За ознаками об’єктивної сторони

 

 

Покарання за злочин, передбачений ст. 315 КК: ч.1 - обмеженням волі до

 

Покарання: 5 років або позбавленням волі від 2 до 5 років; ч. 2 – позбавлення волі від 5 до 12 років.

 

	3. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів (стаття 316 КК)

Об’єктивна сторона злочину – діяння:

Публічне вживання – відкри­тий (очевидний для всіх) спосіб вживання наркотиків (ін’єкції, куріння гашишу, вживання «креку», опію тощо), у присутності третіх осіб, які усвідомлюють характер того, що відбувається.

Місця, призначені для проведення навчальних, спор­тивних і культурних заходів – це, зокрема, школи, вищі навчальні заклади, стадіо­ни, клуби, тощо, а також інші місця масового перебування гро­мадян (вокзали, пристані, пляжі, парки, дитячі майданчики, підземні переходи, вулиці, площі, тощо).

Вчинене групою осіб – вживання наркотичних засобів незалежно від того, вживали її учасники наркотики перед іншими особами чи за їх відсутності.

Так, Т. з метою незаконного придбання наркотичних засобів для власного вживання вступив у змову з Н. і з цією метою придбали у невстановленої слідством особи за попередньою домовленістю прозорий пластиковий пакет з марихуаною, яка згідно експертизи є наркотичним засобом. З придбаним наркотичним засобом пішли до парку культури, який являє собою місце проведення культурних заходів та масового перебування громадян. Перебуваючи на території парку Т. і Н. з пластикової пляшки від води та фольгованого паперу зробили пристрій для вживання наркотиків і в присутності особи В. стали публічно в групі осіб незаконно вживати наркотичний засіб шляхом куріння. Під час вживання наркотичного засобу дані особи затримані правоохоронцями.

Суд кваліфікував дії осіб за ст. 316 ч.1 КК України, оскільки вони за попередньою змовою групою осіб вчинили публічне незаконне вживання наркотичних засобів у місцях, що призначені для культурних заходів та масового перебування громадян.

Не утворюють складу злочину випадки прилюдного вживання особою наркотичних засобів або психотропних речовин, які є лікарськими препаратами і необхідні особі за медичними показаннями.

Кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 316 КК) утворює вчинення дій 1) повторно та 2) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 310, 314, 315, 317, 318 КК.

Покарання за злочин, передбачений ст. 316 КК,: ч. 1 – обмеження волі до 4 років або позбавленням волі до 3 років; ч. 2 – позбавлення волі від 3 до 5 років.

	4. Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 317 КК)

Об’єктивна сторона злочину – це діяння:

· організація місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення (підшукання приміщення, готування пристроїв для вживання, виробництва та виготовлення наркотиків, психотропів, пошук і вербування клієнтів та співучасників, розроблення конспіративних заходів, тощо);

· утримання місця – матеріальне забезпечення, охорона, підтримання порядку, залучення й обслуговування клієнтів, здійснення конспіративних заходів, тощо;

· наданням приміщення для вживання, виробництва чи виготовлення – забезпечення можливості одній чи кільком особам використати його з цією метою хоча б один раз.

Так, Д., реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на організацію і утримання місця незаконного вживання наркотичних засобів, перебуваючи у підсобному приміщенні свого помешкання, надав дане приміщення, а також власноручно та заздалегідь виготовлений пристрій, призначений для вживання наркотичних засобів, а саме фрагменти полімерних пляшок з ковпачком, Ч. для вживання ним особливо небезпечного наркотичного засобу канабісу. Дії Д. кваліфіковані судом за ч.1 ст. 317 КК України як організація та утримання місць для незаконного вживання наркотичних засобів.

 

Особливості кваліфікації: організація (утримання) місця чи наданням приміщення для незаконних дій може утворювати сукупність злочинів ст. 317 КК +

· викрадення – ст. 308 КК;

· незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту – ст. 307 КК, без мети збуту – ст. 309 КК;

· схиляння інших осіб до вживання – ст. 315 КК;

· утримання (організація, створення) місця, надання приміщення – ст. 302 КК.

Злочин вважається закінченим: організація місця для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення – з моменту створення такого місця незалежно від того, почало воно функціонувати чи ні; утримання зазначеного місця або надання приміщення – з початку використання їх для вживання засобів (речовин).

Кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 317 КК) утворюють дії, вчинені: 1) повторно; 2) з корисливих мотивів; 3) групою осіб; 4) із залученням неповнолітнього.

Покарання за злочин, передбачений ст. 317 КК: ч. 1 – позбавлення волі від 3 до 5 років; ч. 2 – позбавлення волі від 4 до 8років з конфіскацією майна.

 

	5. Злочини проти авторитету органів державної влади

Об’єкт злочинів– нормальна діяльність органів державної влади та представників цих органів

Потерпілими від злочинів даної категорії є працівники правоохоронних органів, до яких належать працівники ОВС, – це співробітники правоохоронних органів як потерпілі від злочинів, що посягають на нормальну діяльність органів державної влади у сфері правоохоронної діяльності (статті 342, 343, 345, 347, 348 та 349 КК):

· особи, які перебувають на державній службі в підрозділах ОВС і яким присвоєно спеціальне звання;

· військовослужбовці органів внутрішніх справ (Національна гвардія, спецпідрозділи);

· працівники кримінально-виконавчої системи;

· курсанти, слухачі, ад’юнкти та інші співробітники навчальних закладів МВС та Державного департаменту виконання покарань;

· близькі родичі (у ст.ст. 345-349, 352 КК) – батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба й онуки (ч. 2 ст. 2 Закону «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р.).

6. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (стаття 342 КК)

Об’єктивна сторона злочину: діяння – це активна фізична протидія здійсненню потерпілими своїх обов’язків (наприклад, застосування до потерпілих фізичної сили, погроза застосування такої; знищення документів та предметів, вилучення яких намагається здійснити особа).

Час вчинення злочину: під час виконання службових обов’язків працівником ОВС (ч.ч. 2 та 3 ст. 342 КК); під час виконання обов’язків щодо охорони громадського порядку членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовцем (ч. 2 ст. 342 КК).

Так, А., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на території залізничного вокзалу, умисно вчинив опір інспектору патрульної служби при виконанні ним службових обов'язків по охороні громадського порядку при наступних обставинах. Правоохоронець намагався затримати А. за вчинення дрібного хуліганства та за появу в громадському місці в стані алкогольного сп'яніння. Однак, А. спробував нанести удар кулаком йому в обличчя. Дані дії супроводжувалися нецензурною лайкою на адресу патрульного. У подальшому А. умисно, не бажаючи виконувати законну вимогу правоохоронця, вчинив йому опір, схопив за формену куртку правоохоронця, пошкодив її, розірвавши по шву та відірвав клапан, на якому кріпиться погон куртки.

Дії А. суд кваліфікував за ст. 342 ч. 2 КК України як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків щодо охорони громадського порядку.

Суб’єкт опору – особа, яка досягла 16-ти років.

Суб’єктивна сторона злочину – вина у формі умислу; мета: бажання особи перешкодити виконанню службових обов’язків потерпілими.

Кваліфікуючі ознаки опору (ч. 3 ст. 342 КК України):

· вчинення діяння з примушенням потерпілих осіб шляхом насильства (наприклад, зв’язування, нанесення ударів, побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень, позбавлення волі, тощо);

· погрози застосування насильства (наприклад, погроза зброєю вчинити вбивство, заподіяти тілесні ушкодження, тощо).

 

Так, біля приміщення ресторану Д., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, підійшовши до працівників РВ УМВС, які знаходилися при виконанні службових обов’язків по охороні громадського порядку та були вдягнуті у формений одяг, умисно наніс інспектору патрульної служби удар кулаком в груди, спричинивши фізичну біль. Умисно наніс удар кулаком в обличчя дільничному інспектору, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження.

Застосовуючи фізичну силу, В. та М. хапали співробіників ОВС за формений одяг, за руки, штовхали їх, відтягували від Д., не надавали можливості правоохоронцям посадити підсудного у службовий автомобіль. На вимоги співробітників ОВС припинити чинити опір і не заважати їм виконувати свої службові обов’язки, не реагували.

Суд кваліфікував дії Д., В. та М. за ч. 2 ст. 342, ч. 2 ст. 345 КК України як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов’язків, та як погроза насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків та умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків.

 

Опір необхідно відрізняти від злісної непокори – діяння, що утворює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП. Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника правоохоронного органу, будучи за своїм змістом бездіяльністю, виражається тільки у відмові від виконання законних вимог цих осіб (наприклад, надати документи, які засвідчують особу; прослідувати разом зі співробітником патрульної служби до органу внутрішніх справ; надати транспортний засіб для проведення огляду тощо).

Покарання за злочин, передбачений ст. 342 КК: ч. 2 – штраф від 100 до 200 н.м.д.г., арешт від 3 до 6 місяців, обмеження волі до 4 років або позбавлення волі до 2 років; ч. 3 – обмеження волі до 5 років або позбавлення волі від 2 до 5 років.

	7. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, працівника державної виконавчої служби (стаття 343 КК)

Об’єктивна сторона злочину – це діяння: вплив у будь-якій формі на працівника правоохоронного органу (наприклад, умовляння, обіцянка перевести на посаду з більш високим окладом, пропозиція надати житло, шантаж, погрози звільнити зі служби, інші форми впливу).

Втручання вважається закінченим з моменту вчинення впливу на потерпілого у будь-якій його формі.

Суб’єкт злочину – загальний: особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умисною формою вини та наявністю мети – перешкодити виконанню працівником правоохоронного органу його службових обов’язків або добитися прийняття незаконного рішення.

Кваліфікований склад злочину (ч. 2 ст. 343 КК України) передбачає вчинення дій, якщо вони 1) перешкодили запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, або 2) вчинені службовою особою з використанням свого службового становища.

Покарання за злочин, передбачений ст. 343 КК: ч. 1 – штраф до 100 н.м.д.г., виправні роботи до 1 року, арешт до 3 місяців; ч. 2 – позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 5 років, арешт до 6 місяців або обмеження волі до 4 років.

 

	8. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (стаття 345 КК)

Об’єктивна сторона злочину: діяння – погрози вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо працівника правоохоронного органу, а також щодо його близьких родичів чи членів сім’ї (наприклад, заяви, висловлені потерпілому особисто або через посередника в будь-якій формі: усно; по телефону; електронною поштою через мережу Інтернет; з використанням аудіо- або відеозаписів; в листах; жестами, які підкріплюються демонстрацією зброї, різноманітних предметів, за допомогою яких погроза може бути приведена до виконання).

Злочин є закінченим з моменту висловлення погрози (ч. 1 ст. 345 КК України) або заподіяння побоїв, тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості (ч. 2 та 3 ст. 345 КК України).

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку (при вчиненні погрози, здійсненні побоїв, заподіянні легких тілесних ушкоджень) або 14-річ­ного віку (при заподіянні середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень).

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою – перешкодити виконанню службових обов’язків потерпілим або помститися особі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Кваліфікований та особливо кваліфікований склад злочину утворюють: 1) умисне заподіяння побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 345 КК України); 2) умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ч. 3 ст. 345 КК України), а також 3) дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені організованою групою (ч. 4 ст. 345 КК України).

Покарання за злочин, передбачений ст. 345 КК: ч. 1 – виправні роботи до 2 років, арешт до 6 місяців, обмеження волі або позбавленням волі до 3 років; ч. 2 – обмеження волі або позбавлення волі до 5років; ч. 3 – позбавлення волі від 5 до 12 років; ч. 4 – позбавлення волі від 7 до 14 років.

 

	9. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу (стаття 347 КК)

 

Злочином є умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.

Суб’єкт злочину – особа, яка досягла 16-річного віку (ч. 1) або 14-річ­ного віку (ч. 2).

Суб’єктивна сторона злочину: вина у формі прямого умислу; спеціальна мета – перешкодити виконанню службових обов’язків потерпілим або помститися особі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Кваліфікований склад злочину утворюють дії: 1) вчинені шляхом підпалу, 2) вибуху або 3) іншим загальнонебезпечним способом, або 4)такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

Покарання за злочин, передбачений ст. 347 КК: ч.1 – штраф від 50 до 200 н.м.д.г., арешт до 6 місяців або обмеження волі до 5 років; ч. 2 – позбавлення волі від 6 до 15 років.

	10. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця (стаття 348 КК)

Посягання утворюють вбивство або замах на вбивство працівника правоохоронного органу чи його близьких.

Так, Ф.,маючи умисел на вбивство працівника правоохоронного органу у зв язку з виконанням останнім своїх службових обов язків щодо охорони громадського порядку на блокпосту, облив верхній одяг та засоби індивідуального захисту - бронежилет працівника правоохоронного органу бензином, після чого підпалив сірник та вголос висловив свій намір про вбивство працівника правоохоронного органу шляхом його підпалу з вимогою прибрати блокпост.

Суд кваліфікував дії Ф. за ст. 348 КК України як - замах на вбивство працівника правоохоронного органу в зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, щодо охорони громадського порядку.

 

Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 14-річ­ного віку.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу та спеціальною метою – перешкодити виконанню службових обов’язків потерпілим або помститися особі у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Покарання за злочин – позбавлення волі від 9 до 15 років або довічне позбавлення волі.

Тема №8 Злочини у сфері службової діяльності. Злочини проти правосуддя

Злочини у сфері службової діяльності

Злочини у сфері службової діяльності – це суспільно небезпечні та протиправні посягання на встановлений порядок реалізації службовими особами своїх повноважень в межах наданих їм прав та покладених на них обов’язків (ст. 364-370, розділ XVII КК).

Шкода спричиняється:

· правам, свободам чи законним інтересам окремих громадян;

· інтересам держави (громадськості) чи юридичних осіб;

· авторитету органів влади.

	1. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК)

 

 

Це умисне з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою собою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Ознаки об’єктивної сторони:

· діяння – використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає в певних діях або бездіяльності суб’єкта;

· наслідки, що виявляються в істотній шкоді охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб(у ст. 364, 364¹, 365, 365², 367 КК така шкода має в 100 і більше разів перевищувати н.м.д.г.);

· причинний зв’язок між діянням і наслідками.

Зловживання владою – це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей щодо пред’явлення вимог та прийняття рішень, обов’язкових для виконання іншими фізичними або юридичними особами.

Зловживання службовим становищем – це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов’язаних із займаною посадою.

Так, С., перебуваючи, на посаді старшого інспектора ДПС ГДПС, будучи службовою особою, яка виконує функції представника влади, використовуючи надані йому владні повноваження, неодноразово вчиняв службові підроблення та зловживання владою за наступних обставин.

С., знаючи, що адміністративні стягнення застосовуються, а протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається у випадках вчинення адміністративних правопорушень, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення та будучи уповноваженим, здійснювати нагляд за дорожнім рухом, брати безпосередню участь в несенні служби, забезпеченні безпеки дорожнього руху і належного громадського порядку на території обслуговування, умисно, в особистих інтересах з мотивів кар'єризму, з метою створення уявного благополуччя у роботі по виявленню фактів порушення вимог Правил дорожнього руху України та штучного нарощування показників своєї роботи, всупереч інтересам служби систематично, зловживаючи службовим становищем використовував надану йому владу, складав та видавав завідомо неправдиві офіційні документи: протоколи про вчинення адміністративних правопорушень, пояснення свідків та протоколи затримання транспортних засобів, вносив завідомо неправдиві відомості до них.

На підставі зазначених документів громадян, які не вчиняли адміністративних правопорушень, притягнуто до адміністративної відповідальності. Протиправними діями С. заподіяно істотну шкоду громадянам, у вигляді їх притягнення до адміністративної відповідальності та істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органу державної влади -УМВС України.

Суд кваліфікував діяння С. за ч.1 ст. 366 КК України, як внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання та видача завідомо неправдивих офіційних документів (службове підроблення), та за ч. 3 ст. 364 КК України як умисне, з особистих інтересів, використання службовою особою влади всупереч інтересам служби, що заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та держави, вчинене працівником правоохоронного органу (зловживання владою).

Злочин є закінченим лише з моменту заподіяння істотної шкоди.

Суб’єкт злочину – спеціальний (службова особа - прим. до ст. 364 КК):

· постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади;

· обіймає постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій;

· виконує такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом (особою), судом або законом.

Суб’єктивна сторона – прямий умисел та спеціальна мета (одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи), а щодо наслідків – умисел або необережність.

Кваліфікуюча ознака – спричинення тяжких наслідків (у ст. 364–367 КК така шкода має в 250 і більше разів перевищувати н.м.д.г.).

Покарання (основний склад): мінімальне (ч. 1) – виправні роботи на строк до 2 років; максимальне (ч. 2) – до 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади.

 

2. Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (ст. 365 КК)

 

Цеумисне вчинення дій, що явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.

Об’єктивна сторона:

· вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства;

· вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, – за відсутності цих умов;

· вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально;

· вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Перевищення влади – працівник правоохоронного органу, будучи представником влади, при виконанні наданих йому повноважень виходить за їх межі або діє незаконними методами.

Перевищення службових повноважень – працівник правоохоронного органу при здійсненні наданих йому організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій виходить за їх межі або застосовує при цьому методи, заборонені законом.

Важливо! Для застосування ст. 365 КК необхідно, щоб дії працівника правоохоронного органу були зумовлені його відповідним службовим становищем і перебували у зв’язку з владними та службовими повноваженнями щодо потерпілого.

Так, К. та Р., перебуваючи на посаді інспекторів патрульно-постової служби МУ УМВС України в Полтавській області, будучи службовими особами - працівниками правоохоронного органу, здійснюючи свої функції представників влади, разом вчинили перевищення влади, яке супроводжувалось насильством з застосуванням болісних прийомів, за відсутності ознак катування.

Співробітники пішого патруля БПС затримали потерпілого за вчинення адміністративного правопорушення, доставивши його по територіальності до РВ КМУ УМВС України в Полтавській області на службовому автомобілі.

У приміщенні Автозаводського РВ К. та Р. почали схиляти потерпілого до визнання ним своєї вини у скоєнні правопорушення, на що останній категорично відмовився, почали наносити удари гумовими кийками, руками та ногами в різні частини тіла останнього, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Суд кваліфікував діяння за ч. 2 ст. 365 КК України як перевищення влади, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих прав та повноважень, що супроводжувались насильством, за відсутності ознак катування, за попередньою змовою групою осіб.

 

Злочин є закінченим з моменту заподіяння істотної шкоди (матеріальний склад).

Суб’єкт злочину – спеціальний (працівник правоохоронного органу).

Суб’єктивна сторона – умисел щодо дій та умисел чи необережність щодо наслідків у вигляді завдання істотної шкоди.

Кваліфікуючі ознаки (ч. 2 ст. 365 КК): 1) насильство або погроза застосування насильства; 2) застосуванням зброї чи спеціальних засобів; 3) вчинення болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілого, дій за відсутності ознак катування.

Особливо кваліфікуюча ознака (ч. 3 ст. 365 КК) – спричинення тяжких наслідків.

Покарання (основний склад): мінімальне (ч. 1) – обмеження волі на строк до 5 років; максимальне (ч. 3) – до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади.

 

	3. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК)

Предмет злочину – неправомірна вигода (грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав).

Важливо! Оскільки мінімальний розмір неправомірної вигоди у КК не визначено, кваліфікацію вчиненого за ч. 1 ст. 368 цього Кодексу необхідно здійснювати відповідно до конкретних обставин кримінального провадження та з урахуванням положень про малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 КК).

Об’єктивна сторона (ч. 1 ст. 368 КК):

Прийняття пропозиції неправомірної вигоди – це виявлення згоди (погодження) службової особи з висловленням їй наміру про надання такої вигоди, схвалення нею цих дій, її готовність до безпосереднього одержання зазначеної вигоди.

Прийняття обіцянки неправомірної вигоди – висловлення наміру супроводжується повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди і службова особа виявляє згоду (погоджується) з цим наміром, схвалює ці дії, проявляє готовність до безпосереднього одержання такої вигоди.

Одержання неправомірної вигоди – це отримання (набуття, приймання) службовою особою такої вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення цією службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Прохання надати неправомірну вигоду– це звернення службової особи до того, хто потенційно здатний надати таку вигоду, із клопотанням (закликом) про її надання.

Злочин, передбачений ч. 1 ст. 368 КК, є закінченим з моменту вчинення зазначених вище протиправних дій.

Суб’єкт злочину – спеціальний (службова особа).

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел і корисливий мотив.

Кваліфікуюча ознака злочину– вчинення діяння, передбаченого ч. 2 цієї статті (ч. 3 ст. 368 КК), предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі (вона має у 100 і більше разів перевищувати н.м.д.г.).

Особливо кваліфікуючі ознаки злочину:

· ч. 4 – а) неправомірна вигода у великому розмірі (у 200 і більше разів перевищує н.м.д.г.); б) вчинення службовою особою, яка займає відповідальне становище; в) за попередньою змовою групою осіб; г) повторно; д) поєднане з вимаганням неправомірної вигоди;

· ч. 5 – а) неправомірна вигода в особливо великому розмірі (у 500 і більше разів перевищує н.м.д.г.); б) вчинення службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.

Покарання (основний склад): мінімальне (ч. 1)– штраф 750-1000 н.м.д.г.; максимальне (ч. 5) – до 12 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади з конфіскацією майна.

 

	Злочини проти правосуддя

Злочини проти правосуддя – це передбачені розділом XVIII Особливої частини КК, суспільно-небезпечні та протиправні посягання на процесуальну діяльність органів досудового розслідування, прокуратури та суду, прийняття і виконання рішень, вироків, ухвал та постанов у кримінальних, цивільних та адміністративних провадженнях.

	Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (ст. 371 КК)

 

Потерпілі від злочину – підозрюваний, обвинувачений або свідок.

Об’єктивна сторона злочину:

· завідомо незаконне затримання;

· незаконний привід;

· завідомо незаконний домашній арешт;

· тримання під вартою.

Незаконним вважається здійснення вказаних діянь не на підставах або не в порядку, який регламентується Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК) та відповідними законами України (наприклад, привід або затримання без складання відповідних процесуальних документів; домашній арешт без ухвали слідчого судді; тримання під вартою після закінчення передбаченого законом строку затримання або арешту).

Види затримання:

· затримання в якості заходу забезпечення кримінального провадження;

· затримання в якості тимчасового запобіжного заходу.

Привід – процесуальний захід, який означає примусове супроводження співробітниками правоохоронних органів обвинуваченого, підозрюваного та свідка до особи, яка здійснює досудове провадження, або в суд, якщо вони без поважних причин не з’являються у вказаний час та місце за викликом. Підстави, умови та порядок приводу регламентовані ст. 139–143 КПК.

Домашній арешт (ст. 181 КПК) полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом і полягає в позбавленні підозрюваного або обвинуваченого під час досудового розслідування особистої свободи через поміщення їх до спеціальної установи на максимальний термін до 12 місяців.

Злочини є закінченими: привід – з моменту доставляння особи до правоохоронного органу або суду; домашній арешт – з моменту оголошення особі рішення про обрання запобіжного заходу; затримання – з початку утримання особи у спеціалізованому закладі в умовах ізоляції; тримання під вартою – з моменту початку тримання під вартою особи, яка підлягає негайному звільненню у зв’язку з відсутністю підстав для подальшого тримання під вартою.

Суб’єкт злочину – спеціальний: слідчий, прокурор, інші службові особи правоохоронних органів, які наділені правом застосування запобіжних заходів та інших заходів забезпечення кримінального провадження.

Суб’єктивна сторона злочину – вина у формі прямого умислу.

Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 3 ст. 371 КК):

· тяжкі наслідки (самогубство потерпілого, смерть або розлад здоров’я внаслідок тяжкої хвороби, яка розвилася в період тримання особи під вартою тощо);

· корисливі мотиви або інші особисті інтереси (позбавлення витрат, необхідності повернути борг, відшкодувати заподіяну шкоду, бажання помсти; через особисту неприязнь, кар’єристські устремління).

Покарання (основний склад): мінімальне (ч. 1) – позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 5 р.; максимальне (ч. 3) – до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади.

	2. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину (ст. 383 КК)

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 383 КК) полягає у завідомо неправдивому повідомленні суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину.

Спосіб (наприклад, письмово, усно, за допомогою технічних засобів, використання введених в оману інших осіб, тощо).

Неправдиве повідомлення – це те, що стосується злочину, якого насправді не було, або коли у ньому міститься інформація про вчинення злочину особою, яка насправді його завідомо для винного не вчиняла, або про вчинення особою більш тяжкого злочину, ніж той, що вона насправді вчинила. Загалом неправдивість повідомлення має торкатися тільки фактичних обставин вчинення злочину, а не його юридичної оцінки.

Злочин є закінченим з моменту надходження неправдивого повідомлення до суду, прокурора, слідчого або органу досудового розслідування.

Суб’єкт злочину – загальний (фізична осудна особа з 16-річного віку).

Суб’єктивна сторона злочину – прямий умисел.

Кваліфікуючі ознаки злочину:

· обвинувачення особи у тяжкому чи особливо тяжкому злочині;

· штучне створення доказів обвинувачення (наприклад, підроблення документів, що є доказами в кримінальному провадженні, виготовлення фальшивих речових доказів, тощо),

· корисливий мотив.

Покарання (основний склад): мінімальне (ч. 1) – виправні роботи до 2 р.; максимальне (ч. 2) – до 5 років позбавлення волі.

	3. Завідомо неправдиве показання (ст. 384 КК)

Об’єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 384 КК):

· завідомо неправдиве показання свідка чи потерпілого;

· завідомо неправдивий висновок експерта;

· завідомо неправдивий звіт оцінювача;

· завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем.

Показання – це відомості про факти, що підлягають встановленню у кримінальному чи цивільному провадженні і мають важливе значення для його правильного вирішення.

Неправдивими є показання, в яких повністю чи частково перекручені факти, що мають значенн