Тема 7. Договірне право. Загальні положення

Практичні завдання

Задача № 1. Між приватним підприємством та командитним то­вариством було укладено договір поставки. Приватне підприємство в особі його директора підписало договір та скріпило його печат­кою підприємства. Керівник командитного товариства, посилаю­чись на те, що він забув печатку, тільки підписав договір. На вико­нання договору приватне підприємство в строк поставило товар то­вариству. Незважаючи на це, товариство затримувало його оплату. На пред'явлену підприємством претензію товариство відповіло, що її вимоги воно не визнає, оскільки вважає договір поставки неукладеним за відсутності відбитку печатки однієї зі сторін. Підприємство звернулося до господарського суду.

Питання:

1. З якого моменту цивільно-правовий договір вважається укла­деним?

2. В якому нормативному акті вказано на необхідність відбитку печатки для дійсності договору?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

 

Задача № 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Час" ук­лало із приватним підприємцем договір комісії. За цим договором ТОВ передавало приватному підприємцеві шкіряні куртки на ре­алізацію, а підприємець зобов'язувався сплатити ТОВ обумовлену суму коштів, отриманих від реалізації. Підприємець реалізував товар, але гроші на рахунок ТОВ не перерахував. ТОВ "Час" звернулося до господарського суду із позовом про примусове стягнення суми від продажу курток. Підприємець, в свою чергу, подав позов до товари­ства про визнання договору комісії недійсним, мотивуючи це тим, що договір не було завізовано головним бухгалтером ТОВ "Час".

Питання:

1. В яких судових органах вирішуються спори між юридичними особами та суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи?

2. Яким нормативним актом обумовлено необхідність візування господарських договорів головними бухгалтерами? Яка від­повідальність настає за недодержання такого порядку?

3. Чий позов задовольнить суд?

 

Задача № 3. У 1998 р. між закритим акціонерним товариством "А-стас" і акціонерним банком "Облбудбанк" був укладений кре­дитний договір, за яким ЗАТ отримало кредит у сумі 100 тис. грн. під 45% річних. Із боку позичальника цей договір був підписаний віце-президентом.

У 1999 р. ЗАТ пред'явило позов про визнання недійсним кредит­ного договору, посилаючись на те, що договір укладений товарист­вом на вкрай невигідних для нього умовах. Крім того, у позові за­значалося, що за статутом ЗАТ право здійснювати дії від імені това­риства та представляти товариство у відносинах з юридичними та фізичними особами без довіреності надано лише президенту това­риства. Віце-президент діє від імені товариства за довіреністю і не має права без рішення загальних зборів акціонерів укладати угоди на суму понад 50 тис. грн. Банк позов не визнав, посилаючись на накази президента ЗАТ від 8 квітня 1994 р. № 1 про призначення на посаду віце-президента та № 14-К від 2 лютого 1997 р. про ви-' значення повноважень віце-президента ЗАТ, за якими віце-прези­дент мав право без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Питання:

1. Чи мають вищезазначені накази директора юридичне значен­ня, якщо не внесені відповідні зміни до статуту товариства?

2. Чи є підставою для визнання договору недійсним його не затвердження (непогодження) із вищим органом акціонерного това­риства?

3. Яке рішення має прийняти суд?

 

Задача № 4. Акціонерний комерційний банк "Держава" і ди­ректор приватного підприємства домовилися про те, що приватне підприємство виступить поручителем за кредитним договором, що був укладений між банком та товариством з обмеженою відповідальністю. Банк розробив проект договору, сформувавши на комп'ютері не тільки власне текст, а й печатку банку та підпис керівника. Отримавши договір електронною поштою, директор ПП роздрукував і підписав його.

Позичальник у строк кредит і відсотки за ним не повернув, і банк звернувся до поручителя із проханням відшкодувати йому втрачені кошти. Але директор приватного підприємства у листі вказав, що оформлення договору поруки не відповідає вимогам за­кону, оскільки він укладений не у письмовій формі, а отже, є недійсним. Банк звернувся до господарського суду.

Питання:

1. Що вважається письмовою формою договору поруки у ро­зумінні Цивільного кодексу УРСР?

2. Хто може визначити дійсність/недійсність договору?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд? Чи передба­чено законодавством санкції за відтворення і використання комп'ютерних відбитків печатки?

 

Задача № 5. Товариство з обмеженою відповідальністю вирішило укласти із державним підприємством, що знаходилося в іншому місті, договір оренди виробничих приміщень. За обставин, що склалися, у визначений час директор товариства не зміг виїха­ти на підписання договору. Оскільки за статутом товариства ніхто, крім директора, не міг підписувати господарські договори, товари­ство довіреністю уповноважило комерційного директора на підпи­сання договору. В довіреності повноваження комерційного дирек­тора були сформульовані як "право на оформлення договору орен­ди". Але представники державного підприємства відмовилися ма­ти справу із комерційним директором підприємства, посилаючись на те, що поняття "оформлення договору" не включає право на його підписання.

Питання:

1. Хто має підписувати угоди від імені суб'єктів господарю­вання?

2. Які вимоги пред'являються згідно із законодавством до довіреностей, що видаються від імені суб'єктів господарювання?

3. Чи правомірна позиція представників державного підприємства?

 

Задача № 6. Між двома акціонерними товариствами було укла­дено договір перевезення. Від імені замовника договір було підпи­сано генеральним директором, а від імені перевізника — заступни­ком директора, оскільки останній перебував у відпустці. Оскільки перевізник своїх зобов'язань за договором не виконав, замовник звернувся до суду із позовом про відшкодування збитків. Але пе­ревізник, в особі директора, який повернувся з відпустки, подав позов про визнання договору недійсним як такого, що суперечить вимогам закону, оскільки заступник директора не мав повноважень на підписання договору.

Питання:

1. Хто має право від імені юридичної особи підписувати дого­вори? Де повинні міститися такі відомості?

2. Чи має цивільно-правові наслідки угода, що підписана пред­ставником сторони, який не мав належним чином оформлених по­вноважень на її підписання?

3. Яке рішення має прийняти суд?

 

Задача № 7. Податкова інспекція подала позов про визнання договору перевезення, укладеного між двома резидентами України, недійсним, посилаючись на те, що одна сторона за договором ви­користала печатку без ідентифікаційного коду підприємства. Юрист цього підприємства проти позову заперечував, посилаючись на те, що законодавством взагалі не передбачена обов'язковість скріплення договорів печатками.

Питання:

1. Який порядок отримання дозволу на виготовлення печаток та штампів?

2. Якими нормативними актами визначено, що на печатці має бути вказаний ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності?

3. Яке рішення має прийняти суд?

Задача № 8. Згідно з кредитним договором, що був укладений 31 жовтня 1997 р. між акціонерним комерційним банком "Правекс" та інвестиційною компанією "Аріонкосмет ", остання по­обіцяла повернути наданий їй кредит до 1 квітня 1998 р. У договорі поруки, укладеному між КБ "Правекс" і товариством з обмеженою відповідальністю "Світ-М", зазначалося, що позичальник і поручи­тель відповідають як солідарні боржники. Боржник кредит та про­центи по ньому в строк не повернув, і кредитор пред'явив до ньо­го і поручителя позов як до солідарних боржників.

Поручитель відмовився виконувати вимоги банку, мотивуючи це тим, що строк договору поруки не був встановлений, а згідно зі ст. 194 Цивільного кодексу УРСР поручительство припиняється, якщо кредитор протягом 3 місяців з моменту настання строку ви­конання основного зобов'язання не пред'явить позов до поручите­ля. Позов пред'явлено 17 травня 1999 р., тому поручитель вважає себе вільним від будь-яких зобов'язань.

Питання:

1. Які способи забезпечення виконання зобов'язань передбачені законодавством?

2. У чому полягає особливість поручительства як способу забез­печення виконання зобов'язань?

3. Яке рішення має прийняти суд?

 

Задача № 9. Між акціонерним комерційним банком "Соняч­ний" та малим підприємством було укладено договір про надання кредиту строком на 3 місяці. На забезпечення його виконання між банком та товариством з обмеженою відповідальністю "Центр" бу­ло укладено договір поруки, за яким поручитель зобов'язувався погасити заборгованість, якщо майна і боржника не вистачить для її покриття. Боржник заборгованість у встановлені строки не пога­сив, і банк звернувся до поручителя із проханням відшкодувати ос­новну суму і відсотки за кредитом. Але ТОВ відмовилося поверта­ти гроші, посилаючись на те, що воно несе не солідарну, а субсидіарну відповідальність.

Питання:

1. Чим відрізняється солідарна відповідальність від субсидіарної? Яку відповідальність несе поручитель?

2. У які строки можна пред'являти позов до поручителя про відшкодування суми боргу?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

 

Задача № 10. Ощадний банк України в особі директора Дніпропетровської філії надав відкритому акціонерному товари­ству "Сімош" кредит, перерахувавши в липні 1998 р. визначену суму на поточний рахунок позичальника. Гарантом за цим дого­вором виступив "Південний машинобудівний завод". У га­рантійному листі, який завод надіслав банку, містилося застере­ження про те, що гарант і позичальник несуть солідарну відповідальність за невиконання або неналежне виконання кре­дитного договору.

Оскільки зобов'язання вчасно виконано не було, кредитор звер­нувся до гаранта із вимогою про повернення кредиту, а до пози­чальника — про виплату штрафу за несвоєчасне виконання кредит­ного зобов'язання. Гарант відмовився добровільно виконувати свої зобов'язання, і банк звернувся до суду.

Питання:

1. Яку відповідальність несуть позичальник і гарант?

2. Які правила оформлення відносин гарантії? Чи може гаран­том виступати небанківська установа?

3. Яке рішення має прийняти суд?

 

Задача № 11. У 1998 р. між об'єднанням співвласників бага­токвартирного будинку та ДАЕК "Київенерго" був укладений до­говір на постачання теплової енергії. Згідно з умовами цього до­говору ДАЕК "Київенерго" відпускала теплову енергію, а об'єднання зобов'язане було своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки згідно з встановленими тарифами. Проте у 2002 р. у об'єднання виникли фінансові ускладнення через за­боргованість перед ним іншого підприємства, і воно не змогло своєчасно і у повному обсязі розрахуватися за поставлену енергію. ДАЕК "Київенерго" звернулася до суду із позовом про примусове стягнення заборгованості. Об'єднання проти позову заперечувало, посилаючись на відсутність його вини у виникненні дебіторської заборгованості і, як наслідок — заборгованості перед компанією "Київенерго".

Питання:

1. Який на сьогодні правовий статус об'єднання співвласників багатоквартирного будинку? Чи може об'єднання укладати госпо­дарські угоди? Яким нормативним актом це передбачено?

2. Чи заслуговують на увагу доводи об'єднання щодо невико­нання зобов'язання за договором про наявність заборгованості іншого підприємства перед ним?

3. Яке рішення може прийняти суд?

 

Задача № 12. Між акціонерним комерційним банком "Мрія" і приватним підприємством "Щербаков і К°" було укладено договір про надання останньому кредиту на строк 6 місяців. На забезпе­чення виконання кредитного договору сторони уклали договір за­стави приміщення магазину, що належало приватному підприємству. За цим договором у разі неповернення кредиту та належних за ним процентів приміщення переходило у власність банку. Але нотаріус, до якого звернулися сторони для посвідчен­ня договору застави, відмовився його посвідчувати, посилаючись на невідповідність окремих положень договору чинному законо­давству.

 

Питання:

1. Чи передбачено законодавством обов'язкове нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна?

2. Чи може заставлене майно у разі невиконання забезпечува­ного зобов'язання одразу переходити до заставодержателя?

3. Чи правомірна відмова нотаріуса?

 

Задача № 13. Акціонерне товариство "Дніпромаш" надало своєму співробітнику та акціонеру Григоруку позику для придбан­ня квартири, висунувши вимогу забезпечити повернення позики заставою автомобіля або акцій номінальної вартості, рівній сумі позики. Не маючи акцій на суму, достатню для забезпечення пози­ки, Григорук погодився передати в заставу і належні йому акції за номінальною вартістю, і автомобіль.

Григорук не повернув у встановлений строк позику і навіть не почав її виплачувати. АТ звернулось до суду, вимагаючи задоволен­ня своїх претензій з вартості заставленого майна. Паралельно на зборах акціонерів, що відбувалися в цей час, заставодержатель (АТ) до голосів, які належали йому, додав голоси акцій, які належали за­ставодавцю (Григоруку).

Григорук пред'явив до заставодержателя зустрічний позов, по­силаючись на те, що договір застави автомобіля є недійсним, оскільки не був нотаріально посвідченим. Крім того, фактом голо­сування по заставлених акціях заставодержатель порушив його (Григорука) право власності, у зв'язку з чим зобов'язаний відшко­дувати завдані йому збитки в розмірі вартості заставлених акцій.

Питання:

1. Який порядок укладення договору застави транспортних за­собів та цінних паперів?

2. Які права передбачені законодавством для акціонерів?

3. Чий позов буде задоволено судом?

Задача № 14. У 1997 р. між науково-дослідним інститутом "Укрпроект" та акціонерним комерційним банком "Вернісаж" бу­ло укладено кредитний договір із строком погашення заборгованості до кінця 1998 р. На забезпечення виконання кредитних зо­бов'язань банку було передано майнові права за договором, укла­деним між інститутом та Міністерством промислової політики Ук­раїни. Оскільки у встановлені строки боржник (заставодавець) кре­дит і відсотки за ним не повернув, між ним і банком було укладе­но договір уступки вимоги (цесії) за договором між інститутом і Міністерством промислової політики України. Коли банк звернув­ся до останнього із вимогами про виконання цього договору, пред­ставник Міністерства повідомив, що законодавством уступка вимо­ги і перевід боргу заборонені. Банк звернувся до суду.

Питання:

1. Який порядок передачі в заставу майнових прав? У якому по­рядку здійснюється реалізація заставлених прав?

2. Чи заслуговують на увагу доводи Міністерства промислової політики України?

3. Яке рішення має прийняти суд?

 

Задача № 15. Приватний підприємець Петренко, перебуваю­чи у відрядженні в невеликому південному місті, домовився із господарем будинку, то знаходився неподалік від моря, про те, що протягом трьох літніх місяців у будинку буде проживати дру­жина Петренка із сином. Також він вніс частину суми в рахунок майбутніх платежів, що було належним чином посвідчено но­таріусом.

Через кілька днів сім'я Петренків приїхала, але власник будин­ку відмовився надати житло, мотивуючи тим, що чекає на приїзд сина. Петренку сплачену суму було повернуто, проте він вимагав повернення суми в подвійному розмірі, оскільки вважав її завдат­ком. Також він вимагав відшкодування збитків, пов'язаних із мар­ним приїздом сім'ї. Не отримавши потрібної суми, він звернувся до суду.

Питання:

1. Які особи можуть надавати/отримувати завдаток? Чи можна вважати надану Петренком суму завдатком?

2. До якого суду звернувся Петренко?

3. Яке рішення має прийняти сул?

 

Задача № 16. Акціонерний банк в особі директора його філії, який діяв на підставі положення про філію та доручення банку, і товариство в особі заступника директора уклали кредитний до­говір, який передбачав обов'язок товариства спочатку розрахувати­ся за відсотками, а потім виплатити основну суму боргу.

Товариство сплатило лише відсотки за користування кредитом і частину позичених коштів, у зв'язку із чим банк звернувся до су­ду із вимогою про примусове стягнення решти суми боргу, зокре­ма, відсотків за користування заборгованістю, які банк продовжу­вав нараховувати товариству, незважаючи на закінчення строку кредитного договору. Товариство подало зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним, мотивуючи це тим, що заступник директора не мав повноважень на укладення кредитних договорів.

Питання:

1. Які наслідки тягне укладення угоди особою, яка не має до­статніх повноважень? Чи має значення у цьому разі сплата товари­ством частини суми боргу?

2. Чи підлягають нарахуванню і сплаті відсотки за користуван­ня кредитом після закінчення строку, на який було надано кредит?

3. Яке рішення має прийняти суд?

 

Задача № 17. Між акціонерним товариством і банком був укла­дений кредитний договір. На забезпечення виконання зобов'язан­ня за кредитним договором товариство передало банку у заставу сільськогосподарську техніку, отриману за договором фінансового лізингу. Умовами договору лізингу було передбачено, що товарист­во набуває права власності на техніку після оплати її вартості та внесення лізингових платежів з моменту підписання акта передачі права власності.

Товариство не змогло розрахуватися за наданим кредитом, і банк подав позов про звернення стягнення на заставлене майно. Товариство, у свою чергу, подало позов із вимогою про визнання договору застави недійсним з тих мотивів, що товариство не є влас­ником техніки, яка виступає предметом застави — її вартість неоплачена, відповідного акта передачі права власності не складено. Банк проти позову заперечував, посилаючись на те, що техніка пе­ребуває на балансі заставодавця.

Питання:

1. Хто може бути заставодавцем майна? Чи може лізингоодержувач за договором фінансового лізингу заставляти одержане майно?

2. З якого моменту лізингоодержувач за договором фінансового лізингу набуває права власності на одержане майно? Чи може бути перебування майна на балансі достатнім доказом права власності на нього?

3. Яке рішення має прийняти суд?

 

Задача № 18. Відповідно до укладеного кредитного договору банком "Форум" було надано виробничо-комерційній фірмі "Аквіл" кредит. На забезпечення повернення кредиту банк уклав з позичальником договір застави товарів в обігу. Додатково банк ук­лав з підприємством "Бриг" договір майнової поруки, за яким май­новий поручитель зобов'язувався перед банком відповідати за ви­конання "Аквілом" своїх зобов'язань за кредитним договором, пе­редавши банку певне майно.

Оскільки фірма своїх зобов'язань за кредитним договором не виконала, банк подав позов про стягнення заборгованості за раху­нок майна підприємства "Бриг". Проте майновий поручитель по­зов не визнав, мотивуючи це пропущенням банком тримісячного строку, передбаченого законодавством для подання позову до по­ручителя.

Питання:

1. Які відносини склалися між банком та підприємством "Бриг"? Яким законодавством вони регулюються? 2. Чи поширюються на відносини майнового поручительства вимоги законодавства щодо тримісячного строку для подання по­зову до поручителя?

3. Яке рішення має прийняти суд?

 

Задача № 19. Приватний підприємець Ващук своєчасно запов­нив і опустив в спеціальну скриньку білет "Спортлото", на який у подальшому випав виграш. Організація "Молодьспортлото" відмовила у видачі виграшу, посилаючись на те, що виграшний білет не було вчасно здано на пошту, внаслідок чого його не бу­ло враховано при підрахунку. Ващук подав позов до суду про при­мусове стягнення суми виграшу. Під час розгляду справи було встановлено, що затримка передачі білетів організатору ("Мо­лодьспортлото") сталась через недбалість працівників поштового відділення. За рішенням суду суму було стягнуто на користь Ващука.

У свою чергу організація "Молодьспортлото" подала позов до підприємства зв'язку про відшкодування збитків. При розгляді справи в суді постало питання, чи було завдано збитків взагалі.

Питання:

1. Що розуміється під збитками (поняття, структура, умови відшкодування)?

2. Чи було завдано збитків у випадку, що розглядається? Якщо так — то кому?

3. До якого суду звертався Ващук? Яке рішення має прийняти суд у спорі між організацією "Молодьспортлото" та підприємством зв'язку?

 

Задача № 20. Легковий автомобіль, що належав малому підприємству "Мрія" зіткнувся із вантажним автомобілем, що на­лежав товариству з обмеженою відповідальністю "Шарм". Експер­тизою було встановлено, що ДТП трапилася з вини водія ван­тажівки. МП "Мрія" пред'явило претензію до ТОВ "Шарм" із про­ханням відшкодувати збитки, заподіяні внаслідок зіткнення авто­мобілів. ТОВ "Шарм" задовольнити претензію відмовилося, поси­лаючись на те, що аварія трапилася із вини водія, отже, до нього і слід висувати усі вимоги з цього приводу. МП звернулося із позо­вом до господарського суду.

Питання:

1. Якими нормами законодавства регулюється цивільна

відповідальність у разі ДТП?

2. Чи несе відповідальність водій ТОВ "Шарм"? Якщо несе — то яку?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

 

Задача № 21. Райспоживспілка звернулась до суду з позовом про стягнення з районної податкової інспекції 20 тис. грн. збитків в вигляді упущеної вигоди.

У судовому засіданні було встановлено, що через неправомірні дії співробітника ДПІ району райспоживспілці були завдані збит­ки. Але добровільно відшкодувати ці збитки ДПІ відмовилася, посилаючись на неможливість їх відшкодування за рахунок бюджет­ної організації, якою є ДПІ.

Питання:

1. Чи підлягають відшкодуванню збитки у вигляді упущеної ви­годи?

2. Чи передбачена законодавством можливість відшкодування збитків податковим органом за незаконні дії його працівників? Чи несуть якусь відповідальність працівники податкового органу?

3. Чи підлягає позов задоволенню?

 

Задача № 22. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гро­но", маючи заборгованість перед енергопостачальною компанією "Олгаз", отримало пропозицію від кредитора частково зменшити суму заборгованості шляхом збереження (схову) майна енергопостачальної компанії "Олгаз", а саме обладнання АЗС строком на шість місяців, про що було укладено відповідний договір. В ос­танній місяць строку до керівництва боржника з'явився представ­ник малого спільного підприємства "ІМС" та надав лист підписа­ний керівником енергопостачальної компанії "Олгаз", у якому за­значалось, що у зв'язку із закінченням терміну договору зберіган­ня всі питання за договором, у тому числі за розрахунками, пого­джувати з керівником малого спільного підприємства "ІМС". ТОВ "Гроно" передало обладнання АЗС МСП. Через рік енергетична компанія пред'явила вимогу про повернення майна, вартість яко­го оцінювала в 1,5 млн. грн., зазначаючи, що договір купівлі продажу щодо цього майна не укладався. Господарський суд, розгля­даючи позов кредитора, визнав його вимоги обґрунтованими та зобов'язав ТОВ відшкодувати завдані збитки, оскільки копію лис­та він не визнав за доказ у справі, а оригінал було вилучено слідчими органами.

Питання:

1. Чи можливо зменшити суму заборгованості перед енергопостачальною компанією шляхом надання послуг (виконання робіт)?

2. Які правовідносини виникли між ТОВ та малим спільним підприємством "ІМС"? Якими нормами права слід керуватись у цьому разі?

3. Вирішіть ситуацію.

 

Задача № 23. Товариство з обмеженою відповідальністю "Пар-ма" уклало із підприємством "Діалог" договір, за яким ТОВ зо­бов'язувалось протягом двох днів з дня підписання договору пере­везти та встановити обладнання, що належало підприємству "Діалог". Зазначене обладнання протягом обумовленого терміну перевезене та встановлене не було, внаслідок чого підприємству було завдано збитків у вигляді упущеної вигоди від несвоєчасного початку роботи обладнання. ТОВ "Парма" збитки відшкодовувати відмовилось. Підприємство "Діалог" подало позов до господарсь­кого суду про стягнення з товариства суми збитків у вигляді упу­щеної вигоди, а також суми моральної шкоди, заподіяної неналеж­ним виконанням ТОВ договірного зобов'язання.

Питання:

1. Що розуміє законодавство під терміном "збитки"? Чи підпа­дає упущена вигода під це визначення?

2. Чи підлягає відшкодуванню моральна шкода, спричинена не­належним виконанням стороною договірного зобов'язання?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

 

Задача № 24. У 1999 р. в газеті "Діафрагма" було опублікова­но статтю "Скільки коштує полетіти повоювати?", в якій ішлося про те, що тільки за допомогою компанії "Політаємо", яка здійснює винятково продаж квитків югославських авіаліній по ціні 500 доларів США, можна полетіти "повоювати" в Югославію. Акціонерне товариство "Агентство повітряних сполучень "Політаємо" розцінило цю публікацію як таку, що звинувачує АТ в бажанні заробити "брудні" гроші. Незважаючи на те, що в одно­му з наступних чисел газети було часткове спростування цієї інформації, товариство вирішило звернутися до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної шляхом поширення відомостей, що не відповідають дійсності і ганьблять ділову репу­тацію АТ АПС "Політаємо", у сумі 500 тис. грн.

Питання:

1. Що розуміється під поняттям "поширення відомостей, що не відповідають дійсності" у розумінні положень Цивільного кодексу УРСР? Хто має доводити відповідність (невідповідність) дійсності відомостей, а хто — факт їх поширення?

2. За яких обставин юридична особа може вважати, що їй завда­но моральної шкоди?

3. Яким чином можна довести, що поширення суб'єктом не­правдивих відомостей негативно вплинуло на ділову репутацію юридичної особи?

 

Задача № 25. У 1997 р. газета "Независимость" під рубрикою "Штрихи к портрету" опублікувала матеріал "Евгений Марчук: хождение во власть". Один із фрагментів цього матеріалу безпо­середньо стосувався газети "Зеркало недели": "Буквально на дрожжах, только подогретых долларами, за весьма непродолжи-тельное время стали "раскручиваться" "Зеркало недели", "День", "Бизнес", — целая газетная империя, которую за цинизм и продажность в журналистском мире сразу же окрестили империеи лжи и зла". Редакція газети "Зеркало недели" звернулася до гос­подарського суду з позовом про відшкодування редакцією газети "Независимость" моральної шкоди, що її було завдано поширен­ням відомостей, які ганьблять ділову репутацію газети "Зеркало недели", у сумі 100 тис. грн. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що спір не підвідомчий господарському суду, оскільки позивач не висував вимог щодо спростування інфор­мації.

Питання:

1. За яких умов організація має право вимагати відшкодування моральної шкоди? У яких судових органах вирішуються спори з цього приводу?

2. Чим є вимога спростування інформації — правом чи обов'яз­ком потерпілої сторони?

3. Яке рішення має прийняти суд?.