Тема 12, Право промислової власності

Практичні завдання

Задача № 1. У 1993 р. компанія "Хуго Босе АГ" зареєструвала в Міжнародному бюро Світової організації інтелектуальної власності знак для товарів та послуг "Baldessarini HUGO BOSS для товарів 34-го класу Міжнародної класифікації товарів та послуг "Тютюн; приналежності для паління; сірники" із строком дії міжнародної реєстрації 20 років. В Україні цей знак було взято під охорону з 20 липня 1993 р., а відомості про початок його дії було опубліковано 18 жовтня 1993 р. У травні 1999 р. компанія "Реемстма Сигаретген-

фабрикен Гмбх" подала позов до компанії "Хуго Босе АГ" (третя особа на стороні відповідача — Державне патентне відомство Ук­раїни) із вимогами про. дострокове припинення на території Ук­раїни дії міжнародної реєстрації знака для товарів 34-го класу Міжнародної класифікації товарів та послуг та про зобов'язання Державного патентного відомства України повідомити про це Міжнародне бюро Світової організації інтелектуальної власності. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що компанія "Хуго Босе АГ" протягом тривалого часу не використовує в України зареєстро­ваний товарний знак. Власне ж реєстрацію товарного знака, на думку позивача, було здійснено для того, щоб перешкодити вико­ристанню марки "BOSS" для тютюнових виробів.

Питання:

1. Чи має обмеження строк, по закінченні якого дію свідоцтва на товарний знак, що не використовується на території України, може бути припинено в судовому порядку? Що вважається вико­ристанням товарного знака?

2. Чи є правомірним встановлення необхідності використання власником свого майна (товарного знака)? Як у цьому контексті можна охарактеризувати дії компанії "Хуго Босе АГ"?

3. Яке рішення має прийняти суд?

 

Задача № 2. Виробник чаю марок "Lipton", "Dilmah" та "Міlford" — компанія "Ostfriesishe Tee Gesellschaft Laurens Spethmann " — подала заявку на поширення міжнародної реєстрації вищезазначених товарних знаків на територію України. Незважаю­чи на те, що ці знаки було зареєстровано на ім'я виробника ще за часів колишнього СРСР, а строк дії реєстрації ще на закінчився, Державне патентне відомство України відмовило заявникові в по­ширенні міжнародної реєстрації, посилаючись на те, що на ці то­варні знаки вже подано заявку на ім'я дистриб'ютора компанії — товариства з обмеженою відповідальністю "Зовнішньоторговельна фірма "Мономах", яка має більш ранню дату подання. Питання:

1. Хто має право на повторну реєстрацію товарного знака?

2. Які товарні знаки не можуть одержати правову охорону? Чи може бути зареєстрований знак на ім'я дистриб'ютора без згоди на це виробника (власника знака)?

3. Чи правомірна відмова працівників Державного патентного відомства України? Якими мають бути дії представників компанії "Ostfriesishe Tee Gesellschaft Laurens Spethmann"?

 

Задача № 3. У 1995 р. товариство з обмеженою відпові­дальністю "Флеш", яке займалось виготовленням телевізійних ігрових приставок, подало до Державного патентного відомства України заявку на реєстрацію знака для товарів та послуг "NINTENDO" і отримало у вересні 1996 р. відповідне свідоцтво. Через певний час компанія "Нінтендо К", Лтд" (Японія) зверну­лася до суду із позовом до товариства та Держдепартаменту із вимога­ми про визнання недійсним свідоцтва на вищезазначений знак

для товарів та послуг, посилаючись на те, що він відтворює за­гальновідомий знак "NINTENDO", що належить компанії з 1933 р., тим самим вводячи в оману споживачів щодо якості товару та його виробника. Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що компанія "Нінтендо К", Лтд" не працювала і не працює на ринках України, а отже, знак "NINTENDO" не є загальновідо­мим.

Питання:

1. Які знаки для товарів та послуг не можуть бути зареєстрова­ними в Україні?

2. Які знаки належать до загальновідомих? Чи можна вважати знак "NINTENDO" загальновідомим? Яким чином це можна дове­сти?

3. Чи може знак для товарів та послуг, що збігається з фірмо­вим найменуванням їх виробника, бути зареєстрованим на ім'я ук­раїнського товариства?

4. Чи заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що знак "NINTENDO" не є загальновідомим, оскільки компанія-виробник не працювала і не працює на ринках України? Яке рішення має прийняти суд?

 

Задача № 4. До Міжнародної адвокатської компанії "Бі.Ай.Ем" звернулася громадянка Іванченко із проханням про надання їй юридичної допомоги. Іванченко зазначила, що у травні 1996 р. во­на уклала із трастовою компанією "Владибор-Траст" інвес­тиційний договір, за яким через два роки їй поверталася сума вкла­ду і обумовлені відсотки. Оскільки ані основна сума, ані відсотки повернуто не було, Іванченко просила через суд захистити її за­конні права і повернути грошові кошти. Ознайомившись із текстом інвестиційного договору, юристи звернули увагу на його преамбу­лу, за якою "текст цього договору було складено на підставі відповідної розробки Міжнародної адвокатської компанії "Бі.Ай.Ем". Але насправді ніякої участі у розробці договору зазна­чена адвокатська компанія не брала, а трастова компанія "Влади­бор-Траст" ніколи не була її клієнтом.

Надавши громадянці відповідну допомогу, Міжнародна адво­катська компанія "Бі.Ай.Ем" звернулася до господарського суду із позовом до трастової компанії "Владибор-Траст" про відшкодуван­ня моральної шкоди. У позові вона зазначала, що трастова ком­панія без згоди власника використовувала ім'я добре відомої юри­дичної фірми для залучення інвестицій. При невиконанні ж зо­бов'язань трастовою компанією, невдоволення її клієнта автома­тично поширюється і на "автора" договору, що, в свою чергу, за­вдає шкоди діловій репутації Міжнародної адвокатської компанії "Бі.Ай.Ем".

Питання:

1. Які суди розглядають спори між організаціями про відшкоду­вання моральної шкоди? У яких випадках відшкодовується така шкода?

2. Чи є обов'язковим у випадку, що розглядається, попереднє спростування інформації винною стороною?

 

Задача № 5. У 1995 р. п'ятеро фізичних осіб створили і за­реєстрували товариство з обмеженою відповідальністю "Арктика". Основною діяльністю товариства була торгівля продуктами харчу­вання дитячого асортименту. Через три роки один із колишніх працівників товариства заснував приватне підприємство "Аркти­ка", яке також займалося торгівлею продуктами харчування для дітей. Місцеве відділення Антимонопольного комітету України, до якого звернулося ТОВ "Арктика" із відповідною заявою, зобов'яза­ло ПП "Арктика" припинити дії, спрямовані на неправомірне ви­користання фірмового найменування ТОВ та сплатити штраф. Не погодившись із цим, ПП "Арктика" звернулося до суду.

Питання:

1. Що входить у поняття "фірмове найменування"? Чи можна вважати, що фірмове найменування "Товариство з обмеженою відповідальністю "Арктика" ідентичне фірмовому найменуванню "Приватне підприємство "Арктика"?

2. Чи мало право ТОВ "Арктика" без звернення до Антимоно­польного комітету України звернутися одразу до господарського суду, вимагаючи при цьому відшкодування збитків? Якщо мало, то відшкодування яких збитків воно вправі було б вимагати?

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

 

Задача № 6. У серпні 1999 р. закрите акціонерне товариство "АЛЬФА КАПІТАЛ УКРАЇНА" звернулося до господарського суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ук­раїнська фінансова компанія "Альфа-Капітал". У позові ЗАТ вима­гало припинення використання ТОВ у своїй назві позначення "Альфа Капітал", посилаючись на те, що останнє є зареєстрованим за позивачем товарним знаком для всіх (42-х) класів Міжнародної класифікації товарів та послуг. Суд відмовив ЗАТ у позові, зазна­чаючи, зокрема, що відповідач зареєстрований у формі ТОВ, а не у формі ЗАТ. Крім того, позивачем не надано підтвердження того, що використання відповідачем товарного знака позивача призво­дить до змішування із його діяльністю, а тому це не може вважа­тися недобросовісною конкуренцією.

Питання:

1. Чи є обов'язковою реєстрація права власності на фірмове

найменування?

2. Чи має значення різниця в організаційно-правових формах сторін спору? Чи заслуговує на увагу ненадання позивачем доказів того, що використання його товарного знака призводить до змішу­вання із діяльністю відповідача?

3. Чи правильно вирішив суд?

 

Задача № 7. Товариство з обмеженою відповідальністю розмістило на своєму сайті у мережі ІНТЕРНЕТ статтю, опубліко­вану в одній з місцевих газет. Зважаючи на те, що всі майнові права на статтю автор передав редакції газети на підставі авторського договору, газета неодноразово повідомляла товариство про непра­вомірне використання твору, оскільки вона не давала товариству згоди на його відтворення та розміщення. З огляду на те, що това­риство не вилучило статтю зі свого сайту, редакція газети зверну­лася до суду із позовом про припинення порушення її майнових прав як суб'єкта авторського права.

Питання:

1. Які повноваження належать особі, що має авторське право? Чи підлягають охороні авторським правом статті, розміщені у газе­тах?

2. Чи є розміщення матеріалу в мережі ІНТЕРНЕТ його відтво­ренням?

3. Яке рішення має прийняти суд?