Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття та сутність інституту правової охорони Конституції

Поиск

Охорона конституції розглядається як у широкому, так і у вузькому розумінні.В широкому розумінні охорона конституції – це система різноманітних заходів щодо забезпечення реальної дії основного закону, а саме: юридичних, політичних, економічних, соціальних, освітньо-виховних тощо.У вузькому розумінні під охороною конституції слід розуміти сукупність лише юридичних засобів, що забезпечують і гарантують дію конституційних норм. Тобто тут мова йде вже про власне правову охорону конституції. В науковій літературі вона визначається по-різному. Загалом правову охорону конституції можна визначити як сукупність правових засобів (гарантій), за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних норм і дотримання режиму конституційної законності.Завданням правової охорони конституції є контроль за правомірністю дій суб‘єктів права, а у випадку виявлення правопорушень – вжиття заходів для відновлення порушеного правопорядку, застосування державного примусу до правопорушників, створення умов для запобігання правопорушенням.
По суті охорона (захист) конституції – обов‘язок і завдання всіх державних органів і посадових осіб, які виконують їх шляхом застосування різноманітних правових засобів в межах наданої їм компетенції. При цьому особлива відповідальність покладається на вищі органи державної влади: главу держави, парламент, уряд.
Захист конституції здійснюють правоохоронні органи, зокрема суди і прокуратура.

Поняття та сутність конституції, її правова природа.

Констит́уція— основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на конституцію.
Сутність конституції — це її внутрішня основа, смисл, найбільш важливі якості і властивості, які визначають всі структурні та функціональні характеристики Основного закону суспільства й держави, що знаходять свій предметний вираз у його змісті. Це найбільш узагальнююча категорія, яка уособлює істотні ознаки соціального, політичного призначення та нормативно-правового змісту конституції.
Сутність конституції знаходить своє втілення в найрізноманітніших аспектах. Крім юридичного важливий, перш за все, соціальне — політичний аспект сутності конституції. В основі її аналізу у вітчизняній літературі радянських часів традиційно лежав класовий підхід. Конституція, згідно з таким підходом, розглядалась як продукт класової боротьби, як форма вираження класових інтересів (панівного класу, блоку, коаліції, союзу класів). Такий однобічний підхід до з'ясування соціально-політичної природи (суті) конституції нині значною мірою подоланий, хоч рецидиви попереднього мислення все ще даються взнаки. Суть конституції і нині почасти трактується як форма вираження інтересів домінуючих у суспільстві політичних сил, інтересів народу тощо.

Поняття, принципи та функції правосуддя.

Правосуддя — особлива функція державної влади, що здійснюється черезрозгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних справ зі спорів, щостосуються прав та інтересів громадян, підприємств, установ,організацій, громадських об’єднань і кримінальних справ, і застосуваннявстановлених законом карних заходів щодо осіб, винних у вчиненнізлочину, або виправдання невинних. Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному громадянинові гарантуєтьсяправо на захист у суді його порушених прав і свобод. Правосуддя вУкраїні регулюється ст. 124—131 Конституції України, Законом України«Про судоустрій України» від 07.11.02, а також законами України проконституційне, цивільне, кримінальне і господарське судочинство. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, які відповідно до ст.6 Конституції України є самостійною гілкою влади і діють незалежно відзаконодавчої та виконавчої влади. Делегування функцій судів, а такожпривласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами недопускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, щовиникають у державі. Судова влада реалізується шляхом здійсненняправосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного,кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинствоздійснюється Конституційним Судом України та судами загальноїюрисдикції. Завданнями правосуддя є: всебічне зміцнення законності й правопорядку;запобігання злочинам та іншим правопорушенням; охорона від будь-якихпосягань закріплених у Конституції України основних засад суспільноголаду, його політичної та економічної систем, соціально-економічних,політичних та особистих прав і свобод громадян, проголошених ігарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересівпідприємств, установ, організацій, громадських об’єднань; вихованнягромадян у дусі точного й неухильного виконання Конституції та законівУкраїни, додержання дисципліни праці, чесного ставлення до державного ігромадського обов’язку, поваги до прав, честі й гідності громадян;виправлення й перевиховання осіб, які порушили закон. До основних ознак правосуддя слід віднести: здійснення правосуддявиключно спеціальними державними органами — судами (суддями), які усвоїй діяльності є незалежними і підкоряються тільки закону; розглядбудь-яких справ у судах із дотриманням особливого порядку,регламентованого процесуальним законом, — порядку судочинства;загальнообов’язковість будь-яких судових рішень у справах, щопроголошуються ім’ям України і мають силу закону.

Порядок формування, склад і структура Кабінету Міністрів України.

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри.

Прем’єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.

Кандидатуру для призначення на посаду Прем’єр-міністра України вносить Президент України за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, або депутатської фракції, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Міністр оборони України, Міністр закордонних справ України призначаються Верховною Радою України за поданням Президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України.

Прем’єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України.

Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України.

Прем’єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку.

Відставка Прем’єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.

Права і обов’язки народного депутата України. Гарантії депутатської

Діяльності.

Депутат як член Верховної Ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на пленарних засіданнях Верховної Ради та її органів, до складу яких він входить. Він голосує особисто і має один голос. Депутат має право брати участь в роботі комітетів, комісій, членом яких він не є, з правом дорадчого голосу.
Кожен депутат може впливати на зміст діяльності Верховної Ради та її органів, бо йому надано право пропонувати питання для розгляду Верховною Радою або її органами; ставити питання про визнання законопроекту терміновим та про внесення його на народне обговорення або референдум, вносити проекти постанов, інших актів, поправки до них; вносити пропозиції з будь-яких питань, що входять до відома Верховної Ради та її органів, крім випадків, коли право внесення пропозицій закріплено чинним законодавством за певним органом чи посадовою особою; висловлювати думку щодо персонального складу органів і кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються, затверджуються, або на призначення яких дається згода Верховною Радою; ставити питання про недовіру складу органів, утворених Верховною Радою, а також посадовим особам, яких обрано, призначено або затверджено Верховною Радою.
Найважливішим серед цієї групи прав слід назвати право законодавчої ініціативи у Верховній Раді.
Активність депутата на пленарних засіданнях забезпечується наданим йому правом: брати участь у дебатах; ставити питання доповідачам, головуючому на засіданні; давати доводи, виступати з пропозиціями щодо порядку і з мотивів голосування; передавати головуючому на засіданні Верховної Ради текст свого виступу, окремої думки, заяви, пропозиції і зауваження з питань, що розглядаються, для включення до протоколу і стенографічного звіту засідання; оголошувати, за попередньою згодою головуючого, тексти звернень, заяв, резолюцій, петицій громадян чи їх об’єднань, якщо вони мають суспільне значення.
Закон про статус народного депутата надає право народному депутату обирати і бути обраним до органів Верховної Ради.
На сукупність прав народних депутатів впливають і їх обов’язки, перелік яких закріплений чинними законами. Так, народний депутат зобов’язаний: бути присутнім та брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; виконувати їх доручення й інформувати про виконання цих доручень; додержуватися Регламенту Верховної Ради України та інших нормативних актів, що визначають порядок діяльності Верховної Ради та її органів; брати участь у контролі за виконанням законів та інших актів Верховної Ради України, рішень її органів.
Пленарні засідання Верховної Ради, комітетів, комісій є ефективними, якщо депутати не тільки присутні на них, але й беруть активну участь в роботі, а саме: подають пропозиції щодо порядку денного, процедур обговорення питань, виступають у обговоренні питань, проектів актів Верховної Ради, її органів, голосують тощо. У разі неможливості прибути на пленарне засідання депутат повинен завчасно повідомити про це з зазначенням причин Секретаріат Верховної Ради, голову комітету, комісії.
Серед обов’язків народного депутата Закон про статус народного депутата України першим називає його обов’язок підтримувати тісні зв’язки з виборцями, регулярно інформувати їх про свою роботу у Верховній Раді України та її органах, про роботу Верховної Ради та її органів, виконання їх рішень і про реалізацію своєї передвиборної програми (ст. 23 Закону).



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-11; просмотров: 556; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.116.49.243 (0.009 с.)