Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Об'єктивні ознаки масових заворушеньСодержание книги
Поиск на нашем сайте
Об'єкт масових заворушень Першим з обов’язкових компонентів складу злочину є його об’єкт. Саме об’єкт є таким елементом складу злочину, який найбільшою мірою визначає ступінь суспільної небезпечності злочинного діяння, дозволяє розкрити його соціальну сутність, сприяє правильній кваліфікації, а також відмежуванню від суміжних суспільно небезпечних діянь. Об’єкт злочину відіграє одну з провідних ролей і для визначення сутності самого поняття злочину, значною мірою впливає на зміст його об’єктивних і суб’єктивних ознак, є вихідним критерієм при кваліфікації злочинів, логічній і послідовній побудові системи Особливої частини КК України[,с.96][118]. Перед тим як предметно дослідити об’єкт такого злочину, як масові заворушення, спочатку встановимо сутність і зміст поняття «об’єкт злочину» та його класифікації в теорії кримінального права. Відразу зазначимо, що питання визначення об’єкту злочину є одним з найскладніших у теорії кримінального права. Воно завжди спричиняло і продовжує породжувати гострі дискусії, залишаючись одним з основних у науці кримінального права. Аналіз широкого кола юридичної літератури свідчить, що однією з найбільш поширених серед дослідників є наукова концепція, згідно якої об’єктом будь-якого злочину слід вважати суспільні відносини. Її послідовними прибічниками ще в радянський час були: А.А.Піонтковський[,с.146][119], А.Н.Трайнін[,с.59][120], Н.Ф.Кузнецова[,с.58][121] та ряд інших вчених. Їх наукові погляди знайшли своє наступне продовження й розвиток у працях М.Й.Коржанського[,с.][122], В.Я. Тація[,с.223][123] та інших сучасних вітчизняних дослідників кримінального права. Зокрема, В.Я.Тацій, відстоюючи позицію «об’єкт злочину – суспільні відносини», переконливо доводить, що самі суспільні відносини, виступаючи об’єктом злочину, мають об’єктивний характер, тобто існують незалежно від нашої свідомості, а тому й від самого кримінального закону, є первинними (першорядними) щодо нього. Водночас, спираючись на наукові доробки попередніх науковців, він пропонує і саму структуру суспільних відносин, яка, на його думку, має містити такі основні елементи: 1) носії (суб’єкти) відносин; 2) предмет, з приводу якого існують відносини, або фактори, що визначають факт виникнення й існування такого взаємозв’язку; 3) суспільно значуща діяльність (соціальний зв’язок) як зміст відносин[,с.76][124]. Із зазначеною вище концепцією не погоджуються вчені, які дотримуються іншої точки зору в питанні визначення змісту поняття «об’єкт злочину». Зокрема, С.Б.Гавриш у своїх дослідженнях зазначає, що кримінальний закон охороняє не суспільні відносини, оскільки вони являють собою лише певну форму наукової абстракції, а виключно матеріальні явища: життя, здоров’я, гідність, майно, природні об’єкти тощо. Тому він пропонує замість дефініції «об’єкт злочину – суспільні відносини» визнати іншу – «об’єкт – правове благо, як визначена цінність»[,с.25-36][125]. Схожу точку зору висловлює також А.В.Наумов, який наголошує, що теорія визначення об’єкта злочину як суспільних відносин «спрацьовує» не завжди і тому не може бути визнана універсальною. На його погляд, більш доцільним дотримуватись в цьому питанні виробленої ще наприкінці ХІХ ст. концепції об’єкта злочину як правового блага[,с.91-92][126]. В свою чергу, на думку Є.І.Каіржанова, аналіз кримінально-правових норм свідчить про те, що законодавець іноді використовує в окремих кримінально правових нормах категорію «інтерес» як об’єкт злочину[,с.25][127]. З цього ж приводу І.В. Самощенко зазначає, що поширена в наукових колах широко відома дефініція «об’єкт злочину – суспільні відносини» є занадто ускладненою і наголошує на тому, що саме через категорію «інтерес» легко доводиться найбільш вдале визначення об’єкта злочину[] [128]. Оригінальні думки з цього приводу висловлює Є.В.Фесенко, який, відмовляючись від трактовки «об’єкт злочину – суспільні відносини», доволі аргументовано відстоює зовсім інший концептуальний підхід. А саме - визнання об’єктом злочину відповідну систему цінностей. Ним, зокрема, розроблено й запропоновано і структуру цих цінностей, яка містить п’ять основних класів-компонентів: потерпілих; їх інтереси та права; соціальні зв’язки; предмети (матеріальні блага); нематеріальні блага, що належать потерпілим[,с.38-86][129]. В зазначеному контексті варто також виокремити позицію таких дослідників як В.М.Куц та О.В.Кириченко, котрі, аналізуючи проблему протидії неправдивим повідомленням про небезпеку, підкреслюють, що об’єктом кримінально-правової охорони є певні цінності, які потерпають від злочинних посягань[,с.14][130]. Окрім цього, варто пригадати точку зору радянських вчених М.І.Загороднікова та О.Б.Сахарова. Ці дослідники в 50-ті роки минулого століття, уточнюючи сутність поняття об'єкту злочину, визнавали ним соціальні цінності і, перш за все, людину, з її індивідуальними потребами, інтересами, правами і обов'язками, що відображаються і закріплюються у відповідних суспільних відносинах[,с.43-48][131]. Іншими словами, на думку цих вчених, саме людина і є тією самою цінністю, яку, в першу чергу, має охороняти кримінальне право. Щодо суспільних відносин, то вони, за їх визначенням, служать лише тією формою, яка дозволяє людині створювати матеріальні цінності в суспільстві, досягати в ньому відповідного становища тощо. Зазначимо, що подібне ставлення до людини як об'єкта злочину вже знаходило своє конкретне відображення ще в російському дореволюційному кримінальному праві і цілком узгоджується з міжнародними правовими інститутами сучасності. Так, Г.П. Новосьолов визначає об’єктом злочину «… окремих осіб або множинність осіб», тобто також людину[,с.66][132]. На відміну від інших дослідників, О.М. Костенко вважає, що об'єктом злочину є безпека, як «захищеність можливості людей жити за законами природи від посягань, які є виявами комплексу сваволі й ілюзій»[,с.233][133]. В контексті дослідження зазначеної проблеми, на нашу думку, є необхідним звернутися до відомої у філософії аксіологічної теорії. Саме вона, як відомо, найбільш ґрунтовно і всебічно досліджує проблему людських цінностей. Зокрема, її представники Г.В.Гребеньков і В.Н.Нечитайло, узагальнюючи наукові розробки своїх попередників - В.Н.Щердакова, В.С.Бакірова та С.Ф.Анісімова дійшли висновку, що цінності – це сутнісна характеристика зв’язку людини й реальності, яка пронизує всі модуси цих взаємовідносин. Вони виникають у процесі дійсної життєдіяльності людей. За їх визначенням, цінності – це феномен реального буття, який виконує функції скріпи між суспільними відносинами й суб’єктом діяльності[,с.42-43][134]. У підсумку констатуємо, що інтерес, блага, потреби в філософському розумінні – це, насамперед, ціннісні категорії. При цьому варто наголосити, що проблема цінностей на сучасному етапі розвитку наукової думки найбільш ґрунтовно й досконало розроблена саме філософами-теоретиками, за глибоким переконанням яких, феномен людських цінностей знаходяться в нерозривному єднанні із їх практичною діяльністю. Водночас, зазначимо, що цінності доволі складно розглядати як об’єкт кримінально-правового впливу у зв’язку з охороною такого об’єкта як громадський порядок. Не заперечуючи в цілому вагомості та важливості усіх вищенаведених наукових концепцій, ми, усе ж таки вважаємо, що найбільш аргументованою і переконливою є наукова дефініція, згідно якої об’єктом злочину є все ж таки суспільні відносини. Саме у них ми виокремлюємо цінності, як важливий елемент, що поєднує в собі складові компоненти суспільних відносин, чітко і обґрунтовано розкриває зміст їх соціальної ваги, що відображається крізь суспільну свідомість і демонструє значимість конкретної сфери суспільних відносин у контексті охорони вітчизняного кримінального законодавства. Саме тому, в розрізі піднятої наукової проблеми варто погодитись з позицією В.І.Осадчого, котрий вважає, що «благо», «цінності», «сфери життєдіяльності людей» фактично означають умови існування суспільних відносин і забезпечуються ними ж»[,с.59][135].
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 187; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.222.20.3 (0.006 с.) |