Найскладніші випадки вживання великої літери

1. Імена, по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми:

Тарас Григорович Шевченко, Каменяр (про І.Я.Франка), князь Ярослав Мудрий.

2. Назви найвищих урядових посад:

Президент України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор.

Примітка. Назвипосад, звань, учених ступенів пишуться з малої літери: доктор наук, лауреат Державної премії, член – кореспондент, генерал –майор.

3. Географічні та топографічні назви:

Україна, Донбас, Європа, Донецьк.

4. Назви сторін світу, якщо вони є назвами територій:

Західна Україна, народи Півночі, Далекий Схід.

5. Перше слово у назвах державних установ, навчальних і наукових закладів, театрів, музеїв тощо:

Рівненський державний гуманітарний університет, Інститут культури, Десятинна церква.

6. Перше слово у назвах дат, подій:

Новий рік, День учителя, День незалежності України.

З великої літери пишуться й назви релігійних свят і постів:

Великдень, Різдво, Пилипівна, Спасівка.

7. Назви автомобілів, літаків та інших машин, пов’язані з найменуванням моделі, заводу, фірми, що їх виготовляють: автомобіль “Таврія”, автобус “Турист”, комбайн “Нива”.

Це правило поширюється й на назви виробів, продуктів, що стали фірмовим або сортовим їх означенням: печиво “Марія”, цукерки “Вечірній Київ”, напій “Оболонь”.

8. Слова, вжиті в шанобливому чи піднесено – переносному значенні: звертаюся до Вас, дорогий Учителю; наша Батьківщина.

Правопис слів іншомовного походження

При написанні слів іншомовного походження слід пам’ятати, що і пишеться:

1) на початку слова: істина, інструкція, інсульт;

2) в кінці незмінюваних слів: жалюзі, таксі. Попурі, парі;

3) перед голосними: геніально, соціологія, операція;

4) після приголосних у власних іменах і географічних назвах: Лісабон, Овідій, Міллер;

5) після б, п, м, ф, г, х, к, н, л перед наступним приголосним: бізнес, академік, графік, фінанси, літера.

И пишеться:

1) у загальних назвах після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р (“ Де ти з’їси цю чашу жиру” – т. зв. правило “дев’ятки”): дистанція, сигнал, шифр, інститут;

2) у географічних назвах з кінцевим – ида, - ика, із звукосполученням – ри -, після шиплячих: Корсика, Флорида, Алжир, Мадрид;

3) у словах церковного вжитку: диякон, митрополит, християнство.

Ї пишеться: після голосного: руїна, Енеїда.

Е пишеться:

1) після твердих приголосних: декада, декан, ідентичний;

2) на початку слова та після букв, що позначають голосні звуки, крім і: екзамен, дует, енергія.

Є пишеться:

1) коли іншомовне е вимовляється в українській мові як звукосполучення [йе]: європеєць, єресь, Єгипет;

2) після апострофа, е, і, й, ь: бар’єр, орієнтир, кар’єра, абітурієнт.

Подвоєння приголосних звуків в іншомовних словах

Коли йдеться про подвоєння, то тут треба розрізняти власні і загальні назви.

Подвоєння зберігається у таких випадках:

1) У загальних назвах типу брутто, мотто, тонна, ванна, вілла, булла.

2) При збігу однакових приголосних префікса і кореня: ірраціональний, імміграція.

3) У власних назвах і похідних від них словах: Голландія –голландець, Марокко – марокканець.

 

М’який знак і апостроф в іншомовних словах

В іншомовних словах м’який знак і апостроф вживаються в основному так само, як і в українських: асфальт, об’єкт.

М’яким знаком в іншомовних словах позначається м’якість зубних приголосних (“ Де ти з’їси ці лини”) перед я, ю, є, ї: батальйон, досьє, Ньютон.

Апостроф у словах іншомовного походження перед я, ю,є,ї ставиться не лише після губних (б, п, в, м, ф) та р, а й після г, к, х, ж, ч, ш: комп’ютер, прем’єр, миш’як. Апостроф пишеться також після кінцевого приголосного префікса: ад’ютант, ін’єкція.

Не пишеться апостроф у словах іншомовного походження:

1) якщо я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного: бюджет, бюро, кювет.

2) Перед йо: курйоз, серйозний.

 

Правопис складних слів

В українській мові складні слова пишуться разом і через дефіс.

Складні іменники

Разом пишуться іменники, утворені:

1. Шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох або кількох основ, одна з яких – дієслівного походження: працездатність, легкоатлет, працелюб.

2. З двох чи кількох основ без сполучних голосних:

Горицвіт, перекотиполе ( дієслово в наказовій формі + імен .); сторіччя, шестиденка, десятирічка ( кількісний числівник + імен.); піваркуша, півдороги, напівавтомат ( пів -, напів -, полу- + імен.).

Примітка. Перед іменниками – власними іменами пів -пишеться через дефіс: пів – Європи, пів – Києва.

Через дефіс пишуться іменники, що означають:

1. Близькі чи протилежні за змістом поняття: купівля – продаж, розтяг – стиснення.

2. Професію, спеціальність: лікар – терапевт, художник – портретист.

3. Державні посади, військові, наукові звання: прем’єр – міністр, генерал – лейтенант, член – кореспондент.

4. географічні назви, прізвища: Корсунь – Шевченківський, Нечуй – Левицький.

5. Складні слова, першою частиною яких є цифра: 60 –річчя, 100 – ліття.

Складні прикметники

Разом пишуться прикметники, утворені:

1. Від складних іменників, що пишуться разом: радіофізичний, водопровідний, самохідний.

2. Шляхом поєднання двох основ: легкоатлетичний, східнослов’янський (іменник + узгоджувальний прикметник); волелюбний, машинобудівний (іменник + дієслово); високоавторитетний, зовнішньоторговельний ( прислівник + прикметник чи дієприкметник).

Через дефіс пишуться складні прикметники, утворені:

1. Від складних іменників, що пишуться через дефіс: віце – президентський, дизель – моторний.

2. З двох чи більше прикметникових основ, між якими можна вставити сполучник і: електронно – обчислювальний, мовно – літературний.

3. Поєднанням першої частини військово -, воєнно -, з прикметниками: військово – морський, воєнно – стратегічний. Але: військовополонений, військовозобов’язаний.

4. З кількох основ, які означають кольори або відтінки кольорів: блакитно – синій, сіро – голубий. Але: жовтогарячий.

5. Із двох частин, перша з яких закінчується на – ико (–іко): історико – соціологічний, політико – економічний.

Складні прислівники

Разом пишуться складні прислівники, якщо:

1) утворені поєднанням прийменників з повнозначними частинами мови: щодня, направо, вдруге, всупереч;

2) утворені за допомогою часток аби -, ані-, де -, що -, як -: абияк, анітрохи, деколи, щонайбільше,;

3) утворені складанням основ: праворуч, сьогодні, самостійно, мимоволі.

Через дефіс пишуться складені прислівники:

1) утворені за допомогою часток будь -, небудь -, казна -, хтозна -, -то, -от, - но, - таки: коли – небудь, казна – де. Хтозна – як, якось – то, як – от, все – таки;

2) утворені з двох повторюваних синонімічних або антонімічних прислівників: пліч – о – пліч, видимо – невидимо;

3) утворені від прикметника або займенника за допомогою прийменника по: по – бойовому, по – людськи.

4) утворені повторенням слова або основи без службових слів зі службовими словами між ними: будь – що будь, віч – на – віч;

Окремо пишуться прислівникові сполучення:

1) що складаються з прийменника та іменника, в яких іменник зберігає своє лексичне і граматичне значення: до побачення, на відмінно, по можливості;

2) які складаються з двох іменників та одного або двох прийменників: рік у рік, з дня на день, один в один;

3) утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому;

4) утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє.

Правопис українських префіксів

1. У префіксах роз -, без -, через -, воз – кінцевий дзвінкий приголосний (з) перед глухими не змінюється: розказати, безпечний, безпринципний.

2. Не змінюються в усному мовленні і на письмі кінцеві дзвінкі приголосні перед глухими у префіксах від -, між -, над -, об -, під -, перед -, понад -: відплатити, одхилити, передплата, понадплановий.

3. Префікси пре -, при – розрізняються за значенням:

- префікс пре – вживається в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, препогано.

- Префікс при – вживається перважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, а також у похідних словах: приїхати, примусити, прив’язати, прищеплювати.

4. Префікс прі – вживається тільки в словах: прізвище,прізвисько, прірва.

5. Префікс з – перед глухими приголосними к, п, т, ф, х (кафе “Птах”) переходить у с -: сказати, спитати, створити, схилити. Перед усіма іншими приголосними пишеться з -: збити, зважити, здати, зламати.