Створення грошей банківською системою

 

Сучасна кредитна система держави складається з банківської системи і сукупності спеціалізованих небанківських кредитно-фінансових інститутів, які акумулюють тимчасово вільні кошти і розміщують їх за допомогою кредиту.

Банківська система має два рівня: Центральний банк і мережу комерційних банків. Перший рівень системи займає Національний банк України (НБУ) – державна установа, основною метою якої є регулювання грошової маси, підтримка купівельної спроможності грошей, забезпечення стабільності кредитно-банківської системи.

До функцій центрального банку належить:

- емісія національної грошової одиниці, організація її обігу, регулювання пропозиції грошей;

- загальний контроль за діяльністю фінансово-кредитних установ країни, виконання фінансового законодавства;

- надання кредитів комерційним банкам під облікову ставку;

- випуск і погашення державних цінних паперів;

- регламентування валютного обігу в країні.

Другий рівень банківської системи – мережа комерційних банків, які функціонують на основі ліцензій, наданих Центральним банком.

Комерційні банки надають широкий вибір кредитно-фінансових послуг, серед яких:

- кредитно-розрахункове обслуговування господарюючих суб’єктів;

- приймання вкладів і надання кредитів;

- посередництво в платежах;

- купівля-продаж цінних паперів;

- розміщення державних позик;

- управління майном клієнтів за дорученням;

- консультації по фінансово-кредитним питанням.

Банки здійснюють активні і пасивні операції. За допомогою пасивних операцій банк мобілізує ресурси, формуючи їх за рахунок як власних, так і запозичених коштів, а за допомогою активних – здійснює їх розміщення.

Елементом кредитної системи є також спеціалізовані кредитно-фінансові інститути: ощадний, інвестиційний, іпотечний зовнішньоторговельний банки.

До складу небанківських кредитно-фінансових інститутів належать страхові компанії, пенсійні фонди, фонди сприяння зайнятості, ломбарди тощо.

Банківська система має властивість збільшувати пропозицію грошей. В основі цієї властивості лежать їх надлишкові резерви і принцип мультиплікатора. Центральний банк встановлює певний відсоток коштів від загальної величини депозитів, які обов’язково зберігаються комерційними банками в Центральному банку у вигляді безвідсоткових резервних внесків. Сума депозитів, які не надаються у виді кредитів та існують для забезпечення вимог вкладників в будь-який період часу, і становлять обов’язкові резерви.

Величина обов’язкових резервів (R) = Обсяг депозитів (D) × Норма обов’язкових резервів (r). Звідси норма обов’язкового резервування або резервні вимоги є відношення суми обов’язкових резервів до суми залучених депозитів:

 

r =

 

Кредитні ресурси комерційного банку визначаються величиною його надлишкових резервів, які представляють собою різницю між загальною величиною резервів і обов’язковими резервами.

Банки здатні створювати гроші, надаючи позики, які перевищують надлишкові резерви, завдяки депозитному мультиплікатору. Депозитний мультиплікатор (µ) – величина, обернена нормі обов’язкових резервів, яка показує максимальну кількість грошей, що може бути створена однією грошовою одиницеюнадлишкових резервів за даної норми обов’язкових резервів:

 

µ = .

 

Таким чином, максимальна кількість грошей, яку може створити банківська система, визначається за формулою:

 

S_M = µ × D, або S_M = × D.

 

Банківська діяльність націлена на отримання прибутку. Банківський прибуток – це різниця між сумою відсотків, які стягаються з позичальників, і сумою відсотків, які сплачуються вкладникам. Окрім банківського прибутку до складу доходу банку входять прибутки від біржових операцій, доходи від інвестицій, комісійна винагорода тощо.

 

Грошово-кредитна політика

Одним з важливих напрямків державного регулювання, при чому ефективним і оперативним, є грошово-кредитна політика. Грошово-кредитна або монетарна політика – це сукупність економічних заходів Центрального банку по регулюванню обсягу грошової пропозиції, націлених на досягнення стабільної макроекономічної рівноваги, завдяки впливу на рівень і динаміку виробництва, зайнятості, інфляції. Монетарна політика є досить гнучким доповненням фіскальної політики. Саме за допомогою грошово-кредитної політики здійснюється вплив на споживчий та інвестиційний попит.

Головним суб’єктом монетарної політики в Україні є Національний банк, який здійснює грошову емісію, регулює пропозицію грошей, контролює діяльність комерційних банків. В розпорядженні Національного банку є інструменти як прямого (операції на відкритому ринку), так і непрямого (зміна облікової ставки та норм обов’язкових банківських резервів) впливу на резерви комерційних банків, тим самим на відсоткову ставку і пропозицію грошей.

Операції на відкритому ринку або операції з державними цінними паперами – найбільш важливий і оперативний інструмент регулювання пропозиції грошей. В залежності від економічної ситуації в країні Центральний банк може продавати комерційним банкам, нефінансовим організаціям чи населенню або купувати у них державні цінні папери.

Якщо НБУ має за мету – обмежити чи ліквідувати надлишок грошової маси в обігу, то він продає державні цінні папери (державні облігації), тим самим вилучає частину грошей з обігу, концентруючи їх у себе, і зосереджуючи у комерційних банках, організаціях і населення цінні папери. Це скорочує резерви комерційних банків, зменшує їх можливості створювати гроші, а відповідно і кредитування. Це в свою чергу викличе скорочення грошової пропозиції, внаслідок чого ринок грошей відреагує підвищенням відсоткової ставки на кредити і депозити і зменшенням інвестиційних видатків.

Якщо ж, навпаки, уряд зацікавлений в пожвавленні інвестиційної діяльності, ліквідації дефіциту грошових засобів в обігу, то НБУ починає скуповувати цінні папери у комерційних банків, нефінансових організацій і населення, замінюючи їх на гроші. Ці заходи збільшують банківські резерви і відповідно грошову пропозицію, знижуючи відсоткову ставку. Інвестиції зростають, а це призводить до зростання ВВП.

Маніпулюючи операціями на відкритому ринку, НБУ, таким чином, регулює обсяг грошової маси в обігу, впливаючи на основні макроекономічні показники: інвестиційні видатки, ВВП, зайнятість, рівень інфляції.

Впливати на кредитні можливості комерційних банків Національний банк може також змінюючи облікову ставку. Облікова ставка – це відсоток, під який Національний банк надає кредити комерційним банкам. Зацікавити комерційні банки в активізації кредитування Центральний банк може знизивши облікову (дисконтну) ставку. В даному випадку умови формування резервних фондів комерційних банків стають привабливими, резерви зростають, зростає пропозиція грошей, що викликає зниження відсоткової ставки на ринку грошей. У підприємств зростають можливості інвестування коштів у виробництво, зростає сукупний попит, що призводить до зростання ВВП і зайнятості. Підвищуючи облікову ставку, НБУ скорочує резерви комерційних банків, зменшуючи можливості їх до кредитування. Пропозиція грошей зменшується, а відсоткова ставка зростає. Ці процеси призведуть до зменшення інвестиційних видатків, скорочення сукупного попиту, ВВП і зайнятості. Але з іншого боку підвищення облікової ставки може виступати одним з факторів стимулювання притоку іноземного капіталу в економіку країни.

Ще одним ефективним інструментом монетарної політики є зміна норм обов’язкових резервів. Збільшення норм банківських резервів викликає скорочення надлишкових резервів комерційних банків, що призводить до мультиплікативного зменшення грошової пропозиції і відповідно підвищення відсоткової ставки. В результаті зменшення норм банківських резервів відбувається мультиплікативне розширення грошової пропозиції.

Дані інструменти монетарної політики дають можливість здійснювати ефективне антициклічне регулювання економіки, бо вони впливають на такі важливі макроекономічні показники, як ВВП, зайнятість, рівень цін. Так, в умовах економічного спаду та зростання рівня безробіття НБУ проводить політику дешевих грошей. Її метою є стимулювання зростання виробництва і зайнятості завдяки збільшенню пропозиції грошей і зниженню ціни кредиту Суть її полягає в тому, що Центральний банк починає купувати державні цінні папери на відкритому ринку, знижує облікову ставку і норми обов’язкових банківських резервів. Результатом проведення даних заходів є зростання грошової пропозиції, що за умови незмінного попиту знижує норму відсотку, робить тим самим більш дешевим кредит. Ця обставина підвищує інвестиційний попит, зростання виробництва товарів та послуг, зменшення безробіття.

В умовах надмірної активності сукупного попиту та високого рівня інфляції НБУ починає проводити політику, націлену на зниження загальних видатків і пропозиції грошей завдяки комплексу заходів, які сприяють зниженню резервів комерційних банків. Ця політика називається політикою дорогих грошей. До комплексу її заходів відносяться: продаж державних цінних паперів на відкритому ринку, збільшення облікової ставки та норм банківських резервів. Подорожчання кредиту, зменшення пропозиції грошей робить грошові ресурси дорогими, це знижує інвестиційний попит в економіці, викликає скорочення інвестицій, виробництва і зайнятості.

В Україні поступово формується ринковий механізм регулювання кредитно-грошових відносин, що дозволяє уряду ефективно боротися з інфляційними процесами, стабілізувати зростання економіки.

 

 

Основні поняття

Гроші money

Грошовий ринок money market

Ліквідність liquidity

Банківська система banking system

Кредит credit

Норма обов’язкових резервів required reserve ratio

Процент interest

Облікова ставка discount rate

Надлишкові резерви excess reserves

Грошово-кредитна політика monetary policy

Політика дорогих грошей tight money policy

Політика дешевих грошей easy money policy

 

Практикум

Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь

1. Грошово-кредитна політика здійснюється:

а) урядом країни; в) Національним банком України;

б) Міністерством фінансів; г) комерційними банками.

2. Стимулюючою монетарною політикою є:

а) політика дорогих грошей;

б) політика дешевих грошей;

в) податкова політика;

г) політика, націлена на підвищення доходів населення.

3. До функцій Національного банку не належать:

а) розрахунково-касове обслуговування населення;

б) забезпечення стабільності розвитку банківської системи;

в) регулювання норм обов’язкових резервів;

г) продаж державних цінних паперів.

4. Продаж Національним банком України державних облігацій призведе до:

а) збільшення грошової маси і падіння відсоткової ставки;

б) збільшення грошової маси і зростання відсоткової ставки;

в) скорочення грошової маси і зростання відсоткової ставки;

г) скорочення грошової маси і падіння відсоткової ставки.

5. Які заходи монетарної політики будуть мати найбільш стимулюючий вплив на економіку?

Облікова ставка Операції на відкритому Норми обов’язкових

ринку резервів

а) збільшити продавати облігації знизити;

б) знизити купувати облігації знизити;

в) збільшити продавати облігації збільшити

г) знизити продавати облігації знизити.

6. До зниження сукупних видатків приведуть наступні заходи:

Облікова ставка Операції на відкритому Норми обов’язкових

ринку резервів

а) зниження продаж облігацій зниження;

б) зниження купівля облігацій підвищення;

в) підвищення продаж облігацій підвищення;

г) підвищення купівля облігацій зниження.

7. Якщо уряд хоче збільшити пропозицію грошей, то НБУ:

а) знижує облікову ставку; в) продає цінні папери на відкритому ринку;

б) підвищує резервні вимоги; г) все вищенаведене.

8. Якщо НБУ продає цінні папери на відкритому ринку та підвищує облікову ставку, то уряд зацікавлений в:

а) активізації інвестиційних видатків; в) зменшенні відсоткової ставки;

б) зростанні зайнятості; г) зменшенні грошової пропозиції.

9. Термін „облікова ставка” означає:

а) відсоткову ставку, що нараховується комерційними банками по депозитам;

б) відсоткову ставку, що нараховується комерційними банками по кредитам;

в) відсоткову ставку, що нараховується по позикам, які надаються комерційним банкам Центральним банком;

г) всі відповіді невірні.

10. Якщо депозити складають 2 млрд. грн., норма обов’язкових резервів – 20 %, то максимальна кількість грошей, створених банківською системою, становить:

а) 0,1 млрд. грн.; б) 1 млрд. грн.; в) 2 млрд. грн.; г) 10 млрд. грн.

 

Вправа 2. Виконайте завдання

1. В таблиці наведено головні інструменти монетарної політики, за допомогою яких держава може вплинути на найважливіші макроекономічні показники. Заповніть наведену нижче таблицю, поставивши ↑, якщо досягається підвищення показника, і ↓, якщо досягається зниження показника. Визначте характер монетарної політики (політика дорогих грошей, політика дешевих грошей).

Інструменти	Дії	Вплив на грошову пропозицію	Вплив на відсотко-ву ставку	Вплив на сукупні видатки	Вплив на ВВП	Характер політики
Операції на відкритому ринку	Зростання
Зменшення
Розмір облікової ставки	Збільшення
Зменшення
Норми банківських резервів	Підвищення
Зниження

2. Спекулятивний попит на гроші описується рівнянням:

Грошова пропозиція складає 320 млрд. грн. Номінальний ВВП становить 2400 млрд. грн. Грошова маса здійснює протягом року 4 оберти. Визначте параметри рівноваги на ринку грошей.

3. Попит на ринку грошей описується рівнянням: М_D = 290 – 800r, а пропозиція грошей – 50 млрд. грн. Визначте рівноважну ставку відсотку. Як зміниться ставка відсотку, якщо центральний банк здійснить додаткову емісію у розмірі 8 млрд. грн.?

4. Відомо, що на початку року обсяг грошової маси в країні становив 26 млрд. грн. Центральний банк протягом року здійснив додаткову емісію ще 6 млрд. грн. Швидкість обертання грошей в країні становила 8 обертів за рік. Визначте якою була сумарна вартість проданих за рік товарів та послуг.

5. Сумарна вартість проданих за рік товарів та послуг становила 600 млрд. грош. од., грошова маса на початок року дорівнювала 80 млрд. грош. од. Швидкість обертання грошей в країні становила 8 обертів за рік. Визначте динаміку грошової маси протягом року.

 

Література

1. Камаев В.Д. и колл. авт. Экономическая теория: Учебник. – М., 1998. – Гл. 14, 15.

2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. Т.1. – М., 1992. – Гл. 15, 16, 17.

3. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, Л.О. Каніщенко та ін.; За ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – К., 1997. – Розд. 11, 39.

4. Экономическая теория / Под ред. А.И.Добрынина, Л.С. Тарасевича: Учебник для вузов. – СПб, 1999. – Гл. 21.

5. Экономическая теория: Учебник/ Под общ. ред. акад. В.И. Видяпина, А.И.Добрынина, Г.П.Журавлевой, Л.С. Тарасевича. – М., 2000. – Гл. 7, 25.

6. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К., 2004. – Гл. 6, 18.