики. Замітка повідомляє про важливий факт чи подію громадського життя.

 

 

Жанрові особливості замітки:

а) сконденсованість (від лат. condensatio – згущення, ущільнення), тобто максимальна інформативна насиченість, текст – “стиснута пружина”;

б) економність викладу (мінімальний рядковий фонд, мінімальна кількість слів, про факт треба

повідомити лише в його суттєвому, головному – “повнота, виражена у стислості”);

в) висока оперативність (жанр замітки спеціально розрахований на найбільшу швидкість повідомлення, відгуку, але треба зазначити, що цілком правомірними є також деякі види замітки, у яких немає точного визначення часу, наприклад, критична замітка, для якої точний час не має суттєвого значення, або він розмитий);

г) універсальність (тематика замітки нічим не обмежена, текст розрахований на наймасовішу, найуніверсальнішу аудиторію);

д) простота (лексичний, синтаксичний і стилістичний виклад мають бути максимально спрощеними, однак не примітивними);

е) точність і конкретність (замітка не терпить загальних фраз, усереднених міркувань, пафосних і ліричних відступів тощо; цифри, назви, прізвища, короткі цитати – чим конкретніше, тим краще! – мають бути присутніми в кожному реченні);

Є) однофактовість (факт у замітці має бути одиничним, до того ж сутнісна інформація про нього має бути “очищена від шумів”, тобто додаткових і малосуттєвих відомостей, деталей, подробиць, відгалужень від основної теми, у яких факт не повинен загубитись; натомість ряд, або система фактів, що лежать в основі всіх жанрів аналітичної групи, тобто багатофактовість, – у замітці неприпустимі).

 

Усі ці характерні риси зумовили те, що залишаючись найменшим за обсягом і найпростішим за композиційною структурою жанром, замітка є чи не найскладнішою формою в плані написання. Адже її текст має відрізнятися бездоганністю і журналістові треба відшліфувати цю жанрову “мініатюру” так, щоб за допомогою найменшої кількості слів і речень викласти найповніший смисл, досягнувши найбільшого ефекту впливу на аудиторію.

Недарма термін «замітка» споріднений з дієсловом «помітити»: автор повинен виокремити з оточуючого головне, цікаве, унікальне, найбільш характерне та звернути на це увагу читачів.

 

Отже, дефініція замітки виглядає так:

Замітка – найкоротший жанр інформаційної групи, у якому точно, стисло й оперативно подається повідомлення про окремі події або факти, що мають суспільне значення. Вона відповідає на питання “що?”, “де?”, “коли?” трапилось або відбулось. Цінність замітки полягає в її: 1) новизні; 2) сенсаційності; 3) оперативності.

Факт і його осмислення в замітці. Факт складає сутність замітки (як ядро горіха). Він же є мірилом її цінності. Коли в замітці немає факту, про неї кажуть, що вона “висосана з пальця”. Коли дріб’язковий факт роздмухується, перебільшується, кажуть, що журналіст “робить з мухи слона”. Отже, факт замітки має бути суспільно значимим і нести в собі новизну для аудиторії.

 

Журналістові треба завжди пам’ятати, що факт інваріантний, лише виклад його, інтерпретація – варіативні.

Інваріантний [лат. “invariantis” – незмінний] – характеристика величин, співвідношень, властивостей тощо, які не змінюються від тих чи інших перетворень змінних, пов’язаних з ними, наприклад, коли змінюють систему координат.

Варіантний [лат. “variantis” – змінний] – характеристика, яка вказує на змінюваність, мінливість.

Інтерпретація [лат. “interpretatio”, від “interpretor” – роз’яснюю, перекладаю] – роз’яснення, тлумачення, розкриття змісту чого-небудь.

Визначення журналістом факту для замітки відбувається за такою схемою:

1. Хто є суб’єктом дії – окрема людина чи колектив (треба чітко окреслити суб’єкт)?

2. Яким є головний зміст події, яку треба відбити в замітці?

3. Чітке визначення часу події (такого-то числа, нещодавно, вчора, сьогодні, завтра, найближчим часом).

4. Де? (Вказати точну адресу, чіткі координати події.)

5. Дати стислу характеристику суспільного значення того, про що йтиме розмова (це вперше, це має або може мати наслідки, це є досягненням чи прорахунком, це треба підтримати тощо).

Джерела фактів – документи (прес-релізи, анонси, довідки, стенограми, протоколи та ін.), власні спостереження, інтерв’ю, опитування, статистичні дані. Журналіст відділу новин постійно відбирає факти, ретельно перевіряє їх, шліфує свій виклад, намагаючись бути максимально об’єктивним, тобто не змішувати факт зі своїм уявленням про нього, зі своєю власною оцінкою. Як говорять американці: news not views (новини без поглядів).

Ключовий стандарт, який чітко відрізняє новини від пропаганди, формулюється так: «Лише факти, жодних коментарів, оцінок чи узагальнень». Не справа новинної журналістики оцінювати чи коментувати. Треба весь час пам’ятати: аудиторія читає (дивиться, слухає) новини, щоб одержати інформацію про події, а не оцінки цієї події якогось журналіста чи його суб’єктивне ставлення до неї.

«Коментар вільний, проте факти священні», – ці знамениті слова к. п. Скотта, колишнього головного редактора газети «Манчестер гардіан», відображають характерне, перш за все, для англосаксонської журналістики відмежування інформації від висловлення думки. Засади редакційної політики британської ВВС дозволяють журналістам коментувати лише події та питання, які стосуються проблем телебачення, і при цьому чітко зазначати, що факти скінчилися, почався редакційний коментар. Що ж до українських новин, то в них, на жаль, постійно зустрічаються оцінювальна лексика, коментарі репортерів та ведучих. На коментарі та оцінки журналіст має повне право, але поза новинами – у власних авторських програмах (аналітичних публікаціях), або якщо він сам є учасником якоїсь події і в нього беруть інтерв’ю.

 

Правило переверненої піраміди (inverted pyramid). Для зарубіжної журналістики композиційна структура короткої інформації є традиційно однотипною і відповідає відомій схемі розподілу інформації – так званому «принципу переверненої піраміди». Вітчизняна журналистика не регламентує таким чином побудову замітки, хоча «модель піраміди» також активно використовує. Що ж собою являє це правило?

 

Правило переверненої піраміди передбачає, що найважливіша, найсуттєвіша інформація – головне повідомлення – міститься на самому початку тексту, а потім за принципом віддалення розміщуються все менш і менш важливі деталі та подробиці.

Основне повідомлення

Другорядна інформація

Додаткові деталі

Найменш значимі подробиці

 

Приклад