Основні категорії зародження української козацької держави.

Зародження українського козацтва було зумовлене трьома головними взаємопов'язаними причинами: природним прагненням українців до волі, посиленням соціального та національно-релігійного гноблення, необхідністю захисту краю від татарських набігів.

Необхідною передумовою козацької ґенези була наявність вільних земель на південному порубіжжі України. Незаселені південні території мали великі природні багатства, які вражали сучасників. Тому не дивно, що кожної весни сюди вирушали ватаги промисловців на "уходи" — полювати диких звірів, ловити, в'ялити й солити рибу, збирати мед диких бджіл, добувати сіль та селітру. На зиму більшість Уходників поверталася додому, де збували здобич.

Спочатку уходництвом займалися а основному мешканці Придніпров'я. Однак із посиленням феодального визиску та національно-релігійного переслідування до них почали приєднуватися втікачі від панської неволі й з інших українських земель, насамперед тих, що були захоплені Польщею, — Галичини, Західної Волині, Західного Поділля.

Угодницький промисел давав непогані прибутки, але водночас потребував великого завзяття, витривалості й відваги. Адже життя у степу було пов'язане з багатьма небезпеками, насамперед татарськими набігами. Доводилося постійно бути насторожі. З часом озброєні загони уходників не тільки успішно захищалися від нападів татар, а й самі при нагоді громили їхні улуси, захоплюючи здобич те визволяючи бранців. Саме це військово-промислове населення, об'єднуючи вихідців із селян, міщан, дрібної шляхти, й утворило основу окремої соціальної групи, яка під іменем "козаків" починає відігравати дедалі помітнішу роль на прикордонні зі Степом.
20)Охарактеризуйте гетьманування І. Виговського.
В атмосфері гострих суперечностей та посилення московського тиску Івана Виговського було обрано гетьманом України (Корсунська рада 21 жовтня 1657 р.). В особі Виговського Українська держава мала досвідченого політика, вмілого адміністратора та дипломата, хороброго й талановитого воєначальника. І все ж він поступався Богдану Хмельницькому, хоча вмів гнучко проводити центристську лінію, особливо у гострих соціальних питаннях. Щоправда, і перехід булави до Виговського припав на складний час, коли міжнародне та внутрішнє становище України погіршувалося буквально на очах.

В 1658 р. гетьман зіткнувся з потужною опозицією, яка всіляко підтримувалася Москвою. Спочатку йому вдалося розгромити опозиціонерів, на чолі яких стояли полтавський полковник Мартин Пушкар і кошовий отаман Яків Барабаш. Побачивши крах першої опозиції, Москва все нахабніше втручається у внутрішні справи Української держави.

Це призводить до російсько-української війни 1658–1659 рр., яка переплелася з громадянською війною в Україні. У такій ситуації Виговський круто міняє політику. Оскільки пакт 1654 р. вже перестав фактично діяти, бо сама Москва його грубо порушила ще в 1656 р., гетьман уклав з Річчю Посполитою відому Гадяцьку угоду 1658 р. На її підставі Україна (під назвою Велике князівство Руське) мала входити до Речі Посполитої як рівноправний член конфедерації з Короною Польською та Великим князівством Литовським.

Протидіючи викликаному союзом наступові Москви на Україну, Виговський завдав нищівної поразки стотисячній царській армії під проводом Трубецького 9 липня 1659 р. у битві під Конотопом. Втрати Трубецького становили близько 40 тис. чол. російського війська, було захоплено в полон близько 15 тис.

Однак Гадяцький договір швидко призвів до народного повстання проти Виговського. Союз із державою, довготривале панування якої в Україні було кілька років тому повалено, вважався народом неможливим. Та й сама Польща не мала наміру дотримуватися угоди, хоча Гадяцький договір був ратифікований сеймом Речі Посполитої. Ця битва не призвела до перемоги у війні, а в Україні піднялася нова хвиля виступів опозиції, яка зробила своїм лідером молодшого сина Богдана Хмельницького — Юрія. Хоча останній був ще зовсім молодим, але за його спиною стояли досвідчені полковники Іван Богун, Іван Сірко, Яким Сомко й ін. Війни на два фронти, та ще громадянської, Виговський не витримав і, не бажаючи подальшого кровопролиття, після однієї з Чорних рад, що відбулася 11 вересня 1659 р. в містечку Германівка, склав булаву. На його місце обрали Юрія Хмельницького, котрий під тиском Москви підписав Переяславський договір, що перетворював Україну в автономну одиницю у складі Московського царства, причому ця автономія постійно скорочувалася.

21. Руина (укр. Руїна — полный развал, разруха[1]) — период в истории Войска Запорожского между 1657 и 1687 годами, фактически являвшийся гражданской войной. В это время Русское царство, Речь Посполитая, Османская империя и эпизодически Швеция вели борьбу за контроль над территориями, подконтрольными Войску Запорожскому (см.: Гетманщина и Малороссия), которые стали ареной кровопролитных сражений.
22.Ива́н Степа́нович Мазе́па. С 1687 года гетман Войска Запорожского левого берега Днепра, а с 1704 года, после объединения Левобережной и Правобережной Украины, — Войска Запорожского обеих сторон Днепра гетман.Длительное время был одним из ближайших сподвижников русского царя Петра I и много сделал для экономического подъёма Левобережной УкраиныВ 1708 году тайно перешёл на сторону противника Российского государства в Северной войне — шведского короля Карла XII, почти за год до его разгрома русской армией. За измену присяге предан гражданской казни с лишением титулов и наград, которые он получил от царя.
23. «Конституция Филиппа Орлика» (укр. «Конституція Пилипа Орлика») — правовой документ конституционного характера, оглашенный 5 апреля 1710 года в городе БендерыПровозглашалась независимость Малой Руси от Русского царства и Речи Посполитой; при этом оговаривалась протекция шведского короля:и постоянный союз с Крымским ханством.Территория Войска Запорожского определялась согласно Зборовскому договору 1649 года.
Дела о нанесении вреда гетману рассматривал Генеральный суд, в дела которого гетман не имел права вмешиваться. Казна и госимущество были в ведении Генерального подскарбия. На содержание гетмана выделялись отдельные земли.
Гетман обязывался защищать всё население от чрезмерных налогов и повинностей, помогать вдовам и сиротам.
24. Наведіть приклади обмеження козацького самоврядування на Україні у ХVІІІ ст.

В 1722 р. була створена так звана "Малоросійська колегія", що фактично управляла Україною. Фактично була скасована вільна українська торгівля, цілеспрямовано звужувалося вживання української мови, скорочувалось друкування українських книжок. Йшла "викачка" з України інтелектуального потенціалу. Після смерті Скоропадського цар взагалі вирішив не обирати нового гетьмана. Наказного гетьмана Полуботка разом зі старшиною викликали в Петербург, де його й було закатовано в 1724 р.
Після смерті Петра І в січні 1725 р. шовіністична політика царизму і обмеження автономних прав України продовжувались, хоч його наступники проводили дещо поміркованішу політику. До 1727 р. гетьмана не було. Потім гетьманом "обрали" престарілого миргородського полковника Д. Апостола, який, поїхавши в 1728 р. в Петербург, прохав відновити Березневі статті Б. Хмельницького. У відповідь були ухвалені "Решительные пункты", що пропонували новообраному гетьману керувати Україною за допомогою російських чиновників.
25. Причини ліквідації запорізької Січі
— Несумісність республіканського устрою Січі з імперськими порядками.
— Побоювання можливого союзу Нової Січі з Кримським ханством для спільної боротьби з імперією.
-Висока ймовірність унезалежнення Запорожжя.
- Недоцільність існування в межах імперії державного утворення зі своєю митною системою, що перешкоджало вільному доступу до Чорного моря.
— Прагнення російських землевласників привласнити землі Запорожжя.

— Загроза того, що Запорожжя може знову стати осередком національновизвольної боротьби українців.
— Перетворення Запорожжя з його гаслом «втікачів не видавати» на загрозу для розвитку кріпосницького господарства імперії.
Відповідний момент для розв’язання запорозької проблеми виник після успішного завершення російськотурецької війни 1768—1774 років. Після проголошення незалежності Кримського ханства від Османської імперії над ним було встановлено російський протекторат. Відтепер зникла загроза татарських нападів, для захисту від яких імперії й були потрібні запорозькі козаки.