Виборчі системи і їхнє місце в формуванні інститутів політичної влади. Виборча система в сучасній Україні.

Виборча система - це система суспільних відносин, пов'язаних з порядком організації і проведення виборів з метою формування представницьких органів публічної влади. Виборча система є багатогранним правовим явищем із багатьма складовими, оскільки вибори, - це наймасовіший процес, який знає право. Завдяки інституту виборчої системи громадяни реалізують свої політичні права, оскільки мають реальну можливість обирати до органів державної влади та органів місцевого самоврядування своїх представників з метою здійснення державної влади в інтересах українського народу. Є 3 найбільш відомі виборчі системи, що зумовлено порядком визначення результатів виборів: 1) мажоритарна; 2)пропорційна; 3)змішана.
Мажоритарна вибор. сист. - заснована на голосуванні за кандидата по виборчому округу і визнанні його обраним на підставі більшості одержаних ним голосів виборців. Має місце лише тоді, коли підрахунок голосів здійснюється по одномандатних виборчих округах, а обраним вважається той кандидат, який набрав найбільшу кількість голосів порівняно з іншими кандидатами. В Україні мажоритарна виборча система має місце на виборах Президента України, депутатів до сільських, селищних рад, сільських, селищних та міських голів. Розрізняють три види мажоритарної виборчої системи: 1) мажоритарна виборча система абсолютної більшості; 2)мажоритарна виборча система відносної більшості; 3) мажоритарна виборча система кваліфікованої більшості: для обрання кандидата необхідно набрати більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, тобто 50% плюс 1 голос. Мажоритарна система абсолютної більшості збережена в Україні в першому турі на виборах Президента України. Перевага полягає в її потенційному демократизмі: враховує інтереси й побажання більшості виборців. Недоліком зазначеної виборчої системи є її нерезультативність.
Пропорційна система — система визначення результатів виборів, при якій депутатські мандати розподіляються між партіями пропорційно кількості поданих за них голосів виборців у багатомандатному окрузі. Тобто чим більший відсоток голосів отримала партія на виборах, тим більший відсоток депутатів вона буде мати у парламенті.За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють пропорційні системи: а) з жорсткими списками; б) з преференціями; в) з напівжорсткими списками. При застосуванні жорстких списків виборець голосує за список партії в цілому. У виборчому бюлетені вказуються тільки назви партій, певна кількість перших кандидатів за партійним списком (Іспанія, Ізраїль, Україна). Система преференцій (лат. praeferre — перевага) надає можливість виборцю голосувати не лише за конкретну партію, а й робити помітку навпроти номеру того кандидата від цієї партії, якому він віддає свій голос (Фінляндія, Бельгія, Нідерланди). Система напівжорстких списків передбачає можливість голосування як за списком у цілому, так і визначати преференції, помітивши або вписавши прізвища одного чи кількох кандидатів (Швейцарія, Австрія, Італія).
Змішана виборча система - це поєднання пропорційної та мажоритарної виборчих систем. Існування цієї системи опосередковано недосконалістю жодної із вищезазначених виборчих систем. Відомі кілька підвидів змішаної виборчої системи. В одних випадках пріоритетною є мажоритарна система виборів, у других - пропорційна, у третіх - вони врівноважені, в четвертих - для виборів різних органів державної влади використовуються різні види системи.
В Україні застосовуються різні виборчі системи: на виборах Президента України та місцевих виборах - мажоритарна, на виборах народних депутатів України - змішана. При цьому змішана система виборів народних депутатів України характеризується такими рисами:по-перше, і за мажоритарною (відносної більшості), і за пропорційною системами обирається однакова кількість народних депутатів України - 225;по-друге, багатомандатний округ визначено як загальнодержавний.

 

42. Вибори та їх класифікація. Типологія виборчих систем.
Вибори — це демократичний спосіб формування та зміни персонального складу органів влади голосуванням.
різних суспільних груп;— через вибори відбувається процес рекрутування політичної еліти.
Вибори можна класифікувати за різними критеріями:
1.За територіальною ознакою: — загальнонаціональні (загальнодержавні) — проводяться на території всієї держави;— місцеві (муніципальні) — вибори до органів місцевого самоврядування.
2.За часом проведення: — чергові — проводяться в період завершення терміну повноважень виборного органу чи посади; — позачергові (дострокові) — проводяться в разі дострокового припинення повноважень виборного органу чи посади; — повторні — проводяться у випадку визнання виборів недійсними чи такими, що не відбулися; — довибори — проводяться для заміщення посад, що з певних причин стали вакантними, для поповнення складу виборного органу за мажоритарної виборчої системи.
3.За об'єктом обрання: — вибори до парламенту; — вибори глави держави; — вибори до органів місцевого самоврядування.
4.За правовими наслідками: — дійсні — вибори, що проведені згідно з виборчим законодавством; — недійсні — вибори, під час яких відбулися порушення, котрі вплинули на результати голосування.
Типи (моделі) виборчих систем:
1. мажоритарна - За такої системи переможцем на виборах вважається той кандидат, який набрав більшість голосів (звідси походить і назва). Ця більшість може бути абсолютною або відносною, залежно від чого розрізняють мажоритарні системи абсолютної і відносної більшості. За мажоритарної системи абсолютної більшості переможцем вважається той кандидат, який набрав не менше, ніж 50 відсотків плюс один голос усіх голосів виборців, що взяли участь у голосуванні. У тому разі, коли жоден кандидат не набирає абсолютної більшості голосів, проводиться другий тур виборів, у якому беруть участь лише ті два кандидати, що зібрали у першому турі найбільшу кількість голосів. У другому турі переможцем вважається той кандидат, який набрав відносну більшість голосів, тобто більше, ніж його суперник. За мажоритарної системи відносної більшості перемагає той кандидат, який отримав більше голосів, ніж решта кандидатів, кожен окремо.
2. пропорційна - система має декілька варіантів голосування. Одного разу виборець обирає партію чи виборчий блок, які попередньо визначають список своїх кандидатів, іншого - не тільки партію чи виборчий блок, а й зазначає, кого саме із запропонованих ними кандидатів він обирає (преференційний принцип). За пропорційної системи вибори проводяться або в одному загальнодержавному окрузі, або в багатомандатних округах. Найчастіше це багатомандатні округи, що територіально збігаються з адміністративним поділом. У цьому разі кількість мандатів від кожного виборчого округу визначається залежно від співвідношення кількості населення округу до загальної кількості населення або виборців країни. Після того як виборці виразили свою волю, а голоси підраховані, визначається виборний метр, або виборча квота - найменше число голосів, яке необхідне для обрання одного депутата. Квота може визначатися як для кожного округу окремо, так і для всієї країни в цілому. Застосовуються різні способи визначення виборчого метра (квоти). Пропорційна виборча система сприяє становленню багатопартійності.
3. змішана - яка поєднує елементи мажоритарної і пропорційної систем: одна частина парламенту обирається за мажоритарною системою, а друга частина - за пропорційною. При голосуванні виборець отримує два бюлетені, одним з яких він голосує за особу, а другим - за партію.

43. Виборча кампанія. Основні етапи виборчої кампанії

Виборча кампанія — сукупність цілеспрямованих зусиль, які докладаються протягом певного визначеного законодавством проміжку часу, щоб реалізувати підтримку кандидата виборцями й забезпечити його перемогу в день виборів. Під час виборчої кампанії відбувається: формування груп прихильників; залучення на свій бік людей, які будуть голосувати, але ще не визначилися, за кого; послаблення позицій опонентів і внесення сумнівів та суперечностей у табір противників. Три умови унікальністі виборчої кампанії: 1) особистість кандидата; 2)географічні, демографічні, економічні та інші обставини; 3) стратегія виборчої кампанії — політичні цілі, тема і тд.

Т ипи виборчих кампаній:*залежно від рівня представницької влади та розмірів виборчого округу ( місцеві малого масштабу (до 5 тис. виборців); місцеві середнього масштабу (2— 20 тис); місцеві великого масштабу (20—50 тис); регіональні (понад 50 тис); регіонально середні — вибори депутатів до Верховної Ради України, мерів у містах (понад 200 тис); загальнодержавні (все населення країни);
• залежно від сумісництва — або ці вибори на одному рівні, або ж на декількох рівнях; • залежно від виборчої системи виборчі кампанії проходять за мажоритарною системою, пропорційною чи змішаною системами;* залежно від умов домінування розрізняють виборчі кампанії в умовах власного домінування та виборчі кампанії в умовах домінування іншої сторони (діючий президент та кандидат у президенти).
Основні етапи виборчої кампанії: формування законодавчої бази виборів; оголошення виборів; висування кандидатів (збирання підписів); реєстрація кандидатів; передвиборчі заходи; голосування; визначення результатів виборів (можливе призначення повторних виборів.. Основні етапи діяльності в ході виборчої кампанії:• організація та управління виборчою кампанією;• інформаційно-аналітичне забезпечування виборчої кампанії;• збирання первинної інформації;• аналіз проблемної ситуації;• приймання рішень (стратегія кампанії);
• реалізація рішень (тактика кампанії);• контроль за голосуванням; підраховування голосів;
• результати виборів.