Лекції з курсу «ПР-жанри та ПР-технології»

Лекції з курсу «ПР-жанри та ПР-технології»

Модуль 1

Лекція 1. Роль і значення технологій зв’язку з громадськістю.

1. Сутність і особливості технологій зв’язку з громадськістю.

2. Формування технологій зв’язку з громадськістю.

Мета: розглянути поняття ПР-технологія, його специфіку та різні підходи до його вивчення.

Ключові слова: технологія, зв’язки з громадськістю, ПР-технологія, суб’єкт управління, суб’єктивний підхід, аналітичний підхід.

Література:

Сутність і особливості технологій зв’язку з громадськістю

Технологія (від гр. texne – мистецтво, майстерність і logos – наука) – це система цілеспрямованих, послідовних, ефективних дій, що мають призвести до необхідного результату.

Суб’єкт управління – це особистість, група людей або організація, що приймають рішення й управляють об’єктами, процесами чи відносинами шляхом впливу на керовану систему для досягнення поставлених цілей.

Технології у галузі зв’язку з громадськістю – це сукупність процедур, прийомів і способів діяльності з організації зв’язків з громадськістю, спрямованих на найоптимальнішу та найефективнішу реалізацію цілей і задач суб’єкта управління в певний час і у певному місці.

Технології в галузі зв’язку з громадськістю – це по суті певний порядок дій для досягнення мети, який випрацьовує відповідні форми соціальної поведінки груп громадськості.

Технології зв’язків з громадськістю виробляються лише тоді, коли у процесі досягнення мети випрацьовується послідовність операцій, що фіксує черговість застосування певних прийомів і засобів досягнення конкретної мети. Їх не можна змішувати з окремими механізмами або прийомами взаємодії. Технології зв’язків з громадськістю – це і процес застосування прийомів, що спрямовані на досягнення конкретної мети реально діючим суб’єктом управління, і результат цієї діяльності.

Деякі види цілеспрямованої діяльності зв’язків з громадськістю можуть бути технологізовані не повністю через свою складність. Тобто в процесі діяльності суб’єкт може використовувати тільки локальні технології зв’язків з громадськістю, що здатні лише частково раціоналізувати й упорядкувати ті чи інші галузі взаємодії.

Технології зв’язків з громадськістю як певна послідовність дій – це форма соціальної інженерії, що обумовлена властивостями діючого суб’єкта управління, його знаннями, досвідом і настроєм, а також використаними в його діяльності матеріальними, духовними ресурсами і технічними компонентами. Тому формування і застосування технологій зв’язків із громадськістю безпосередньо залежить від кваліфікації і компетентності людей, їх практичних знань і вмінь використовувати певні технічні ресурси. Як правило, низьке забезпечення технічними або кадровими ресурсами знижує ефективність технологій зв’язків із громадськістю. Ось чому не стільки ефективність застосування, скільки власне існування технологій зв’язків з громадськістю обумовлено станом справ у регіоні або організації, вмінням управлінців використовувати накопичений досвід, реалізовувати наявні можливості в конкретній ситуації.

Використання ПР-технологій передбачає:

· відбір кадрів з точки зору кваліфікації;

· наявність практичного досвіду;

· наявність психологічної стійкості;

· вміння діяти в нестандартній обстановці.

Технології зв'язків із громадськістю можуть виступати як засіб ініціації, тобто бути джерелом спонукання внутрішніх механізмів регуляції всієї системи зв'язків з громадськістю та її окремих елементів. Іншими словами, технології зв'язків з громадськістю можуть бути одним з механізмів самонастроювання і самоорганізації цієї галузі управлінської діяльності. У даному випадку технології – це не просто перелік оптимальних та ефективних дій, але і спосіб посилення контролю за процесом досягнення цілей, форма управління цією діяльністю.

Лекція 2. PR-технології в бізнесі

План

1. Репутація у зв’язках з громадськістю.

2. Фірмовий дизайн.

3. Зв’язки з громадськістю як засіб ділової комунікації.

4. Фірмові PR-акції.

Мета: вивчити специфіку ПР-технологій у бізнесі, з’ясувати значення репутації та фірмового дизайну в сучасних ринкових умовах, дослідити види ПР-акцій, які сприяють створенню позитивного іміджу фірми або організації.

Ключові слова: репутація, репутаційний капітал, гудвіл, рейтинг, фірмовий дизайн, назва, емблема, колір, салоган, дизайн, ПР-акція,.

Фірмовий дизайн.

Фірмовий дизайн – це сукупність стійко відтворюваних, відмінних характеристик знакового, символічного і стилістичного порядку, властивих організації.

Фірмовий дизайн забезпечує візуальну та смислову єдність організації та її діяльність.

Компоненти фірмового дизайну:

· назва;

· колір;

· слоган;

Надзвичайно велике значення з-поміж усіх компонентів фірмового дизайну має назва організації.

Ще за давніх-давен відомо, що за допомогою певних слів і словосполучень можна цілеспрямовано впливати на людину, на її емоції. Деякі слова здатні підсвідомо сприйматися як образи. Сьогодні для створення назви організації використовуються комп'ютерні програми, за допомогою яких проводиться лінгвістичний аналіз, що дозволяє виявити співзвучність створеної назви зі словами і наявними в мові морфемами. При розробці назви важливо враховувати соціокультурний контекст: якщо планується вихід на міжнародний ринок, то необхідно провести лінгвістичний аналіз для визначення можливих негативних асоціацій.

Приклад. Fiat Regattaa в Швеції звучить як «буркотун», a Lada Nova в Іспанії співзвучна поняттю, «те, що не їздить», модний бутік Mazzoli, що продає взуття, звучить як слово «мозоль», а відома всім нам марка автомобіля «Жигулі» може нагадати європейцям слово жигало (ось чому на експорт ця машина йшла під маркою Lada).

ПР-агентства, що працюють над створенням назви організації, проводять семантичний аналіз на предмет відсутності небажаних асоціацій на 14 мовах. Крім того, здійснюється фонетичний аналіз назви. Проводяться дослідження, що дозволяють визначити вплив звуків на сприйняття імені.

Приклад: Початкові звуки Z, V, F, S звучать "швидше", ніж В, Р, D, Т. Звуки Р, К висловлюють ідею маленького розміру краще, ніж В або G. Встановлено, що присутність або переважання в словах голосного «і» викликає враження чогось маленького, а звук «о» справляє враження м'якості і розслабленості, емоційної теплоти. Переважання звуків «а» та «е» в слові асоціюється з емоційним підйомом, а звук «и» співзвучний з чимось похмурим, неприємним, незрозумілим.

Подібне відчуття виникає і від великої кількості приголосних, особливо шиплячих. Крім того, враховується колірне сприйняття звуку.

Дослідники виявили такі звукокольорові відповідності: звук «а» відповідає густо-червоному кольору, «я» - яскраво-червоному, «ю» - світло-жовтому або білому, «е» - зеленому, «е» - жовто-зеленому, «і» - синьому, «у» - темно-синьому, темно-зеленому, «ю» - блакитнуватому, а «и» - темно-коричневому або чорному.

Дослідження проводилися за допомогою спеціального програмного забезпечення, що дозволяло оцінити лінгвістичну силу обраного слова – його структуру, аналіз наголосів і ритм. Після того, як формували перші варіанти назв, висунуті пропозиції аналізувалися з точки зору їх сприйняття. Крім цього, проводиться юридична перевірка. З 100 – 200 імен-кандидатів як правило обираються 25 – 50 імен, потім знову відбір і оцінка, поки не залишиться 3 – 5 варіантів, з яких обирається остаточний.

Ідеальне ім'я повинно викликати позитивні асоціації, виражати зміст основних характеристик діяльності компанії, бути приємним на слух, легко запам'ятовуватися й легко вимовлятися, причому не тільки в країні свого існування, але й по всьому світу.

Після того як з'явилася назва, до виходу на ринок її тестують. Зазвичай оцінюється ставлення споживачів до різних варіантів назви. Під час тестування не тільки оцінюється те, подобається чи не подобається ця назва, але й ступінь ефективності комунікацій із групами громадськості.

Таким чином, назва організації і абревіатура цієї назви повинні бути короткими, милозвучними, легко відтворюваними і відображати змістовні характеристики компанії.

Створення фірмового стилю пов'язане з вирішенням проблеми візуалізації образу компанії.

Візуальний образ компанії може знайти вираження в емблемі. Емблема – візуальний символ, що має значення через досвід людини і включений у культурний контекст. Візуальний образ здатний викликати емоційну реакцію й актуалізувати певний смисловий контекст внаслідок його символічного значення в рамках культури, що відбиває досвід конкретних спільнот.

Емблема може бути виконана на основі образотворчого символу: звір, птах (шуліка означає хижацтво, лелека – згода, пелікан – благотворіння, осел – працьовитість, бджоли – символ покірного народу, мухи – символ надокучливими і нахабства), рослина, будівля, різні герби, архітектурний або ландшафтний силует, профіль видатного діяча.

Важливо знати значення символу і правила його розташування. Зазвичай правий бік асоціюється з майбутнім, а лівий з минулим, тому напрямок руху має бути «зліва направо».

При розробці емблеми часто використовуються лінії та геометричні фігури. Образно-асоціативні характеристики найпростіших фігур і ліній давно відомі в художньо-творчій практиці. Сприймаючи зображення, люди відчувають різні почуття – задоволення, наснагу або, навпаки, страх, тривогу, пригніченість.

Приклад: пряма лінія є символом горизонту, пасивного стану, жіночого начала, а вертикальний промінь – символ чоловічого начала, активного елемента створення. Діагональна лінія, що нахилена, усередині викликає приплив сил, долає пасивність. Зламані лінії, що представляють різні комбінації гострих, прямих і тупих кутів з різною довжиною сторін, є ніби результатом дії різних сил. Криві лінії, і особливо нерівномірні, більше нагадують рух, ніж прямі або дугоподібні частини кола. Особливо виділяються параболічні лінії, які мають у своєму русі особливу красу і силу.

Певні асоціації викликають геометричні фігури:

Квадрат – асоціюється з вічністю, силою, владою; по відношенню до людини – з працьовитістю, старанністю, потребою доводити почату справу до кінця, з прихильним ставленням до порядку, стабільністю;

Прямокутник – характеризує допитливість, відкритість для сприйняття нових ідей, цінностей.

Трикутник – символізує прагнення до лідерства, вказує на здатність концентруватися на головній меті.

Коло – символізує єдність, безперервність руху, Всесвіт, світ, сонце, життя, гармонійні відносини, безконфліктну поведінку.

Основна характеристика графічного дизайну - його відповідність основним характеристикам компанії,. При моделюванні важливо зберегти послідовність, пропорції використовуваних елементів і колірну гармонію.

У системі фірмового дизайну можуть бути використані певні кольори, які знаходять вираження в документації, рекламі, оформленні, одязі співробітників, фірмових сувенірах і т.п.

Проблема впливу кольору на людину глибоко досліджується фахівцями зі зв'язків з громадськістю. Вони виділяють чотири основних кольори – синій, зелений, червоний, жовтий і чотири додаткових – фіолетовий, коричневий, чорний, сірий.

Чотири основних відтінку символізують головні психологічні потреби:

· потреба в задоволенні і прихильності;

· потреба в самоствердженні;

· потреба діяти і досягати успіху;

· потреба дивитися вперед і сподіватися.

Додаткові тони символізують негативні стану: тривогу, страх, стрес, прикрість.

Основні кольори та їх символічне значення:

· синій – спокій, радість, ніжність і прихильність;

· зелений – наполегливість, самовпевненість, упертість, самоповага;

· червоний – сила волі, активність, агресивність, наступальність, владність, сексуальність;

· жовтий – активність, прагнення до спілкування, допитливість, оригінальність, веселість, честолюбство.

При виборі колірної гами необхідно враховувати культурні традиції народів.

Наприклад: чорний колір для європейця символізує траур, а в мусульман траурний колір – білий. В американців червоний асоціюється з любов'ю, жовтий – з процвітанням, зелений – з надією, білий – з чистотою, чорний – символ складності та надзвичайної ситуації. У Китаї червоний колір означає доброту і відвагу, чорний – чесність, білий – підлість і брехливість.

Цілісне сприйняття компанії забезпечується вмілим поєднанням усіх компонентів дизайну, у тому числі і шрифту. Шрифт несе смислове навантаження і висловлює певний образ, сприяючи емоційному зоровому сприйняттю організації.

Наприклад: назва «Слов'янка», виконане готичним шрифтом, втрачає своє смислове навантаження, оскільки порушений зв'язок між малюнком літер і змістом тексту.

Ще один компонент фірмового дизайну – слоган – фраза, в якій стисло виражена позиція і місія фірми – кредо, символ віри її співробітників: від вищого керівництва до рядового персоналу.

Наприклад, на фірмі General Motors вивішений транспарант «Першокласну роботу потрібно винагороджувати одразу, поки переможці утирають піт!».

Фірмовий дизайн включає в себе добре продумане оформлення внутрішніх приміщень, робочих місць, приймалень. Розміри приміщень, кольорове оформлення враховують специфіку діяльності організації. Висота стель створює ілюзію достатку повітря і народжує відчуття полегшення, свободи, простору. Низька стеля при широкому прольоті наче тисне своєю вагою, чим створює відчуття тісноти, тривоги, занепокоєння.

Важливою є форма площині покриття – пласка, склепінчаста, провисаюча, похила. Крім того, необхідно використовувати систему розпізнавальних знаків: покажчиків, табличок, за допомогою яких можна легко орієнтуватися в коридорах і приміщеннях фірми, що дозволяють відвідувачам або працівникам легко орієнтуватися у внутрішніх приміщеннях.

Фірмові PR-акції.

Для привернення уваги громадськості до фірми чи організації проводяться різноманітні ПР-заходи. Основними з них є наступні:

♦ конференції;

♦ «круглі столи»;

♦ дні відкритих дверей;

♦ презентації;

♦ виставки;

♦ прийоми.

Дуже важливо чітко визначити мету заходи та засоби її досягнення. Чим чіткіше буде поставлена мета, тим більше шансів, що захід матиме позитивний результат.

Слід намагатися, щоб заходи отримали суспільний резонанс, інформація про них повинна широко розповсюджуватися засобами масової інформації та різними іншими шляхами.

Щоб ПР-заходи були ефективні, до них необхідно ретельно готуватися. Для цього необхідно:

· скласти повний сценарій із зазначенням послідовності всіх етапів;

· прописати детальну програму;

· заздалегідь підготувати відповідні друковані матеріали: проспекти, прес-релізи, каталоги і т.д.

· визначити коло запрошених, яким слід розіслати спеціальні запрошення з програмою, де вказується місце, час та інша інформація про проведення заходу.

Конференції – це один з найефективніших ПР-заходів, це засіб спілкування, обговорення та вирішення проблем в наукових, політичних, професійних спільнотах. Разом із тим вони є засобом ділового спілкування підприємців, які сприяють підвищенню ефективності їх діяльності. Конференції дозволяють підприємцям реалізовувати свої ідеї в життя, просувати свою продукцію, створювати для себе сприятливу ситуацію в бізнесі.

Конференції можуть бути:

· внутрішніми (їх учасники – це члени колективу фірми чи організації)

· зовнішніми (в яких беруть участь представники різних установ).

Конференції бувають наукові, практичні, науково-практичні. Вони можуть проводитися за будь-яких проблем: політики, освіти, бізнесу або, наприклад, з питань співпраці підприємств з метою зростання їх конкурентоспроможності.

Приклад: кафедра журналістики та видавничої справи проводить кожні два роки науково-практичну конференцію «Регіональні ЗМІ: історія, стан, перспективи розвитку», в якій беруть участь учені, викладачі, аспіранти з усієї України.

Задовго до початку конференції готується основний склад тих, хто доповідатиме. Заздалегідь формується програма, в якій розписаний весь порядок проведення конференції з зазначенням днів, годин, тим виступів, доповідачів. У ній можуть бути передбачені екскурсії, відвідування підприємств або їх підрозділів, коктейль і т.п. За матеріалами конференції, що представляє інтерес для широкого кола фахівців, видаються збірники доповідей або їх тез ще до проведення конференції або за її результатами.

Для проведення конференції може бути створений оргкомітет на чолі з головою, який координує всю роботу. До його складу входить кілька людей, кожен з яких є відповідальним за певний етап роботи конференції: прийняття та розміщення учасників, організацію їх харчування та проведення коктейлю, здійснення зв'язку з представниками ЗМІ і т.д.

З метою рекламування конференції та фірми-організатора її тему і зміст необхідно сформулювати таким чином, щоб вони представляли інтерес для широкої ділової громадськості. Це приверне до неї увагу засобів масової інформації. Для того, щоб у них були опубліковані матеріали конференції, її організатори повинні заздалегідь підготувати і передати журналістам медіа-кіт, що містить:

♦ програму конференції;

♦ бекграундер, загальну інформацію про фірму-організатора конференції (назва, види діяльності, коротку історію, структуру і т.п.);

♦ список учасників конференції з короткою характеристикою їх;

♦ тези найбільш важливих і цікавих для громадськості доповідей;

♦ текст прес-релізу.

Дуже важливо, щоб кінцевим результатом проведення конференції була широка інформованість ділової громадськості про позитивний образ фірми-організатора і її продукції з усіма наслідками.

Круглий стіл – один із засобів обговорення проблем, вироблення стратегії і тактики, ділової політики фірми або спільноти підприємств.

Запрошення взяти участь у подібному заході зазвичай отримують керівники фірм або авторитетні фахівці у відповідній галузі підприємницької діяльності. Для представників фірми це не тільки можливість вирішити будь-які проблеми, а й отримати досить широку популярність серед ділової громадськості, якщо тема засідань висвітлюється в ЗМІ.

Як і будь-який захід у галузі зв'язків із громадськістю, робота «круглого столу» має бути належним чином спланована і підготовлена.

Для організації «круглого столу» слід:

· заздалегідь підготувати тему й обговорювані питання;

· визначити склад учасників, яких доцільно попередньо ознайомити з пропонованими для обговорення питаннями, що дозволяє їм уточнити свої позиції, думки, підготувати аргументи, матеріали.

Кількість учасників – не більше 10 – 15 осіб. Робота може проводитися не обов'язково за реальним круглим столом. Учасники можуть розміщуватися за столами, розташованими по колу, прямокутником, квадратом, але в будь-якому випадку вони повинні бути звернені обличчям один до одного.

На столі перед кожним учасником ставиться табличка-ідентифікатор, на якій крупним шрифтом вказані ім'я, назва фірми і посаду.

Роботу «круглого столу» організовує ведучий. Він може написати і заздалегідь узгодити з учасниками сценарій, визначити перелік і послідовність обговорюваних питань, виступів. Особливо важливо належним чином підготуватися до такого своєрідного «ток-шоу», якщо передбачається, що цей захід буде відображено в телевізійних передачах. У цьому випадку, незважаючи на наявність обговорюваних проблем, невирішених питань, учасники «круглого столу», його ведучий у процесі цього заходу повинні окремими штрихами, фразами тактовно, ненав'язливо створити у телеглядачів або читачів приємне враження про свою фірму чи фірмах-учасниках «круглого столу».

Варто заздалегідь подбати про вихідний матеріал, який представники ЗМІ могли б використовувати для інформування своєї аудиторії про цю подію.

Для багатьох організацій і установ серйозним засобом свого рекламування, встановлення зв'язків із громадськістю можуть служити дні відкритих дверей. Їх щорічно широко практикують, наприклад, вищі навчальні заклади для залучення більшої кількості абітурієнтів.

Приклад: Луганський національний університет проводить щонайменше 4 рази дні відкритих дверей протягом навчального року. Для зручності, двері університету відкриваються в суботу. Кожний абітурієнт може отримати інформацію про факультети та інститути університету, умови вступу, вартість навчання, перелік обов’язкових для вступу предметів.

Для проведення дня відкритих дверей слід:

· Заздалегідь скласти сценарій і відповідальні за кожен елемент заходу;

· Сповістити про захід громадськість через засоби масової інформації і за допомогою власних оголошень (із зазначенням дати і години).

· У приміщеннях, коридорах, де будуть присутні гості, слід розмістити плакати, стенди, різний ілюстративний матеріал та іншу інформацію про роботу рекламованої установи.

Як правило, день відкритих дверей проводиться таким чином: у призначений час гості запрошуються до зали, де керівник установи в стислій формі підносить інформацію про свою організацію, її переваги перед іншими, плани подальшого розвитку. Далі досить лаконічно виступають керівники підрозділів установи, інформуючи гостей про особливості їх діяльності. Після виступу в залі провідних працівників гостям слід показати діяльність всіх підрозділів організації, роботу обладнання, лабораторій, якщо вони є, і т.д.

Ефективність заходу збільшиться, якщо про нього сповістити в ЗМІ. Уся інформація повинна подаватись таким чином, щоб зацікавити людей у діяльності організації, викликати бажання взяти участь у її роботі.

Презентація –це ПР-захід, під час якого відбувається представлення фірми, особи, продукції представникам громадськості.

Презентація може проводитися у зв'язку:

♦ з відкриттям фірми або організації;

♦ з її реконструкцією, реорганізацією, створенням нових підрозділів;

♦ з високими, якісно новими досягненнями в роботі і т.п.

Як правило, презентація є початковим етапом діяльності нової фірми. Однак цей захід може проводитися і в зв'язку з відкриттям нових підрозділів вже діючої фірми: цехи, філії і т.п. Презентація корисна не тільки для виробничого підприємства, крамниці, ресторану, готелю, але і для навчального закладу, медичної установи і т.д.

Презентація буде результативною, якщо на неї запросити не тільки представників широкої громадськості, тобто потенційних покупців, клієнтів, а й представників міської адміністрації, законодавчих органів, відомих людей міста. Дуже добре, якщо на церемонію відкриття будуть запрошені кореспонденти газет, радіо, телебачення.

Слід знати, що працівники ЗМІ з більшим бажанням беруть участь у презентації, якщо на ній будуть присутні відомі політичні діячі міста, регіону чи навіть країни.

Наприклад, на відкриття спільного підприємства у великому місті або столиці організатори можуть запросити посла відповідної країни. Журналісти не зможуть пропустити таку добру можливість поставити йому кілька запитань із проблем поточної політики, про події у світі, відносини між країнами і тому неодмінно прийдуть на захід. У невеликих містах у журналістів не менший інтерес може викликати спілкування з керівниками місцевої адміністрації, депутатами законодавчих органів, можливість взяти у них інтерв'ю.

Необхідно мати на увазі, що на відміну від керівників, депутатів міста, регіону запрошені на церемонію відкриття знамениті артисти, спортсмени можуть отримувати за участь в церемонії або за виступ гонорари та цінні подарунки.

Презентацію краще проводити в другій половині дня. Вести її має представник відділу зі зв'язків з громадськістю за заздалегідь підготовленим сценарієм (у ньому так само, як і в сценаріях інших заходів, зазначаються відповідальні за кожен етап).

Презентацію умовно можна поділити на дві частини. Перша, офіційна частина передбачає подання запрошених, друга, неофіційн а – включає в себе коктейль, фуршет і т.п.

Відповідальний за презентацію менеджер зі зв'язків з громадськістю може публічно вести весь процес, надаючи слово виступаючим, оголошуючи етапи проведеного заходу, чи залишатися в тіні, непомітно включаючи в процес по черзі всіх дійових осіб.

Перша частина починається з невеликого виступу одного з керівників фірми, який дає характеристику своєму підприємству, його продукцію, розповідає про плани подальшого розвитку. Потім слово надається представнику міської влади. Він може показати значущість, місце цього підприємства в загальноміській господарської чи соціальній системі.

Якщо в гостей виникли будь-які питання, керівники фірми повинні дати на них вичерпні відповіді. У процесі презентації гості також можуть виступити: з привітаннями, побажаннями, конструктивними зауваженнями щодо подальшого вдосконалення діяльності фірми.

У ході цих невеликих виступів або після них при необхідності можна показати не більш ніж 10-хвилинний рекламний відеофільм про фірму та її продукцію. У залі, де проходить презентація, доцільно розвісити великі фотографії або встановити діапозитиви із зображенням і, можливо, короткою технічною характеристикою виробленої фірмою продукції.

Презентація запам’ятається краще, якщо гостям вручити рекламні, пам'ятні сувеніри, значки і т.п. Якщо передбачено розповсюдження рекламних проспектів, буклетів, каталогів, то їх слід розмістити на столах в місцях, легко доступних для гостей.

Друга частина презентації, де передбачається вільне спілкування між усіма учасниками заходу під час коктейлю, може проходити в цьому або іншому приміщенні. Як правило, уздовж стін приміщення розміщуються столи з легкими спиртними та безалкогольними напоями, а також бутербродами, салатами і т.п.

Коктейль часом є більш важливою частиною презентації, ніж офіційна. Тут у невимушеній обстановці учасники можуть збиратися в невеликі групи, переходити від однієї групи до іншої, знайомитися, обмінюватися візитними картками, обговорювати якісь питання, знаходити взаємні інтереси в бізнесі, домовлятися про майбутніх ділових зустрічах і т.д. Працівникам фірми, особливо керівникам, дуже важливо на цьому етапі заходи непомітно, приховано тримати кермо влади в своїх руках. Вони мають встановити добрі, неофіційні стосунки з місцевим керівництвом і представниками засобів масової інформації. Для останніх слід заздалегідь підготувати, крім проспектів, доповідні матеріали про фірму для публікації в ЗМІ, можливо, стислий, але змістовний виступ для телеінтерв'ю.

Одним з важливих засобів паблік рілейшнз є виставки, які допомагають фірмі серйозно зміцнити свої позиції на ринку. Вона може взяти участь у виставках, організованих виставковим комітетом, на яких представлено багато різних фірм. Ще один варіант – самостійно організувати «персональну» виставку.

Виставку варто проводити, якщо:

♦ фірма бажає створити певний імідж;

♦ є мета просувати свою продукцію;

♦ є потреба в дослідженні ринку.

Однак реалізувати перші дві мети можна і за допомогою звичайних рекламних засобів. Тому участь у виставці або самостійна її організація вимагають у кожному конкретному випадку визначення доцільності подібного заходу, співвідношення витрат і передбачуваних результатів. Разом із тим поєднання різних засобів зміцнення своїх позицій на ринку з проведенням виставок дає значний позитивний результат.

Отже, перед підготовкою до виставки слід чітко визначити цілі її проведення, а потім готувати відповідний комплекс взаємопов'язаних робіт, спрямованих на їх досягнення.

Прийоми – це ПР-захід, що організовуються фірмами для спільного проведення часу з гостями, і поєднує в собі відпочинок і розваги з діловим спілкуванням. Прийоми можуть проводитися як самостійні заходи або в поєднанні з діловими заходами, наприклад із презентацією. Зазвичай їх організовують з нагоди:

♦ урочистої дати створення підприємства чи ювілею;

♦ відвідування підприємства делегацією партнерів, важливими особами;

♦ укладення великої угоди, проведення серйозного заходу і т.д.

Прийом повинен сприяти розширенню і зміцненню ділових контактів, створенню іміджу фірми серед ділової громадськості. Цей захід має бути ретельно підготовлений. Підготовка прийому включає в себе:

♦ визначення його мети;

♦ вибір форми прийому;

♦ визначення складу учасників;

♦ складання сценарію;

♦ розсилку запрошень;

♦ складання меню;

♦ сервіровку столу;

♦ складання плану розсадки гостей за столом;

♦ порядок обслуговування гостей;

♦ підготовку тостів і промов.

Прийоми можна класифікувати за різними ознаками. Вони бувають формальні та неформальн і, денні та вечірн і, з розсадженням і без розсадження.

Формальні прийоми – це такі заходи, до яких і запрошені, і ті, хто запрошують, заздалегідь ретельно готуються з дотриманням певних умовностей.

Неформальні прийоми проводяться, як правило, у невеликих фірмах, начебто експромтом, у робочій дружній атмосфері. Однак і до них треба бути завжди готовими.

До денного прийому відносяться заходи «келих вина» та сніданок.

«Келих вина» – найпростіша форма прийому. Гості на такому прийомі або стоять, або розміщуються в кабінеті керівництва за столом засідань, журнальним столиком і т.п. Для підняття престижу фірми в якості частування повинно бути рідкісне вино, шампанське коньяк, а також фрукти, легкі закуски (бутерброди з ікрою і т.п.) Цей захід не повинен затягуватися в часі.

Сніданок проводиться з ранку і до 12 години, його тривалість півтори-дві години. На столі невелика кількість блюд. За сніданком обговорення ділових питань може перемежовуватися розмовами на загальні теми.

Зазначені заходи передбачають повсякденний одяг.

Вечірні прийоми – заходи більш урочисті. До них відносяться коктейль, фуршет, ланч і вечерю.

Коктейль зазвичай починається між 17 і 18 годинами і триває близько двох годин. Офіціанти підносять до груп учасників бесіди напої та холодні закуски.

Фуршет практично мало чим відрізняється від коктейлю. Тут гості самі підходять до накритих столів, накладають на тарілки закуски і відходять до груп учасників бесіди осіб. На фуршеті, як і на коктейлі, традиційні вилки практично не використовуються, за винятком мініатюрних пластмасових дворогих вилочок або шпажок.

Ланч і вечеря практично нічим не різняться між собою, крім часу їх проведення. Ці заходи – найурочистіші форми прийому. Ланч зазвичай починається близько 17 годин і триває протягом 2 – 3 і більше годин. Час вечері пізніший. Ланч і вечеря можуть проводитися з «розсадженням», тобто із зазначенням конкретного місця за столом для кожного запрошеного. Місця за столом поділяються на більш і менш почесні. Найпочеснішими вважаються місця поряд з господарями. Форма одягу передбачається урочиста.

Таким чином, ПР як засіб формування громадської думки про бізнес може сприяти досягненню наступних цілей:

♦ набуття популярності;

♦ поліпшення відносин із громадськістю;

♦ посилення позицій по відношенню до зовнішніх ризиків;

♦ зміни іміджу в зв'язку з новими видами діяльності;

♦ підвищення обізнаності цільових груп про участь перших осіб організації в ПР-акціях.

Ідентифікація імені

Ідентифікація імені – це вихідна функція політичної комунікації під час виборів, вирішальна для досягнення перемоги на виборах.

Ідентифікація імені кандидата або назви партії (блоку) у сфері політики є набагато важливішою і складнішою, ніж ідентифікація підприємницької організації, імені (бренду) товару на ринку.

Мало хто з виборців голосуватиме за партію (блок) чи кандидата, назву або ім'я яких вони не знають.

Дослідження громадської думки та аналіз результатів голосування засвідчують, що більшість людей голосують за того кандидата (партію чи блок), якого вони краще запам'ятали або знають. Крім того, виборці не дуже схильні віддавати перевагу комусь із кандидатів, якщо вони не мають уявлення про його опонентів. Якщо ж виборці не змогли ідентифікувати ім'я будь-кого з кандидаті, тоді вони просто не підтримують жодного з них.

Дослідження і спостереження за попередніми виборчими кампаніями показали, чим нижчим є рівень представницького органу, тим більш важливою для перемоги кандидата на виборах стає функція політичної комунікації, що пов'язана з досягненням пізнаваності його імені серед виборців.

На рівні виборів загальнонаціонального масштабу, особливо президентських, мало хто з кандидатів витрачає ресурси на ідентифікацію імені, оскільки на такі перегони йдуть люди вже «розкручені», відомі виборцям.

Щодо ідентифікації імен новостворюваних виборчих блоків, то попередні парламентські вибори в Україні показали, що майже всі блоки партій з новими іменами (наприклад, Виборчий блок партій «Менше слів», «Вперед Україно», «Блок демократичних партій НЕП (народовладдя, економіка, порядок)», «Трудова Україна», «Європейський вибір України», «Національний фронт», «СЛОН – Соціально-ліберальне об'єднання» та багато інших) залишалися малопізнаваними навіть серед тих виборців, які симпатизували окремим партіям, що входили до складу блоків. Це свого часу продемонстрував «Блок демократичних партій НЕП», назва якого та спотворений імідж (штучна апеляція до абревіатури НЕПу 1920-х років) фактично «поховали» добре ідентифікований політичний бренд Демократичної партії України, що давав їй свого часу можливість отримати більше 4% голосів виборців на свою користь. З іншого боку, збереження в назві нового блоку брендів добре пізнаваних політичних партій, що його свого часу утворили (наприклад, Виборчий блок Соціалістичної партії України та Селянської партії України «За правду, за народ, за Україну»), дав змогу виборцям швидко ідентифікувати нове політичне утворення і відносно масово за нього проголосувати. Можна сказати, що якби назва цього блоку звелася до гасла «За правду, за народ, за Україну», результати виборів для партій, що його утворили (особливо СПУ), були б маловтішними.

З урахуванням допущених помилок під час блокування на парламентських виборах другої половини 1990-х – початку 2000-х років комунікації під час виборчої кампанії, як сприяння ідентифікації імен нових суб'єктів виборчих перегонів, багато політичних партій та новостворених блоків з часом зробили певні висновки. У зв'язку з цим особливо помітним був зсув стилю ведення політичних кам­паній у напрямі до більш виразної персоніфікації корпоративних суб'єктів виборчих перегонів, персоніфікації політичних партій і виборчих блоків (Ю. Тимошенко утворила свій однойменний блок, до назви виборчого блоку «Наша Україна» було додане ім'я Віктора Ющенка тощо). Те ж саме намагаються робити й інші виборчі блоки та окремі партії, зокрема «Блок Литвина». Отже, ми стали свідками нового для України підходу до ідентифікації імені блоку через про­ектування на нього високопізнаваних імен та іміджів з елементами харизми відомих українських діячів.

Для швидкого досягнення своєї пізнаваності серед населення політичні партії найчастіше використовують телевізійну рекламу, оскільки поки що саме вона дає найбільший ефект у цьому напрямку роботи на виборчих перегонах.

Приклад: помітними та акцен