ТЕМА 64. Кримінологічна характеристика злочинності в армії

1. Загальні положення

2. Поняття злочинності в армії

3. Загальна характеристика рівня, структури і динаміки злочинності в армії

1. Щодо нестатутних відносин, то в 2002 році війсь­ковослужбовцями вчинено 135 таких злочинів. Заре­єстровано також 89 фактів побоїв та знущання з боку командирів та начальників. На 2002 р. в суді були кри­мінальні справи на 129 осіб, які причетні до відпові­дальності за «дідівщину».

Крім того, серед засуджених за вчинення злочинів з кожним роком збільшується питома вага офіцерів і пра­порщиків (у 1996 р. цей показник становив 36%, у 1997 р. - 41%, у 1998 р. - 52%, у 1999 р. - 54,5%, у 2000 р. - 55%, у 2001 р. - 56,2%'.

За законодавством до Збройних Сил України нале­жать лише сухопутні, повітряні, морські війська. Інші ж війська і військові формування, такі як прикордонні, внутрішні, служби безпеки, урядового зв'язку, залізнич­ні, цивільної оборони, мають самостійний статус. Збройні Сили України, інші війська і військові форму­вання, де громадяни України проходять військову службу, узагальнено називають армією чи військами.

У Збройних Силах України, інших військах та війсь­кових формуваннях особовий склад проходить строкову військову службу чи військову службу за контрактом.

У військах посади вільнонайманих робітників та службовців обіймають також цивільні особи.

¹ Вісник Верховного Суду України. - 2002. - № 2 (ЗО).

2. Злочинність в армії — це сукупність злочинів, учи­ нених військовослужбовцями, а також прирівняними до них за статусом і кримінальною відповідальністю війсь­ ковозобов'язаними під час проходження ними навчаль­ них (чи перевірочних) або спеціальних зборів.

Структура Збройних Сил України та інших військо­вих формувань, різних категорій військовослужбовців і прирівняних до них осіб вказує на те, що злочин­ність в армії є специфічним соціальним явищем. Вона є неоднорідною і неоднаковою за характером, рівнем і структурою стосовно різних категорій військовослуж­бовців.

3. Питома вага злочинів, учинених військовослуж­ бовцями, є невеликою. Частка злочинності у військах серед загального числа врахованої злочинності за дани­ ми 2002 р. становить 1,2%. Величина цього показника залежить від рівня злочинності військовослужбовців, загального числа злочинів серед цивільного населення, кількості особового складу у військах, повноти обліку кримінально-караних діянь у країні й в армії.

Офіційну армійську статистику щодо динаміки зло­чинності необхідно аналізувати з урахуванням її достат­ньо високого рівня латентності, а також інших обста­вин, які можуть впливати на абсолютні показники зло­чинності. Дані свідчать, що злочинність у Збройних Си­лах України в першій половині 90-х років стабільно зростала.

Злочинність військовослужбовців поділяють на дві великі групи:

— загальнокримінальні злочини;

— військові.

Питома вага військових злочинів у структурі злочин­ності у військах не є сталою величиною і коливається в межах 50—70%. Наприклад, у 2002 р. питома вага війсь­кових злочинів в армії становила 65%.

Серед військових злочинів найбільшого поширення (до 70%) набули ухилення від військової служби — само­вільні залишення військової частини або місця служби, Дезертирство і покалічення.

На другому місці за поширеністю — злочини про­ти порядку підпорядкованості та статутних відносин —

" 1 ІІ'І

непокора, опір начальникові чи примушування його до порушення службових обов'язків, погроза або насиль­ство щодо начальника, нестатутні відносини між війсь­ковослужбовцями.

Маючи свої особливості, нестатутні взаємовідносини як підсистема військової злочинності підкоряються за­гальним закономірностям її поширення у суспільстві. Наприклад, протягом періоду з 1993 по 2000 рр. включ­но майже кожного року, крім 1997, 1999 та 2000, кіль­кість розглянутих судами справ цієї категорії постійно збільшувалась. Суди у 2000 році розглянули 189 справ про ці злочини, було засуджено 233 військовослужбов­ця Збройних Сил України, що становить 25,6% від усієї кількості засуджених у тому році військовослужбовців за вчинення військових злочинів. Індекс судимості за нестатутні взаємовідносини на 100 тис. військовослуж­бовців у 1999 р. становив 90 злочинів, а у 2000 р. — 75. Щодо військовослужбовців строкової служби, серед яких власне і поширені ці злочини, індекси становили у 1999 р. - 253, а у 2000 р. - 209^і.

Наступну сходинку посідають злочини, пов'язані з експлуатацією військової техніки (автобронетехніки, лі­таків, кораблів), злочини проти порядку несення бойо­вого чергування, прикордонної, вартової і внутрішньої служб та ін.

Загальнокримінальні діяння становлять другий блок злочинності військовослужбовців. У 2002 р. за офіцій­ними даними їх питома вага була 35%. У структурі найбільшого поширення дістали злочини проти різних форм власності (близько 60%), проти особи, громад­ського порядку, громадської безпеки та ін.

Разом із тим, у структурі злочинності військовослуж­бовців великою є частка латентних злочинів. Особли­вість латентної злочинності в армії — це значна питома вага злочинів, прихованих командуванням.

Бондарєв В. В. Нестатутні взаємовідносини серед військовослужбов­ців Збройних Сил України: кримінологічний аналіз та попередження: Автореф. дис.... канд. юр. наук. — К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2000. — С. 9, 10.

І ТЕМА 65. Детермінанти злочинності в армії ^

1. Класифікація детермінант злочинності в армії

2. Характеристика причин і умов злочинності в армії

1. На стан злочинності у збройних силах впливає за­ гальна криміногенна ситуація в державі, істотні прора- хунки в реалізації молодіжної політики тощо. Далися взнаки повальна комерціалізація закладів фізичної культури та спорту, закриття спортивних секцій у за­ кладах освіти. Проблемами молоді майже не перей­ маються органи місцевої влади та інші державні органи, що певною мірою зумовлює зростання злочинності се­ ред неповнолітніх. Ще до призову на військову службу значна кількість молоді фактично втягується до проти­ правної, а то й до відвертої злочинної діяльності. Після призову на службу колишні правопорушники часто продовжують підтримувати зв'язки зі злочинними гру­ пами, учасниками яких вони були¹.

Усі причини та умови, що породжують злочинність в армії, можна поділити на три основні групи:

— загальні причини злочинності, що залежать від умов життя, виховання, навчання, роботи правопоруш­ ників до призову на військову службу;

— загальні причини злочинності, що специфічно пе­ реломлюються через армійські умови життя, побуту та діяльності;

— спеціальні (військові) причини та умови, що сприяють вчиненню злочинів військовослужбовцями.

2. До першої групи належать загальні причини злочин­ ності, що в армійських умовах реалізуються в злочин­ ній поведінці військовослужбовців внаслідок сформова­ них у них до служби в армії криміногенних якостей особи.

Несприятливі умови морального формування май­бутніх військовослужбовців до їх призову на військову службу чинять свій криміногенний вплив і під час служби.

Сущенко В. Д., Лиховей В. В. Про деякі криміногенні фактори, що сприяють злочинності у Збройних силах України // Боротьба з організо­ваною злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2000. — № 1.

Такі обставини, на жаль, не можна усунути лише си­лами військових посадових осіб. Однак за допомогою заходів організаційного, виховного та дисциплінарного характеру їх можна частково послабити або нейтралізу­вати.

Друга група причин пов'язана з дією загальних при­чин злочинності в умовах життя, побуту, дозвілля та діяльності військовослужбовців. Ці причини своєрідно реалізуються в умовах армії: одні з них послабляються чи нейтралізуються у військових умовах, інші — підси­люються.

До факторів, що послабляють дію загальних причин, слід віднести:

— систему військового, правового та морального ви­ ховання;

— військову організацію життя, побуту, дозвілля та діяльності солдат і сержантів;

— статутний контроль за діяльністю і поведінкою військовослужбовців;

— забезпеченість військовослужбовців предметами першої необхідності тощо.

Фактори, що посилюють дію загальних причин злочин­ності:

— в армії зосереджено молодь у віці 18—25 років, якій властива більш висока злочинна активність;

— військову службу проходять головним чином чоло­ віки, коефіцієнт злочинності яких у 6—8 разів вищий, аніж у жінок;

— військовослужбовці, що проходять строкову вій­ ськову службу при екстериторіальному комплектуванні військ, є відірваними від своїх близьких, звичних умов життя, праці, відпочинку, що є соціально-психологіч­ ною основою кримінальних мотивацій;

— поведінку військовослужбовців, їх життя, побут, відпочинок максимально регламентовано, що зумовлює додаткову внутрішню напругу, яку часто знімають шля­ хом учинення протиправних вчинків;

— сфера дії кримінального права в армії є ширшою, оскільки військовослужбовці несуть відповідальність не тільки за загальнокримінальні, а й за військові злочини,

питома вага яких серед зареєстрованих злочинів у армії становить більше половини, тощо.

Третя група причин і умов представлена конкретни­ми недоліками в управлінській, організаційній, дисциплі­нарній і виховній діяльності командирів та начальників. Високу криміногенність окремих недоліків, відхилень і зловживань у будь-якій сфері військової служби зумов­лено тим, що все життя, діяльність, побут і відпочинок військовослужбовців суворо регламентовано законами, статутами, інструкціями, наказами уповноважених на­чальників.

Злочинній поведінці військовослужбовців сприяють та­кі недоліки:

— аморальна та протиправна поведінка командирів і начальників на службі та в побуті, їх прагнення підтри­ мувати військову дисципліну лише шляхом заборон;

— ненормальні стосунки у військовому колективі;

— слабка боротьба з пияцтвом і вживанням наркоти­ ків серед військовослужбовців;

— байдуже ставлення начальників до потреб і запитів підлеглих;

— безконтрольність, безгосподарність;

— безкарність, приховування злочинів;

— побутова невлаштованість;

— прогалини в організації служби військ, дозвілля й відпочинку військовослужбовців та ін.

І, як висновок, серед причин злочинності у цьому специфічному середовищі треба виділити такі групи:

— економічні;

— ідеологічні;

— пов'язані з недоліками функціонування в суспіль­ стві системи виховання та навчання підлітків;

— пов'язані з незаконним витрачанням ресурсів, які виділяються для армії;

— пов'язані з недоліками відбору та підготовки війсь­ кових кадрів, правового регулювання їх статусу;

— пов'язані з недоліками роботи органів військової юстиції та кримінально-виконавчої системи;

— пов'язані з недоліками інформаційного і наукового забезпечення боротьби зі злочинністю в армії.