Загальні вимоги до мовних засобів офіційно-ділового стилю

Науковий стиль і його термінологія почали складатися ще в давній книжній українській мові частково за зразками і під впливом грецької та латинської мов, які викладалися тоді в усіх вищих школах України. Із них перекладалися наукові книги, тому що латина була мовою наук усієї Європи. Частково науковий стиль формувався з власне українських мовних засобів шляхом спеціалізації вжитку їх і термінологізації значень. Свідченням цього є наукові книги-монографії, трактати, послання, що готувалися й видавалися українськими вченими в Острозькій академії, Києво-Могилянській академії, Києво-Печерській лаврі та в інших навчальних закладах, братствах, монастирях України. Науковий стиль нової української мови почав формуватися з середини XIX ст. спочатку як науково-популярний стиль.

На кінець XIX ст. уже були вироблені загальнонаукова, гуманітарна й фахові термінології, що відображали рівень науки на той час: аналіз, синтез, абстракція, аргументація, аспект, генеза, принцип, проблема, процес, абсолютизм, автономія, методологія, об'єкт, об'єктивний, опозиція, орган, організація, позитивізм, полеміка, політична економія, інституції, кооперація, солідарність, продуктивні сили, пропаганда, ритміка, епідемія, діагностика, аналітичний, раціональний, симетричний та ін.

Сфера використання наукового стилю мови — наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта, навчання.

Головне призначення наукового стилю — систематизування, пізнання світу, служити для повідомлення про результати досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз'яснення явищ, систематизація знань, виклад матеріалу, представлення наукових даних суспільству.

Головні ознаки наукового стилю: інформативність, понятійність і предметність, об'єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументація, пояснення причиново-наслідкових відношень, висновки.

Головні мовні засоби: абстрактна лексика, символи, велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, зразків-символів, часто іншомовних слів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні словосполучення), цитати, посилання, однозначна загальновживана лексика, безсуб'єктність, безособовість синтаксису, відсутність всього того, що вказувало б на особу автора, його уподобання (емоційно-експресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх тропів, індивідуальних неологізмів).

Наукові тексти мають типові композиції жанрів. Для текстів наукового стилю характерним є послідовне членування на розділи, параграфи, пункти, підпункти. Науковий стиль має чітко організований синтаксис. У реченнях багато іменників і відносних прикметників, мало дієслів, зокрема особових форм. З наявних дієслівних форм частіше вживаються безособові, узагальнені чи неозначені, наприклад: Дано дві сторони і кут, протилежний одній з них. Знайди інші два кути і третю сторону (З підручника).

Науковий стиль має такі підстилі: власне науковий (монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези); науково-популярний (виклад наукових даних для нефахівців – книги, статті у неспеціальних журналах); науково-навчальний (підручники, лекції, бесіди тощо).

Власне науковий підстиль має інтернаціональну символіку, універсальні загальнонаукові терміни. Науково-популярний підстиль використовує й елементи художнього мовлення (епітети, порівняння, метафори), щоб зацікавити читача. Науково-навчальний характеризується доступністю викладу інформації, спрощеністю системи доведень, програмністю викладу матеріалу, спрямованою на активізацію мислення слухача, поступовим, послідовним уведенням термінологічної лексики.

Основне призначення власне наукового підстилю – об'єктивувати наукові відомості і кінцеві результати аналітико-синтетичної переробки даних, основна функція – пояснювати наукову ідею. Основними жанрами власне наукового стилю є монографія, стаття, наукова доповідь, звіт. У межах власне наукового підстилю можна виділити науково-інформативний з жанрами: реферат, огляд, анотація, резюме – та науково-довідковий (довідники, словники, каталоги).

Монографія – це книга, написана однією особою, в якій зібрано, систематизовано й узагальнено матеріал і результати великого наукового дослідження або об'єднано однією темою кілька досліджень. Монографію пишуть, коли зібрано й опрацьовано велику кількість фактичного матеріалу, одержано переконливі висновки, автор має свою наукову гіпотезу чи концепцію розв’язання значної наукової проблеми. У монографії обов'язково мають бути теоретичні розділи, висновки й наукова література.

Стаття – це невеликого розміру надрукована в часописі або збірнику наукова робота, присвячена певній проблемі, питанню і розрахована на фахівців, які займаються цією проблемою. Існують статті-повідомлення (про нові результати), оглядові, аналітичні (підсумки), дискусійні (про спірні питання).

Реферат – це короткий виклад великого дослідження (наприклад, автореферат – виклад основного змісту дисертації) або кількох праць з якоїсь наукової проблеми. У рефераті має бути стисло, але точно відображено основний теоретичний зміст реферованої роботи та довідковий апарат (власні публікації, список наукової літератури).

Науково-навчальний підстиль має два основні жанри (види літератури): підручники і навчальні посібники.

У текстотворенні підручника та навчального посібника є спільне й відмінне. До спільних ознак слід віднести: науковість; об'єктивність викладеного матеріалу; відповідність його навчальній програмі; наступність і перспективність у процесі розгортання навчального курсу; доступність подачі матеріалу, спрямована на активізацію мислення учнів, студентів; поступове і послідовне введення термінологічної лексики; суворе дотримання норм української літературної мови; культура й естетика мовлення автора та ілюстрацій.

Зразок:

Гранат – рослина з родини гранатових – невисоке вічнозелене дерево або напівлистоопадний чагарник, що сягає близько 3 м заввишки (відомі й карликові різновиди, що не перевищують 25 см). Пагони в граната завершуються колючками (С.М.Приходько).

Офіційно-діловому стилю властиве:

ü нейтральна лексика;

ü виразна логізація викладу, точність;

ü спеціальна термінологія;

ü номенклатурні назви;

ü канцеляризми;

ü складноскорочені слова, абревіатури;

ü віддієслівні іменники (вирішення, ухвалення);

ü іменники, що називають людей за якоюсь назвою (свідок, позивач, виконавець);

ü стандартні словосполучення (взяти до уваги, у зв’язку з);

ü прості речення з однорідними членами, рідше складні речення;

ü побудова речень за однаковою схемою;

ü вживання аналітичних присудків (надавати послуги, замість допомагати);

ü прямий порядок слів.

Зразок:

Підтверджуємо отримання Ваших пропозицій, викладених у листі № 524/141 від 24.05.2012. Рішення ради з цих питань буде прийняте 25.06.13 р. та повідомлене Вам (Із документа).

Вправа 4. До якого стилю мовлення належать подані уривки з тексту?

1. Економічний напрямок включає: аналіз та оцінку використання термінальних перевезень у міжнародному сполученні, у великих морських портах і транспортних вузлах; аналіз та оцінку перемінних витрат, пов’язаних із перевезенням вантажів.

2. Німці належать до низькоконтекстуальної культури, орієнтованої на отримання детальної інформації та інструкцій для виконання завдань. У діловій атмосфері німецька мова позбавлена гумору, а жорстка система закінчень і строгий порядок слів заважають мовцеві легко думати вголос. Мала кількість омонімів і прозорість словозмінної системи роблять цю мову придатною для створення розпоряджень, наказів.

3. Пан Рубльов Іван Миколайович мешкає в місті Києві з 25 травня 1985 року за адресою: вулиця Дегтярівська, будинок 6, квартира 19. Займає загальну житлову площу – 17 квадратних метрів.

Довідка видана для подання в Шевченківський райвиконком.

Тест № 4. Оберіть такі мовні особливості, які не властиві офіційно-діловому стилю:

1) нейтральна лексика;

2) виразна логізація викладу, точність;

3) спеціальна термінологія;

4) номенклатурні назви;

5) канцеляризми;

6) складноскорочені слова, абревіатури;

7) емоційно-забарвлена лексика;

8) стандартні словосполучення;

9) наявність діалектних слів і жаргонізмів;

10) побудова речень за однаковою схемою;

11) вживання аналітичних присудків;

12) зворотний порядок слів.

Вправа 5. Дайте відповідь на питання: у чому полягають особливості офіційно-ділового стилю? Знайдіть, який текст належить до офіційно-ділового стилю.

А. Перед боєм з монголо-татарською ордою на Калці 1223 року руські дружинники співали «З нами Бог, розумійте, язици». Також як гімн звучала з уст українських воїнів перед Грюнвальдською битвою 1410 року бойова пісня «Богородзіца Дзевіца», що була на той час спільною для народів Польщі й Литви…

Б. 20 травня 2005 року я, перебуваючи на своєму робочому місці, вимушений був вимкнути протипожежні запобіжники, оскільки вони не давали можливості увімкнути верстати. Протягом робочого дня до лабораторії заходив лаборант Фомін А.П., який знаходився в нетверезому вигляді та палив. Я попросив Фоміна А.П. залишити лабораторію. Виходячи з лабораторії, він, напевне, викинув цигарку (я цього на власні очі не бачив), і вже через кілька хвилин я помітив дим; сигналізація не спрацювала, оскільки я її вимкнув…

В.В ясному небі білосніжними айстрами пропливають хмари; на деревах чіткішає різьба пурпурових узорів, а всі дороги дивовижно пахнуть свіжим зерном і яблуневим повівом. Ранки стоять, наче вино. І Кушнірові приємно бачити, як на шляху, з-під самого сонця, чорними веселими краплинами одриваються машини і, збільшуючись, летять живим пунктиром до села…

Вправа 6. Прочитайте подані синонімічні ряди. Які з форм доцільно вживати в офіційно-діловому стилі?

Відправник, адресат; апеляція, звернення, петиція, просьба, прохання, клопотання, скарга; чутки, інформація; оригінал, первотвір, первопис, взірець; затверджувати, схвалювати, ухвалювати, узаконювати, накладати гриф, ратифікувати, характеристика, опис, атестація, рекомендація; наказ, загад, веління, повеління, розпорядження, постанова, припис, настанова, вказівка; колективний, гуртовий, спільний, взаємний, обопільний, двосторонній.

Тест № 5. Оберіть такі мовні особливості, які властиві науковому стилю:

1) точність;

2) спеціальна термінологія;

3) номенклатурні назви;

4) канцеляризми;

5) складноскорочені слова, абревіатури;

6) емоційно-забарвлена лексика;

7) стандартні словосполучення;

8) наявність діалектних слів і жаргонізмів;

9) побудова речень за однаковою схемою;

10) вживання аналітичних присудків;

11) зворотний порядок слів;

12) складнопідрядні реченні з підрядними наслідку;

13) спеціальна наукова символіка.

Правила вживання апострофа

Апостроф – це графічний знак, що вживається на письмі для роздільної вимови; звука не позначає.Апостроф ставиться перед буквами я, ю, є, ї, які позначають два звуки [йа], [йу], [йе], [йі]: м’ята в’юн, з’їзд.

Апостроф ставиться:

· у незапозичених словах після губних б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї (“мавпа Буф”), якщо ці губні стоять у такій позиції:

а) на початку кореня: п’ять, дев’ять, В’ячеслав;

б) після голосного: здоров’я, риб’ячий, сап’янці;

в) після [р]: черв’як, арф’яр, сурм’яний;

· апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після р (твердого), якщо далі у вимові чується звук [й]: бур’ян - [бурйан], сузір’я - [cузірйа];

· апостроф ставиться після к перед я у слові Лук’ян і похідних від нього;

· апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів та першої частини складного слова, які закінчуються на приголосний звук: від’ємний, возз’єднання, Мін’юст, дит’ясла.

NB! Перед буквосполученням йо апостроф не ставиться: серйозний, Воробйов, курйозний.

Апостроф не ставиться:

1) після б, п, в, м, ф перед я, ю, є, ї, якщо перед ними стоїть інший кореневий приголосний (крім р): ма в пячий, ду х мяний, але то р ф’янистий;

2) після р, що передає м’який звук, перед я, ю, є, ї: буряк - [бур’як], гарячий - [гар’ячий].