Особливості догляду за хворими на бронхіальну астму

Бронхіальна астма — алергічне захворювання, яке проявляється нападами ядухи. Основною ознакою хвороби є напади задишки з утрудненим видихом, під час якого хворий задихається. Його обличчя і руки синіють, шкіра вкривається холодним липким потом. Під час дихання чути хрипи, хворого турбує сухий, гавкаючий кашель без мокротиння або з виділенням незначної кількості в'язкого мокротиння, яке погано відхаркується. Коли у хворого починає відходити мокротиння, кашель пом'якшується і стан хворого поліпшується. Задишка також зменшується, і напад астми може припинитися.

Під час нападу, особливо на початку хвороби, хворі дуже лякаються, тому медична сестра зобов'язана забезпечити їм фізичний і психічний спокій, доступ свіжого повітря. Напади бронхіальної астми частіше виникають у нічний час, тому медична сестра повинна спостерігати за хворими, щоб помітити початок нападу, заспокоїти хворого і до приходу лікаря надати йому першу допомогу. Щоб полегшити стан хворого, потрібно надати йому положення напівсидячи. Щоб полегшити дихання, треба розстібнути або зняти одяг, що стискує. Полегшують стан хворого теплі ножні ванни з гірчицею, банки або гірчичники на грудну клітку. Для розрідження мокротиння дають випити склянку теплого молока, мінеральної лужної води або теплої води з натрію гідрокарбонатом. Добре допомагають інгаляції кисню. При сильному потовиділенні протирають насухо шкіру і перемінюють білизну.

Після припинення нападу хворого зручно вкладають у ліжко, добре вкривають і створюють умови для спокійного сну. Хворий має бути під наглядом, оскільки напад може повторитися.

Постуральний дренаж бронхів

У комплексі лікувальних закладів, що їх здійснює медична сестра, найважливішим і найдоступнішим є постуральний дренаж бронхів. Процедуру виконують декілька разів на день, обов'язково натще. Медична сестра допомагає хворому набути такого положення тіла, яке спричинило б кашель і ефективне виділення гнійного мокротиння.

Хворий із положення на спині без подушки поступово здійснює оберт тілом на 360⁰. Після кожного повороту він робить глибокий вдих. Таке обертання повторюють 3—5 разів. Хворий повинен добре відкашлятись, потім знову змінити положення тулуба, значно нахилившись вправо або вліво.

Можна також вибрати інше положення для відходження мокротиння: спочатку хворий стоїть, а потім перегинається через спинку стільця, упираючись руками в сидіння; лежачи в ліжку на правому, а потім на лівому боці з опущеною вниз головою ("пошуки черевика під ліжком"); поза "бедуїна, який молиться".

Таким чином, постуральний дренаж спричинює кашель і сприяє ефективному виділенню мокротиння.

 

ВИЗНАЧЕННЯ ЧАСТОТИ, ГЛИБИНИ, РИТМУ ДИХАННЯ.

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА ДИХАННЯМ

У пацієнтів із захворюваннями органів дихання потрібно стежити за частотою, глибиною та ритмом дихання. Нормальне дихання беззвучне і непомітне для інших. Людина зазвичай дихає через ніс із закритим ротом.

Частотою дихання називають кількість дихальних рухів за хвилину. У дорослої людини у стані спокою частота дихання коливається від 16 до 20 за 1 хв, причому вдих у 2 рази коротший за видих; 1 дихання відповідає приблизно 4 пульсовим ударам. Під час сну і в стані спокою дихання стає повільнішим. У положенні лежачи людина здійснює 12—14 дихань за 1 хв, стоячи — 18—20. Чим молодша людина, тим частіше її дихання. Швидке дихання (тахіпное) виникає при посиленій фізичній праці, нервовому збудженні, високій температурі зовнішнього середовища і гарячці. У жінок частота дихань дещо більша, ніж у чоловіків. У спортсменів частота дихання може зменшуватись до 8—10 дихальних рухів за хвилину. Зміна темпу дихання залежить від захворювань органів дихання та дихальних шляхів (пневмонія, бронхіальна астма та ін.).

Частота дихання змінюється також при захворюваннях серця, нирок, мозку, гострих та хронічних інфекційних захворюваннях.

Потрібно пам'ятати, що пацієнт може самовільно затримувати або прискорювати дихання, тому під час обстеження треба відволікати його увагу або вести підрахунок непомітно для нього. Дуже зручно рахувати дихання безпосередньо після визначення частоти пульсу, не віднімаючи руки від променевої артерії, — тоді хворий буде впевнений, що в нього визначають пульс. Якщо дихання поверхневе і рухи грудної клітки або живота важко вловити, то правою рукою продовжують рахувати пульс, а ліву руку разом з рукою хворого непомітно кладуть на груди (при грудному типі дихання) або на живіт (при черевному типі дихання) і рахують кількість вдихів протягом 30 сек. Можна також рахувати дихання, спостерігаючи за рухами грудної клітки і передньої черевної стінки зі сторони. Отримані дані записують у температурний листок та медичну картку стаціонарного хворого.

Нерідко одночасно з порушенням частоти дихання змінюється його глибина. Поверхневе дихання спостерігається у стані спокою а також при захворюваннях легень, плеври, пригніченні дихального центру. Глибоке дихання виникає при фізичному навантаженні, емоційному збудженні, при діабетичній комі, уремії та інших патологічних станах.

У здорової людини ритм дихання правильний. При деяких патологічних станах унаслідок порушення функції дихального центру порушується ритм дихання, змінюється глибина і частота дихання.

Розлад частоти, глибини та ритму дихання спостерігається при задишці, яка супроводжується відчуттям нестачі повітря та утрудненням дихання. Задишка буває фізіологічною — після значного фізичного навантаження у здорових людей та патологічною — при захворюваннях легень, серця, головного мозку. За своїм характером задишка поділяється на інспіраторну, експіраторну та змішану.

Інспіраторна задишка є наслідком утрудненого вдиху через перешкоду для проходження повітря у верхніх дихальних шляхах (спазм голосових зв'язок, стороннє тіло, пухлина, запальні процеси гортані, трахеї). Дихання при такій задишці глибоке і сповільнене. У разі значного збудження вдих утруднений і відбувається з шумом, свистом та хрипінням, неначе повітря засмоктується в легені. Таке дихання називають стридорозним.

При експіраторній задишці вдих короткий, а видих утруднений і дуже тривалий, хворий не встигає зробити повного видиху, як настає уже наступний вдих. Така форма задишки спостерігається при бронхіальній астмі. Дихання при цьому може бути свистячим.

Найчастіше спостерігається змішана задишка. Вона виникає внаслідок зменшення дихальної поверхні легень при пневмонії, туберкульозі, плевриті. Змішана задишка звичайно супроводиться прискореним, а іноді й глибшим диханням. Різко виражена задишка називається ядухою. Якщо ядуха має характер нападу, вона навивається астмою.

Унаслідок порушення діяльності дихального центру виникають патологічні типи дихання: Куссмауля, Чейна—Стокса, Біота.

Дуже сповільнене і глибоке дихання («велике дихання») називають диханням Куссмауля. Воно супроводжується шумним вдихом і посиленим видихом, після якого настає пауза. Таке дихання є характерним для азотемічної уремії і діабетичної коми.

Зміна ритму дихання спостерігається при диханні Чейна—Стокса, яке характеризується хвилеподібним збільшенням і зменшенням амплітуди дихання з наявністю пауз між хвилями тривалістю 40—50 с. Після паузи настають рідкі дихальні рухи, спочатку поверхневі, а потім більш глибокі і часті. Потім дихальні рухи знову стають поверхневими і рідкими, що продовжується до нової паузи. Таке дихання звичайно не залежить від легеневого захворювання і має погане прогностичне значення, оскільки вказує на розлад мозкового кровообігу.

 

ПАТАЛОГІЧНІ ТИПИ ДИХАННЯ (КУССМАУЛЯ, ЧЕЙНА-СТОКСА, БІОТА).

8. Патологічні типи дихання: Куссмауля, Чейна — Стокса, Біота. Використовуючи графічне зображення різних типів патоло­ гічного дихання, охарактеризуйте їх.

Нормальне дихання

Дихання Чейна-Стокса

Дихання Біота

Дихання Куссмауля

Мал. 8. Типи дихання

Дихання Біота характеризується рівномірним за глибиною диханням з періодичним виникненням тривалих пауз (від кількох секунд до півхвилини). Такий тип дихання часто спостерігається в агональному стані. Воно є показником погіршення стану тяжкохворого. Таким чином, визначення характеру задишки допомагає поставити правильний діагноз.

У разі появи у хворого патологічного дихання необхідно негайно повідомити про це лікареві.