Олімпійський спорт в Україні

Бріскін Ю.А.

Линець М.М.

Пітин М.П.

 

 

ОЛІМПІЙСЬКИЙ СПОРТ В УКРАЇНІ

 

Лекція з навчальної дисципліни

„Олімпійський спорт”

 

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на засіданні кафедри теорії спорту

„__” серпня 2014 р. протокол № 1

Зав. каф _____________ Ю.Бріскін.

 

План

Олімпійський спорт в Україні до 1992 року.

Сучасний стан олімпійського спорту в Україні.

Спортсмени України в Іграх Олімпіад (після 1952 р.).

Спортсмени України на зимових олімпійських іграх (після 1956 р.).

Олімпійці Львівщини

Сучасний стан олімпійського спорту в Україні

Після визнання МОКом НОК України у 1992 році олімпійський рух в Україні став самостійним і відразу зустрівся з великою кількістю складних проблем:

- докорінна перебудова суспільства;

- тяжка економічна криза;

- політична нестабільність,

- відсутність структур керування олімпійським спортом;

- відсутність представництва в міжнародних структурах;

- відсутність кваліфікованих суддів з олімпійських видів спорту;

- відсутність досвідчених тренерів збірних олімпійських команд;

- відсутність достатньої фінансової бази спорту вищих досягнень;

- відсутність серйозної підтримки з боку держави.

Слід відзначити, що до 1992 року вся робота з підготовки збірних олімпійських команд здійснювалася на 90% московськими фахівцями. Виключення складали окремі видатні тренери України, які мали великий досвід роботи в якості головних і старших тренерів збірних олімпійських команд.

Саме силами цих фахівців вже до кінця 1992 року була розроблена концепція підготовки спортсменів України до ХУІІ ЗОІ1994 р. в Лілліхаммері і до Ігор ХХУІ ОЛімпіади 1996 р. в Атланті.

Основна увага була концентрована на наступних принципах:

- органічний взаємозв'язок усіх компонентів підготовки спортсменів до ОІ – організаційних, матеріально-технічних, науково-методичних та ін.;

- спрямованість всієї системи олімпійського спорту на демонстрацію найвищого, максимально можливого для кожного спортсмена результату на ОІ;

- визначення елітної групи спортсменів вищої кваліфікації, здатних досягти результатів, необхідних для успішного виступу на ОІ і створення цій групі усіх необхідних умов, подібних закордонним конкурентам.

В концепції також були виділені приоритетні завдання у сфері загальної стратегічної підготовки, в її організації і матеріально-технічному забезпечення, плануванні підготовки, системі відбору кандидатів в збірні команди і в стартові склади, в науково-методичному, медико-біологічному та інформаційному забезпеченні підготовки спортсменів і команд, у підготовці кадрів спеціалістів і підвищення їх кваліфікації.

Велику організаційну роботу в стислі строки здійснив НОК, який очолював дворазовий олімпійський чемпіон Валерій Борзов федерації з олімпійських видів спорту.

НОК України співпрацює з державними, громадськими та іншими організаціями. На засадах незалежності та доброї волі Національний олімпійський комітет України об'єднує 40 федерацій з олімпійських видів спорту. НОК також має 27 відділень у всіх областях, а також в Автономній республіці Крим, містах Києві і Севастополі.

Президентами НОК України в різні роки були:

- Валерій Борзов – 1990-1998 роки;

- Іван Федоренко – 1998-2002 роки;

- Віктор Янукович – 2002-2005 роки.

З 2З червня 2005 року НОК України очолює Олімпійський чемпіон, член МОК, Герой України Сергій Назарович Бубка. Першим віце-президентом є Сафіуллін Равіль Сафович. Окрім нього у складі виконкому є ще п´ять віце-президентів та 21 член НОК.

Членами МОК в Україні є Олімпійські чемпіони Валерій Борзов (з 1994) та Сергій Бубка (з 1999). НОК України має угоди з відомими у світі компаніями, які підтримують олімпійський рух.

В 1995 році НОК України почав випускати свій офіційний журнал під назвою "Олімпійська арена", який виходить кожного місяця, а з 1997 року видає раз на два тижні бюлетень "Олімпійські новини від НОК України".
НОК України має широкі зв'язки з НОКами сусідніх країн та олімпійськими організаціями. Представники НОК України є членами різних міжнародних організацій і об'єднань. Тісні зв'язки НОК України має з українськими спортивними осередками за кордоном. Комітети друзів НОК України були створені і працюють зараз у США, Канаді, Австралії.

 

Спортсмени України в Іграх Олімпіад (після 1952 р.)

Всього за 62-річний період участі у Літніх та Зимових Олімпійських іграх українські спортсмени завоювали 621 медаль (станом на 2014 рік), з них: 236 золотих, 172 срібних, 213 бронзових нагороди. В тому числі за період незалежності нашої держави – 115 нагород у Іграх Олімпіад (33 золоті, 27 срібних та 55 бронзових медалей) та 7 – на зимових олімпійських іграх (2 золоті, 1 срібну та 4 бронзові медалі).

 

Ігри ХV Олімпіади, Хельсінки, 1952 р.

25 представників України здобули 10 золотих, 9 срібних та 1 бронзову нагороду.

Гімнаст зі Львова Віктор Чукарін став володарем золотої медалі абсолютного чемпіона та золотих медалей у вправах на коні, стрибках і у командному заліку. У вправах на брусах і кільцях він завоював срібні медалі. Львів'янин Дмитро Леонкін отримав золоту медаль за командну першість і бронзову за вправи на кільцях.

Харків'янка Марія Гороховська виграла золоту медаль абсолютної чемпіонки і чотири срібні медалі у всіх видах гімнастичного багатоборства. Киянка Ніна Бочарова посіла друге місце у багатоборстві і перше у вправах на колоді. На золоту сходинку олімпійського п'єдесталу після концентраційних таборів Другої світової війни, піднявся борець класичного стилю – спортсмен із Запоріжжя – Яків Пункін. Таким чином майже весь здобуток олімпійських медалей Україні принесли гімнасти.

Ігри ХVІ Олімпіади, Мельбурн, 1956.

34 спортсмени України (14 золотих, 4 срібних і 11 бронзових нагород). Ці Ігри відкрили світу одну з найталановитіших спортсменок сучасності – Ларису Латиніну. Латиніна виступала на ХVІ, ХVІІ і ХVІІІ Іграх Олімпіад. На перших двох вона стала олімпійською чемпіонкою у багатоборстві, на всіх трьох – чемпіонкою у вільних вправах, один раз – в опорному стрибку. Ця видатна спортсменка є володарем 18 олімпійських медалей – рекорд для спортсменів сучасності.

У Мельбурні першу золоту медаль у вправах на коні отримав київський гімнаст Борис Шахлін. Латиніна, Шахлін, Чукарін, а також киянин Юрій Тітов та донеччанка Поліна Астахова були нагороджені золотими медалями за командну першість. А Віктор Чукарін повторив свій успіх ХV Олімпіади і знову став абсолютним чемпіоном.

Чемпіоном Ігор в Мельбурні був і харківський важкоатлет Ігор Рибак (вагова категорія до 67,5 кг). Киянин Віталій Романенко переміг у стрільбі по рухомій мішені "Олень, що біжить" (вважається «довічним» чемпіоном у цій вправі, оскільки вона була знята після Ігор 1956 р.). Володарем золотої медалі у командній першості змагань з сучасного п'ятиборства став киянин Іван Дерюгін.

Таким чином знову левову частку всіх медалей для України здобули гімнасти.

Ігри ХVІІ Олімпіади, Рим, 1960 р.

36 спортсменів України (16 золотих, 11 срібних та 6 бронзових медалей).

Найбільше нагород здобули олімпійці України у змаганнях зі спортивної гімнастики. Борис Шахлін: абсолютний чемпіон в особистій першості, золоті медалі за вправи на брусах, коні, опорному стрибку, срібні за командну першість і за вправи на кільцях, бронзова – за вправи на перекладині.

Юрій Титов: срібна медаль в команді, срібна – за вільні вправи і бронзова в особистій першості.

Лариса Латиніна: золоті медалі – в команді, абсолютна особиста першість, вільні вправи, срібні – за вправи на брусах і колоді, бронзова – за опорний стрибок.

Поліна Астахова: золото – командна першість, вправи на брусах, срібло – за вільні вправи і бронза за особисту першість у багатоборстві.

Маргарита Ніколаєва: золоті медалі за командну першість і за опорний стрибок.

Ігри ХVІІ Олімпіади ознаменувались появою чемпіонів серед легкоатлетів України. Чемпіоном став Володимир Голубничий – ходьба на 20 км.

Золоті медалі в легкій атлетиці також завоювали Людмила Лисенко (біг на 800 м), Вера Крепкіна (стрибки у довжину), Віктор Цибуленко (метання спису).

Золоту медаль серед богатирів важкої ваги здобув киянин Іван Богдан (класична боротьба).

Олімпійці Львівщини

Майже сто років Україна йшла до свого самостійного олімпійського виступу. Галичина, де ідеї тіловиховання широко почали розвиватися саме з початком минулого століття, мала свого представника на олімпійській арені вже 1912 року у Стокгольмі. Ним став спринтер Владислав Понурський, котрий взяв участь у бігу на 200 і 400 метрів. І хоч до фіналу не дійшов і нагород не здобув, однак був першим учасником усесвітнього спортивного форуму з нашого міста. Коли ж Галичина перебувала у складі Австро-Угорщини, Польщі чи СРСР, то львівські спортсмени виступали під прапорами цих країн і таким чином були присутніми на Олімпійських іграх. З 1994 року вони стали виступати під синьо-жовтим прапором За ці роки у літніх Олімпійських іграх (1912 – 2008) 96 львів’ян брали участь у 19 видах спорту на олімпійській арені, звідки привезли 46 нагород – 15 золотих, 16 срібних, 15 бронзових.

 

В. Берендюга – 1988,

М.Смирнов – 1988,

Д. Андрєєв – 1996,

О. Єгоров – 1996,

О. Потульницький – 1996,

В. Рождественський – 1996,

В Скуратов – 1996,

Д. Стратан – 1996.

 

Футбол, 5 спортсменів

В. Кухар – 1924,

М. Батш – 1924,

С. Альбанський – 1936,

Я. Васєвич – 1936,

М. Матіяс – 1936.

 

Велоспорт, 5 спортсменів

К. Кшемінський – 1924,

Ф. Костшембський – 1924,

Ю. Дмитрієв – 1968,

О. Гонченков – 1992,

Я. Попович – 2004, 2008.

 

П. Король – 1976,

І. Шимечко – 2008, 2012.

 

Теніс, 1 спортсменка

Л. Савченко – 1988.

 

Дзюдо, 2 спортсмени

Т. Бєляєва – 1996,

С. Дребот – 2012.

 

Література

Основна:

1. Платонов В. Н., Олимпийский спорт / Платонов В. Н., Гуськов С. И Учебник (в 2 кн.). –К: Олимпийская литература, 1994.

Додаткова:

1. Воробйов П. Г. На славу спорту в ім’я честі / Воробйов П.Г., Фірсель Н.Й. – К.: Веселка, 1976. –264с.

2. Хавин В. Н. Все об олимпийских играх / Хавин В. Н. 2 изд., доп. - М.:Физкультура и спорт, 1979. - 607 с.

Бріскін Ю.А.

Линець М.М.

Пітин М.П.

 

 

ОЛІМПІЙСЬКИЙ СПОРТ В УКРАЇНІ

 

Лекція з навчальної дисципліни

„Олімпійський спорт”

 

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на засіданні кафедри теорії спорту

„__” серпня 2014 р. протокол № 1

Зав. каф _____________ Ю.Бріскін.

 

План