Поняття ознаки та види господарських правовідносин 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Поняття ознаки та види господарських правовідносин



Сфера господарювання є надзвичайно складною з огляду на різноманітність відносин, що складаються між її суб'єктами та іншими учасниками господарсько­го життя. Відносини, що виникають при цьому, попри свою багатоманітність, є господарськими, оскільки їм притаманні спільні специфічні ознаки:

•сфера виникнення - господарські системи будь-якого рівня (державного - економіка країни, територіального - економіка певного регіону, локально­го - суб'єкти господарювання/господарські організації);

• урегульованість цих відносин за допомогою господарсько-правових норм (містяться в актах господарського законодавства - в широкому розумінні, в тому числі установчих документах), у певних випадках - ще й за допомо­гою господарських договорів (як правового документа), що забезпечують індивідуальне «підрегулювання» з урахуванням специфіки господарського зв'язку;

• особливий суб'єктний склад (обов'язковим учасником цих відносин є суб'єктигосподарювання - індивідуальні підприємці та/або господар­ські організації, в певних випадках суб'єкти організаційно/управлінсько-господарських повноважень(органи державної влади: господарські та функціональні міністерства/відомства; органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією; господарські об'єднання; холдинго­ві компанії, засновники та власники майна суб'єктів господарювання); крім того, участь у цих відносинах також беруть (можуть брати) споживачі, грома­дяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські по­вноваження на основі відносин власності (ч. 1 ст. 2 ГК України);

•об'єктом господарських правовідносин є майно у формі речей і безтілес­ного майна/нематеріальних активів (у тому числі об'єктів права інтелекту­альної та права промислової власності), необхідне для організації та безпо­середнього здійснення господарської діяльності;

•зміст - суб'єктивні права та обов'язки суб'єктів господарювання й суб'єктів організаційно-господарських повноважень та інших учасників господар­ського життя, визначені нормативно-правовими актами (господарським за­конодавством) та іншими правовими документами (договорами, зокрема), а також реальні дії зазначених осіб щодо реалізації цих прав та обов'язків, спрямовані на безпосереднє здійснення господарської діяльності (виго­товлення продукції, виконання робіт, надання послуг) та/або організація/ управління такою діяльністю;

•поєднання майнових та організаційних елементів] так, створення госпо­дарської організації вимагає: 1) сукупності організаційних дій засновників у формі укладення засновницького договору (якщо засновників двоє і біль­ше), скликання та проведення установчих зборів (у передбачених законом випадках), здійснення державної реєстрації новостворюваної організації, отримання необхідних ліцензій та інших дозволів; 2) наділення новоство­рюваної організації необхідним для започаткування та здійснення нею від­повідної (визначеної установчими документами з урахуванням вимог за­кону) господарської діяльності майновою базою з визначенням правового титулу майна (право власності, право господарського відання, право опера­тивного управління;

•віддзеркалення в господарських правовідносинах публічних інтересів (держави, суспільства, значних прошарків суспільства, зокрема, спожива­чів) та приватних інтересів (носіями яких є конкретні суб'єкти господа­рювання, за винятком державних і комунальних), необхідність їх збалан­сованого врахування в процесі їх державного (в тому числі нормативно-правового) регулювання;

•підстави виникнення, зміни та припинення: юридичні факти, що можуть бути різних видів: часто-густо це (1) дії чи бездіяльність (як правомірні, так і неправомірні) суб'єктів правовідносин) чи (2) події (стихійне лихо, вна­слідок якого було пошкоджено майно підприємця; смерть власника контр­ольного пакета акцій, який контролював акціонерне товариство, і спадку­вання таких акцій кількома особами з різними/протилежними інтересами щодо управління набутими в результаті цього корпоративними правами);

• ГЛ. Знаменський виділяє ще такі риси господарських правовідносин, як їх складність і багатоланковість (права та обов'язки одного суб'єкта кореспон­дують права та обов'язки іншим/кільком суб'єктам) та їх довготривалість: господарські зв'язки зазвичай є тривалими, хоча і з певними перервами (Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В.К.Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - С. 72);

•значний ступінь державного регулювання (з боку держави із застосу­ванням відповідних правових форм і методів) у поєднанні з локальним регулюванням (самими суб'єктами господарювання, власниками їхнього майна), що зумовлено, з одного боку, суспільним значенням сфери госпо­дарювання, складністю господарських зв'язків, а з іншого, - необхідністю забезпечення суб'єктам господарювання необхідного для функціонування в умовах динамічних ринкових відносин свободи вибору варіанта опти­мальної поведінки, що віддзеркалюється в локальних актах (установчих і внутрішніх документах) і господарських договорах.

Врахувати всі вищезгадані ознаки господарських відносин в одному коротко­му визначенні важко, тому доцільно взяти до уваги найбільш характерні.

Господарські правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, котрі виникають у сфері господарювання щодо організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності, характеризуються особливим суб'єктним складом, поєднанням організаційних і майнових елементів, значним ступенем регулювання як з боку держави, так і суб'єктів цих відносин.

У Господарському кодексі України знаходимо більш лаконічне визначення, оскільки йдеться про предмет правового регулювання цього кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 1 ГК, господарськими визнаються відносини, що виникають у процесі організа­ції та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Різноманітність господарських відносин зумовлює необхідність їх класифі­кації (поділу на види за різними критеріями) з різних міркувань: нормотворчості (врахування в процесі правового регулювання специфіки певних видів господар­ських відносин), з навчальною метою (вивчення характерних ознак певних видів господарських відносин і пов'язаних з цим особливостей їх правового регулю­вання), для наукових цілей (дослідження певних видів господарських відносин, винайдення найбільш оптимальних шляхів їх правового регулювання та надання відповідних рекомендацій законодавцеві та практичним працівникам).

Розрізняють доктринальну та легальну класифікації, що здійснюються за різ­ними ознаками. Так, відповідно до ч. 4 ст. З ГК, господарські відносини можуть бути господарсько-виробничими, організаційно-господарськими та внутрішньо­господарськими. Проте законодавець не зазначає критеріїв такої класифікації, що зумовлює звернення до доктринальних положень господарського права.

Поділ господарських відносин на господарсько-виробничі та організаційно вироб­ничі здійснюється за критерієм характеру правовідносин. При цьому господарсько-виробничі відносини ч. 5 ст. З ГК визначаються як майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання в процесі безпосереднього здійснен­ня господарської діяльності (виробництво та реалізація товарів, робіт, послуг), а організаційно-господарськими - відносини, що складаються між суб'єктами гос­подарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю (ч. 6 ст. З ГК), в тому числі щодо державної реєстрації суб'єктів господарювання, ліцензування їхньої діяльності, контролю за дотриманням такими суб'єктами правил у сфері господарювання тощо.

Виділення в окрему категорію внутрішньогосподарських відносин (ч. 7 ст. З ГК) здійснюється за критерієм сфери їх виникнення та дії - всередині господар­ської організації (між її структурними підрозділами, між організацією в особі ор­ганів управління/їх посадових осіб та її учасниками, між організацією та її струк­турними підрозділами). Наука господарського права за цією ознакою розрізняє ще один вид господарських відносин - міжгосподарські або зовнішньогосподарські (виникають між юридично самостійними суб'єктами господарювання).

За взаємним становищем сторін розрізняють такі види господарських від­носин:

• горизонтальні (учасники правовідносин рівноправні); зазвичай такі від­носини виникають при укладенні господарських договорів; вертикаль­ні (відносини виникають між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, що має відповідні важелі та під­стави щодо управління та контролю за суб'єктом господарювання); подібні відносини виникають не лише за участю органів держави, що опікуються певною сферою господарського життя (спеціально уповноважені органи -ДКЦПФР, наприклад, щодо емітентів цінних паперів, у тому числі інсти­тутів спільного інвестування), а й власників майна щодо створених ними підприємств-невласників, господарських об'єднань щодо підприємств-учасників у межах делегованих об'єднанню повноважень, холдингової ком­панії щодо своїх корпоративних/дочірніх підприємств); За галузями економіки та сферами управління, в яких виникають господар­ські відносини, виділяють такі відносини в промисловості, в агропромисловому комплексі, в галузі транспорту, в капітальному будівництві, на ринку цінних папе­рів, у сфері економічної конкуренції та антимонопольного регулювання тощо.

За критерієм сфери економіки, в якій виникають господарські правовідно­сини (1) державна; 2) комунальна; 3) приватна-колективна), також можна виді­лити окремі види господарських відносин, що складаються в кожному з цих сек­торів економіки; в державному та комунальному секторах економіки складаються специфічні відносини щодо приватизації державного та комунального майна.

Залежно від спеціальних правових режимів, що встановлюються для регу­лювання господарських відносин, розрізняють такі їх види:

• господарські відносини в процесі організації та здійснення зовнішньоеко­номічної діяльності, в тому числі іноземного інвестування;

• щодо концесійної діяльності;

• щодо капітального будівництва;

• щодо інноваційної діяльності;

• щодо професійної фінансової діяльності;

• щодо лізингової діяльності;

• господарські відносини, що складаються в спеціальних (вільних) еконо­мічних зонах чи на територіях пріоритетного розвитку між суб'єктами цих зон/територій та органами управління С(В)ЕЗ;

• господарські відносини, що виникають на інших територіях зі специфічним правовим режимом (спеціальної/вільної економічної зони; державного кордону України; Чорнобильської зони та ін.);

• господарські відносини, виникнення яких обтяжено надзвичайними обста­винами - воєнного стану, стихійного лиха, іншого надзвичайного стану. .

Практичне значення наведених класифікацій незаперечне: законодавець вра­ховує особливості згаданих видів господарських відносин у процесі їх правового регулювання, поточного управління та контролю.





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 99; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.225.48.56 (0.012 с.)