Відмінність хуліганства (ст. 296 КК) від порушення громадського порядку (ст. 173 купап)

Дрібне хуліганство – порушення громадського порядку. Наприклад, розпиття алкогольних напоїв в громадських місцях.

Хуліганство – грубе порушення громадського порядку (з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом). Наприклад, нанесення тілесних ушкоджень, знущання над інвалідом, особою, яка перебуває в стані алкогольного сп’яніння.

Покарання за хуліганство: ч. 1 – штраф від 50 до 1000 н.м.д.г., арешт на строк до 6 місяців або обмеження волі до 5 років; ч. 2 – обмеження волі до 5 років або позбавлення волі до 4 років; ч. 3 – позбавлення волі від 2 до 5 років; ч. 4 – позбавлення волі від 3 до 7 років.

	2. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого (ст. 297 КК)

Об’єкт злочину – це суспільні відносини в сфері моральності в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання.

Предмети злочину:

могила; інше місце поховання; тіло померлого (останки, прах); урна з прахом померлого; предмети, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці по­ховання або на тілі померлого (останках, прахові); братська могила; могила Невідомого солдата; пам’ятник, споруджений в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни – радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців.

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 297 КК) включає діяння:

· наруга над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого або над урною з прахом померлого;

· незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого (наприклад, винні розрили могилу та викрали прикраси з тіла померлої людини);

· осквернення братської могили чи могили Невідомого солдата, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни – радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців;

· руйнування братської могили чи могили Невідомого солдата, пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни – радянських воїнів-визволителів, учасників партизанського руху, підпільників, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців.

Злочин є закінченим з моменту вчинення діяння або з моменту набуття винним можливості розпорядитися викраденим на власний розсуд (сховати, продати, подарувати тощо).

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка на момент його вчинення досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину :вина у формі прямого умислу. До тяжких наслідків (ч. 3 ст. 297 КК) – у формі необережності. Мотив – хуліганський, корисливий.

Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 3 ст. 297 КК): вчинення злочину 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) з корисливих мотивів; 4) з хуліганських мотивів; 5) щодо пам’ятника, спорудженого в пам’ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців; 6) у поєднані із застосуванням насильства; 7) у поєднанні із погрозою застосування насильства.

Особливо кваліфікуючими ознаками (ч. 4 ст. 297 КК) є дії, передбачені частинами 1, 2 або 3 цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки (наприклад, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній або кільком особам, завдання потерпілому смерті через необережність, завдання майнової шкоди в особливо великих розмірах тощо).

Покарання за злочин: ч. 1 – штраф до 200 н.м.д.г., арешт до 6 місяців, обмеження волі або позбавлення волі до 3-х років; ч. 2 – обмеження волі або позбавлення волі до 3-х років; ч. 3 – обмеження волі від 4 до 5 років або позбавлення волі від 4 до 7 років; ч. 4 – позбавлення волі від 7 до 12 років.

	3. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 КК)

 

Термін «проституція» (від лат. prostitutio – образа) визначається як продаж особою свого тіла з метою здобути засоби для існування.

Основний об’єкт злочину – це відносини моральності суспільства в частині вільного задоволення статевих потреб, а додатковий – статева свобода, здоров’я, воля і гідність особи.

Об’єктивна сторона злочину – діяння:

· втягнення особи в заняття проституцією (обман, шантаж, використання уразливого стану особи);

· примушування особи до зайняття проституцією (фізичне насильство (побої, умисне заподіяння тілесних ушкоджень) або погроза застосування фізичного насильства);

· сутенерство – дії винної особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою (наприклад, це можуть бути різні дії, спрямовані на організацію проституції іншими особами: надання транспорту, охорони, забезпечення необхідними засобами, підшукування клієнтів надання медичної допомоги, тощо).

Проституція – систематичність випадкових, позашлюбних сексуальних зносин з різними партнерами (клієнтами), що не ґрунтується на особистих уподобаннях і відчуттях, та попередня домовленість про оплату (ціна може попередньо й не називатись).

Злочин є закінченим з моменту вчинення злочинного діяння.

Суб’єкт злочину– фізична осудна особа, яка досягли 16-річного віку; яка досягла 18-річного віку – при вчиненні діяння щодо неповнолітніх. Спеціальний суб’єкт злочину (ч. 2 ст. 303 КК) – службова особа або особа, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

Суб’єктивна сторона злочину: вина у формі прямого умислу. До тяжких наслідків (ч. 3 ст. 303 КК) – вина у формі необережності.

Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 2 ст. 303 КК):1) щодо кількох осіб; 2) повторно; 3) за попередньою змовою групою осіб; 4) службовою особою з використанням службового становища; 5) особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.

Особливо кваліфікуючі ознаки: 1) щодо неповнолітнього; 2) організованою групою (ч. 3 ст. 303 КК); 3) щодо малолітнього; 4) якщо вони спричинили тяжкі наслідки (ч. 4 ст. 303 КК).

Тяжкі наслідки, що сталися внаслідок зайняття проституцією: смерть або самогубство потерпілого, тяжкі тілесні ушкодження, зараження вірусом імунодефіциту людини або іншою невиліковною інфекційною хворобою чи сифілісом.

Особливості кваліфікації: втягнення малолітнього або неповнолітнього в заняття проституцією чи примушування їх до заняття проституцією настає при вчиненні діяння будь-яким способом.

 

Відповідальність за зайняття проституцією передбачена адміністративним законодавством (ст. 181¹ КУпАП).

Покарання за злочин: ч. 1 – позбавлення волі від 3 до 5 років; ч. 2 – позбавлення волі від 4 до 7 років; ч. 3 – позбавлення волі від 5 до 10 років з конфіскацією майна (або без такої); ч. 4 – позбавлення волі від 8 до 15 років з конфіскацією майна (або без такої).

 

 

	4. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК)

Об’єкт злочину – відносини моральності, які забезпечують принцип вільного розвитку особистості та умови нормального розвитку і виховання неповнолітніх.

Потерпілий від злочину – неповнолітня або малолітня особи.

Об’єктивна сторона злочину: діяння – втягнення неповноліт­ніх:

· у злочинну діяльність – вплив на неповнолітнього з метою викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах;

· у пияцтво – схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного вживання спиртних напоїв, збудження у нього такого бажання (наприклад, спільне вживання спиртних напоїв, умовляння їх вжити, пригощання ними, дарування, розрахунок ними за виконану неповнолітнім роботу, тощо);

· у заняття жебрацтвом – схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб як самостійно неповнолітнім, так і спільно з дорослими особами;

· у заняття азартними іграми – схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичної гри на гроші чи інші матеріальні цінності, при якій виграш залежить від випадковості (у карти, рулетку, «наперсток» та ін.).

Систематичним є вживання спиртних напоїв, заняття жебрацтвом або азартними іграми, якщо відбуваються не менше трьохразів протягом нетривалого часу.

На кваліфікацію дій винної особи не впливають відмова неповнолітнього від участі у вчиненні злочину, від вживання спиртних напоїв або від вчинення іншого бажаного для винного діяння.

Поодинокий випадок доведення неповнолітнього до стану сп’яніння тягне адміністративну відповідальність за ст. 180 КУпАП.

Злочин є закінченим з моменту здійснення дій.

Суб’єкт злочину – фізична осудна особа, яка на момент вчинення злочину досягла 18-річного віку.

Суб’єктивна сторона злочину: вина у формі умислу.

Кримінальна відповідальність за втягнення настає, коли винний:

· знав про неповнолітній вік потерпілого;

· повинен був або міг про це знати. Наприклад, винний проживав по сусідству з потерпілими і знав, що останні навчаються у випускному класі школи.

Кваліфікуючі ознаки злочину є вчинення вказаних дій: 1) щодо малолітньої особи; 2) батьком, матір’ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, або особою, на яку покладено обов’язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього.

Втягнення неповнолітнього в заняття злочинною діяльністю, азартною грою, жебрацтвом є способом їх експлуатації з метою отримання наживи - ст. 150, 150-1 КК

Якщо втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність супроводжується заподіянням тілесних ушкоджень, побоями, погрозами вчинити вбивство або іншими діями, що утворюють самостійний склад злочину – ст. 121, 122, 129 КК та ін.

Кваліфікація за сукупністю злочинів: ст. 304 КК +

Покарання за втягнення: ч. 1 –позбавлення волі від 3 до 7 років; ч. 2 – позбавлення волі від 4 до 10 років.

Тема №7. Злочини у сфері обігу наркотичних засобів. Злочини проти авторитету органів державної влади