МОВА І СТИЛЬ НАУКОВОГО ТВОРУ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

МОВА І СТИЛЬ НАУКОВОГО ТВОРУ



Під впливом так званого академічного етикету складалися мова і стиль наукового твору. Його сутністю є інтерпретація власної і запозиченої точок зору з метою обґрунтування наукової істини.

Наукові твори характеризуються смисловою завершеністю, цільністю та зв'язністю. Логічні зв'язки виражаються спеціальними функціонально-синтаксичними засобами зв'язку: послідовність розвитку думки (початку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже і т. ін.); заперечення (проте, тим часом, але, у той час як, тим не менше, аж ніяк); причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, внаслідок цього, крім того, до того ж); перехід від однієї думки до іншої (раніш ніж перейти до..., звернімося до..., заглянемо, зупинимося на..., розглянувши..., перейдемо до..., необхідно зупинитись на..., необхідно розглянути...); результат, висновок (отже, значить, як висновок, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати...).

Основною прикметою наукової мови є цілеспрямованість і прагматизм. Тому емоційні мовні елементи не відіграють особливої ролі. Діловий і конкретний характер опису явищ, які вивчаються, фактів і процесів майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки. Науковий текст характеризується точністю відомостей і фактів, отриманих внаслідок тривалих наукових спостережень. З цією метою використовують спеціальні терміни (корисні властивості лісів, вік стиглості деревостану, побічне користування лісом тощо). Такі терміни дають можливість у короткій та економній формі давати розгорнуті визначення і характеристики наукових фактів, понять, процесів, явищ.

Певну специфічність має наукова фразеологія. Вона, по-перше, визначає логічні зв'язки між частинами висловлювань (такі, наприклад, стійкі сполучення, як "навести результати", "звідси випливає", що і т. ін.); по-друге, позначає певні поняття, будучи по суті термінами.

Наукові твори потребують складної аргументації та виявлення причинно-наслідкових відносин. Тому для них властиві складні речення різних видів з чіткими синтаксичними зв'язками. Звідси розмаїття складних сполучників підрядності "завдяки тому, що", "між тим як", "тому що", "замість того щоб", "з огляду на те що", "незважаючи на те що", "внаслідок того, що", "після того, що", "в той час, як" та ін. Особливо часто використовують похідні прийменники "протягом", "відповідно до ...", "у результаті", "на відміну від ...", "у зв'язку з" і т. ін.

Основною стилістичною ознакою наукової мови є об'єктивність викладу. Тому в тексті наукових праць на позначення ступеня достовірності повідомлення вживають вставні слова і словосполучення. Завдяки таким словам той чи інший факт можна подати як достовірний (дійсно, насправді, зрозуміло), припустимий (гадаємо, як бачимо), можливий (можливо, ймовірно, мабуть, напевне).

Неодмінною вимогою об'єктивності викладу матеріалу є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловлюваної думки, чи „ якогось виразу. У тексті цю вимогу можна реалізувати за допомогою і спеціальних вставних слів і словосполучень: "за повідомленням", "за відомостями", "на думку", "за даними", "на нашу думку" і ін.

Стиль наукової роботи характеризується безособовим монологом. Виклад, як правило, ведеться від третьої особи. В роботах замість "я" використовують "ми". Це дає змогу надати більшого об'єктивізму викладенню. Займенники "ми" та його похідні якнайкраще передають і відтіняють тенденції інтеграції, колективної творчості, комплексного підходу до вирішення проблем.

Наукова мова відрізняється точністю, ясністю та стислістю. Смисловаточність - одна із головних умов забезпечення наукової та практичної значущості інформації, вміщеної в тексті. Недоречно вжите Слово може суттєво викрутити текст, призвести до подвійного тлумачення тієї чи іншої фрази, надати всьому тексту небажаної тональності.

Не слід вживати в тексті канцеляризми, звороти розмовної мови, а також для того самого поняття різні науково-технічні терміни, близькі за змістом (синоніми) та іншомовні слова за наявності рівнозначних слів в українській мові (наприклад, реалізація - продаж, виконання; си­туація - становище; стимулювати - заохотити; сфера - галузь, ділянка; ігнорувати - не помічати; апробація - перевірка).

Необхідною рисою наукової мови є їїясність, тобто вміння писати доступно і дохідливо. Особливо багато неясностей виникає там, де автори замість точних кількісних значень використовують слова і словосполучення з невизначеним або занадто узагальненим значенням.

Нерідко доступність і дохідливість називають простотою. Простота викладу сприяє легкому сприйманню наукової праці. Проте не можна ототожнювати простоту і примітивність. Не слід також плутати простоту із загальнодоступністю наукової мови. Популяризація тут виправдана для наукових праць, призначених для масового читача. Зміст наукових праць за формою викладу повинен бути доступний для того ко­ла вчених, на яких ця праця розрахована.

Стислість наукової праці означає вміння уникнути непотрібних повторів, надмірної деталізації. Слова і словосполучення, які не несуть жодного смислового навантаження, повинні бути повністю виключені з тексту дисертації.

* * *

  • Достоїнство стилю полягає в якості.

Аристотель

· Добре писати це в той же час добре думати, добре відчувати і добре передавати, це - мати розум, душу та смак.

Ж .Бюффон

· Пити та їсти не вчаться, їдять зразу після народження. Писати доводиться вчитися все життя. Перестав вчитися - і швидко розівчишся.

В. Короленко

  • Мудро пишуть тільки про те, чого не розуміють.

В. Ключевський

· Кожну річ потрібно писати так, ніби вона остання у вашому житті. Тому в неї слід вкладати все, нічого не залишаючи на запас.

К. Паустовський

· Прогрес науки визначається працями вчених і цінністю їх відкрить.

Л. Пастер

· Добра книга - та, для написання якої автору не вистачає всієї першої половини його життя, та для виправлення - другої.

Ж.. Руссо

  • Мистецтво писати - це мистецтво скорочувати.

А. Чехов

  • Пишуть тільки втрьох: розум, чорнило і перо (белг.).

· Неможливо написати добру книгу, доки не напишеш декілька поганих.

Б. Шоу

ПРАВКА РУКОПИСУ

Залежно від зміни тексту внаслідок здійсненої обробки, розрізняють чотири види правки: правка-вичитка, правка-скорочення, правка-обробка, правка-переробка.

Основні завдання правки - усунення помилок, досягнення ясних і чітких формулювань; перевірка фактичного матеріалу і позбавлення і рукопису неточностей; усунення шерехатостей мови та стилю, редакційно-технічна обробка рукопису.

Правка-вичитка полягає в порівнянні рукописного і машинописного тексту та виправленні технічних похибок і помилок. Одночасно виправляють орфографічні помилки.

Звіряють рубрику тексту із змістом, перевіряють нумерацію розділів і підрозділів, правильність посилань, номера таблиць, графіків, рисунків, формул.

Правка-скорочення. Основне завдання цієї правки - скорочення тексту (без шкоди для змісту). Правку-скорочення здійснюють при необхідності дотриматися певної кількості друкованих аркушів або сторінок. Скорочувати обсяг тексту можна за рахунок усунення композиційних вад: розтягненість, повтори, непотрібна деталізація, велика кількість даних та прикладів і т.д. Скорочуючи текст, необхідно брати до уваги ступінь важливості положень, прикладів, які наводяться в рукописі.

Після скорочення потрібно ще раз перечитати весь текст з точки зору композиційної стрункості, необхідної для найкращого вирішення теми.

Правка-обробка, При цьому виді правки заміняють невдалі слова та звороти, добиваються точності фраз і формулювань, логічності в побудові твору, більш переконливих аргументів. Це допомагає усунути все, що вносить плутанину і дозволяє цільному впливу твору на читача. Всі поправки повинні бути логічними та науково обґрунтованими.

Правка-переробка. Цей вид правки застосовують у випадку написання твору авторами, що недостатньо володіють літературною мовою. У цьому випадку слід звернутися за допомогою до кваліфікованого редактора, який виконує роботу в тісному контакті з автором.

ЗНАКИ КОРЕКТУРНІ

 

Виправлення в тексті позначають певним коректурним знаком. Такий же знак, як правило, повторяють на правому полі рукопису на рівні певного рядка.

Призначення, написання та застосування коректурних знаків наведено в табл. 4.1.


Таблиця 4.1. Призначення та застосування коректурних знаків

ПРИЗНАЧЕННЯ НАПИСАННЯ ПРИМІТКА
1.Вставити або замінити букви, цифри, знаки. Коректурним знаком перекреслюють невірну букву (цифру, знак). З правого боку знака на полі пишуть потрібні букви (цифри, знаки).
2. Замінити дві чи більше сторінок тексту (інші друковані елементи). Знаком перекреслюють невірно надрукований текст, на полі поряд із знаком пишуть правильний текст.
3. Викинути зайві букви, слова, рядки (інші друковані елементи).     Знак ставлять на полях.
4. Вставити слово, декілька слів (інші друковані елементи). Знак ставлять там, де повинна бути зроблена знакова вставка і з правого боку знака на полі пишуть слово або інші елементи.
5. Вставити рядок, декілька рядків (інші друковані елементи). Знак ставлять там, де повинна бути зроблена вставка, а з правого боку від знака на полі пишуть текст, чи позначають елемент, який підлягає вставці.
6. Поміняти місцями сусідні букви, слова та ін. Половиною знака охвачують один друкований елемент (або їх групу), іншою половиною - другий друкований елемент (або їх групу), які потрібно поміняти місцями.
7. Поставити слова (інші друковані елементи) в потрібній послідовності. 2 1 4 3   1 2 3 4 Над друкованими елементами ставлять дужки і цифри в потрібній послідовності. На полях також ставлять цифри над дужками в потрібній послідовності.
8. Переставити рядки тексту і (інші друковані елементи) у необхідній послідовності. Кожний рядок тексту (друкований елемент) охвачують дужкою, від неї проводять лінію і поряд і ставлять цифри, які означають порядок розташування рядків в смузі. На поле знаки не виносять
Продовження табл. 4.1.
9. Переставити із одного рядка в іншу частину слова, слово, гру-тлу слів (інші друковані елементи). Друковані елементи, які підлягають перестановці, обводять кружком, від якого проводять стрілку до місця необхідного переставлення.
10. Переставити і один рядок, декілька сусідніх рядків тексту (інші друковані елементи). Рядки тексту (інші друковані елементи), які підлягають перестановці, збоку охвачують дужкою, від якої до місця необхідного переставлення проводять стрілку.
11. Збільшити пробіл по Горизонталі між словами (іншими. друкованими елементами). Знак ставлять у пробілі. який потребує збільшення; біля знака на полі при необхідності зазначають величину збільшення (в пунктах чи міліметрах).
12.Зробити пробіл по горизонталі між словами (іншими друкованими елементами). Знак ставлять між друкованими елементами, де необхідно зробити пробіл. На полі біля знака при необхідності зазначають величину необхідного пробілу (в пунктах чи міліметрах).
13. Зменшити пробіл по горизонталі між словами (іншими друкованими елементами). Знак ставлять в пробілі, який підлягає зменшенню. На полі біля знака при необхідності зазначають величину зменшення пробілу (в пунктах чи міліметрах).
14. Ліквідувати пробіл по горизонталі між словами (іншими друкованими елементами). Знак ставлять в пробілі, який підлягає ліквідації.
15. Збільшити пробіл по вертикалі між рядками Знак ставлять в пробілі, який підлягає ліквідації. Біля знака зазначають величину необхідного пробілу (в пунктах чи міліметрах). На полі знак не повторюють
Продовження табл. 4.1.
16. Зменшити пробіл по вертикалі між рядками. Знак ставлять в пробілі. Біля знака зазначають величину зменшення пробілу (в пунктах чи міліметрах). На полі знак не повторюють.
17. Ліквідувати пробіл по вертикалі між рядками   Знак ставлять в пробілі, який підлягає ліквідації. На полі знак не повторюють
18. Текст почати з абзацного відступу або Знак ставлять в місці, де повинен бути зроблений абзацний відступ.
19. Зробити розбивку всередині слова чи групи слів.     - - - - - - - - Знаком підкреслюють слова, в яких потрібно зробити розбивку. При необхідності біля знаків на полі зазначають розмір міжбуквенних пробілів.
20. Ліквідувати розбивку. Знаком підкреслюють слова, в яких необхідно ліквідувати розбивку.
21. Звернути увагу на неясність в оригіналі.   ? При наявності неточності чи неясності його зазначають і на поле виносять знак питання
22. Відмінити зроблене виправлення   . . . . . . Щоб ліквідувати виправлення, ставлять знизу крапки, а коректурний знак з виправленням на полі перекреслюють.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.50.33 (0.012 с.)