та законних інтересів суб'єктів

Підприємницької діяльності

 

 

Практичні завдання

Задача № 1. 24 березня 1999 р. на Броварському проспекті, що у м. Києві, відбулося зіткнення автомобіля "Вольво-850", який на­лежав Посольству Російської Федерації, із автомобілем "Мазда-626", який належав громадянинові України, — приватному підприємцеві Іванову. ДТП трапилася в результаті порушення водієм автомобіля Посольства Правил дорожнього руху. Як наслідок — було пошкоджено автомобіль Іванова, а його власник отримав численні тілесні ушкодження. У жовтні 1999 р. Іванов по­дав до суду позов про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Відповідач у судовому засіданні пояснив, що він корис­тується імунітетом від юрисдикції судів України у цивільних спра­вах.

Питання:

1. До якого суду і до кого подав позов Іванов? Обгрунтуйте свою відповідь.

2. Хто згідно з законодавством України та міжнародними нор­мативними актами користується імунітетом від юрисдикції судів України у цивільних справах? 3. Чи мав право Іванов вимагати відшкодування моральної шко­ди, спричиненої ДТП? Якщо мав, то якими документами повинно підтверджуватися заподіяння такої шкоди?

4. Яке рішення має прийняти суд?

 

Задача № 2. За результатами перевірки податковою інспекцією діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер" на нього було накладено значні фінансові санкції. Причиною стали численні помилки у бухгалтерському обліку, яких, в свою чергу, припустилася головний бухгалтер товариства. Директор ТОВ видав наказ про стягнення з бухгалтера повної суми штрафних санкцій. Не погоджуючись із цим, бухгалтер зазначила, що вона несе відповідальність лише в межах свого місячного заробітку. ТОВ в особі директора звернулося до суду.

Питання:

1. Які категорії осіб несуть повну матеріальну відповідальність? Яку відповідальність несуть бухгалтери підприємств?

2. Чим відрізняється матеріальна відповідальність від цивільної? Чи можна притягти головного бухгалтера до цивільної відповідаль­ності? Якщо можна, то за яких умов?

3. До якого суду звернулося ТОВ? Яке рішення він має прийня­ти?

 

 

Задача № 3. На початку 1998 р. директор малого підприємства "Надія" звернувся до акціонерного комерційного банку "Ростов" із проханням про видачу кредиту строком на 4 місяці. На забезпечен­ня виконання кредитного договору між МП та АКБ було укладено договір застави належних МП 2000 відеомагнітофонів. Кредит був наданий, а відеомагнітофони, зважаючи на відсутність у банку відповідного приміщення, залишені на зберігання заставодавця. Після спливу встановленого строку кредитного договору директор МП звернувся до банку із проханням про його подовження, яке бу­ло задоволено, а між сторонами укладена додаткова угода про зміну строків повернення кредиту та сплату підвищених відсотків за кори­стування ним. Наступного дня директор без відома банку реалізував відеомагнітофони, отримані кредитні кошти і підвищенні відсотки не повернув. Протягом кількох місяців АКБ пред'являв претензії із проханням повернути кредит, на які боржник не реагував. Подати позов до суду банк не зміг, оскільки з огляду на скрутне фінансове становище не мав коштів для сплати державного мита.

Питання:

1. Яким нормативним актом передбачено процедуру оформлен­ня підвищених відсотків за кредитним договором?

2. Які органи уповноважені розслідувати господарські злочини? Чи є в діяннях директора МП ознаки злочину? Якщо є — то яко­го?

3. Що можна порадити працівникам банку?

 

Задача № 4. Працюючи директором приватного підприємства, Петрина підготував пакет документів про фінансово-господарську діяльність очолюваної ним фірми, що були необхідні для отримання банківського кредиту. Складені бухгалтерський баланс та звіт про фінансові результати містили завідомо неправдиві відомості, що приховували збитковість підприємства. На підставі сфаль­сифікованих документів підприємство отримало кредит у сумі 85 тис. грн. для придбання бензину. Насправді кредитні кошти було використано для погашення дебіторської заборгованості, що не пе­редбачалося кредитним договором.

Питання:

1. Чи є в діях Петрини ознаки злочину? Якщо є — то якого?

2. Чи змінилася б ситуація, якби виконання кредитного дого­вору було забезпечено заставою приміщення вартістю 100 тис. грн?

 

Задача № 5. Розпорядженням районної податкової інспекції бу­ло блоковано рахунки колективного підприємства "Чернігівтрест". Підприємство звернулося до господарського суду, який своїм рішенням скасував розпорядження як таке, що не відповідає вимо­гам закону. Згодом підприємство звернулося до господарського су­ду із позовом до тієї ж податкової інспекції про відшкодування шкоди, заподіяної незаконним блокуванням рахунків. Податкова інспекція заперечувала проти позову, посилаючись на те, що пози­вачем не було дотримано обов'язкового порядку досудового врегу­лювання.

Питання:

1. На які спори поширюються вимоги щодо досудового врегу­лювання? Чи потрібно було дотримуватись порядку досудового врегулювання у випадку, що розглядається?

2. Яке рішення має прийняти господарський суд?

 

Задача № 6. Між повним товариством "Вега" (замовником) та приватним підприємством "Акорд" (перевізником) було укла­дено договір перевезення вантажів. Оскільки приватне підприємство прострочило виконання договору на два тижні, ПТ "Вега" звернулося до нього із письмовою претензією щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди. Зважаючи на те, що через місяць ПТ не отримало відзиву на неї, останнє вирішило звернутися до господарського суду. У позові воно про­сило стягти з боржника суму збитків, що розраховувалася за весь термін прострочки виконання, в тому числі — і за місяць, що надавався для розгляду претензії. Але суддя повернув позивачеві заяву, вказавши, що стороною не вжито заходів досудового вре­гулювання.

Питання:

1. Що розуміється під досудовим врегулюванням господарсько­го спору? Які обов'язкові реквізити претензії?

2. Протягом якого часу замовник має право подавати претензії перевізнику? Скільки часу надається перевізникові для розгляду пред'явлених претензій?

3. Чи вірно вчинив суд? Чи має право замовник вимагати у по­зові відшкодування шкоди за період, що надається законодавством для розгляду претензії?

 

Задача № 7. Між приватним підприємством та товариством з обмеженою відповідальністю було укладено договір на виконання маркетингових досліджень. Незважаючи на перерахований ПП аванс, що було передбачено договором, ТОВ так і не розпочало ви­конання робіт, а гроші зі штрафними санкціями повертати відмо­вилось. Юрист приватного підприємства в установленому законом порядку подав позов до суду. Але у канцелярії суду, до якої він приніс пакет документів, відмовилися їх приймати, посилаючись нате, що всупереч ч. 4 ст. 6 Господарського процесуального кодек­су України копії документів, якими заявник обґрунтовував свої ви­моги, не були нотаріально засвідчені.

Питання:

1. Якими нормативними актами регламентується порядок оформлення і подання на розгляд копій ділових (процесуальних та

інших) документів?

2. Яким актом законодавства визначено поняття "належним чи­ном засвідченої копії"?

3. Чи є законною відмова працівників канцелярії прийняти до­кументи із посиланням на ч. 4 ст. 6 Господарського процесуально­го кодексу України? Що можна порадити в цій ситуації?

 

Задача № 8. Державне підприємство звернулося із позовом до ви­робничого кооперативу про відшкодування шкоди, заподіяної нена­лежним виконанням договору перевезення вантажів. У заяві позивач просив відшкодувати основну суму шкоди, суми сплаченого держав­ного мита, а також витрати на оплату послуг юридичної консультації.

Питання:

1. Чи мало право державне підприємство звертатися до вироб­ничого кооперативу з позовом у порядку господарського судочин­ства?

2. 3 чого складаються судові витрати? Чи підлягають відшкодуванню витрати на оплату послуг юридичної консультації?

3. Чи можна зарахувати кошти, витрачені на оплату послуг юри­дичної консультації, до складу валових витрат позивача?

 

Задача № 9. Приватний підприємець Хоменко, якому товарист­во з обмеженою відповідальністю "Ровен" заборгувало 10 тис. гри. за вироблені і відвантажені ним ще півроку тому вироби з лози, вирішив звернутися до господарського суду. Державне мито він не сплачував, оскільки був віднесений до четвертої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, постійно працював і проживав на території зони посиленого радіоекологічного контро­лю. Але господарський суд повернув позовну заяву підприємцеві без розгляду, посилаючись на те, що громадянин не подав кви­танцію про сплату державного мита.

Питання:

1. Чи мав право громадянин-підприємець звертатися до госпо­дарського суду?

2. Чи звільняються від сплати державного мита громадяни-підприємці, які беруть участь в судовому процесі, якшо вони є "чорнобильцями"?

3. Що слід робити, коли, на думку позивача, йому неправомірно повернули позовну заяву без розгляду?

 

Задача № 10. Фірма "Крокус" розмістила в місцевій газеті оголошення, в якому крупним шрифтом було зазначено: "РОЗ­ПРОДАЖ ІМПОРТНОГО ВЗУТТЯ. ВЕЛИЧЕЗНІ ЗНИЖКИ", і вказувалася адреса складу-магазину. Обласне управління у спра­вах захисту прав споживачів подало позов до господарською су­ду про накладення на компанію штрафу в розмірі 1200 гри. за по­рушення вимог щодо змісту рекламного оголошення про розпро­даж товарів. У судовому засіданні представник фірми зауважив, що вона є представництвом компанії "Krocus Enterprises" (Вели­кобританія) і надав відповідне свідоцтво про реєстрацію Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції Ук­раїни.

Питання:

1. Які вимоги пред'являє законодавство до змісту рекламного оголошення про зниження цін на продукцію?

2. Які повноваження має представництво суб'єкта підприєм­ницької діяльності? Чи може представництво бути відповідачем по справі?

3. Чи підлягають зараз державній реєстрації представництва іно­земних суб'єктів підприємницької діяльності? Якщо підлягають — то у якому органі?

4. Якими можуть бути дії господарського суду?

Задача № 11. За договором купівлі-продажу для приватного підприємства "Літо" з Єгипту завезли пляжні велюрові рушники, які були розміщені на митному ліцензійному складі "Лани" згідно з договором на зберігання вантажів, укладеним між підприємством та відкритим акціонерним товариством "Лани". На підставі розпо­рядження Київської регіональної митниці частина вантажу (120 місць) була передекларована на спільне підприємство "Опттранс". Постановою господарського суду м. Києва вищезазначене розпоря­дження Київської регіональної митниці та передекларування ван­тажу на СП були визнані незаконними. Але за період, коли ПП бу­ло фактично позбавлено можливості користуватися вантажем (з квітня по грудень), ціни на предмет договору на внутрішньому ринку України значно знизились, що було підтверджено експерт­ним висновком Київської торгово-промислової палати. Приватне підприємство звернулося до суду з позовом до Київської регіональ­ної митниці про стягнення збитків, що становили різницю від ре­алізації товару за ціною, нижчою собівартості, і власне його собівартістю. Відповідач вимоги відхилив, посилаючись на їх безпідставність.

Питання:

1. Чи несуть відповідальність митні органи за шкоду, заподіяну суб'єкту підприємницької діяльності?

2. Чи мають право торгово-промислові палати проводити екс­пертизи, аналогічні вищезазначеній?

3. Яке рішення має прийняти суд?

 

Задача № 12. Податкова інспекція м. Сміли винесла рішення про накладення штрафних санкцій на мале підприємство "Мрія" за порушення порядку розрахунків з бюджетом. Рішення ДШ було оскаржено МП в судовому порядку із посиланням на те, що був пропущений строк позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 72 Цивільного кодексу УРСР.

Питання:

1. Який строк позовної давності застосовується для примусово­го стягнення штрафних санкцій? Чи поширюється дія Цивільного кодексу УРСР на відносини між податковим органом і платниками податків?

2. Чи застосовується позовна давність у відносинах платників податків і податкової служби, зокрема, при стягненні фінансових санкцій?

3. Вирішіть ситуацію.

 

Задача № 13. Приватний підприємець, працюючи у м. За­поріжжі, з метою здійснення торгівлі за безготівковим розрахун­ком відкрив у 1998 р. поточний рахунок у комерційному акціонерному банку "Слов'янський". У 2000 р. за рішенням орга­ну державної податкової служби рахунки банку "Слов'янський" були заблоковані, що унеможливлювало проведення розрахунків із поточних рахунків клієнтів. Зважаючи на це, підприємець вирішив закрити рахунок і перевести грошові кошти в іншу банківську установу. Проте тимчасова адміністрація банку відмо­вила йому, посилаючись на те, що усі кошти банку знаходяться в податковій заставі.

У червні 2000 р. підприємець звернувся до суду із вимогою про повернення грошових коштів і відшкодування суми упущеної ви­годи. Державне мито він не сплачував, посилаючись на п. 37 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито". Проте суд­дя повернув йому позовну заяву на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Госпо­дарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що позивач не надав доказів сплати державного мита.

Питання:

1. Який розмір державного мита передбачений законодавством для подібних позовів?

2. Чи мають вкладники (клієнти) банків пільги зі сплати дер­жавного мита у разі подання позовів із приводу неповернення їм грошових коштів, залучених банками? Чи має у цьому разі значен­ня правовий статус клієнта (фізична чи юридична особа)?

3. Чи поширюються положення п. 37 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабіне­ту Міністрів "Про державне мито" на громадян — суб'єктів підприємницької діяльності? Чи правомірно суддя повернув підприємцю позов за підставою, вказаною в умовах задачі?

 

Задача № 14. Під час перевірки товариства з обмеженою відповідальністю посадовими особами податкової міліції було з'ясовано, що товариство порушує порядок проведення розра­хунків із споживачами, зокрема не проводить розрахункові операції через реєстратори, не видає касовий чек. На цій підставі відповідною державною податковою інспекцією до товариства бу­ли застосовані фінансові санкції. Товариство звернулося до суду з позовом про визнання рішення недійсним, мотивуючи це тим, що був порушений порядок проведення перевірки, оскільки її прове­дено посадовими особами податкової міліції. Питання:

1. Яким нормативним актом встановлена необхідність прове­дення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій?

2. Який правовий статус працівників податкової міліції? Чи ма­ють право такі працівники проводити перевірки суб'єктів підприємницької діяльності?

3. Яке рішення має прийняти суд?

 

Задача № 15. За наслідками перевірки діяльності комерційного банку Національний банк України виніс постанову про накладен­ня на нього штрафних санкцій за порушення валютного законодав­ства відповідно до норм ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". Банк оскаржив постанову до господарського суду, мотивуючи це тим, що двомісячний строк, передбачений ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення для накладення адміністра­тивного стягнення, закінчився.

Питання:

1. Яка природа штрафних санкцій, що накладаються за пору­шення норм Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю"? Заходами якого ви­ду відповідальності є подібні штрафні санкції?

2. Який строк передбачений законодавством для накладення та­ких санкцій? Чи можна застосовувати норми Кодексу України про адміністративні правопорушення у цьому разі?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?