Кодимське професійно-технічне училище

 

Кодимське професійно-технічне училище – єдиний у нашому районі після шкільний навчальний заклад. Безперечно, це є однією з причин, через які мешканці Кодимщини ставляться до ПТУ з пошаною і любов’ю. Однією – але не єдиною. Історія училища тісно переплелася з історією нашого краю

Училище було створене в 1963 році, його директором став Юрій Іванович Чабаненко. У перші роки територія училища була розбита і споруди її розкидані по всій Кодимі: центральний навчальний корпус – на місці сучасного приміщення райдержадміністрації, лабораторії – у нинішньому приміщенні міської ради, їдальня – у старому військкоматі, а гуртожиток був розташований у колишньому приміщенні міліції і прокуратури. Можливо, така розкиданість створювала певні незручності для учнів та педагогів. З іншого боку вона сприяла традиціям міста. Кілька разів на день учні строєм з піснями проходили з одного кінця міста в другий. А Кодима незабаром вже уявити собе не могла без цієї молоді і її пісень...

Від самого початку колектив намагався давати учням знання з тих професій, представники яких були потрібні країні. В перші роки готували механізаторів тваринницьких ферм і сільськогосподарського виробництва. А за увесь сорокарічний період існування училища педагогічним колективом було підготовлено близько 12 тисяч фахівців: операторів машинного доїння, слюсарів по ремонту тракторів і сільськогосподарських машин, мулярів-штукатурів, майстрів – налагоджувачів. Працювали 6-місячні курси перепідготовки механізаторських кадрів для роботи на новій техніці, яка з’являлась у колгоспах.

З 1983 року училище почало розбудовуватись. Було зведено новий навчальний корпус, гуртожиток, криті майданчики для техніки, бокси. Навчальному господарству було виділено 150 га землі, 6 га зайняв садок. На придбання техніки тоді щороку виділялося до 13 тис. крб.

Минули десятиліття. За цей час багато змінилося. Сьогодні училище має ліцензію на підготовку учнів по таких спеціальностях: трактористи-машиністи, кухарі, плодоовочівники та мулярі-штукатури. Для багатьох навчальних закладів і професійно-технічних училищ всієї країни зміни останніх років стали фатальними. Але нашому ПТУ поталанило з керівництвом, колективом, з учнями. Ми навчилися працювати, виживати і почуваємося незалежними від негараздів. Все на світі характеризується плинністю і минучістю, одна цінність залишається незмінною – люди.

Училище пишається своїми випускниками. В їх числі видатні сьогодні люди, є науковці, є ті, хто працює за кордоном. Очолює училище В.Ф. Фасоля (до речі, колишній вихованець училища). Колись тут вчились і К.П. Сауляк, В.В. Рупташ, В.М. Склярук, В.С. Загребельний. Пишається училище і педагогічними кадрами. Серед них – М.І. Скляров, Г.М. Дудник, М.І. Колесник. Без сумніву, перелік особистостей, якими училище може пишатися, ще не закінчений...

Нову сторінку впише в історію нове покоління.

 

 

Дитячий садок „Сонечко”

 

Садок побудовано і відкрито у 1967 році. Він був розрахований на 260 місць – 8 груп дошкільних і 4 групи раннього віку. В кінці 60-х років садок був переповнений дітьми, працював в 12-ти годинному режимі.

Першою завідуючою дитячого садка „Сонечко” була Вольченко Раїса Олексіївна. Штат садка складав 72 працівники. Потім завідуючими були Поліщук Олександра Миколаївна і Амеліна Людмила Олексіївна. Нині колектив дитячого садка очолює Хлебнікова Зоя Олександрівна.

На протязі останніх років дитячий садок скорочувався і на сьогодні тут залишилось 5 груп: 4 групи для дітей дошкільного віку і одна група для дітей раннього віку. Дитячий садок працює 10,5 годин на добу, його відвідує 90 дітей. Тут працює прекрасний колектив, який намагається створити всі умови для фізичного та духовного розвитку кожної дитини. Спільно з сім’єю дбає про те, щоб кожна дитина зростала чемною, привітною, любила своїх батьків, родину, рідну країну.

 

Дитячий садок №4 „Теремок”

 

28 жовтня 1978 року гостинно відкрив двері для малечі новий дитячий садок „Теремок”.

Близько 170 хлопчиків та дівчаток у віці від 1 до 7 років, прийняв дитячий садок в ці дні. Зручні столики, стільчики, гардеробні шафи, ліжка з білосніжною білизною – все найкраще, придбане для малечі.

Першою завідуючою дитячого садка була Штоллер Тетяна Карлівна (з 1978 р. по 1980 р.), потім Стребкова Ірина Олександрівна (з 1980 р. по 1981 р.), Волкова Поліна Дмитрівна (з 1981р. по 1982 р.), о з 1982 року дитячий садок очолює Ларійчук Алла Миколаївна. Тут працює колектив, де всі разом і кожен окремо представляють дошкільний заклад №4 „Теремок”, уособлюють і звеличують його образ. В дитячому садку працювали і працюють віддані справі люди, які з покоління в покоління залишають добрий слід на землі, засіваючи її мудрим, добрим, вічним.

 

Центр дитячої та юнацької творчості

 

Кодимський районний центр дитячої та юнацької творчості має багатолітню історію.

Засновано Будинок піонерів в кінці сорокових років 20 століття. Першим директором його став Локтіонов Віктор Іванович. Протягом років існування Будинку піонерів його директорами були такі шановані і відомі люди нашого міста, як Мехед Вікторія Василівна, Горячова Світлана Іванівна, Тростянецький Іван Іларіонович, Бойко Людмила Мартинівна. З 1985 року директором Центру дитячої творчості є Єфімова Ганна Геннадіївна. В 1992 р. Будинок піонерів перейменовано в Будинок школяра. З 2002 р. Будинок школяра має назву – центр дитячої та юнацької творчості. Педагогічний колектив Центру працює над проблемою активізації здібностей школярів на основі національної культури та звичаїв нашого народу.

Педагоги працюють над пошуком нових форм і методів роботи з дітьми, впровадженням в роботу передового педагогічного досвіду роботи, поглибленням теоретичної підготовки педагогів. В Центрі працюють 10 педагогічних працівників. Всі вони мають педагогічну освіту, це люди, закохані в свою справу, натхненні, завзяті. В ЦДЮТ працюють 37 гуртків за направленнями:

- технічної творчості;

- художньо – естетичні;

- еколого – натуралістичні;

- природо – охоронної роботи;

- національно – патріотичного виховання.

Кодимський районний Центр дитячої та юнацької творчості був і залишається центром масової роботи в районі.

Традиційними стали свято міста Кодими, районний конкурс “Таланти твої, Україно”, районний конкурс “Міс чарівниця”, районне свято “День зустрічі птахів”, свято “1 Червня – День захисту дітей”, районний огляд команд юних пожежників, районний огляд юних інспекторів руху, виставки декоративно – прикладного мистецтва. На базі ЦДЮТ працює мала академія наук “Прометей”. Слухачі МАН працюють по секціях:

- філологічна, - математична, - біологічна, - фізична, - географічна, - історична.

Вихованці гуртків Центру дитячої творчості беруть участь в обласних заходах, виставках, змаганнях і неодноразово займали призові місця. Колектив Центру продовжує пошуки радикального оновлення змісту форм та методів виховання, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку дітей в позаурочний час.

Створюються умови для занять улюбленими справами для сільської молоді. На базі шкіл Кодимського району працюють гуртки інформатики, художньо – естетичного, спортивного напрямку. Особлива увага приділяється залученню до роботи в різноманітних гуртках дітей-сиріт, дітей, схильних до правопорушень.

Демократизація суспільно-політичного життя в Україні позитивно впливає на розвиток дитячих і молодіжних організацій. Центр дитячої творчості об’єднає різні дитячі організації нашого району:

- спілку піонерів України;

- духовну республіку “Калинонька”;

- дитячу організацію “Козацька республіка”;

- дитячу організацію “Паланка”.

Відродження і розбудова національної системи виховання значною мірою залежить від педагогічних кадрів, рівня їх компетентності, професіоналізму. Центр дитячої творчості проводить методичну роботу. Це семінари педагогів – організаторів шкіл району, профільні семінари для керівників гуртків, навчання лідерів дитячих організацій.

 

Культура

 

Осередком розвитку культури, народних традицій району та розвитку народної творчості є районний Будинок культури. Його приміщення почали будувати в 1933 р. і в 1936 р. Будинок культури було відкрито. В 1939 р. районному Будинку культури було присвоєно ім’я Т. Г. Шевченка. З 1969 р. на посаді директора працює Б. О. Білий.

На базі РБК працюють аматорські творчі колективи: хор “Ветеран”, вокальна студія “Вікторія”, хореографічний ансамбль “Мрія”; окремі солісти та виконавці з різних мистецьких жанрів. Окрасою мистецьких колективів району є вокальний ансамбль “Джерела”, який носить звання “народного”. Його художнім керівником багато років є Василь Барановський, багатогранний талант якого дає йому змогу писати музику, займатись аранжуванням, знаходити цікаві рішення у виконанні пісень. До складу ансамблю входять працівники як культури, так і лікарні, ПТУ-45, райдержадміністрації, загальноосвітньої школи, дитячої школи мистецтв. Колектив постійно приймає участь в культурно-мистецьких заходах районного та обласного рівня, а в 2003 р. став лауреатом обласного конкурсу хорових колективів “Співуча Одещина”.

Багато років радують Кодимського глядача ліричний тенор Б. Г. Пономаренка, соковитий бас М. Х. Костриць кого, колоритний баритон В. Ф. Поліщука.

Кодимська земля дійсно багата талантами і в будинках культури та клубах зберігаються картини місцевих художників, які увіковічнили невимовну красу рідного краю, земляків, їх життя та історію нашого міста і сіл в своїх полотнах. Кодимчани залюбки приходять на виставки, щоб іще раз поринути у світ художників І. М. Коломійця, П. С. Козловського, В. І. Локтіонова.

Віктор Іванович Локтіонов належить саме до тієї категорії людей, які не піддаються забуттю. Митець з великої літери, він залишив чіткий слід в історії району: багатьом поталанило познайомитися з його живописом, а скульптурні пам’ятки велично красуються не лише в Кодимі, а й по селах району...

На стадіоні біля входу є дві його статуї спортсменів, на площі ім. Ганни Пашкевич біля залізничного вокзалу височить його скульптура жінки “Слава праці”.

А ще Віктор Іванович написав багато картин і мріяв до свого 70-річчя оформити виставку своїх робіт. Але не дожив художник до 70-річчя (йому було 69 років). У 1992 р. дружина Віктора Івановича Анна Василівна разом з дочками Валентиною та Людмилою здійснили його мрію.

У 1978 р. режисер Віктор Миколайович Гаврилюк організовує в Кодимі першу кіностудію. Перші його фільми були зняті ще на початку 80-х років (“Плакуча доля”, “Сыновья”, “Родительский дом”, “Козаки”, “Маки”, “Голос хлеба”, “Дядя Петя”, “Выход”, “Дед Георгий”, “Анна” і багато інших). Деякі фільми В.М.Гаврилюка побували за кордоном, зокрема в Болгарії.

Давні традиції в нашому краї має такий вид домашнього ремесла і художніх виробів, як вишивані рушники. Знаходячись довгий час порубіжжям, де українці межували з носіями східної, балканської та інших культур, у виробах вишивальниць з давніх давен і до наших днів поєднуються елементи різних культурних традицій, і саме в цьому міститься самобутність, наукова і художня цінність вишиванок нашого краю. Знані майстрині цього виду народного мистецтва В. М. Сазанська, Т. Д. Іванкова, Є.М.Бондар, Є.Є.Кропінова, К.С.Чегурко, Т.В.Мураховська

Центром просвітницької діяльності галузі культури є централізована система бібліотек району. Районна бібліотека була відкрита в 1937 р. і першим її директором була В. Т. Савушкіна. Багато років працювали на посаді директора бібліотеки Г. І. Задорожна та С. І. Біла. Сьогодні колектив ЦБС очолює О. І. Василинич, районну дитячу бібліотеку – Т. О. Кравченко.

На базі районної бібліотеки діє більше 20 років районне літературне об’єднання. Створено воно було в 1974 р. при районному Будинку культури як літературно-просвітницька організація “Прометей”. Першим керівником “Прометею” була З. Г. Пороник.

Зоя Григорівна Пороник - член Спілки журналістів України. Понад 20 років вона очолювала районний відділ культури і вже майже три десятки літ очолює районну жіночу раду. Цю жінку ми знаємо за її розповідями, кореспонденціями, новелами в районній газеті „Вісті Кодимщини”, на сторінках обласної та республіканської преси. Її герої та героїні – люди нелегкої долі. Але їх образи несуть світло добра, любові, співчуття. Не так давно у Золотій залі Одеського літературного музею обласний будинок народної творчості представляв книгу З.Г.Пороник „Слід на землі”. Зоя Григорівна також стала переможцем обласного конкурсу „Жінка десятиріччя” в номінації „Духовність і культура”.

Багата наша Кодимщина талантами і один з них особливий – Зої Григорівни Пороник – чудової жінки, громадянина у повному розумінні цього слова.

В 1978 р. літоб’єднання очолив П. П. Надутик, письменник, журналіст, учитель. Нині районне літературне об’єднання носить ім’я П.П. Надутика, керівником його є Наталія Діхтяр-Палашевська.

Наталія Діхтяр-Палашевська - член Національної Спілки письменників України, віце-президент обласного Аркадійського літературного клубу.

В 1990р. вона стала лауреатом обласної літературної премії ім. Є. Багрицького. Перша книга віршів поетеси вийшла у 1997р., друга – „Скрипка в серці” – в 2004р., за яку Наталії було присвоєно Всеукраїнську літературну премію ім. І.Буніна.

„Поезія Наталії Пала шевської – своєрідний світ, породжений магією образного слова, освячений мудрістю зрілої любові та оздоблений красою подільської осені” – пише про творчість молодої поетеси академік, член Президії Національної Спілки письменників України Богдан Сушинський.

Членом районного літературного об`єднання є Павло Федорович Нігрескул. І`мя його знають у нашому районі.

В період Великої Вітчизняної війни Павло Нігрескул перебував на фронті, брав участь у героїчній обороні Севастополя.

Добре відомі прихильникам поезії його збірки: „Стежка”, „Журавлині сурми”, „Зорі спадають на світанку”. 60-річчю Перемоги присвячена одна з останніх його збірок „Дорогами тривог і надій”.

Скоков Олексій Олексійович. В біографії майора у відставці Олексія Скокова є досить яскраві сторінки. Одна з них — служба на космодромі Байконур, Це активна, принципова людина з чіткою громадянською позицією, тому кодимчани, виявивши свою довіру, обрали його депутатом міської ради.

Однією з визначних рис характеру цієї людини є допитливість, завдяки якій він йшов колишніми стежками бойової слави партизанів-підпільників.

Хоч він і не бував на фронтах війни, але День Перемоги для нього — святе. Тому він і тоді, як працював у військкоматі, і пізніше організовував естафети пам’яті.

Він часто і багато працював у архівах, зустрічався з фронтовиками, партизанами або з їхніми дітьми, прагнучи поновити скупі архівні дані. І все це робилося з власної ініціативи і за власний кошт.

Майже у всіх селах району він побував на своєму велосипеді, долаючи відстані заради єдиного бажання — донести до людей історію про воєнне лихоліття.

Єдиним спеціалізованим мистецьким навчальним закладом в районі є Кодимська дитяча школа мистецтв, яка була створена в 1969 р. з класами баяну та фортепіано. Першим директором був В. В. Шлікер. В 1988 р. в дитячій школі мистецтв були відкриті відділення хореографії та образотворчого мистецтва. Майже 20 років працював на посаді директора А. А. Петруня. Великий вклад в естетичне виховання молодого покоління внесла В. Т. Петруня, яка працювала в ДШМ майже з перших днів її заснування, і підготувала цілу плеяду випускників, які зараз є викладацьким складом школи. З 1988 р. працює на посаді директора один з її перших випускників О. М. Олійник – енергійний, творчий, хороший організатор та викладач по класу баяну.

На базі дитячої школи мистецтв створено три творчих дитячих колективи: вокальний ансамбль “Дзвіночки” (керівник Ж. В. Буйденко, концертмейстер Т. М. Яценко), молодша та старша групи хореографічного ансамблю “Юність” (керівники старшої групи Л. А. Басько, О. С. Гуменюк; молодшої – Г. А. Кушнір). Незмінним концертмейстером танцювальних колективів є талановитий, досвідчений педагог, справжній ентузіаст своєї справи В. М. Бурдейний.

По традиції, від самого започаткування школи, на її базі діє вокальний ансамбль “Мелодія”, до складу якого входять викладачі ДШМ. В школі працює дитяча філармонія, яка пропагує класичну музику і знайомить учнів загальноосвітніх шкіл району з творами видатних композиторів, музичними жанрами та залучає їх до високого мистецтва.

 

Кодимщина завжди була багатою на творчих людей. На жаль, далеко не всім провінційним митцям таланить досягти всесвітнього чи хоча б всеукраїнського визнання, але ця обставина анітрохи не зменшує рівня їх майстерності, внеску у духовність рідного краю.

 

 

Життя, окрилене творчістю

Петро Петрович Надутик народився 12 липня 1939 р. в Кодимі, він був нащадком давнього кодимського роду. В сім’ї Петра Олексійовича та Лікери Володимирівни Надутиків було шестеро дітей та через важке життя та воєнне лихоліття їх залишилось лише троє...

З сумом згадував Петро Петрович повоєнні роки, коли батько, щоб прогодувати родину вивіз їх до Тернополя, Бережан. Коли в 1949 році сім’я На дутиків повернулась в Кодиму, помалу життя почало налагоджуватися. Саме тоді малий Петро відчув потребу писати і почав вести щоденник. Потім було написано перше оповідання, яке вчителька Фіра Львівна Фішман читала школярам на уроці. Перший вірш з’явився весняною порою, коли Петро вчився у 8-му класі. “Прийшло немов якесь осяяння, - пізніше згадує Петро Петрович. – Світ немов змінився, покращав, він подобрішав, наплив образами”. Підкорюючись натхненню він продовжував дивувати своїх вчителів. Ольга Макарівна Коломієць перед всім класом читала Петрів твір по “Гайдамаках” Т. Шевченка, написаний аж на 41 сторінку!

Життя вчило Петра і працювати: вже з 12 років він почав допомагати батькові крити хати. Працюючи в Кодимі та в навколишніх селах, мандруючи, Петро надихався красою рідного краю, його лісів, ланів, життєвою філософією простих людей.

По закінченню школи працював на пошті, потім вантажником на консервному заводі.

Найкращими роками свого життя Петро Петрович вважав роки навчання в Одеському Державному університеті ім. Мечникова (1962 – 1967).

Після закінчення університету Петро Надутик повернувся на Кодимщину і працював учителем в Сербах, Тимково, Пиріжні, Кодимському ПТУ – 45 та у вечірній школі. Філолог за фахом, викладав мову, літературу, історію і географію.

З 1974 р. по 1992 р. був відповідальним секретарем Кодимської організації товариства “Знання”, з 1996 р. очолював районний комітет Конгресу української інтелігенції, з 1998 – депутат міськради.

Петро Петрович Надутик був активним членом районного літературного об’єднання “Прометей”, а з 1978 р. очолив його і був душею цієї творчої спілки більше 20 років.

Багато молодих талантів набули свого розвитку саме завдяки підтримці та піклуванню Петра Петровича.

В 1993 р. вийшла поетична збірка П. П. Надутика “Кодими віть калинова” назва якої, як і однойменний вірш з цієї збірки, стали візитною карткою Кодимщини.

З 1994 року і до останніх днів свого життя П. П. Надутик працював кореспондентом газети “Нова доба”, в 2002 році знову був обраний депутатом міської ради та важка хвороба і передчасна смерть забрали з життя учителя, письменника, журналіста, громадського діяча. Забрали на самому злеті, піку розвитку таланту: чекала видавця збірка віршів “Україночка - Кодимчаночка”, історична праця “Дума про Кодиму”, розділ з якої, присвячений голодомору на Кодимщині, ввійшов у збірник “Голодомори в підрадянській Україні” (Київ – Львів – Нью-Йорк) виданий в 2002 році. Але цю книжку Петро Петрович вже не побачив...

Сьогодні ім’я Петра Петровича Надутика носить районне літературне об’єднання “Прометей”.