Розділ 4. Складні випадки правопису

Додатки

Словник труднощів російсько - українського перекладу

Етикетні мовні формули

Перелік графічних скорочень

Короткий тлумачний словник математичних термінів

Короткий тлумачний словник фізичних і технічних термінів

Короткий тлумачний словник історичних термінів

Етикетні мовні формули

Перелік графічних скорочень

Позааудиторна пошуково-аналітична робота

Рекомендована література

 

Переднє слово

 

Предметом вивчення курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)” є мова фахової галузі. Тому під час вивчення тем велика увага приділяється засвоєнню мовних стереотипів комунікації певного фаху. Робота над удосконаленням культури мови студентів проводиться з урахуванням двох аспектів: підвищення загально мовної культури майбутніх спеціалістів та їх фахової мовної культури. На заняттях основна увага зосереджується на різних видах словникової роботи, що допомагає збагатити словник студентів термінологічною, фаховою лексикою, навчити вільно орієнтуватися і правильно використовувати словниковий запас української мови залежно від сфери й мети спілкування.

Володіння мовою професійного спілкування – це знання власне мови професійного спілкування, вміння використовувати ці знання на практиці, доречно поєднувати їх відповідно до ситуації, мети, тобто формувати комунікативні навички.

У методичному посібнику вміщені методичні рекомендації та систему завдань для практичних занять. Кожне практичне заняття складається з таких розділів:

1.Теоретичні відомості з теми, винесеної на практичне заняття.

2.Ділове мовлення.

3.Правописний практикум.

4.Практикум з культури мови.

До вищеназваних розділів розроблено систему вправ, завдань, спрямованих на закріплення набутих знань, вироблення навичок грамотного письма і усного мовлення.

Для студентів заочної форми навчання більшість тем винесено на самостійне опрацювання і тому контролем знань є виконання контрольних робіт.

Посібник містить таку структуру:

а) теми лекційних занять;

б) теми практичних занять;

в) теми самостійної роботи;

г) питання до заліку та іспиту;

д) рекомендована література.

 

Програма дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)” визначає загальну спрямованість курсу й обов’язковий обсяг знань і умінь, якими повинні оволодіти студенти.

 

Розділ 1

Лекційний курс з дисципліни "Українська мова (за професійним спрямуванням)"

Лекція 1

Тема: Ук раїнська мова – державна мова українського народу. Норми літературної мови у професійному спілкуванні. Стилі української літературної мови. Специфіка та мовні засоби офіційно- ділового стилю. Культура писемного мовлення. Документ – основний вид ОДС.

 

План

1.Українська мова – національна мова України.

2.Поняття “літературна мова”.

3.Мовна норма. Типи мовних норм.

4.Мовний стиль. Класифікація стилів української літературної мови.

5. Специфіка офіційно – ділового стилю.

6. Науковий стиль та його підстилі.

7. Вимоги до писемного мовлення.

8. Документ – основний вид ОДС. Класифікація документів.

 

Література

1.Ботвина Н.В. Офіційно – діловий та науковий стилі української мови/ Н.В.Ботвина.- К.: Артек,1999.

2.Волкотруб Г.Й. Практична стилістика сучасної української мови/Г.Й.Волкотруб.- К.: ТОВ “ЛДЛ”, 1998.

3.Головащук С. Українське літературне слововживання/С.Головащук. – К.: Освіта, 1995.

4. Дзюба І. Починаймо з поваги до себе (Сучасна мовна ситуація в Україні)/І.Дзюба. –К.: 2002.- 57с.

3.Зубков М.Г. Мова ділових паперів/М.Г.Зубков.- Х.: Фоліо, 2001.

4.Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика/М.І.Пентилюк.- К.: Либідь, 1992.

5.Шевчук С.В. Українське ділове мовлення/С.В.Шевчук.- К.:Літера,2000.

 

Методичні поради до теми

Для з’ясування того, яке місце посідає професійне спілкування в мовній системі, слід знати, чим різняться такі поняття, як "мова" і "мовлення", коли і як виникла мова і як вона розвивається і функціонує, яким чином співвідносяться поняття "національна мова", "державна мова", "офіційна мова" та як функціонує національна мова в межах різних стилів і різних форм (усної і писемної).

 

1. Національна мова – це мова певного народу в усіх її виявах: літературна мова, діалекти, територіальні і соціальні жаргони, просторіччя.

Правовий статус української мови сьогодні визначає Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року. У статті 10 Конституції записано: “ Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається Законом”.

Термін “державна мова” виник у добу утворення національних держав. За загальноприйнятим визначенням, державна мова – це офіційно проголошена законодавчою владою мова сфери офіційного спілкування, мова спілкування держави з її громадянами і навпаки (мова всіх гілок державної влади – законодавчої, виконавчої, судової, засобів масової інформації, освіти, культури, науки, документації і т. д.).

На позначення мови, що виконує роль державної, уживають також терміни “ офіційна мова”, “національна мова” або просто “ мова певної держави ”.

Загалом у зарубіжному законодавстві переважає термін “ офіційна мова ”, в останні роки цей термін часто використовується і в Україні, тому слід чіткіше окреслити його зміст.

В юридичному аспекті поняття “ офіційна мова ” близьке до поняття “ державна мова ”. Відмінність між ними полягає в тому, що для статусу державної мови обов’язковим є його офіційне законодавче закріплення, відповідне нормативне оформлення, у той час як статус офіційної мови не передбачає обов’язкового проголошення законодавчою владою.

Яка ж мова в країні може бути проголошена державною?

За загальноприйнятою світовою практикою, є такі критерії затвердження мови у функції державної:

1)мова корінної нації;

2)мова найчисленнішої нації.

За першим критерієм статус державної в Україні може бути наданий українській мові та кримсько – татарській (у Криму); за другим – лише українській. Таким чином, затвердження в Україні у функції державної української мови цілком відповідає загальновизнаним світовим стандартам.

 

2. Літературна мова – це унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці. Вона є однією з форм національної мови. Це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує усі сфери суспільної діяльності: державні установи, пресу, художню літературу, науку, освіту, культуру, побут.

Українська літературна мова як вища форма національної мови характеризується наявністю усталених норм, які є обов’язковими для всіх її носіїв. Унормованість – одна з головних ознак української літературної мови. Крім унормованості, основними ознаками літературної мови є: багатий лексичний фонд, розгалужена система стилів, багатофункціональність, наявність усної і писемної форм.

 

3.Мовна норма – це сукупність мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування у певний період розвитку мови і суспільства.

Мовні норми характеризуються:

- системністю (наявні на всіх рівнях мовної системи);

- історичною зумовленістю (виникають у процесі історичного розвитку мови);

- соціальною зумовленістю (виникають у зв’язку з потребами суспільства);

- стабільністю (не можуть часто змінюватися).

Із поняттям “ мовна норма” пов’язане поняття “ культура мови”.

Культура мови – це прагнення знайти найкращу форму для висловлювання думок, яке ґрунтується на бездоганному знанні мовних норм. Якщо норма існує на рівні “ правильно – неправильно ”, то культура мови – на рівні “ краще, точніше, доречніше ”. Опанування норм сприяє підвищенню культури мови, а висока культура мови є свідченням культури думки, загальної культури людини.