Система професійної освіти в Україні

 

Підготовка фахівців в Україні здійснюється в рамках двоступеневої системи вищої освіти. Для кожного ступеня визначені академічна та професійна кваліфікації, що здобуваються громадянами одночасно під час освоєння відповідної освітньо-професійної програми визначеного освітнього й освітньо-кваліфікаційного рівнів. їхнє набуття підтверджується документом, що є одночасно сертифікатом і, у більшості випадків, ліцензією. При цьому термін кваліфікація використовують винятково в значенні, яке застосовують у системі праці.

Професійну вищу освіту в Україні спрямовано на підготовку громадян до виконання обов'язків і завдань (зокрема професійних) визначеної первинної посади, тобто також що потребує досвіду професійної діяльності. Академічна кваліфікація випускників дозволяє їм у майбутньому робити кар'єру за обраним фахом за допомогою надбаного обсягу та рівня знань і умінь, а також здобутого практичного досвіду - набутих компетентностей.

У системі професійної освіти України первинні посади для кожної кваліфікації визначаються, переважно, за одним з основних нормативно-правових документів у сфері праці і соціального захисту - Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників. У ньому наведено кваліфікаційні характеристики посад, тобто переліки завдань і обов'язків, які мають виконувати працівники, вимоги до їх професійних знань, освітнього й освітньо-кваліфікаційного рівнів. На підставі кваліфікаційних характеристик (тобто вимог ринку праці) і вимог суспільства до соціально важливих рис і якостей випускника вищого навчального закладу формується модель фахівця у вигляді складової стандарту вищої освіти - освітньо-кваліфікаційної характеристики, що є переліком основних компетентностей випускника.

Таким чином, в Україні реалізація права на одержання вищої та середньої спеціальної освіти тісно пов'язана з правом на одержання професійної кваліфікації, тобто, в тих випадках, коли йдеться про право на одержання освіти, мається на увазі і право на професійну освіту, і право на професію.

Основною інституцією в системі вищої освіти України є вищий навчальний заклад — освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб за їх покликанням, інтересами, здібностями і нормативними вимогами в галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність. Законами України „Про вищу освіту” і „Про наукову і науково-технічну діяльність” вищі навчальні заклади ІП—IV рівнів акредитації за статусом прирівняні до наукових установ Національної академії наук України.

Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців відповідно до потреб України.

Головними завданнями вищого навчального закладу є:

- здійснення освітньої діяльності за певним напрямом, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти;

- здійснення наукової і науково-технічної (для вищих навчальних закладів ЇІЇ і IV рівнів акредитації), творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності;

- забезпечення виконання державного замовлення й угод на підготовку фахівців з вищою освітою;

- здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах ПІ і IV рівнів акредитації;

- вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці та сприяння працевлаштуванню випускників;

- забезпечення культурного й духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, в дусі українського патріотизму й поваги до Конституції України;

- підвищення освітньо-культурного рівня громадян.

Громадяни України, а також особи, які не мають громадянства, мають право: навчатися за будь-яким напрямом підготовки та за будь-якою спеціальністю певного освітньо-кваліфікаційного рівня, що зазначені в Постанові Кабінету Міністрів України від 24 травня 1997 р. № 507 „Про перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями”.

Прийом на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється за кошти державного бюджету чи фізичних, або юридичних осіб винятково на конкурсних засадах, умови яких визначаються правилами прийому до конкретного вищого навчального закладу, формуються з урахуванням вимог типових правил, затверджених Міністерством освіти і науки України.

Особи, які вступають на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, повинні мати освітній рівень повної загальної середньої освіти. В результаті навчання вони здобувають неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Особам, які завершили навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною спеціальністю, з якої також здійснюється підготовка робітників високого рівня кваліфікації.

Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.

Особи, які вступають за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, повинні мати освітній рівень повної загальної середньої освіти. В результаті навчання вони здобувають базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинних посад у певному різновиді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах II — IV рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією зі спеціальностей, відповідних напряму підготовки бакалавра, у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

Особи, які вступають за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, повинні мати освітній рівень бакалавра. В результаті навчання вони здобувають повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань і обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Особи, які вступають за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, повинні мати освітній рівень бакалавра. В результаті навчання вони здобувають повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань і обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за такою самою або подібною спеціальністю у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

Абітурієнти мають право:

Ознайомитися з ліцензією на певну освітню діяльність вищого навчального закладу, оскільки освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В ліцензії зазначаються назва напряму, термін дії ліцензії, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їхні юридичні адреси.

Ознайомитися з галузевим стандартом вищої освіти за певним напрямом підготовки або спеціальністю, затвердженим Міністерством освіти і науки України.

Ознайомитися з навчальним планом, затвердженим ректором (директором) вищого навчального закладу та погодженим з Міністерством освіти і науки України.

Ознайомитися з затвердженими ректором (директором) вищого навчального закладу програмами навчальних дисциплін, зазначеними у навчальному плані.

Ознайомитися зі списками викладацького або науково-викладацького складу вищого навчального закладу, залученого до викладання навчальних дисциплін, зазначених у навчальному плані.

Ознайомитися зі зразком диплома відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр) та зразком додатка до диплома, вигляд яких встановлено Постановою

Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 р. № 1260 „Про документи про освіту та вчені звання”. У дипломах будь-якого освітньо-кваліфікаційного рівня обов'язково має бути зазначені напрям підготовки, спеціальність та одна професійна кваліфікація з переліку професійних кваліфікації, що наданий в основному документі системи праці та соціального захисту - Національному класифікаторі України „Класифікатор професій ДК 003:2005”.

Після закінчення навчання за освітньо-професійною програмою певного освітньо-кваліфікаційного рівня за результатами державної атестації отримати диплом державного зразка про вищу освіту та додаток до диплома із зазначеними в них напрямом підготовки, спеціальністю та професійною кваліфікацією; особа обов'язково відраховується із вищого навчального закладу наказом ректора (директора).

У дипломах про вищу освіту освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра та додатка до диплома допускається зазначення лише напряму підготовки та професійної кваліфікації.

На вимогу випускника може також видаватися додаток до диплома європейського зразка.

Студенти під час навчання у вищих навчальних закладах мають право:

- на вибір форми навчання;

- безпечні й нешкідливі умови навчання, праці та побуту;

- трудову діяльність у позанавчальний час;

- додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час й інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням;

- користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу;

- участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах; представлення своїх робіт для публікацій;

- участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи; призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення;

- надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання;

- участь в об'єднаннях громадян;

- обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та навчальним планом;

- участь у формуванні індивідуального навчального плану;

- моральне та (або) матеріальне заохочення за успіхи у навчанні й активну участь у науково-дослідній роботі;

- захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства;

- безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних й інших підрозділів вищого навчального закладу;

- канікулярну відпустку тривалістю не менше, ніж вісім календарних тижнів.

Студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства.

Після отримання диплома відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня випускник має право:

1. Після закінчення навчання за освітньо-професійною програмою певного освітньо-кваліфікаційного рівня за результатами державної атестації випускник вищого навчального закладу отримує відповідний диплом про вищу освіту і відраховується з вищого навчального закладу наказом ректора (директора). Після цього громадяни України набувають право на працевлаштування за професією (кваліфікацією), зазначеною у дипломі про вищу освіту відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

2. Випускники вищого навчального закладу, які отримали неповну вищу освіту (молодший спеціаліст) мають право на конкурсних засадах без будь-яких обмежень й умов, які порушують права особи на одержання вищої освіти, закріплених в Конституції та законодавстві України, вступити до будь-якого вищого навчального закладу на навчання за освітньо-професійною програмою бакалавра будь-якого напряму підготовки. Під час конкурсного відбору до уваги беруться лише результати навчання за нормативною частиною відповідного галузевого стандарту вищої освіти.

Якщо спеціальність, за якою випускник отримав диплом молодшого спеціаліста, належить до того самого напряму підготовки, на навчання за яким особа вступила, навчання може здійснюватися за індивідуальним навчальним планом, у якому враховані результати навчання за змістовими частинами галузевого стандарту вищої освіти спеціальності освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, які збігаються зі змістовими частинами галузевого стандарту вищої освіти відповідного напряму підготовки, в тому числі і результати навчання за змістовими частинами галузевих стандартів вищої освіти підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста та бакалавра щодо гуманітарної, соціально-економічної й екологічної освіти й освіти з безпеки життя і діяльності людини, охорони праці, затверджені Міністерством освіти і науки України й надані в інструктивному листі від 19 червня 2002 р. № 1/9-307.

Якщо спеціальність, за якою випускник отримав диплом молодшого спеціаліста, належить до іншого напряму підготовки, на навчання за яким поступила особа, в індивідуальному навчальному плані враховуються тільки результати навчання за змістовими частинами галузевих стандартів вищої освіти підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста та бакалавра щодо гуманітарної, соціально-економічної та екологічної освіти й освіти з безпеки життя та діяльності людини, й охорони праці.

3. Випускники вищого навчального закладу, які отримали базову вищу освіту (бакалавр), мають право на конкурсних засадах без будь-яких обмежень та умов, які порушують права особи на одержання вищої освіти, закріплених в Конституції та законодавстві України, та відповідно до принципів Болонського процесу, вступити до будь-якого вищого навчального закладу на навчання за будь-якою освітньо-професійною програмою спеціаліста або магістра того самого напряму підготовки. Під час конкурсного відбору до уваги беруться лише результати навчання за нормативною частиною відповідного галузевого стандарту вищої освіти.

Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобов’язані:

- додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу;

- виконувати графік навчально-виховного процесу та навчальний

- план.

ЛЕКЦІЯ 5 (4 години)

Тема: Бібліотека академії і правила користування її фондами
План.

1. Структура бібліотечних фондів.

2. Функції бібліотечних фондів.

3. Бібліотека ДОННАСА.

4. Роль бібліотеки у організації навчальної діяльності студента.

 

1. Структура бібліотечних фондів.

Бібліотечний фонд - впорядкована сукупність документів, яка формується бібліотекою відповідно до її типу і виду, функцій і потреб читачів, призначена для суспільного використання і постійного або тимчасового зберігання.

Бібліотечний фонд має складну структуру і класифікацію по різним ознакам, характерним для документів, які його утворюють.

По періодичності видання діляться на:

1. Неперіодичні (книги, буклети та ін.).

2. Періодичні (журнали, газети, бюлетені, листки і т. д.).

3. Серіальні.

Періодичні видання виходять через визначений термін часу окремими нумерованими випусками, мають, як правило, загальну|спільна| назву і однакове оформлення.

Серіальні видання випускаються протягом часу, тривалість якого наперед не встановлена|установлена|. Як правило, вони виходять| нумерованими і (або) датованими випусками (тома­ми|), що мають однаковий заголовок.

По структурі серед видань можна виділити серії, які включають сукупність томів, об'єднаних тематикою, цільовим або читацьким призначенням. Серія може бути неперіодичною, періодичною і такою, що продовжується, причому дві останні складаються з нумерованих або датованих випусків, а неперіодичні видання утворюють відкриту серію, якщо тривалість її виходу і кількість випусків наперед невідомі (наприклад, „Життя чудових людей”), і закриту, тобто наперед позначеною кількістю видань (наприклад, „Бібліотека усесвітньої літератури”).

По матеріальній конструкції видання розподіляються на книжні, журнальні, листівки.

За об'ємом виділяють такі видання, як книги (їх об'єм завжди понад 48 сторінок), брошури - видання об'ємом понад 4, але не більше 48 сторінок, і листівки - видання, що містять від 1 до 4 сторінок.

По складу основного тексту видання, що містить один твір, називається моновиданням, а що включає ряд творів — збірником. Збірники можуть бути неперіодичними, періодичними і такими, що продовжуються.

За цільовим призначенням розрізняють:

- офіційні видання, які публікуються від імені державних, громадських організацій, установ і відомств, що носять законодавчий, нормативний або директивний харак­тер;

- наукові видання, які призначені для наукової роботи, що
містять теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

- науково-популярні видання, які містять|утримують| відомості про теоре­тичні| і (або) експериментальні дослідження в області науки, культури і прикладної діяльності;

- масово-політичні видання – це твори|добутки| суспільно – політичної тематики агітаційно-пропагандистського характеру|вдачі|, доступні широкому кругу|колу| читачів;

- навчальні видання (навчальні програми, підручники|посібники| і навчальні посібники| та ін.);

- нормативно-виробничі видання, норми, правила|, які містять|утримують| вимоги в різних сферах виробничої діяльності (наприклад, Державні стандарти та ін.);

- виробничі видання — практичне керівництво (допомога|посібник|), які містять|утримує| відомості за технологією, технікою і організації| виробництва, а також інших областей суспільної|громадської| прак­тики|, розраховані на фахівців|спеціалістів| різної кваліфіка­ції|;

- довідкові видання, які містять|утримують| короткі відомості наукового або| прикладного характеру|вдачі| (енциклопедії, словники, довідники| загального|спільного| та спеціального призначення);

- видання для дозвілля;

- рекламні видання про вироби, послуги, заходи з метою створення попиту на них;

- літературно-художні видання.

По ступеню аналітико-синтетичної переробки інформації розрізняють:

- інформаційні видання, які містять|утримують| систематизовані| відомості про документи;

- бібліографічні видання;

- реферативні видання;

- оглядові видання.