Ресурсозабезпечена врожайність культури в умовах господарства

У цьому розділі наводять величину врожайності, яку реально можна одержати в конкретних умовах господарства. Потенційна врожайність культури залежить від багатьох факторів: ґрунтових умов, наявності відповідного сорту, забезпечення добривами, засобами захисту посівів від шкідників, хвороб, бур’янів та іншими технологічними ресурсами. Якщо кожен із них і весь комплекс будуть відповідати потребам культури, тоді природні кліматичні умови використовуються повною мірою і реальна виробнича урожайність збігається з дійсно можливою урожайністю за кліматичними факторами. Такий рівень урожайності потрібно планувати для вирощування.

Потенційно можливий урожай для певної зони вирощування за надходженням фотосинтетично активної радіації (ФАР) визначають за формулою:

де

К_ФАР – коефіцієнт корисної дії ФАР, %;

К - коефіцієнт господарської ефективності, або частка зерна у загальній біомасі. Розраховується за формулою: К = Т:а, де Т – товарна продукція (умовно приймається за 1); а – сума основної та побічної продукції;

- сумарне надходження ФАР за вегетативний період, ккал/см²;

Q – калорійність біомаси, ккал/кг.

Обґрунтованим нижчий рівень урожайності можна визначити лише тоді, коли для цього в господарстві не вистачає ресурсів (обмежені ресурси органічних і мінеральних добрив, пестицидів тощо).

На фоні оптимального комплексу агротехнічних прийомів вирішальний вплив на повноту використання природних (кліматичних) факторів урожайності має режим живлення та вологозабезпечення. Тому реальна виробнича урожайність визначається з їх врахуванням.

Дійсно можливий урожай за вологозабезпеченістю визначається за формулою:

ДМУ = 100 * W / К_W, абсолютносухої біомаси ц/га,

де W – продуктивна волога, мм;

К_W - коефіцієнт водоспоживання культури, м³/т;

в свою чергу W = ВН + М • А, мм, де

ВН – запас продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту на початку вегетаційного періоду культури (для озимих культур на початок відновлення вегетації), мм;

А – атмосферні опади за вегетаційний період культури, мм;

М – коефіцієнт використання атмосферних опадів, який складає 0,5-0,8.

Для перерахунку абсолютно сухої біомаси в урожай основної продукції використовуємо формулу:

У = 100 • ДМУ / (100 – в) • а, ц/га, де

в – вологість зерна, %;

а – сума частин основної та побічної продукції в урожаї

Урожай по ефективній родючості ґрунту визначається за вмістом в ньому азоту, фосфору і калію за формулою:

, де

ДМУ_NPK - дійсно можливий урожай по ефективній родючості ґрунту за вмістом в ньому азоту, фосфору і калію, ц/га

C – вміст легкогідролізуємого азоту по Тюріну і Кононовой, рухомого фосфору і калію по Чірікову, мг/100 г ґрунту;

Км – коефіцієнт перерахунку мг/100 г, поживного елементу кг/га;

Кн – коефіцієнт використання поживної речовини з ґрунту, %;

Ві – виніс азоту, фосфору і калію на 1 центнер урожаю основної продукції з відповідною кількістю побічної, кг.

5. Технологія вирощування с.-г. культури. Цей розділ є основним і в ньому викладають результати власного вивчення об’єкта автором дипломної роботи, одержані внаслідок узагальнень наукової, навчальної літератури, спостережень, розрахунків або експерименту. Він складається з підрозділів, у яких висвітлено виконання основних завдань, пов’язаних з досягненням мети дипломної роботи. Перелік підрозділів залежить від об’єкта вивчення і визначається при складанні структури дипломної роботи. Примірна структура розділу наведена у змісті дипломної роботи. Результати власних наукових досліджень наводять у відповідному підрозділі

5.1. Розміщення культури в сівозміні. Необхідно порівняти сівозміну господарства, в якій розміщена культура, з науково – обґрунтованою і дати їй оцінку. Також наводяться приклади кращих і гірших попередників культури.

5.2. Система обробітку ґрунту. Основу цього розділу складає таблиця 3 в якій відмічають існуючу систему обробітку ґрунту у господарстві з подальшим її аналізом.

У цій таблиці за вказаним зразком наводять фактично здійснену систему обробітку ґрунту в усіх полях однієї з сівозмін у рік виконання студентом виробничої практики.

При обговоренні інформації даної таблиці студент оцінює відповідність виконаних заходів обробітку ґрунту, і системи в цілому, агрономічним вимогам, з врахуванням типу забур’яненості, родючості та властивостей ґрунту, погодних умов та інше.

Таблиця 3

Система обробітку ґрунту в _______________ сівозміні

^{назва сівозміни}

С.-г. культури в порядку їх чергування в сівозмінні	Заходи	Глибина, см	Строки	С.-г. машини
Основний обробіток
Передпосівний обробіток
Післяпосівний обробіток

5.3. Система добрив. Розрахунки доз добрив на запланований врожай. Існує декілька варіантів визначення доз внесення добрив на запланований врожай. В умовах нестійкого зволоження слід користуватися нормативним методом (за витратами поживних елементів на формування одиниці врожаю) або компенсації виносу (за відшкодуванням виносу азоту, фосфору і калію врожаєм). Зазначають особливості застосування добрив під дану культуру. Також необхідно привести систему удобрення культури в господарстві, порівнюючи фактичне внесення добрив та можливості запасів доступних елементів живлення у ґрунті з нормативним винесенням їх з урожаєм (додаток Г).

5.4. Характеристика рекомендованого до посіву сорту (гібриду) досліджуваної культури. Характеристика сорту (гібриду) надається за даними оригінатора (постачальника) насіння.

5.5. Розрахунок норми висіву насіння. Приводяться розрахунки кількості або маси насіння, яке висівають на площі 1 га, залежно від біологічних особливостей культури, сорту, зволоження та родючості ґрунту (адже кожний вид рослин, сорт, гібрид формує найвищу врожайність лише при оптимальній кількості рослин на площі).

5.6. Підготовка насіння до сівби, строки, способи сівби, глибина загортання насіння. Аналізують і здійснюють порівняння проведення даних технологічних операцій у господарстві з науково – обґрунтованими.

5.7. Догляд за посівами (система захисту від бур’янів, шкідників і хвороб). Важливим складовим елементом системи землеробства є система захисту посівів від шкідливих організмів-бур'янів, шкідників та хвороб. Аналізуючи її, звертають увагу на комплексність заходів захисту, яка є умовою їх ефективності Необхідними частинами комплексу заходів є запобіжні і винищувальні. При цьому звертають увагу на еколого-економічне обґрунтування застосування заходів захисту, зокрема на визначення еколого-економічних порогів забур'яненості полів, наявності шкідників і хвороб. У роботі треба навести розрахунки еколого-економічних порогів забур'яненості посівів культури і порівняти їх з фактичною забур'яненістю посівів, за якої застосовували протибур'янові заходи, зокрема гербіциди.

Величину еколого-економічних порогів фактичної (ЕЕПФ) забур'яненості посівів розраховують за формулою:

 

ЕЕПФ = З*(100+Р)*Т, шт./м².

Ш*Ц*Вф

де,

3 - затрати на здійснення обраного заходу, грн./га;

Р - планова рентабельність виробництва конкретної продукції, %

Т - технічна ефективність заходу, частин знищення бур'янів (орієнтувати ефективність на величину Т = 0,9),

Ш - шкідливість бур'янів, виражена втратами урожаю (ц/га), обумовленими постійною наявністю в посівах конкретної сільськогосподарської культури упродовж її вегетації бур'янів певного видового складу в кількості 1 шт/м²,

Ц - реалізаційна ціна основної продукції врожаю досліджуваної культури, грн./ц,

Вф - нормативне виживання сходів бур'янів у посівах конкретної культури на тлі базової технології її вирощування без застосування додатково протибур'янового заходу, для якого розраховують порогову забур'яненість, %.

Аргументи Ш і Вф мають нормативний характер і наведені в додатку Д. Систему захисту посівів від бур'янів зручно надати у вигляді таблиці 4.

Таблиця 4