У чому є своєрідність соціально-економічного розвитку київської русі за правління Володимира великого та Ярослава Мудрого.

Володимир Великий започаткував нову добу в історії Київської Русі. Під час його правління було здійснено нові реформи – військова, судова, релігійна. Першим почав карбувати монети. Завершилось формування земель Київської Русі. Основні зусилля направляв на внутрішній розвиток держави, в зовнішній політиці. Дотримувався дипломатичних відносин. Ярослав Мудрий остаточно розгромив печенігів, на честь перемоги збудував Софієвський собор. Створив першу писану збірку законів РУСЬКА ПРАВДА. В зовнішній політиці підтримував дружні стосунки з усіма країнами Європи. Правління Ярослава називають найвищим піднесенням Київської Русі.Після смерті Ярослава Мудрого почався період міжусобиць.

Економічний розвиток Київської Русі. Провідне місце в економіці Київської держави посідало сільське господарство, яке розвивалося відповідно до природних умов.Значного розвитку досягло скотарство. Зберігали своє значення мисливство, рибальство, бортництво.Спочатку в Давньоруській державі переважало землеволодіння вільних общинників, а з XI ст. поступово формується і посилюється феодальне землеволодіння - вотчина, що передавалася у спадок. Важливе місце у господарстві Київської Русі займало ремесло. Цього часу було відомо понад 60 видів ремісничих спеціальностей. Через Давньоруську державу пролягали торговельні шляхи.У Київській Русі було розпочато карбування монет - срібників і злотників. Також зростала кількість міст - від 20 (ІХ-Х ст.), 32 (XI ст.) до 300 (XIII ст.).

Соціальна структура Київської Русі. Соціальна структура Київської Русі відповідала її економічній системі. До панівного стану входили воєводи (бояри), тисяцькі, соцькі, тивуни, огнищани, сільські старости, міська верхівка. Вільна категорія сільських виробників називалася смердами, Феодально залежним населенням у Київській Русі були рядовичі, закупи та ізгої. Холопи і челядь перебували на становищі рабів.

Соціально-економічні передумови роздрібненості:

- натуральний характер господарства Киівської держави призводив до ослаблення економічних, торговельних зв'язків між окремими землями;

- стрімко розвивалися міста, що ставали політичними, економічними і культурними центрами князівств;

- перетворення умовного землеволодіння удільного боярства на спадкове значно підсилювало економічну роль місцевої знаті, яка не бажала ділитися своєю владою;

- зміна торгівельної кон'юнктури, унаслідок чого Київ утратив роль центру торгівлі, а Західна Європа стала безпосередньо торгувати з близьким сходом.

Обгрунтуйте причини економічного та політичного зростання Галицько-Волинського князівства.

Піднесенню Галицько-Волинської держави сприяли наступні фактори:

Галицько-Волинське князівство мало вигідне географічне розташування (віддаленість від центру послаблювала вплив київської влади);родючі землі (природні умови робили цю територію важкодоступною для кочівників), великі лісові масиви,багаті родовища солі,що сприяло економічному зростанню та торгівлі князівств;близьке розташування до Польщі, Чехії, Угорщини, тобто дуже вдалий розвиток торгівлі(князівство знаходилося на перехресті важливих торгових шляхів), спільність боротьби двох князівств проти агресії з боку Польщі та Угорщини, а згодом проти монгольського нашестя, об’єднавча політика князів Романа Мстиславовича (1199–1205) та Данила Галицького (1238–1264 рр.), спільність культурних традицій, звичаїв, обрядів.

Дайте характеристику політиці литовських князів на українських землях у ХІУ-ХУ ст.

Початок доби литовської політичної зверхності на Південною Руссю був покладенний у 1340р. коли син Гедиміна Любарт закнязював на Волині й Галичині.

Більшість Українських земель було приєднано до Литви за часів правління князя Ольгерда. Українські землі в цей час не знали суспільної боротьби на релігійному грунті, передусім через толерантність, яку виявляли володарі Литви. Вона сформулювалася усією історією цієї держави, що виступала своєрідним буфером між православним Сходом і католицьким Заходом. Характерною рисою політики правлячих кіл Литви,було їх намагання позбутися залежності від Москви. Литовські володарі прагнули мати у межах своєї країни самостійну церковну організацію. Паралельно докладалося чимало зусиль для відновлення єдності католицької та православної церков.

11. Кревська унія: причини укладання, суть та наслідки.
Сторони: князь Ягайло з Польщею
Причини:
1.необхідність об’єднання сил у боротьбі з Москвою і Тевтонським органом.
2.Ягайло потребує підтримки Польщі у боротьбі за престол.
3. Поляки хотіли загарбати укр.. землі.
Суть: Ягайло одружився на польській королеві Ядвізі і стане одночасно королем і Польщі і Литви.. укр.. землі приєднуються до Польщі, Польща та Литва об’єднається в одну державу.
Наслідки: Кревська унія сприяла об'єднанню польсько-литовських сил для боротьби проти агресії Тевтонського ордену,яка вилилася у війну 1409-1411 року, стала етапом до припинення боротьби між двома державами за південно-західні руські землі і сприяло розширенню їх меж до узбережжя Чорного моря.

12. Які характерні риси соціально-економічного розвитку українських земель у ХІУ- середині ХУІ ст.?
Панування золотої орди
Впровадження фільваркової системи
Феодальна залежність селян
Церковне землеволодіння
Руйнування голосних громад
Негативні наслідки монгольської навали
У цей період укр.. землі знаходились у складі Польщі,Литви, Угорщини і Московії. 1349 польський король Казимир 3 -підкорив Галичину. Польська політика на укр.. землях кардинально відрізнялася від литовської, поляки намагалися створити польське судочинство, адміністративний устрій, офіц.. мовою стала латина, польська влада пригнічувала християнство і насаджувала католицизм. Закарпатські землі входили до Угорьського королівства, Буковина до Молдавського князівства.

13. Люблінська та Берестейська унії: причини укладання, суть та наслідки.
Люблінська унія -1 липня 1569
Сторони: Королівство Польща та ВКЛ
Передумови: побоювання польсько-католицької партії, що Литва, з припиненням в особі Сигізмунда-Августа литовсько-польської династії Ягеллонів, відокремиться від Польщі. На відміну від усіх попередніх уній, Люблінська унія заздалегідь планувалася як конституційне і законне об'єднання Польщі і Литви під владою одного виборного короля
Умови: 1. Польща і Литва повинні були скласти єдине співдружність (res publica), єдину державу (unum regnum), єдиний народ (unus populus). 2. Вони повинні мати єдиного суверена, з титулом «король Польський, Великий князь Литовський». 3. Суверен повинен обиратися сенатом і шляхтою об'єднаного народу. 4. Виборчий сейм повинен буде збиратися в Польщі, а не в Литві. 5. Новообраний король, після того як прийме корону, повинен дати клятву захищати свободи обох народів.
6. Король повинен бути коронований у Кракові. Окремою церемонії посажения на велике князювання литовське не буде. 7. Буде існувати лише один сенат і один сейм; і той і інший будуть установленнями польської корони («коронними»). 8. Зовнішня політика буде однією і тією ж для обох народів. 9. Земельні угіддя можуть придбаватися поляками в Литві і литовцями в Польщі.
Наслідки:
• запровадження католицтва і польської мови, злиття всіх культур в єдину
• Створення Речі Посполитої
• Унія не так зміцнила владу монарха (чого і бажав Сигізмунд), скільки посилила вплив шляхти, збільшивши заодно і її чисельність
• Серйозно закріплювалися повноваження місцевої влади, що призвело до сильного росту корупції в рамках новоствореної Речі Посполитої.
• Результатом стала анархія, яка в подальшому активно руйнувала Річ Посполиту
укр.земли увійшли до складу Польщі и утворено 6 воєводств, польська шляхта захопила землі українських селян. Відбулось закріпачення. Посилення соціально-.економічного. гніту, утиски православ'я, насадження католицизму.

Берестейська унія

Дата: 1596 Причини: Основні причини укладення унії для православних єпископів. Для православних єпископів основними причинами укладання унії були: а) невдоволення втручанням у церковні справи організованого в братства міщанства; б) бажання визволитися від своїй підпорядкованості східним патріархам, які не мали достатньої влади для захисту стану православної церкви в Речі Посполитій в) необхідність зберегти своє привілейоване становище в новій державі і домогтися рівності з католицькими єпископами, які засідали в сенаті, мали титули «князів церкви» і підкорялися тільки владі Папи та короля; г) саму унію православні єпископи розглядали як рівноправне об'єднання церков під керівництвом Папи Римського, який після захоплення турками Константинополя залишався єдиним вищим церковним ієрархом, який мав реальну владу.
Основні причини укладення унії для католицьких священиків і польської шляхти. Католицькі священики і польська шляхта розглядали унію як: а) необхідність ідеологічного обґрунтування захоплення польськими магнатами українських земель; б) можливість збільшити кількість підвладних Ватикану парафій за рахунок православної церкви при неможливості прямого насадження католицизму в Україні, яка мала стійкі довголітні традиції православ'я. в) майбутня уніатська церква сприймалася ними як другорядна тимчасова організація для підкорених українських «хлопів», покликана зміцнити польсько-католицький вплив на приєднаних українських землях. Суть: ідея об'єднання християн після розколу в 1054 р. на православну та католицьку у єдину церкву, тісніше зв’язати Україну й Білорусь з Польщею і нейтралізувати впливи Москви; На захист правосл. стали всі верстви населення – козацтво, міщанство.

14. Причини виникнення українського козацтва та суспільно-політичний устрій Запорозької Січі

Існує 3 версії виникнення козацтва - захисна, соцільно- економічна, угодницька. Передумовами виникнення козацтва є наявність дикого поля та великого масиву вільних земель, прагнення людей шукати кращої долі.
Причини: необхідність захисту від татар, соціально-економічні утиски селян, поява великої кількості втікачів, які оселилися в Прикордонні. Запорізьку Січ було засновано у 1553р Д.Б Вишневецьким, на острові Мала Хортиця. У Запорізької Січі були деякі ознаки Державності – територія, адміністративна територія, поділ на паланки і курені, військо. Вищим органом. влади була Січова рада.

15. Виникнення, діяльність та історичне значення братств.
Братства — національно-релігійні громадські організації українських (русинських) і білоруських (литовських) православних міщан у 16-18 ст. Братства відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті, в боротьбі проти політики національного і релігійного утисків, яку проводили шляхетська Польща та католицька церква в Україні і в Білорусі У 80-х роках XVI ст. в українських містах стали поширюватися громадські організації православного міщанства — братства. Їх виникнення зумовлювалося прагненням міського населення, передусім середніх його верств, об'єднатися для захисту своїх соціально-економічних інтересів і боротьби проти насильного покатоличення й полонізації. Статути братств передбачали прийняття вступаючими присяги, виборність старшин і їх звітування перед братчиками, регулярне проведення зборів. У ряді міст братства організовувалися на базі існуючих об'єднань міщан — наглядачів за церковним майном.
У 80-х роках 16 ст. широку діяльність розгорнуло Львівське Успенське Ставропігійне братство. Воно придбало друкарню, відкрило школу. Наприкінці 16 – на початку 17 ст. Б. виникли в Рогатині, Красноставі, Городку, Галичі, Перемишлі, Любачеві, Дрогобичі та інших містах. Так, 1589 р. організаційно оформилися братства в Рогатині, Могильові та Красноставі, 1591 р. у Бересті та Городку, 1592 р. у Комарні та Мінську. 1594 р. братства засновані у Більську й у Любліні, де була невелика громада українців. Близько 1615 р. було засновано Київське братство, до якого вступило багато міщан, православних шляхтичів, а також запорізьке військо на чолі з гетьманом П.Сагайдачним. У 1617 р. було створено Луцьке братство. В 2-й пол. 17 – 18 ст. Б. діяли в більшості міст і в деяких селахГаличини, Волині, в багатьох містах Наддніпрянщини.