Система юридичної діяльності



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Система юридичної діяльності



Система юридичної діяльності має дві складові: зміст і форму.До змісту юридичної діяльності входять суб’єкти; учасники; об’єкти; юридичні дії та операції; засоби і способи їх здійснення; результати юридичних дій.Суб’єктами юридичної діяльності є юристи, державні та недержавні об’єднання юристів, організації, які залежно від виду професійної діяльності, розглядуваних питань мають згідно із законом певні права та обов’язки, професійні юридичні знання, вміння їх реалізувати.Учасники — це окремі особи або їх групи, які сприяють діяльності суб’єктів у процесі вирішення юридичних справ (свідки, експерти).Об’єкти — дії суб’єктів права, правові процеси, правові документи (правопорушення, суперечка про право).Юридичні дії—це зовнішні акти поведінки суб’єктів юридичної діяльності, які вдосконалюють правові явища.Операції— сукупність взаємопов’язаних дій, спрямованих на досягнення локальних цілей.Засоби юридичної діяльності — це явища, предмети явищ і дій, які забезпечують досягнення необхідного результату юридичної діяльності; юридичні докази, правові норми.Способи юридичної діяльності — це конкретні шляхи досягнення наміченого результату за допомогою конкретних засобів, обумовлених юридичною справою. Вони можуть бути гласні та негласні, базуватись на наукових чи буденних знаннях, бути обов’язковими чи бажаними.Система певних засобів є юридичною технікою, а система способів — юридичною тактикою.Результат юридичних дій — це підсумок відповідних операцій і дій, досягнутий за допомогою певних способів і засобів суб’єктами юридичної діяльності.Складовою системи юридичної діяльності є форма юридичної діяльності. Розрізняють дві групи таких форм:• внутрішню — порядок організації діяльності, який базується на послідовності юридичних процесів і процедур;• зовнішню — засоби зовнішнього прояву юридичної діяльності у вигляді процесуальних документів, юридичних дій, усних висловлювань.

17. Зміст та види юридичної діяльності. Основні юридичні спеціальності.

Спочатку наведемо визначення поняття “юрист”.Юрист — це спеціаліст, який має юридичні знання, причому не загальні відомості з права і держави, а професіональні, тобто фундаментальні та спеціалізовані знання.Фундаментальними називають глибокі знання, які дають розуміння внутрішніх закономірностей держави і права. Вони складаються з твердих знань усіх важливих юридичних понять і категорій.Спеціалізованими називають конкретні юридичні знання, які використовують для потреб того чи іншого виду юридичної діяльності, наприклад слідча чи прокурорська діяльність.Отже, юрист — це спеціаліст, який використовує свої знання на практиці, тобто має навички щодо складання юридичних документів, виконання всіх дій та операцій із застосуванням необхідних засобів і способів у процесі вирішення юридичної справи, які належать до його професійної компетенції.Розглянемо основні характеристики юридичної професії.1. Це гуманна професія, тобто спрямована насамперед на забезпечення прав і свобод людини:• створення організаційних умов для їх реалізації;• охорону прав і свобод від їх порушень;• захист прав і свобод у випадку їх порушення;• відновлення порушених прав і свобод. 2. Це соціально значуща професія, тому що пов’язана з державою і правом, важливими соціальними явищами; при цьому часто юристи мають великі владні повноваження.3. Це високоінтелектуальна професія, оскільки повинна охоплювати всі сфери життя суспільства з урахуванням складних заплутаних юридичних проблем.4. Це творча професія, оскільки пов’язана з виріше

 

нням нестандартних юридичних ситуацій; при цьому “творчість” не повинна виходити за межі права, що потребує від юриста ще більшого мистецтва щодо розв’язання юридичних проблем.5. Це точна професія, тобто вона є діяльністю, яка спирається на конкретні юридичні факти при точному дотриманні законодавства для отримання конкретного результату.6. Ця професія має організований характер, тому що завдання юриста полягає в організації дотримання юридичних заборон, виконання обов’язків, використання прав.7. Ця професія має велику свободу і самостійність, оскільки без них неможливо вирішити складні нестандартні ситуації, які виникають у діяльності юриста, але ця свобода повинна перебувати в межах закону.8. Це відповідальна робота, оскільки завжди пов’язана з долею людей, і помилок не повинно бути.Поняття юридичної професії застосовується безвідносно до того, яку конкретну роботу виконує юрист; воно дає змогу охарактеризувати всі важливі якості юридичної професії. Разом з тим види юридичної роботи різняться за змістом, конкретними функціями, професійними якостями. Тому від юридичної професії необхідно відрізняти юридичні спеціальності, з яких вона складається. Основні юридичні спеціальності — слідчий, суддя, прокурор, адвокат, юрисконсульт, нотаріус.Спеціалізація — важлива гарантія дотримання законності, яка створює можливість, по-перше, правильно і кваліфіковано вирішувати юридичні питання, по-друге — перевіряти з різних сторін законність і обгрунтованість юридичних рішень (оскільки юридичні дії щодо однієї і тієї самої справи здійснюються різними юридичними органами, наприклад адвокатом і прокурором).

Основні характеристи

Слідчий — це спеціаліст-юрист, працівник прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, який готує кримінальну справу для подальшого розгляду її в суді. Ця підготовка полягає в тому, що слідчий визначає, чи є конкретний випадок злочином. Якщо це злочин, то слідчий встановлює осіб, які скоїли його або причетні до його скоєння, а також обставини скоєння злочину. Після завершення попереднього слідства слідчий передає кримінальну справу до суду, де здійснюється судове слідство, перевіряються і підтверджуються дані генерального слідства. Потім суд виносить виправдні або обвинувальні вироки і визначає конкретну міру покарання винного.Проведення попереднього слідства кількома відомствами зумовлене різним характером кримінальних справ, їх значущістю для суспільства.Від попереднього слідства необхідно відрізняти дізнання.Дізнання — це первинні невідкладні слідчі дії оперативно-пошукового характеру, які здійснюють оперативні працівники міліції та інші посадові особи, зазначені у кримінально-процесуальному законі, з метою закріплення слідів злочину та затримання злочинця після скоєння ним злочину (затримання по “гарячих” слідах).Найчастіше дізнання здійснюють інспектори карного розшуку. Це працівники міліції, які розкривають злочини, розшукують злочинців, допомагають слідчим розслідувати злочини, виконують роботу, пов’язану із запобіганням вчинення злочинів. За змістом їх робота близька до роботи слідчого. У свою чергу, близькою до роботи інспектора карного розшуку є робота інспектора з боротьби з економічними злочинами.Розглянемо основні види діяльності слідчого, інспектора кримінального розшуку та інспектора з боротьби з економічними злочинами.Пошуково-пізнавальна діяльність. Спрямована на відшукування необхідних фактів, які стосуються злочину, та осіб, які його скоїли.Реконструктивна діяльність. Спрямована на відтворення подій скоєного злочину на підставі встановлених фактів.Засвідчувальна діяльність. Спрямована на перевірку, оцінювання і закріплення знайдених фактів, після чого вони стають юридичними доказами.Організаційна діяльність. Передбачає управління роботою слідчого, інспектора кримінального розшуку, інспектора з боротьби з еконо­мічними злочинами, поведінкою учасників розслідування (звинувачуваного, свідка), а також координацію діяльності суб’єктів розслідування.Комунікативна діяльність. Передбачає спілкування слідчого з іншими учасниками і суб’єктами попереднього розслідування.Суддя — це державна посадова особа, яка здійснює правосуддя, тобто виносить від імені держави остаточне рішення щодо юридичної справи. Діяльність судді має різнобічний характер. Існує спеціалізація справ і судових органів (наприклад, арбітражні, військові суди).Основне завдання суду полягає у винесенні справедливого рішення по юридичній справі на основі глибокого всебічного дослідження всіх доказів та відповідно до чинного законодавства.Судова діяльність є центральною ланкою юридичної роботи, оскільки суд завершує юридичну справу, тобто визнає громадянина винним чи невинним, визначає наявність чи відсутність у громадянина прав.До основних видів судової діяльності належать такі:• реконструктивна — аналіз зібраної у процесі судового розслідування інформації з метою відтворення об’єктивної картини юридичної справи і подальшого винесення справедливого законного рішення;• організаційна — управління роботою судді, судовим процесом;• засвідчувальна — передавання зібраної інформації в передбаченій законом формі (наприклад, протокол, вирок, рішення).Прокурор — це державна посадова особа, яка здійснює нагляд за точним дотриманням закону державними органами та громадянами, а також підтримує державне звинувачення в суді по кримінальних справах. Це особа, яка відповідає перед державою за стан законності, є її охоронцем, здійснює вищий нагляд за її дотриманням.Вищий нагляд за дотриманням законності означає таке:• повноваження прокурору безпосередньо надає Верховна Рада;• робота прокурора поширюється на всі сфери юридичної практики, тобто на слідство, роботу міліції, установ, що виконують покарання, а також на всі державні сфери суспільного життя.Основним засобом реагування прокурора на порушення законності є винесення протесту, тобто письмового документа, що передає вимогу про необхідність застосування заходів для подолання порушення закону. Протест направляється до органу (посадової особи), який порушив закон. Окрім того, у разі потреби прокурор може порушити кримінальну справу стосовно винних чи вимагати від відповідних органів застосування до винних заходів адміністративного чи дисциплінарного впливу, а в окремих випадках безпосередньо ліквідувати порушення законності, наприклад своїм рішенням звільнити незаконно заарештовану особу.Розрізняють такі види діяльності прокурора:• пошукову — виявлення порушень законності;• організаційну — недопущення порушення законності;• засвідчувальну — передавання відповідним органам інформації у письмовій формі.Нотаріус — це юрист, який здійснює юридичну діяльність, пов’язану з перевіркою достовірності документів, виконує дії, що підтверджують їх реальність, і на основі цього надає їм юридичної сили.У результаті дій нотаріуса копії документів стають юридично достовірними документами. Дії, що виконуються у присутності нотаріуса, набирають характеру достовірності, істинності (наприклад, заповіт, що передається нотаріусу).Окремі юридичні дії вважаються здійсненими тільки в разі підтвердження нотаріусом (наприклад, купівля-продаж автомобіля).До видів діяльності нотаріуса належать такі:• пошуково-пізнавальна — дослідження поданих нотаріусу документів;• комунікативна — спілкування нотаріуса з громадянами, які звертаються до нього;• засвідчувальна — підтвердження реальності та законності документів і дій.Адвокат — це юрист, який подає правову допомогу громадянам і організаціям.Особливість роботи адвоката полягає в тому, що на відміну від слідчого, прокурора, судді, які захищають інтереси держави, він захищає інтереси своїх клієнтів, виконує дії відповідно до їх доручень. Адвокат допомагає громадянам та організаціям правильно формулювати їх законні вимоги, юридично правильно передавати їх, визначає найефективніші шляхи захисту прав.Значне місце в роботі адвоката займає його участь у попередньому і судовому слідстві; він забезпечує дотримання прав звинуваченого, змагальний судовий процес, який передбачає всебічність, повноту і об’єктивність розгляду справи.Захищаючи клієнта, адвокат під час кримінального процесу дає йому юридичні поради, складає прохання органам слідства і суду. Окрім того, виступає на судовому засіданні, передає докази невинності чи пом’якшення вини підсудного. Особливість роботи адвоката полягає в тому, що його відносини з клієнтом будуються на основі договору доручення, за яким адвокату доручається вести справи клієнта.Розрізняють такі основні види діяльності адвоката:• пошукову — пошук фактів для пом’якшення вини підсудного чи доказу його невинності;• організаційну — організація дій клієнта та учасників процесу, яких запрошує адвокат;• комунікативну — спілкування з учасниками процесу.Юрисконсульт — це юрист, який працює в державній чи недержавній установі та виконує функції правового забезпечення її діяльності.Робота юрисконсульта близька до роботи адвоката: вони дають консультації, складають необхідні юридичні документи, виступають у суді. Особливість роботи юрисконсульта полягає в тому, що він намагається запобігти можливим правопорушенням у власній організації.Основне завдання юрисконсульта — шляхом рекомендацій, порад, пропозицій щодо правових питань сприяти широкому використанню правових засобів для підвищення ефективності роботи організації.Основними видами діяльності юрисконсульта є такі:• організаційна — організація правової роботи в установі, закладі та підприємстві;• комунікативна — спілкування з працівниками установи, а також з юристами інших організацій;• засвідчувальна — візування правових документів на підприємстві.

18. Правові дії та юридична діяльність (порівняльна характеристика застосування правових засобів та процедур у юридичній та неюридичній сферах).

Нами вже було зазначено, що в сфері юридичної, а також і не юридичної діяльності використовуються одночасно правові та неправові засоби, що являється природною потребою здійснення всякого роду діяльності. На цій підставі окремі операції з правовими засобами називають правовими діями або правовою діяльністю, що ставить деякі проблеми термінологічного характеру. Використовуються дуже схожі за змістом юридичні терміни. Виходить, що і юристи і не юристи можуть вчиняти правові дії, використовуючи правові засоби, викликати правові наслідки. Наприклад, право посвідчувати документи, факти, копії документів надається нотаріусу,4 але відповідні дії в обмеженому обсязі здійснюють і відділи кадрів, адміністрація підприємств. Це випадки, коли необхідно офіційно підтвердити оригінал підпису, посвідчити дійсність факту перебування особи в даному місці вданий час, згідно плану відрядження, підтвердити дійсність правових відносин, що виходять з трудового договору або договору купівлі-продажу. Інший приклад - в системі МВС існують спеціальні органи, які здійснюють досудову підготовку матеріалів у формі дізнання та слідства. Однак, право на дізнання мають й інші органи, які не являються юридичними установами5.

В чому ж полягає різниця, якщо правовими засобами користується таке широке коло суб´єктів, і в чому тоді полягає юридизм правових форм діяльності?

В результаті аналізу використання правових форм в юридичній та неюридичній сферах можна зробити деякі висновки:

В неюридичній сфері діяльності правові засоби та процедури використовуються як допоміжні для забезпечення інших. завдань і функцій (виховної, виробничої, культурно-освітньої, організаційної, політичної тощо). В межах юридичної діяльності здійснення правових дій є основним завданням і функцією органу або установи, які повинні здійснюватись особливо професійно на високому якісному рівні. Водночас інформаційні, виховні та інші засоби являються допоміжними по відношенню до правових дій.

В неюридичній сфері головною метою здійснення правових дій є вплив на поведінку або свідомість людей, створення належних умов для забезпечення інтересів індивіда, колективу або організації. В більшості випадків це виявляється в актах фіксації владних розпоряджень або формальному закріпленні стану учасників правовідносин (створення нормативних актів, видання актів індивідуально-владного характеру, винесення рішення контрольно-ревізійної комісії, підписання договору, видача свідоцтва про шлюб або диплому про освіту тощо). В сфері юридичної діяльності головною метою здійснення правових дій є забезпечення відповідності стану суспільних відносин вимогам права, охорона відносин від протиправних посягань і їх відновлення в разі порушення. Так, індивідуально-владні приписи рішень суду забезпечують відновлення порушеного права, відшкодування збитків, притягнення до відповідальності винних осіб, подолання перепон на шляху реалізації права або законного інтересу. В іншому випадку, наприклад, якщо у ході підписання трудового договору адміністрація або власник підприємства мають на меті забезпечення робочою силою процесу виробництва, то головне завдання юрисконсульта - це забезпечення законності даної процедури та взаємних прав і обов´язків сторін.

Юридизм правових форм ще проявляється в тому, що в сфері юридичної діяльності вони здійснюються на досить кваліфікованому рівні, набагато ефективніше, з використанням спеціальних знань та умінь, із знанням всіх тонкощів юридичної процедури та правових механізмів. Таким чином передбачається, що в юридичній діяльності правові засоби використовуються на професійній основі. В межах неюридичної діяльності правові дії вчиняються або взагалі далекими від цієї справи людьми, або тими, хто має первинну правову підготовку як необхідного кваліфікаційного мінімуму у відповідності до посадових обов´язків.

Якщо порівняти юридичну та неюридичну діяльність за кількістю правових форм, які використовуються в ході їх здійснення, то виявляється, що в сфері юридичної діяльності їх набагато більше як офіційно визнаних форм здійснення юристами своїх повноважень. Наприклад, давати роз´яснення окремих положень закону може і робітник підприємства, але лише для юридичної діяльності консультування з правових питань являється офіційною формою виконання професійного обов´язку. Теж саме стосується правової допомоги у захисті законного інтересу громадян, складанні документів, виступів в суді, розслідування в суді, розслідування правопорушень, а також виконанні значного переліку юридично значущих дій, які виконуються суддями, прокурорами, нотаріусами та іншими юристами-фахівцями.

19. Система юридичної діяльності

Відповідно до існуючих науково-теоретичних надбань, юридичну діяльність як різновид соціальної діяльності уявляється можливим розкрити крізь призму цілісної сукупності складових компонентів, які висвітлюють порядок та умови здійснення юридичної діяльності, способи зовнішнього прояву та фіксації її результатів тощо. Таким чином, це такий системний аналіз даного правового явища, який проводиться з метою визначення різноманітних факторів здійснення юридичної діяльності, без наявності яких втрачається цілісність сприйняття явища як певної системи. Крім того, такий підхід дозволяє розглянути юридичну діяльність не тільки як процес, але й як сукупність складових елементів статичного походження у єдності із динамічними.

З питань системи юридичної діяльності вже склалася певна методика дослідження, яка дозволяє виділити такі складові елементи: суб'єкти, об'єкти, засоби, форми, методи, функції.

Суб'єкти юридичної діяльності - це професійні юристи, їх об'єднання та установи, які можуть бути державного та недержавного походження. В реальному житті - це спеціалісти певного профілю, які володіють відповідними знаннями, досвідом, наділені компетенцією приймати рішення або давати поради, мають певні навички та вміння юридичної роботи.

Об'єкти юридичної діяльності - це явища, процеси та предмети оточуючого світу, по відношенню до яких здійснюється правовий вплив. Серед об'єктів слід виділити загальний та безпосередній. До загального відносять відповідність норм права існуючих суспільних відносин, а до безпосереднього дії суб'єктів права, їх правовий статус, правові свідомість та культуру, правові документи, процеси, стани тощо7.

Засобами юридичної діяльності є перш за все норми права, правові категорії, юридична техніка та різного роду предмети матеріального світу, які допомагають у досягненні мети юридичної діяльності, забезпеченні високого рівня її ефективності. Ці предмети виступають як засоби збору та обробки інформації, засоби захисту, охорони та нападу ( ПЕОМ, зброя, аудіо-відео техніка, речові докази ).

Форми здійснення юридичної діяльності - освітня, наукова, практична; усна (вербальна), письмова, конклюденна; виділяють також установчу, правотворчу, правоохоронну, правозастосовчу, профілактичну.8 Слід також зазначити, що юридична діяльність може відбиватися як у правових, так і у неправових формах - інформування, виховання, фінансування, організація співробітництва та взаємодії тощо.

Методи здійснення — це способи та прийоми, які використовуються для досягнення наміченого результату. Розрізняють два основних метода впливу на суспільні відносини метод примусу та метод заохочення. Хоча зрозуміло, що в кожному конкретному випадку у зв'язку з тими чи іншими обставинами ми можемо говорити про метод попередження, індивідуального впливу, метод фотографування, проведення допиту або обшуку, метод перевірки інформації, попереднього обговорення. їх використання та поєднання залежать навіть від того, в якій сфері юридичної діяльності ми працюємо наука, освіта, практична діяльність. Все залежить від реальної ситуації та складності поставлених завдань.

Функції юридичної діяльності.Традиційним є поділ функцій на загально-соціальні та спеціально-юридичні, з метою виявлення більш значущих, цілеспрямованих та відносно-значущих, побічних напрямів впливу. Нами вже було відзначено, що юридична діяльність має багатоаспектний характер тому, що здійснюється у різноманітних сферах людської діяльності, відносно до регулятивних можливостей права, а у зв'язку з цим залишає певні "сліди свого перебування". Це і буде загальний вплив на економічні, політичні, культурні, ідеологічні, організаційно-управлінські відносини, на підставі якого, ми виділяємо відповідні функції. Але є такі напрями впливу на суспільні відносини, в яких розкривається основний зміст юридичної діяльності та відбувається досягнення наміченого правового результату. Тому дані напрями впливу називаються спеціально-юридичними функціями, серед яких, відповідно до аналогічних функцій права, виділяють регулятивну та охоронну. На більш конкретному рівні, виходячи з завдань, що вирішуються у процесі юридичної практики, спеціально-юридичні функції можуть бути поділені на підфункції або функціональні компоненти, які тісно пов'язані з регулятивною та охоронною функціями, співвідносяться з ними, як частка і ціле. Серед таких підфункцій можна виділити уповноважуючу, превентивну, виховну, дослідницьку, розслідувальну, судову, захисну, правовідновлюючу, пошукову, індивідуально-організаційну, реєстраційно-засвідчувальну. Кожна з них є лише напрямом функціонування та наповнюється змістовно практичними діями у межах конкретної юридичної спеціальності.

20. Поняття та види професійної етики

Етика, як вид людських знань виникла ще в античній Греції. Засновник вчень Арістотель вперше вжив термін ethica (етика), включивши його до класу людських чеснот. Римлянин Ціцерон переклав слово ethica із грецького на латинь як moralis. Так виникло поняття, яке на тисячоліття вперед визначили розвиток вчення про мораль і моральність, іменованого нині етикою. Таким чином, предметом вчення про етику, об'єктами її досліджень є мораль, моральність. Різниця між поняттями «мораль» і «моральність» полягає у тому, що перше носить особистісний характер, а друге харктеризує мораль визначеного соціуму. Автор сучасного підручника «Юридична етика» А.С. Кобликов пише: «Мораль розглядають і як особливу форму суспільної свідомості, і як вид суспільних відносин, і як діючі в суспільстві норми поведінки, що регулюють діяльність людини -моральну діяльність» і де-факто визнає, таким чином, спорідненість цих двох понять. (Юридична етика: Підручник, 1999 p.). Мораль певним чином співвідноситься з правом, але вона завжди передує йому у вигляді звичних правил і звичаїв, що відтворюють рівень свідомості даного суспільства, його погляди і цінності. Тисячолітні дискусії щодо суті та походження феномена моралі, а також вчення про них, що перемогли в процесі цих дискусій і нині сприйняті світовою думкою, дозволяють зробити висновок, що мораль - це форма колективної свідомості про свободу людського вибору між добром і злом, волею і обов 'язком, що відбита в конкретних правилах поведінки особистості. Моральне правило, норма - це один зі способів регулювання поведінки особи. Моральним прийнято вважати те, що це суспільство в конкретних історичних умовах сприймає як благо. Відповідно, аморальним визнається усе, що відкидається чи засуджується суспільством в цілому. Отже, мораль, моральність - поняття відносні. Те, що в одному співтоваристві вітається і заохочується, в іншому -визнається невартим і засуджується. -40- Римська громадськість вважала, що гладіаторські бої цілком моральне видовище. Довоєнна громадськість Німеччини терпимо сприймала єврейські погроми та ідею щодо розширення життєвого Простору за рахунок завойовницьких воєн. Населення південних штатів молодої Америки зі зброєю в руках відстоювало «право» на расизм. Однак існують вчення і реалії, що піднімаються над вузьким трактуванням феномена моралі, її коренів і суті. Саме вони дозволяють об'єктивно оцінювати вади й омани цілих народів у трактуванні моральності, як фактора існування людства. Мораль, моральність - це реалії повсякденного життя і вони є первинними стосовно етики, котра пояснює і досліджує ці соціально-філософські явища, що розвиває й удосконалює їх. Етика — це вчення про мораль, що досліджує закономірності та принципи її розвитку, роль і призначення моралі у житті окремої особи і суспільства. До визначення рівня моральності того чи іншого суспільства етика підходить з позиції досліджуваних нею категорій - добра і зла, обов'язку і совісті, достоїнства і честі, як вона їх розуміє та визнає. Таким чином, одним із ключових етичних понять є категорія обов'язку. Під ним розуміють усвідомлене зобов'язання, прийняте на себе людиною за тих чи інших умов. Існують види людської діяльності, де виконання професійних обов'язків нерозривно пов'язане з дотриманням моральних правил. Ця обставина допомогла з'явитися деонтології - вченню про належну поведінку, важливої складової частини етики. Правила професійної поведінки людей мають досить давню історію, що бере витоки в цивілізації античної Греції. Цікаво, що перші паростки медичної деонтології з'явилися ще в клятві Гіппократа, що жив набагато раніше засновника етики Арістотеля. Ранні спроби пов'язати правову діяльність з такими етичними категоріями як добро і справедливість, іншими словами, до зародження юридичної професійної етики, слід звернутися до римських юристів Цельса й Ульпіана. «Право одержало свою назву від правосуддя - писав видатний римський юрист Ульпіан - тому що завдяки чудовому визначенню Цельса право є наука про добре і справедливе» (III в. н.е. ). -41 - Професійна етика є збірним поняттям, що охоплює весь спектр професійних відгалужень етики: медичної, юридичної, педагогічної тощо. Визначення професійної етики А.С. Кобликова зводить це поняття до «специфічного морального кодексу людей визначеної професії»10, що значно звужує коло інтересів цієї галузі знань. Автору ближче визначення Д.П. Котова, який вважає, що «професійна етика ... розділ етичної науки»11 з поправкою на те, що етика, все-таки, швидше вчення ніж наука. Професійна етика, досліджуючи специфіку конкретної професії крізь призму моральних принципів суспільства, практику відхилення від норм моралі у визначених сферах суспільних відносин, закономірності і наслідки, що виникають при цьому, дозволяє виробити деонтологічні правила поведінки членів того чи іншого професійного співтовариства, що відповідають етичним вимогам суспільства і держави. Існує безліч професій, де такі поняття, як обов'язок, совість, справедливість не є головними в професійній діяльності людини. Можна бути блискучим музикантом чи фізиком, неабияким інженером чи висококласним токарем і, незважаючи на нестерпний і корисливий характер, користуватися репутацією відмінного фахівця. Приходячи в ці професії, люди не приносять ніяких присяг, не створюють кодексів честі тощо. Тут головна роль належить таланту, вмінню, майстерності і працьовитості. Норовливистому і скандальному музиканту його відштовхуючі властивості не перешкодять блискуче зіграти свою партію. Хто стане цікавитися особистими якостями кулінара, покуштувавши смачно приготовану ним їжу? Репутація прославленого хірурга як людини з поганою вдачею, ніколи не вплине на вибір хворого на користь саме цього лікаря. Тут завжди на першому місці - професіоналізм. Однак є сфери громадського життя, де однієї майстерності та навіть таланту недостатньо. Більше того, для професіоналів, що обрали діяльність, основною ознакою якої є постійне спілкування з людьми й особиста участь у їхніх долях, головним критерієм є ступінь 10Кобликов А.С. Юридическая этика: Учебник для вузов. - М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999. - С. 25; 11 Кокорев Л.Д., Котов Д.П. Этика уголовного процесса: Учебное пособие. Воронеж, 1993.-С. 8-9. -42- внутрішнього сприйняття і збагнення ними таких етичних категорій, як совість, почуття обов'язку, справедливості, чесності та інші. В основному це професії, де об'єктом діяльності виступають права і законні інтереси людини. Поєднання можливості й обов'язку впливу на чужі долі накладає на представника такої професії підвищену відповідальність за свої дії та вчинки. Тут усе має визначений сенс і значення: від манери вдягатися до прояву властивостей високого професіоналізму. Юриспруденція - це сфера, що торкається найболючіших сторін людських відносин, тому що вона буває затребувана в тих випадках, коли справа стосується життя, здоров'я, волі, прав і законних інтересів людини. Розв'язання питань, пов'язаних з перерахованими філософськими і правовими категоріями неможна уявити без участі душі, людинолюбства, що припускають наявність у юриста таких властивостей як доброта, чесність, сумлінність. Вплив цих властивостей і категорій на професійну діяльність юриста становить інтерес юридичної етики, що є самостійною галуззю професійної етики. Юридична етика- це галузь вчення про етику, що досліджує роль і значення моральних принципів у сфері здійснення правосуддя і правоохоронної діяльності. Юридична етика переносить досліджувані етикою абстрактні моральні категорії на практичний ґрунт, пропонує шляхи втілення їх у реальне життя, сприяє моралізації професійної діяльності, додає їй морального змісту. Якщо етику називають практичною філософією, то юридичну етику з повною підставою варто визнати прикладною етикою, духовним інструментом юриста, що забезпечує чесне і бездоганне виконання повсякденних обов'язків, розв'язання складних правових проблем максимально прийнятним шляхом. Дослідницька і пізнавальна складність юридичної етики полягає в тому, що на даному етапі свого розвитку вона не володіє конкретними науковими критеріями, що дозволяли б стверджувати або спростовувати визначені результати наукових пошуків. Неможливо піддати числовому, хімічному чи ще якомусь аналізу роботу судді або слідчого на предмет визначення коефіцієнта доброти чи зла або відсутності таких у тих чи інших професійних діях. На нашу думку, -43- не слід квапитися з присвоєнням етиці титулу науки, як це робиться окремими авторами. З визначення С. С. Алексеева, що «...етика юриста охоплює водночас загальні моральні принципи, особливі вимоги, виходячи з окремих видів юридичної роботи»12, на наш погляд, не випливає, що юридична етика може бути проголошена наукою. Тим більше, не можна погодитися з тими, хто намагається звести в ранг науки судову етику, що є лише різновидом етики юридичної. "Судова етика - це наука про застосування загальних норм моралі, моральності в специфічних умовах діяльності суддів, прокурорів, слідчих, адвокатів при здійсненні моральних принципів і вимог у розслідуванні і розв'язанні підлеглих суду справ", - стверджує автор навчального посібника "Професійна етика юриста" О.М. Тетерич (X.: Ун-т внутр. справ., 1997). Автором неодноразово вживається поняття «професійна мораль». Він вважає, що об'єктом вивчення юридичної етики є "професійна мораль юристів". У спеціальній і науковій літературі не існує поняття "юридичної моралі", "педагогічної моралі" та інших. Наявність юридичної етики чи медичної деонтології зовсім не означає наявності юридичної, медичної моралі або ще якоїсь, крім моралі суспільства, у якому ми живемо. Не затримуючись на очевидних деталях, слід зазначити, що судова етика - це лише структурна частина юридичної етики і, з цієї причини, не може називатися наукою. Однак, незважаючи на те, що юридична етика, у повному розумінні цього поняття, наукою не є, вона досліджує важливі соціальні процеси в області судочинства, що робить її невідємною навчальною дисципліною в циклі юридичної освіти. Існує необхідність виділити коло питань, що являють собою інтерес для юридичної етики як навчальної дисципліни, визначити її соціальну цінність і сформулювати завдання. Юридична етика як наукове поняття і навчальна дисципліна, будучи галуззю етики, звужує дослідження і направляє його в русло юридичної професії. У центрі інтересів юридичної етики знаходиться питання щодо ролі, характеру та ступені впливу морально-етичних категорій - добра і зла, обов'язку і совісті, справедливості та відповідальності, гідності 12 Алексеев С. С. Введение в юридическую специальность. - М.: Юридическая литература, 1976. - С. 161. -44 - та честі або їхньої відсутності на професійну діяльність юристів усіх професій. Постійне спілкування з людьми, необхідність прямого втручання й участі в їх долях зобов'язує представників окремих професій слідувати моральним нормам завжди і скрізь. Це спеціалісти, від непродуманих слів чи вчинків яких можуть настати незворотні наслідки. Це важливо, якщо людина за збігом життєвих обставин попадає в підвладність посадової особи, від якої залежить подальша її доля. За таких обставин на перший план виступають властивості морального характеру, що притаманні цій посадовій особі, її моральні устої і відношення до конкретних обставин. Юридична етика як соціальне явище - це моральна оболонка міжособистісних відносин, покликана олюднювати, одушевляти суворий зміст поведінки, що карається законом, та полегшувати шлях до взаєморозуміння. Ці вихідні умови визначають методику викладання юридичної етики, що враховує фактичні знання про людину і її вчинки. Виявляється, що вірнішим є твердження: «...у центрі будь-яких подій знаходиться людина, а в центрі будь-яких юридичних (правових) дій - особистість юриста».13 Якщо врахувати, що твердження автора відноситься до правознавчо-етичної сфери, то без усякого сумніву воно є неодмінним для юридичної етики, предметом якої є юрист в процесі службової діяльності. Такий підхід до юридичної етики вимагає відповідної методології її викладу та викладання, суть яких складається в максимальному використанні прикладів із правозастосувальної та правоохоронної практики, що характеризують вплив етичних категорій чи відсутність таких на діяльність юристів. Падіння духовності та моралі в правовій сфері - перше свідчення потреби в юридичній етиці як одного з неодмінних факторів оздоровлення сформованої обстановки, виховання професіоналів нового покоління з урахуванням моралі суспільства. Саме тому співтовариства професіоналів давно визнали за необхідне використовувати визначені захисні механізмами проти аморальних проя



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 474; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 52.90.49.108 (0.022 с.)