Відмінність незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами від злочинів, передбачених ст. 262, 263-1 і 264 КК

Склад злочину	Зміст, характер злочинного діяння
Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК)	Носіння, зберігання, придбання, передача чи збут
Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів (ст. 262 КК)	Викрадення, привласнення, вимагання, заволодіння шляхом шахрайства, шляхом зловживання службовим становищем, розбій, вимагання
Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв (ст. 263-1 КК)	Виготовлення, переробка чи ремонт; фальсифікація, видалення чи зміна маркування; виготовлення
Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК)	Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки

3. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК)

 

 

Об’єкт злочину – це безпека руху і експлуатації автомобільного транспорту, а також життя та здоров’я особи.

Предмет злочину – це механічні транспортні засоби, що приводиться в рух за допомогою двигуна (зокрема, всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли, моторолери, мотоколяски; транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; всюдиходи, аеросани, амфібії, тощо).

Не є транспортними засобами рухомий склад метрополітену, фунікулера та інших видів залізниць (пасажирські й вантажні потяги, локомотиви, дрезини, тощо).

Об’єктивна сторона злочину:

1) діяння:

· порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту;

· порушення правил безпеки дорожнього руху – порушення однієї або кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативно-правових актів, що регламентують безпеку дорожнього руху (наприклад, перевищення швидкості, порушення правил обгону, тощо);

· порушення правил експлуатації транспорту – невиконання нормативно-правових актів, які регламентують безпечне використання транспортного засобу під час його руху (наприклад, перевезення людей або ван­тажу в непридатних або необладнаних транспортних засобах, експлуатація транспортного засобу з несправною гальмовою системою або рульовим керуванням, тощо).

2) наслідки – заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості;

3) причинний зв’язок між порушеннями правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту і настанням наслідків, зазначених у диспозиції статті.

Злочин є закінченим з моменту спричинення потерпілому тілесного ушкодження.

Суб’єкт злочину – спеціальний (фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку, яка керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право). За певних умов до відповідальності може бути притягнута особа, яка навчає водінню іншу особу і перебуває під час навчальної їзди поруч із учнем (майстер виробничого навчання, інструктор тощо).

Суб’єктивна сторона злочину передбачає необережну форму вини.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 286 КК) є спричинення: 1) смерті потерпілому; 2) тяжких тілесних ушкоджень. Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 286 КК) є спричинення загибелі кількох осіб (2-х або більше).

Покарання за злочин: ч. 1 – штраф від 200 до 500 н.м.д.г., виправні роботи до 2 років, арешт до 6 місяців, обмеження волі до 3 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до 3 років або без такого; ч. 2 – позбавлення волі від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до 3 років або без такого; ч. 3 – позбавлення волі від 5 до 10 років з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк до 3 років.

Важливо: Якщо суб’єкт свідомо спричинив наїзд на потерпілого, прямо бажаючи настання негативних наслідків, то діяння слід кваліфікувати за відповідними статтями Розділу про злочини проти життя та здоров`я особи, адже в такому випадку транспортний засіб є лише знаряддям вчинення злочину.

 

	4. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК)

Основний об’єкт злочину – це контрольоване використання автомобільного транспорту, додатковий – життя та здоров’я особи, відносини власності.

Предмет злочину – всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, які вказані у примітці до ст. 286 КК.

Об’єктивна сторона злочину: діяння.

Незаконне заволодіння транспортним засобом – це умисне, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі (з місця стоянки чи під час руху шляхом запуску двигуна, буксирування, завантажування на інший транспорт­ний засіб, примусового відсторонення зазначених осіб від керування, примушування їх до початку чи продовження руху, тощо).

Таке заволодіння може бути вчинене таємно або відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, а також із застосуванням насильства або його погрозою.

Не є незаконним заволодіння транспортним засобом у стані крайньої необхідності, наприклад, для того, щоб терміново доставити тяжко хвору людину до лікарні, приборкати стихійне лихо, усунути іншу небезпеку, яка загрожує людям, інтересам суспіль­ства чи держави.

Злочин є закінченим з моменту:

· коли транспортний засіб почав рухатись унаслідок запуску двигуна чи буксирування;

· встановлення контролю над транспортним засобом, якщо заволодіння відбувається під час руху транспортного засобу.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку (ч. 1 ст. 289 КК), 14-річного віку – за частинами 2 і 3 ст. 289 КК.

Не є суб’єктами злочину:

· особи, які є співвласниками або законними користувачами транспортного засобу;

· працівники підприємств, установ, організа­цій незалежно від форми власності, котрі без належного дозволу здійснили поїздку на закріпленому за ними транспортному засобі;

· службові особи, які наділені повноваженнями щодо використання чи експлуатації транспортних засобів.

Суб’єктивна сторона злочину – вина у формі умислу.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 289 КК) є дії, вчинені: 1) повторно (вчинення таких дій особою, яка раніше вчи­нила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений ст. 185, 186, 187, 189–191, 262, 410 КК); 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) поєднані з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства; 4) з проникненням у приміщення чи інше сховище; 5) якщо вони завдали значної матеріальної шкоди (у разі заподіяння реальних збитків на суму від 100 до 250 н.м.д.г.).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 3 ст. 289 КК) є дії, вчинені: 1) організованою групою; 2) поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства; 3) якщо вони завдали великої матеріальної шкоди (у разі заподіяння реальних збитків на суму понад 250 н.м.д.г.).

Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка за наявності сукупності умов:

· вперше вчинила дії, передбачені цією статтею (за винятком випадків незаконного заволодіння транспортним засобом із застосуванням насильства до потерпілого чи погрозою застосування такого насильства);

· добровільно заявила про це правоохоронним ор­ганам;

· особа повернула транспортний засіб власнику;

· повністю відшкодувала завдані збитки.

Покарання за злочин: ч. 1 – штраф від 1000 до 1200 н.м.д.г., обмеження волі або позбавлення волі від 3 до 5 років; ч. 2 – позбавлення волі від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без неї; ч. 3 – позбавлення волі від 7 до 12 з конфіскацією майна або без такої.

	5. Порушення чинних на транспорті правил (ст. 291 КК)

 

Об’єкт злочину – це безпека дорожнього руху, а також життя та здоров’я особи.

Об’єктивна сторона включає три обов’язкові ознаки:

· діяння – порушення чинних на транспорті правил (наприклад, самостійне пересування пасажира повітряного транспорту територією льотного поля; самовільне відкриття шлагбауму на залізничному переїзді без дозволу чергового; прогін тварин через колію без дотримання правил безпеки; порушення правил дорожнього руху водіями транспортних засобів, що не належать до вказаних у примітці до ст. 286 КК, а також велосипедистами, пішоходами, пасажирами; порушення правил безпеки руху і експлуатації при керуванні маломірними суднами тощо);

· наслідки – загибель людей або інші тяжкі наслідки;

· причинний зв’язок між діянням, яке виявилося у порушенні зазначених правил, та наслідками, що настали.

Злочин є закінченим з моменту спричинення наслідків у вигляді загибелі людей або інших тяжких наслідків.

Особливості кваліфікації злочину обумовлюються змістом злочинного діяння – порушення положень законодавчих або інших нормативних актів щодо чинних на транспорті правил, що регулюють порядок безпечного руху залізничного, по­вітряного, водного, автомобільного, електричного та іншого виду транспорту (наприклад, правила поведінки пасажирів у метрополітені, у літаку, автобусі, трамваї, тролейбусі та інших видах транспорту).

Суб’єкт злочину – загальний.

Суб’єктивна сторона злочину передбачає необережну форму вини.

Покарання за злочин: штраф від 200 до 500 н.м.д.г., виправні роботи до 2 років, обмеження волі або позбавлення волі до 5 років.

 

Тема №6 Злочини проти громадського порядку та моральності

1. Хуліганство (ст. 296 КК). Відмінність від групового порушення громадського порядку та масових заворушень

 

Родовий та основний безпосередній об’єкт злочину – громадський порядок, тобто сукупність суспільних відносин, що забезпечують нормальні умови життєдіяльності людини, діяльності підприємств, установ і організацій під час підготовки та проведення футбольних матчів шляхом встановлення, дотримання і реалізації правових та етичних норм.

Об’єктивна сторона хуліганства – це грубе порушення громадського порядку, вчинення активних дій.

Місце вчинення злочину: громадські місця – це місця спільного проживання, праці, відпочинку, а також спілкування людей з метою задоволення різноманітних життєвих потреб; за необхідних умов – квартири та інше помешкання особи як:

· у присутності інших людей, в місцях відпочинку, навчання, в обстановці прове­дення публічного заходу (концерт, футбольний матч тощо);

· за відсутності сторонніх осіб чи у присутності лише потерпілого (вночі, у безлюдному місці, в помешканні).

Грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства – це порушення, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Хуліганство, вчинене з особливою зухвалістю (ознаки):

· порушення громадського порядку протягом тривалого час та небажання його припиняти;

· погрози вбивством, заподіянням побоїв, легких тілесних ушкоджень;

· застосування насильства із заподіянням тілесних ушкоджень; знущання над особою з нанесенням їй побоїв або мордуванням, катуванням особи;

· знищення чи пошкодження чужого майна;

· зрив масового заходу (концерту, зборів, виборів, випускного вечора тощо), порушення нічного відпочинку людей, тимчасове припиненням нормальної діяльності підприємства, установи, організації чи громадського транспорту, тощо.

Так, Ж., знаходячись у тор­говому залі магазину, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, безпричинно, з хуліганських мотивів, у присутності громадян, вдарив потерпілого Т. кулаком в голову, наніс ще кілька ударів ногою в живіт, спричинивши останньому фізичний біль.

Своїми умисними діями Ж. вчинив хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, а саме скоїв злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України.

Хуліганство, вчинене з винятковим цинізмом (ознаки):

· демонстративна неповага до загальноприйнятих норм моралі (наприклад, прояви безсоромності: непристойні рухи тіла, публічне оголення і демонстрування статевих органів, публічне вчинення добровільного статевого акту, тощо);

· знущання над хворими, старими, особами, які знаходяться в безпорадному стані.

Злочин є закінченим з моменту вчинення хуліганських дій.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 14 років.

Ознаки суб’єктивної сторони злочину: вина у формі прямого умислу, мотив – явна неповага до суспільства, тобто очевидна, демонстративна зневага винного до встановлених у суспільстві правил поведінки.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 296 КК) є вчинення хуліганських дій групою осіб.

Так, Г. та Ч., перебуваючи в приміщенні кафе, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, будучи обидва в стані алкогольного сп’яніння в присутності відвідувачів кафе вчинили сварку з потерпілим Ч., внаслідок чого йому було заподіяно легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Їх дії були кваліфіковані за ч. 2 ст. 296 КК України.

Особливо кваліфікуючими ознаками хуліганства є вчинення його: 1) особою, раніше судимою за хуліганство; 2) з опором представникові влади або представникові громадськості, які виконували обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (ч. 3 ст. 296 КК); 3) із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 296 КК).

Опір – це активна протидія особи, яка вчиняє хуліганство, з метою позбавити потерпілих можливості виконати службовий чи громадський обов’язок з охорони громадського порядку:

· відштовхування;

· погроза застосування зброї (як вогнепальної та холодної), або інших предметів (палиці, каміння, металевих прутів тощо), що можуть завдати шкоди життю та здоров’ю особи;

· завдання побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень.

Застосування вогнепальної або холодної зброї та іншого предмета – цепогроза або її використання для заподіяння фізичної шкоди людині.

Спеціально пристосовані предмети – це змінені, доповнені, доукомплектовані предмети (наприклад, заточення металевого прутка; загострення дерев’яної палиці; відбивання денця пляшки).

Заздалегідь заготовлені предмети – це принесені на місце вчинення хуліганських дій будь-які предмети, пристосування. Наприклад, футбольний фанат приходить на стадіон з биткою, яку під час бійки застосовує для завдання ударів.

Особливості кваліфікації: якщо під час вчинення хуліганства винний скоює вбивство або заподіює тяжкі тілесні ушкодження, вчинене утворює сукупність злочинів, передбачених ст. 296 та п. 7 ч. 2 ст. 115 або ст. 121 КК.